Рішення

від 23.04.2024 по справі 160/6312/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року Справа № 160/6312/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСліпець Н.Є. за участі секретаря судового засіданняЛебеденко В.В. за участі: представника позивача представника відповідача Волошина А.А. Бережної А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фасадвентпром» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

07.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фасадвентпром» (далі - позивач) через систему «Електронний суд» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 12.02.2024 року №0065670705 про нарахування суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 300051,30 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 12.02.2024 року №0065840705 про нарахування суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 270046,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Фасадвентпром» з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, за результатами якої складено акт перевірки №114/04-07-05/44136326 від 23.01.2024, на підставі якого винесні оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.02.2024 року №0065670705 та №0065840705. Позивач вважає, що податковий орган помилково дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Будівельний Гіпермаркет», оскільки факт виконання операції з придбання товарів підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними інструкціями. Щодо посилання податкового органу на наявність вироку, то з останнього вбачається, що під час його винесення судом не досліджувались та не надавалась оцінка господарським операціям між позивачем та ТОВ «Будівельний Гіпермаркет», не встановлювалась недійсність документів, що були складені за наслідками здійснення цих господарських операцій. Тобто, вироком не встановлено обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Будівельний Гіпермаркет». Вирок суду не містить інформації щодо господарських взаємовідносин ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» з іншими суб`єктами підприємницької діяльності, у тому числі і з позивачем. Будь-яких інших підстав для висновку про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Будівельний Гіпермаркет», в акті перевірки не наведено, зокрема, зауважень до первинних документів позивача та платіжних документів у відповідача не було під час проведення перевірки. Отже, прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями неправомірно збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 240 041,00 грн, платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 216 037,00 грн. Таким чином, на думку позивача, спірні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, прийнятими без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, що має наслідком їх неправомірність та є підставою для скасування.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи на 04.04.2024 о 10:00.

Під час розгляду справи, судом з`ясовано, що позивач не надав до суду доказів сплати судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу у п`ятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду документу про сплату судового збору у розмірі 6841,17 грн.

19.03.2024 позивач повідомив суд про виконання вимог ухвали від 19.03.2024 шляхом надання квитанцій про сплату судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 розгляд справи продовжено.

29.03.2024 від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області через систему «Електронний суд» надійшов відзив, в якому представник у задоволенні позову просив відмовити повністю, посилаючись на те, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача встановлені взаємовідносини з ТОВ «Будівельний Гіпермаркет». Разом з тим, контролюючим органом встановлено, що даний контрагент має стан платника «0», свідоцтво платника ПДВ анульовано 02.10.2023. Крім того, директор ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» є фігурантом кримінального провадження, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 Кримінального кодексу України, якого визнано винним у вчиненні даного злочину, а саме у створенні за винагороду суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» з метою прикриття незаконної діяльності, що призвело до того, що невстановлені особи отримали можливість здійснювати фінансово-господарські операції за межами податкового контролю від імені формального призначення засновника та директора, в порушення встановленого законодавством порядку, зв`язку з чим первинні документи не можуть належним чином підтверджувати реальність взаємовідносин позивача з контрагентом, оскільки є неправомірно складеними, носять формальний характер та не можуть підтверджувати факт здійснення будь-яких господарських операцій між вказаними підприємствами. Отже, досліджувані господарські операції не містять розумних економічних причин (ділової мети), тобто відсутня кваліфікуюча ознака господарської діяльності отримання доходу. Таким чином, вони не можуть вважатися вчиненими в межах господарської діяльності платника податків, оскільки для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою. Отже, сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб`єктів господарювання, задіяних в ланцюгу, свідчить про те, що метою їх функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди. З урахуванням вищевикладеного, первинні документи свідчать про відсутність факту реального вчинення господарської операції по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Будівельний Гіпермаркет». Досліджені операції спрямовані на документальне оформлення постачання товарів, та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Метою їх оформлення є мінімізація податкових зобов`язань позивача. Укладені між ТОВ «Фасадвентпром» з ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» договори не опосередковуються реальним виконанням операції, що становлять їх предмет. Результати дослідження діяльності ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» вказують на те, що метою його створення є лише оформлення документообігу по нереальним господарським операціям для мінімізації сплати податкових зобов`язань іншим підприємствам, у т.ч. ТОВ «Фасадвентпром». Фактично ТОВ «Фасадвентпром» здійснено безпідставне оформлення нереальних господарських операцій з ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» з постачання товарів і неправомірно складені первинні документи, інформація з яких перенесена до облікових регістрів. Відповідач вважає, що викладені висновки в акті перевірки №114/04-07-05/44136326 від 23.01.2024 відповідають вимогам чинного законодавства, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що прийняті відповідно до вимог чинного законодавства.

04.04.2024 адміністративну справу було знято з розгляду у зв`язку з оголошенням сигналу повітряної тривоги та справу призначено до розгляду на 24.04.2024 о 10:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні обставини, викладені у відзиві на позов підтримала, проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фасадвентпром» зареєстровано 17.02.2021 року, перебуває на податковому обліку у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, є платником податку на додану вартість.

Видами діяльності ТОВ «Фасадвентпром» є: 24.33 - холодне штампування та гнуття (основний); 22.23 - виробництво будівельних виробів із пластмас; 25.11 - виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; 25.50 - кування, пресування, штампування, профілювання, порошкова металургія; 41.10 - організація будівництва будівель; 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель; 46.72 - оптова торгівля металами та металевими рудами; 46.73 - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; 47.52 - роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах.

У період з 10.01.2024 по 16.01.2024 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, відповідно до п. 19-1.1 ст. 19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 п.п. 78.1.1 п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 10.01.2024 №5298-п та направлення від 10.01.2024 №116, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фасадвентпром» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» за період з 01.01.2022 по 31.12.2022.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області складено акт від 23.01.2024 №114/04-07-05/44136326.

Перевіркою встановлено порушення:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), занижено податок на прибуток на загальну суму 216 037,00 грн за 2022 рік;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), занижено податок на додану вартість на загальну суму 240 041,00 грн, в тому числі: за грудень 2022 року на суму 240 041,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки від 23.01.2024 контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.02.2024:

- №0065670705, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 300 051,30 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями 240 041,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 60 010,30 грн;

- №0065840705, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 270 046,30 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 216 037,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 54 009,30 грн.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 12.02.2024 №0065670705 та №0065840705.

Вирішуючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановленіПодатковим кодексом України(в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).

Згідност. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI(в редакції чинній на момент виникнення правовідносин)податковий кодекс Українирегулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі ПК України),контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом62.1.3п.62.1ст.62 ПК Українивизначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цьогоКодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Статтею 75 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп.14.1.27п.14.1ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з положенням пункту44.1ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом138.2статті138 Податкового кодексу Українивизначено: витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п.187.1ст.187 Податкового кодексу Українидатою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначенийрозділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу Україниправо на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до п.198.3ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1статті193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п.198.6ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом201.11статті201цьогоКодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цьогоКодексу.

Отже, зі змісту нормПодаткового кодексу Українивбачається, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Позивач та його контрагент на момент складання податкових накладних, зазначених в акті перевірки, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88(далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п. 2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Із зазначеного вбачається, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»таНаказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Із змісту статті 9 Закону України«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»також вбачається, що первинні документи обов`язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Так, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пп.134.1.1п.134.1ст.134 ПК України,об`єктом оподаткування по податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цьогоКодексу.

Відповідно до п.135.1ст.135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно ізст. 134 цього Кодексуз урахуванням положень цьогоКодексу.

В ході розгляду справи судом встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ «Фасадвентпром» мало взаємовідносини з ТОВ «Будівельний Гіпермаркет».

Так, відповідно до видаткової накладної №138 від 14.12.2022 позивач придбав у ТОВ «Будівельний гіпермаркет» лист г/к 5,8*1250*3000 30MnB5, необр.кромка на загальну суму 840 063,84 грн.

Також, відповідно до видаткової накладної №140 від 15.12.2022 позивач придбав у ТОВ «Будівельний гіпермаркет» лист г/к 5,8*1250*3000 30MnB5, необр.кромка на загальну суму 600 180,94 грн.

Про що ТОВ «Будівельний гіпермаркет» складені та зареєстровані податкові накладні від 14.12.2022 №32 та від15.12.2022 №36.

Транспортування товару здійснювало ТОВ «Три-А-Транс» відповідно до товарно-транспортної накладної №Р138 від 14.12.2022 та №Р140 від 15.12.2022 (договір №10/10-01 про надання послуг з перевезення вантажу від 10.10.22р., акт надання послуг №22/12-14/1 від 14.12.22р. та №22/12-15/1 від 15.12.22р.).

За послуги транспортування було сплачено кошти, відповідно до платіжної інструкції №340 від 23.11.2022, а також складено та зареєстровало в ЄРПН податкову накладну від 23.11.22 №33.

ТОВ «Будівельний гіпермаркет» виписано рахунок на оплату №БГ000014121 від 14.12.2022 та №БГ000001512 від 15.12.2022.

Оплата за товар була здійснена частково відповідно до платіжної інструкції №370 від 29.12.2022 та платіжної інструкції №371 від 29.12.2022.

Відповідно до картки рахунку 631 рахується кредиторська заборгованість на суму 1 267 309,78 грн.

Зазначений товар був проведений по рахунку 201 («Сировина й матеріали» призначений для обліку наявності та руху сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні), по рахунку 28 («Товари» - призначено для обліку руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу).

Таким чином, факт реальності господарської операції позивача з ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, та які відображають зміст та обсяг цієї господарської операції.

Разом з тим, висновок податкового органу про нереальність господарських операцій з даним контрагентом, ґрунтується на тому, що відповідно до інформаційних баз даних ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» - перебуває на обліку, стан платника «0» платник податків за основним місцем обліку, свідоцтво платника ПДВ анульовано 02.10.2023. Крім того, директор ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» є фігурантом кримінального провадження, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 Кримінального кодексу України, якого визнано винним у вчиненні даного злочину, а саме у створенні за винагороду суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» з метою прикриття незаконної діяльності, що призвело до того, що невстановлені особи отримали можливість здійснювати фінансово-господарські операції за межами податкового контролю від імені формального призначення засновника та директора, в порушення встановленого законодавством порядку, зв`язку з чим первинні документи не можуть належним чином підтверджувати реальність взаємовідносин позивача з контрагентом, оскільки є неправомірно складеними, носять формальний характер та не можуть підтверджувати факт здійснення будь-яких господарських операцій між вказаними підприємствами.

Проте, в ході судового розгляду справи встановлено, що на момент здійснення операцій придбання товару позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Як вбачається із акту перевірки, під час здійснення останньої, податковим органом таких обставин не встановлено.

Судовим оглядом встановлено, що первинні бухгалтерські документи ТОВ «Фасадвентпром» в повній мірі відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто містять: назву документа (форми); дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, судом встановлено, що складені податкові накладні за спірною операцією заповнені у відповідності до вимог п.201.1ст.201 Податкового кодексу України та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, щодо отриманої податкової інформації слід зазначити, що позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв`язку з невиконанням своїх обов`язків його контрагентами, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 року (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно ізст. 9 Конституції України. Зокрема, стаття 1 Протоколу до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв`язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту, про що також зазначено в рішенні Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10.

Суд звертає увагу, що у позивача на час розгляду справи наявні всі первинні документи, які підписані усіма сторонами та уповноваженими особами, контрагент - ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» на час здійснення операції перебував на обліку в податкових органах та не припинений, мають усі необхідні реквізити відповідно до ЗУ«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підприємств». Факт підтвердження належними первинними бухгалтерськими документами фактичного придбання товару, вказує на фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого останнім ПДВ до податкового кредиту та витрат.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилок та недоліків у їх оформленні не є підставою беззаперечною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію відносно контрагента позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Посилання на припущення, аналітичні узагальнюючі висновки щодо діяльності контрагентів, є неприйнятними у якості доказів конкретних податкових правопорушень щодо підстав та порядку формування податкового кредиту, оскільки в основі формування податкового кредиту лежить факт здійснення конкретної господарської операції, який потребує доведення або спростування обставин саме здійснення цієї господарської операції. Будь-які припущення, аналітичні викладки, узагальнюючі висновки можуть мати місце виключно на підставі встановлення, дослідження та підтвердження обставин здійснення господарської операції (позиція Верховного Суду, викладена у Постанові від 12.04.2018 р. справа №804/698/26).

Є безпідставними посилання представника відповідача на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.08.2023 у справі №932/6993/23 відносно ОСОБА_1 , оскільки вироком суду не були встановлені факти, які свідчили про порушення платником податкового законодавства або про недостовірність даних податкової звітності, поданої ТОВ «Фасадвентпром».

Крім того, згідно із ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку суду в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, стосовно часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Так, кримінальне правопорушення, передбаченестаттею 205-1 Кримінального кодексу України, передбачає відповідальність за підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осібпідприємців, що не є тотожним із фіктивним підприємництвом.

У даному випадку, обставини, встановлені вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпродзержинська від 29.08.2023 не стосуються спірних правовідносин щодо господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фасадвентпром» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний Гіпермаркет», а отже, не мають преюдиційного значення для цієї справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №809/1139/17.

До того ж, Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 року у справі №815/6470/16 зазначив, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили.

Аналогічна правова позиція викладена і в інших Постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №808/2459/1 та від 26 червня 2018 року у справі №826/24815/15.

При цьому, суд звертає увагу, що наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського обліку сформовані за наслідками господарських відносин з вказаним контрагентом відповідають вимогам закону щодо своєї форми та змісту, та підтверджують право позивача на формування витрат за рахунок господарських операцій та їх врахування при визначенні об`єкта оподаткування.

За таких обставин, відповідачем не надано належних доказів, що фінансово-господарська операція між ТОВ «Фасадвентпром» та його контрагентом ТОВ «Будівельний гіпермаркет» не була спрямована на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

З огляду на вказане, суд доходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.02.2024 №0065670705 та №0065840705 прийняті відповідачем не обґрунтовано, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 6841,17 грн, що документально підтверджується квитанціями від 15.03.2024 №1094 на суму 6841,00 грн. та від 20.03.2024 №KR7T-A1T6-25BE на суму 1,00 грн.

Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду в сумі 6841,17 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Керуючись ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ""Фасадвентпром" (49000, м. Дніпро, вул. Калинова, буд. 12, офіс 7, код ЄДРПОУ 44136326) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 12.02.2024 року №0065670705 про нарахування суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 300 051,30 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 12.02.2024 року N0065840705 про нарахування суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 270 046,30 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17, код ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ""Фасадвентпром" (49000, м. Дніпро, вул. Калинова, буд. 12, офіс 7, код ЄДРПОУ 44136326) в рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору 6841,17 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 29 квітня 2024 року.

Суддя Н.Є. Сліпець