Постанова

від 23.04.2024 по справі 278/1664/20

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 278/1664/20

провадження № 51-4080км 23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючогоОСОБА_1 ,суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,прокурораОСОБА_5 ,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року, якою залишено без змін вирок суду першої інстанції про виправдання

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Коростеня Житомирської області, жителя АДРЕСА_1,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 364 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Обставини справи

1. ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що він, перебуваючи на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного посту «Житомир центральний» Житомирської митниці Державної фіскальної служби (далі - Митниця), вчинив зловживання своїм службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди для Приватного підприємства « ОСОБА_7 », що завдало істотної шкоди державним інтересам за таких обставин.

2. 25 квітня 2016 року декларант ТОВ «Західброксервіс» ОСОБА_8 подав до Митниці електронну митну декларацію № 101060000/2016/007234(далі - ЕМД-1) на легковий автомобіль VOLVO ХС90 із заявленою митною вартістю 24 410 EUR, за якою загальна сума митних платежів становила 333 779,41 грн.

3. 27 квітня 2016 року декларант подав заяву про відкликання ЕМД-1 у зв`язку з помилками при заповненні, долучивши електронний лист «Crown Trade Express Inc» від 27 квітня 2016 року, де було зазначено, що в інвойсі № 300-SIL/VAP від 16 квітня 2016 року помилково вказано «used/БУ» замість правильного «new». На підставі цих документів ОСОБА_6 надав дозвіл на відкликання ЕМД-1.

4. Згодом декларант подав ЕМД № 101060000/2016/007427 (далі - ЕМД-2), в якій було зазначено, що автомобіль має код 8703231910 за Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД), відповідно до якого сума митних платежів становила 241 089,89 грн. До ЕМД-2 декларантом було додано такі ж документи, як і до попередньої, а крім того лист Crowntrade Express Inc. від 27 квітня 2016 року, копію митної декларації країни відправлення від 20 квітня 2016 року та копію висновку товарознавчої експертизи від 27 квітня 2016 року. На підставі цих документів ОСОБА_6 здійснив митне оформлення автомобіля.

5. Сторона обвинувачення вважала, що значний пробіг та пошкодження автомобіля свідчили про його експлуатацію, що відповідно до вимог ПК та Методичних рекомендацій щодо класифікації транспортних засобів давало підстави для класифікації автомобіля, як такого, що використовувався, а тому вбачала зловживання службовим становищем ОСОБА_6 у тому, що він надав дозвіл на відкликання ЕМД-1, а не порушив справу про порушення митних правил, і таким чином діяв з метою одержання неправомірної вигоди для Приватного підприємства «Волинь Авто Плюс» у вигляді ухилення від сплати до державного бюджету митних платежів на суму 92 689,52 грн.

6. Житомирський районний суд Житомирської області вироком від 25 березня 2022 року виправдав ОСОБА_6 на підставі пункту 1 частини 1 статті 373 КПК, оскільки надані стороною обвинувачення докази не довели вчинення ним інкримінованого злочину.

7. Оскарженою ухвалою вирок залишено без змін.

Вимоги і доводи касаційної скарги

8. Прокурор, посилаючись на пункти 1 та 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати оскаржену ухвалу і призначити новий розгляд у апеляційному суді.

9. Сторона обвинувачення вважає, що апеляційний суд безпідставно не задовольнив клопотання прокурора про повторне дослідження письмових доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_6 , і не надав власної оцінки усім обставинам кримінального провадження з огляду на положення статей 23, 94, 95 КПК.

10. Прокурор також стверджує, що згідно висновків Акту тематичної перевірки, проведеної з 27 по 29 березня 2017 року технічний паспорт транспортного засобу, виданий Центральною акцизною митницею РФ, є реєстраційним документом, що підтверджується результатами комісійної економічної експертизи від 30 вересня 2019 року № 6577/19-72/6578/19-71, а отже висновок судів про те, що вказаний документ не є підтвердженням того, що автомобіль уже був у використанні, є помилковим.

11. Він зазначає, що апеляційний суд належно не спростував апеляційних доводів прокурора, тому ухвала не відповідає вимогам статті 419 КПК.

Позиції учасників касаційного розгляду

12. Виправданий та його захисник надіслали до Суду клопотання про здійснення касаційного розгляду без їхньої участі, просили залишити оскаржене судове рішення без зміни.

13. У судовому засіданні прокурор підтримав касаційні вимоги сторони обвинувачення.

Оцінка Суду

14. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

15. Відповідно до частини 2 статті 433 КПК касаційна інстанція переглядає рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги. Згідно з частиною 2 статті 438 КПК при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення касаційна інстанція керується статтями 412-414 КПК.

16. Відповідно до статті 433 КПК касаційна інстанція є судом права, а оцінка доказів у справі є завданням перш за все судів попередніх інстанцій. Проте за наявності відповідних доводів сторони кримінального провадження Суд здійснює перевірку того, чи додержалися суди процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.

17. За статтею 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 374 КПК мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі та визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, керуючись якими суд відкидає докази обвинувачення.

18. Згідно з частиною 3 статті 62 Конституції України, положень статті 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

19. Цих вимог закону суди першої та апеляційної інстанцій дотрималися.

20. Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції, забезпечивши змагальність сторін, ретельно перевірив надані сторонами докази, навів їх детальний аналіз і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку відповідно до статті 94 КПК.

21. У вироку детально викладені підстави виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення, у тому числі й ті, на які посилається прокурор у касаційній скарзі, а інші вважає недостатніми для доведення винуватості ОСОБА_6 .

Щодо доведеності службового зловживання

22. Частина 2 статті 17 КПК передбачає, що сторона обвинувачення має довести винуватість особи поза розумним сумнівом. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожен з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме того характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.[1]

23. Для додержання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який сумнів був спростований фактами, встановленими на підставі доказів, і єдиною версією, якою безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною у пред`явленому обвинуваченні.[2]

24. Зловживання владою або службовим становищем визнається злочином за наявності трьох ознак у їх сукупності: 1) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби; 2) вчинення такого діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб; 3) заподіяння такими діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу злочину, передбаченого статтею 364 КК.[3]

25. В цій справі спір між сторонами точився навколо питання, чи правильно діяв ОСОБА_6 при визначенні коду товару за УКТ ЗЕД. Сторона захисту наполягала, що його дії відповідали посадовим інструкціям і законодавству, яким він мав керуватися. Сторона обвинувачення вважала, що при митному оформленні ним було допущено неправильне застосування законодавства, що призвело до зменшення митних платежів і, таким чином, принесло вигоду володільцю автомобіля і завдало шкоду державному бюджету.

26. Суди вирішили цей спір на користь сторони захисту, вважаючи, що ОСОБА_6 правильно здійснив митне оформлення автомобіля, навівши детальні мотиви своїм висновкам. Суд не вбачає підстав ставити під сумнів ці висновки, і не вважає за необхідне давати детальні відповіді на всі доводи сторони обвинувачення, викладені в касаційній скарзі, зважаючи на міркування, викладені нижче.

27. Відповідно до практики Суду, суб`єктивна сторона службового зловживання характеризується прямим умислом. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони цього злочину є мета одержати будь-яку неправомірну вигоду - отримати матеріальні блага або уникнути матеріальних витрат - для себе чи іншої фізичної або юридичної особи, та корисливий (егоїстичний) мотив.[4]У разі отримання вигоди іншою особою необхідно довести існування в особи, яка обвинувачується у службовому зловживанні, мотивів, з яких вона була зацікавлена в отриманні вигоди цією особою.

28. Недоведеність цих елементів злочину, навіть за умови встановлення помилок або порушень, допущених при виконанні службових повноважень виключає кваліфікацію вчиненого за статтею 364 КК. Наявність у службової особи мети отримати неправомірну вигоду та/або її зацікавленості у отриманні такої вигоди іншою особою є ознакою, яка дозволяє відмежувати зловживання службовим становищем від інших порушень, допущених при виконанні повноважень, і яка запобігає можливості притягнення до кримінальної відповідальності лише за прийняття рішення або вчинення дій, правомірність яких може бути поставлено під сумнів або навіть скасовано в ході подальших юридичних процедур.[5]

29. Таким чином, в цій справі для доведення винуватості ОСОБА_6 у інкримінованому злочині сторона обвинувачення мала довести не лише неправильне проведення ним митного оформлення автомобіля, а також його зацікавленість у тому, щоб володілець автомобіля отримав неправомірну вигоду.

30. Проте обвинувачення не надало доказів тому, що ОСОБА_6 при митному оформленні спірного автомобіля з якихось причин був зацікавлений у зменшенні митних платежів ПП «Волинь Авто Плюс». У касаційній скарзі сторона обвинувачення також не навела будь-яких доводів на спростування висновків судів попередніх інстанцій про недоведеність такої зацікавленості.

31. За таких обставин у Суду немає підстав ставити під сумнів цей висновок судів попередніх інстанцій, який сам по собі є достатньою підставою для виправдання ОСОБА_6 за обвинуваченням у злочині, передбаченому статтею 364 КК.

Щодо повторного дослідження доказів

32. Суд відхиляє довід прокурора про те, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів.

33. Суд нагадує, що згідно з частиною 3 статті 404 КПК за клопотанням сторони повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, є обов`язковим лише за умови, що вони досліджені судом першої інстанції неповно або з порушеннями.

34. Як видно з ухвали, апеляційний суд не ставив під сумнів достовірність доказів, досліджених у суді першої інстанції. У касаційній скарзі не зазначається, які саме обставини, що мають істотне значення для кримінального провадження, залишилися не дослідженими судом першої інстанції, і які дії та рішення суду першої інстанції завадили стороні обвинувачення всебічно і повно їх дослідити.[6]

35. Суд зазначає, що рішення щодо обґрунтованості обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_6 у цій справі, залежало від доведеності суб`єктивної сторони злочину. В касаційній скарзі сторона обвинувачення не зазначила, які саме докази, спрямовані на доведення цих обов`язкових елементів злочину, не були досліджені судом першої інстанції, і як повторне дослідження апеляційним судом інших доказів, не дотичних до цього питання, могло вплинути на вирішення справи по суті.

Підсумок

36. З урахуванням наведеного, рішення суду апеляційної інстанції про те, що встановлені фактичні обставини справи не доводять вчинення ОСОБА_6 інкримінованого злочину, є обґрунтованим і правильним.

37. Апеляційний суд провів розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону і погодившись з висновками суду першої інстанції, надав умотивовані відповіді на аргументи, наведені в апеляційній скарзі прокурора, які переважно повторюються в його касаційній скарзі. Зміст ухвали відповідає вимогам статті 419 КПК.

38. Таким чином, Судом не встановлено істотних порушень норм матеріального та процесуального права, які були би підставами для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, а тому Суд вважає, що касаційну скаргу сторони обвинувачення слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

[1] Постанови від 4 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/75286445; від 17 квітня 2024 року у справі № 676/3841/20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/118592507

[2] Постанови від 4 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/75286445; від 08 жовтня 2019 року у справі № 195/1563/16-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/85238945; від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/87365803; від 16 вересня 2020 року у справі № 760/23459/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/91702592; від 10 квітня 2024 року у справі № 344/12022/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/118422077

[3] Постанова від 06 квітня 2023 року у справі № 619/2627/20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/110428042

[4] Постанови від 11 травня 2023 року у справі № 707/661/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/110951966; від 06 квітня 2023 року у справі № 619/2627/20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/110428042; від 5 квітня 2021 року у справі № 520/13641/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/96208139; від 19 серпня 2020 року у справі № 310/1928/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/91104754

[5] Див., mutatis mutandis, рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 375 Кримінального кодексу України, § 2.3-2.5, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v007p710-20#Text

[6] Постанови від 16 квітня 2024 року у справі № 404/6810/20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/118558646; від 15 квітня 2024 року у справі № 335/2582/22, https://reyestr.court.gov.ua/Review/118520020; від 01 листопада 2022 року у справі № 697/1283/16-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/107533545