Ухвала

від 23.04.2024 по справі 758/5139/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 758/5139/22

провадження № 61-2178ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Правди 31А» на рішення Подільського районного суду міста Києва від 05 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2024 року

у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Правди 31А» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Правди 31А» (далі - ОСББ «Правди 31А») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі

24 585,24 грн.

Позов мотивований тим, що відповідач є власником квартири

АДРЕСА_1 , а, отже, є співвласником цього житлового будинку. У 2019 році співвласниками будинку створено ОСББ «Правди 31А». Загальними зборами ОСББ «Правди 31А» встановлено обов`язковий внесок

зі сплати на експлуатацію будинку в розмірі 7,50 грн з 1 кв. м та 120,28 грн

з квартири за послуги консьєржів, які надаються у цьому ж будинку. Станом

на 31 травня 2022 року відповідачем не здійснено сплату таких внесків, у зв`язку

із чим утворилась заборгованість у сумі 22 100,59 грн. Про таку заборгованість повідомлено відповідача із вимогою її сплати, однак, остання у добровільному порядку не здійснила оплату. У зв`язку із прострочення сплати грошового зобов`язання позивач також просив стягнути 3 % річних та інфляційні втрати

у відповідності до статті 625 ЦК України.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 05 липня 2023 року відмовлено ОСББ «Правди 31А» у задоволенні позову.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2024 року рішення Подільського районного суду міста Києва від 05 липня 2023 року змінено

в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Подільського районного суду міста Києва від 05 липня

2023 року залишити без змін.

13 лютого 2024 року ОСББ «Правди 31А», через систему «Електронний Суд», подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Подільського районного суду міста Києва від 05 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду

від 24 січня 2024 року у цій справі, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 05 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2024 року і справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2024 року касаційну скаргу залишено

без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 05 березня 2024 року

ОСББ «Правди 31А» надіслав на адресу суду матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, зокрема уточнену редакцію касаційної скраги.

Таким чином, недоліки касаційної скарги усунені.

В уточненій редакції касаційної скарги ОСББ «Правди 31А» зазначило,

що підставами касаційного оскарження рішення Подільського районного суду міста Києва від 05 липня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду

від 24 січня 2024 року є:

- підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України відповідно якого підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах

та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у випадках, якщо справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

- пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, відповідно якого підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, є порушення норм процесуального права у випаду їх оскарження з підстав, передбачених частинами першої, третьої статті 411 цього Кодексу:

- пункт 3 частини першої статті 411 ЦПК України відповідно якого судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню з направленням справи

на новий розгляд, якщо судове рішення не підписано будь-яким із суддів

або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;

- пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України відповідно якого судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню з направленням справи

на новий розгляд, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів - на підставі припущення.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи

та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини,

яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури

у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи

те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі

№ 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується

за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах

з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Подільський районний суд міста Києва ухвалою від 12 липня 2022 року справу

№ 758/5139/22 призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Конституційний Суд України Рішенням від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України

від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду

в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок

і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої

та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Конституційний Суд України наголосив, що унормування процесуальних відносин

у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток

і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості

та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом

як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, що встановлює один

із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим

за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Установлений у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України такий «фільтр» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, як малозначність справи, не є непереборною перешкодою для доступу особи до суду касаційної інстанції. Тому пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах (абзац третій пункту 7.10. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Конституційний Суд України Рішенням від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункти 1 та 5 частини шостої статті 19 ЦПК України. Разом з тим вказаним рішенням не визнано неконституційними пункти 2, 3, 4 частини шостої статті

19 ЦПК України, які є застосовними при кваліфікації справи як малозначної.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, при цьому позовна вимога про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив

у грошовому вимірі. Тобто ціна позову у загальному розмірі становить

24 585,24 грн, яка станом на 01 січня 2024 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн х 250 =

757 000 грн).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим,

що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено,

що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).

При цьому Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну та предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін

і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Ця справа не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

У касаційній скарзі ОСББ «Правди 31А» зазначає, що справа має виняткове значення для учасника справи, оскільки у встановленні судовими рішеннями правозастосування обов`язку необмеженої кількості співвласників багатоквартирного будинку своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі на користь ОСББ «Правди 31А», встановлені рішенням установчих зборів ОСББ «Правди 31А» проведених 20 квітня 2019 року, оформленого протоколом установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку, підписаним 06 травня 2019 року, якому кореспондує право ОСББ «Правди 31 А»

на їх отримання. І тому звільнення відповідача у цій справі від обов`язку їх оплати оскаржуваними судовими рішеннями матиме наслідком звільнення необмеженої кількості співвласників багатоквартирного будинку від обов`язку їх оплати (інших внесків і платежів не затверджувалося ніякими рішеннями органів управління ОСББ «Правди 31 А»), та повне припинення фінансування ОСББ «Правди 31 А», що матиме наслідком порушення функціонування внутрішньо-будинкових систем холодного і гарячого водопостачання, водовідведення, електропостачання, теплопостачання, функціонування ліфтів, протипожежної сигналізації та систем пожежогасіння багатоквартирного будинку і завдасть незворотної шкоди спільному майну усіх співвласників багатоквартирного будинку.

Щодо доводів касаційної скарги про винятковість справи для її учасника, то оцінка судом «винятковості справи» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою,

що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи

для учасника можна оцінити тільки з урахуванням ним особистої оцінки справи. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у скарзі.

Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання заявника на положення підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України

є необґрунтованими, оскільки предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2024 року у формі електронного документу, підписаного 25 січня

2024 року кваліфікованим електронним цифровим підписом ОСОБА_2

(судді-доповідача), яку представник позивача адвокат Золотопуп С. В. отримав електронною поштою 01 лютого 2024 року, і ця постанова не підписана зазначеними у ній суддями Кашперською Т. Ц. та Яворським М. А. , доказом чого

є протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, то такі не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до розділу 2 Інструкції про порядок взаємодії відповідальної особи апарату місцевого загального суду та інформаційно-технічного адміністратора Єдиного державного реєстру судових рішень при зборі, обробці та надсиланні копій судових рішень в електронному вигляді для внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 02 жовтня 2008 року № 89, зареєстрованого

в Міністерстві юстиції України 23 жовтня 2008 року за № 1019/15710, копія судового рішення в електронному вигляді - текст судового рішення із зазначенням обов`язкових реквізитів судового рішення, склад та порядок розміщення яких визначено законодавством, який вноситься до Реєстру, складений у формі електронних даних в апараті суду із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення і може бути перетворений електронними засобами у візуальну форму. Копія судового рішення в електронному вигляді підписується електронним цифровим підписом уповноваженого на це судді.

Тобто саме на суддю-доповідача покладено обов`язок підписати електронним цифровим підписом копію судового рішення в електронному вигляді.

Також слід звернути увагу, що у випадку не підписання всією колегією суддів постанови Київського апеляційного суду від 24 січня 2024 року, це виключає її оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення

є відкритими та підлягають оприлюдненню в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - Реєстр) не пізніше наступного дня після їх виготовлення

і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

За частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Встановлено, що повний текст постанови Київського апеляційного суду від 24 січня

2024 року, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі судових рішень 26 січня 2024 року та забезпечено надання загального доступу 30 січня 2024 року.

Отже, такі доводи касаційної скарги є безпідставними та не заслуговують на увагу.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що рішення підлягає обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів -

на підставі припущення, то такі є безпідставними, оскільки встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду

від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При цьому посилання заявника на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, є підставами касаційного оскарження судового рішення, передбаченими пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, втім

не є доводом, який у розумінні підпунктів «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судове рішення таким, що підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано

на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.

При цьому саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Таким чином,

в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ

до нього (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Добріч проти Сербії», заяви № 2611/07 та 15276/07, від 21 червня 2011 року).

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи

від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно

до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах,

де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Відтак, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (рішення

у справі «Пелевін проти України», заява № 24402/02, від 20 травня 2010 року).

Отже, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у пункті 1 частини другої статті 394 ЦПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями

та принципами цивільного судочинства.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення

у справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

За наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Правди 31А» на рішення Подільського районного суду міста Києва від 05 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду

від 24 січня 2024 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Правди 31А» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська