Рішення

від 18.04.2024 по справі 320/12859/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2024 року м. Київ № 320/12859/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Любенко Д.І.,

за участю представників сторін:

від позивача Вернер М.А.,

від відповідача Гайдай В.М.,

розглянув у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТХС Україна»

до Головного управління ДПС України у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ТХС Україна» з позовом до Головного управління ДПС України у м. Києві, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у місті Києві від 05.01.2023 № 00012280702 щодо зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 415933,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у місті Києві від 05.01.2023 № 00012060702 щодо збільшення сумі грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1902086,00 грн, в тому числі основного платежу в розмірі 1521669,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 380417,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача є необґрунтованими та безпідставними, адже під час перевірки, яка була обмежена часом, інспекторами не були в повному обсязі досліджені наявні у позивача документи, що стосувались її предмету, зокрема, не досліджені первинні документи, які товариство надавало разом із запереченнями на акт перевірки, при цьому, всі фінансово-господарські операції здійснені позивачем з контрагентами є реальними та належним чином відображені в бухгалтерському обліку, що стало наслідком прийняття протиправних податкових повідомлень-рішень, які є предметом спору в даній справі.

Також, позивач звертає увагу на те, що до заперечення від 18.06.2020 № 18/06-20, ТОВ «ТХС Україна» було підготовлено та надано ГУ ДПС у м. Києві повний пакет документів, що підтверджує фінансово-господарські операції за перевіряємий період, а саме: належним чином завірені копії договорів про надання послуг за перевіряємий період з 01.07.2019 по 31.08.2019; належним чином завірені копії рахунків-фактур (рахунків на оплату) за перевіряємий період з 01.07.2019 по 31.08.2019; належним чином завірений реєстр податкових накладних за перевіряємий період з 01.07.2019 по 31.08.2019; належним чином завірені копії видаткових накладних (акт виконаних робіт) за перевіряємий період з 01.07.2019 по 31.08.2019; належним чином завірені копії товарно-транспортних накладних за перевіряємий період з 01.07.2019 по 31.08.2019; належним чином завірені копії платіжних доручень за перевіряємий період з 01.07.2019 по 31.08.2019. Крім того, контролюючим органом не було взято до уваги той факт, що підприємством було підготовлено та направлено на адресу Головного управління ДПС у м. Києві лист від 19.05.2020 № Т-165 про перенесення терміну документальної позапланової перевірки з метою забезпечення присутності посадових осіб під час проведення останньої та надання всіх необхідних документів своєї фінансово-господарської діяльності, які знаходяться та зберігаються на підприємстві, за перевіряємий період, проте ГУ ДПС у м. Києві помилково не прийняло до уваги надані документи.

ТОВ «ТХС Україна» зазначає, що всі придбані товари у контрагентів-постачальників, вказаних в додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за перевіряємий період використовувались для провадження своєї господарської діяльності, на момент складання податкових накладних, контрагенти ТОВ «ТХС Україна» були зареєстровані, як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому, мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товарів/послуг; податковий орган не провів навіть обстеження місцезнаходження та не здійснив податкових перевірок постачальників ТОВ «ТХС Україна» для всебічного дослідження фінансово-господарських операцій.

Судом під час вирішення питання про відкриття провадження у справі було встановлено недоліки позовної заяви, у зв`язку з чим, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 позовну заяву було залишено без руху. У строк визначений судом позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче судове засідання на 11.08.2023.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.08.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження в справі, відкладено підготовче засідання в адміністративній справі, наступне призначенона 12 жовтня 2023 року. Повторно витребувано докази по справі від відповідача.

До суду від ГУ ДПС у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив, що позовні вимоги є безпідставними, які не спростовують результати проведення перевірки на підставі яких були винесені податкові повідомлення-рішення. Так, за результатами проведеної документальної перевірки, був складений акт від 29.12.2022 № 51222/26-15-07-02-02-03/39555339, в якому зазначено про виявлені порушення норм Податкового кодексу України, а саме: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 ПК України, оскільки занижено податкове зобов`язання з ПДВ до сплати на загальну суму 1521669 грн, у т.ч. по періодам за липень 2019 року - 872335 грн, за серпень 2019 року - 649334 грн, та завищено від`ємне значення з ПДВ за серпень 2019 року, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 415 933 грн; п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України, в результаті ненадання платником податків первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів.

Висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що в порушення п. 44.3 ст. 44 ПК України, підприємством не забезпечено зберігання документів, визначених у пункті 44.1 ПК України, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого ПКУ граничного терміну подання такої звітності.

До перевірки не надано регістри бухгалтерського обліку та первинні документи, у зв`язку з чим, перевіркою не можливо перевірити повноту визначення суми податкових зобов`язань та врахування їх при розрахунку показника рядка 19 Декларацій за липень, серпень 2019 року (рядок 9 (колонка Б) Декларацій).

У зв`язку з ненаданням до перевірки первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, неможливо підтвердити правильність відображених показників у рядку 10.1 Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою» за період з 01.07.2019 по 31.08.2019, в результаті чого, і було встановлено завищення задекларованих ТОВ «ТХС Україна» показників у рядку 10.1 Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою» на загальну суму 1959512 грн.

До суду від сторони позивача надійшли письмові пояснення, за змістом яких, відповідач у відзиві на позовну заяву не спростував твердження та аргументи позивача по суті позовних вимог, зокрема, надання до податкового органу документів, які стосуються перевірки; наявності документів первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують господарські правовідносини з контрагентами-постачальниками; висновки акта перевірки не відповідають фактичним обставинам та не підкріплені доказами.

22.02.2024 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 18.04.2024.

У судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні у повному обсязі заперечував проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТХС Україна» знаходиться за адресою: 02055, м. Київ, вул. А. Ахматової, 35 офіс 273, та здійснює господарську діяльність у сфері виконання драйв-теста для групи сайтів 4G (кластеру), проектні, будівельні роботи (будівництво фотогальванічної електростанції) тощо.

Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі направлень від 14.12.2022 № 15672/26-15-07-02-02 та від 15.12.2022 № 15782/26-15-07-02-02, виданих Головним управлінням ДПС у м. Києві, та наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 12.12.2022 № 5599-п, виданого на підставі п. п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України, у зв`язку зі змінами у п. п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, внесеними Законом України від 03 листопада 2022 року № 2719-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу» та незгодою ТОВ «ТХС Україна» з висновками акта перевірки від 04.06.2020 № 230/26-15-05-02-02/39555339 з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за липень, серпень 2019 року та поданням заперечення від 18.06.2020 № 18/06-20 разом з додатковими документами (вх. Головного управління ДПС у м. Києві від 22.06.2020 № 73307/10), було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань, що стали предметом оскарження.

За результатами зазначеної перевірки, відповідачем був складений акт від 29.12.2022 № 51222/26-15-07-02-02-03/39555339, в якому виявлені порушення норм Податкового кодексу України, а саме: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 ПК України, оскільки занижено податкове зобов`язання з ПДВ до сплати на загальну суму 1521669 грн, у т.ч. по періодам за липень 2019 року - 872335 грн, за серпень 2019 року - 649334 грн, та завищено від`ємне значення з ПДВ за серпень 2019 року, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 415933 грн; п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України, в результаті ненадання платником податків первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів.

На підставі висновків акта перевірки, ГУ ДПС у м. Києві було винесено податкове повідомлення-рішення від 05.01.2023 № 00012280702 щодо зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 415933,00 грн; податкове повідомлення рішення від 05.01.2023 № 00012060702 щодо збільшення сумі грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1902086,00 грн, в тому числі основного платежу в розмірі 1521669,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 380417,00 грн.

Позивач вважає прийняті податковим органом за наслідком проведення перевірки податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню через неповноту, необ`єктивність висновків акта перевірки. Наведене і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Подактового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно змісту ст. 62 ПК України, одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до підпунктів 14.1.36., 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Водночас, із визначеного в ПК України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності. З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення.

При цьому, економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.

Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.

Варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Документальне обґрунтування наявності ділової мети передбачає наявність документів управлінського обліку, первинних документів, які платник податків використовує в господарській діяльності, зокрема, у перспективі, або коли наявна потреба в здійсненні збиткових операцій з огляду на стратегічні цілі чи несприятливі обставини. Такі документи мають містити загальноприйняті реквізити, такі як дата складання та підписи уповноважених осіб, і можуть бути використані під час перевірки або затребувані в установленому ПК України порядку.

Таким чином, ділова мета може бути відсутня лише в таких операціях: головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків; у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов`язаних осіб.

Ураховуючи принцип превалювання сутності над формою, перевага має надаватися економічній сутності господарських операцій.

Відповідно до норм пунктів 44.1., 44.3. статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

Відповідно до положень пункту 185.1. статті 185 Кодексу, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

За змістом пункту 187.1. статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2. статті 198 Кодексу).

Пунктом 198.3. статті 198 ПК України, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6. статті 198 Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пунктів 200.1.- 200.4. статті 200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Не підлягає бюджетному відшкодуванню сума від`ємного значення, до розрахунку якої включено суми податку, сплачені отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг, які використані або будуть використані в операціях з першого постачання житла (об`єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта житлової нерухомості. Суми такого від`ємного значення зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду до її повного погашення податковими зобов`язаннями; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пунктів 201.1., 201.10., 201.11. статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, є первинний документ, який складається під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За змістом статей 1, 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Судом досліджено, що за результатами проведення докунтальної виїзної перевірки, контролюючим органом був складений акт від 29.12.2022 № 51222/26-15-07-02-02-03/39555339, в якому виявлені порушення норм Податкового кодексу України, а саме: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 ПК України, оскільки занижено податкове зобов`язання з ПДВ до сплати на загальну суму 1521669 грн, у т.ч. по періодам за липень 2019 року - 872335 грн, за серпень 2019 року - 649334 грн, та завищено від`ємне значення з ПДВ за серпень 2019 року, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 415933 грн; п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України, в результаті ненадання платником податків первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів.

Так, у ході проведення перевірки директору ТОВ «ТХС Україна» ОСОБА_1 було вручено запити від 15.12.2022 № 1, від 19.12.2022 № 2 та від 21.12.2022 № 3 про надання документів, інформації та письмових пояснень з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за перевіряємий період, враховуючи періоди виникнення від`ємного значення з ПДВ.

Проте, протягом строку проведення перевірки, документи та пояснення позивачем не було надано про що складено відповідні акти, що долучені до відзиву на позовну заяву та не спростовано позивачем.

Стосовно посилань позивача на надання всіх первинних документів, необхідних для проведення перевірки та встановлення достовірності задекларованих показників, суд звертає увагу на те, що посилання позивача на надання документів до заперечень стосуються перевірки та заперечень на акт 2020 року, натомість, предметом розгляду в даному спорі є прийняті рішення за актом перевірки від 29.12.2022 № 51222/26-15-07-02-02-03/39555339, яка проводилась з відома та у присутності диретора у період 15.12.2022 по 23.12.2022 (термін продовжувався), саме під час якої запитувані документи надані не були (перелік документів, які використано при проведенні перевірки, наведено у додатку 1 до акта). До того ж, актом зафіксовано відсутність проведення інвентаризації. Інших доказів на підтвердження надання позивачем запитувавних перевіркою документів, матеріали спрви не містять, лише посилання товариства на їх надання, що не може бути покладено в основу рішення суду.

Від ТОВ «ТХС Україна» отримано лист від 21.12.2022 № Т-015 (вх. ГУ ДПС у м. Києві від 22.12.2022 № 79378/6), згідно якого підприємство робить все можливе для забезпечення документами контролюючий орган.

Відповідно до норм п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до приписів п. 78.5 ст. 78 допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, гцо належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п. 44.5 ст. 44 ПК України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.

Таким чином, суд вважає, що в порушення п. 44.3 ст. 44 ПК України, підприємством позивача не було забезпечено зберігання документів, визначених у пункті 44.1 ПК України, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Основним чинником виникнення від`ємного значення з ПДВ згідно з даних Єдиного реєстру податкових накладних є придбання товарів (комплектна трансформаторна підстанція, інструменти ручні, опторезистори, верстати відрізні для обробки металів, стіл 4x4 з композиту, сонячні панелі, кабель тощо) в обсягах, що значно перевищують обсяги поставки.

За період з 01.07.2019 по 31.08.2019, ТОВ «ТХС Україна» задекларовано податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 1521669 грн.

Водночас, до перевірки не було надано регістри бухгалтерського обліку та первинні документи, у зв`язку з чим, даною перевіркою не можливо було перевірити повноту визначення суми податкових зобов`язань та врахування їх при розрахунку показника рядка 19 Декларацій за липень, серпень 2019 (рядок 9 (колонка Б) Декларацій).

Також, перевіркою достовірцості і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларацій за липень, серпень 2019 року, суми податкового кредиту (рядок 17 (колонка Б) Декларацій) встановлено його завищення на 2043636 грн, в тому числі за липень 2019 року в сумі 978369 грн, за серпень 2019 року в сумі 1065267 грн, що призвело до завищення на ці ж суми показники рядків 19 даних Декларацій за липень, серпень 2019 року, оскільки було завищено на 978369 грн показник у рядку 10.1 (колонка Б) Декларації (липень 2019 року), на 981143 грн показник у рядку 10.1 (колонка Б) Декларації (серпень 2019 року), на «-» 21910 грн показник у рядку 14 (колонка Б) Декларації (серпень 2019 року), на 106034 грн показник у рядку 16.1 (колонка Б) Декларації (серпень 2019 року), внаслідок саме встановлених порушень п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 ПК України, що зі свого боку, призвело до завищення показників рядка 19 на суму 106034 грн та 21 на суму 106034 грн Декларації (липень 2019 року), а також показників рядка 19 на суму 415933 грн та 21 на суму 415933 грн Декларації (серпень 2019 року).

За період з 01.07.2019 по 31.08.2019, позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 2043 636 грн. У зв`язку з ненаданням ТОВ «ТХС УКРАЇНА» до перевірки в повному обсязі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, не можливо було визначити правомірність податкового кредиту за період з 01.07.2019 по 31.08.2019.

Тож, у зв`язку з ненаданням до перевірки первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, не можливо підтвердити правильність відображених показників у рядку 10.1 Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою» за період з 01.07.2019 по 31.08.2019, в результаті чого, за результатами перевірки встановлено завищення задекларованих ТОВ «ТХС Україна» показників у рядку 10.1 Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою» на загальну суму 1959512 грн, у тому числі: за липень 2019 року в сумі 978369 грн, за серпень 2019 року в сумі 981143 грн.

Як вже зазначалось вище, згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносятьея до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодекеу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальніеть відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, суд наголошує на тому, що якщо запитувані до перевірки документи відсутні у платника податків, то не має підтвердження того, що господарська операція відбулася, відсутність первинного документу, свідчить також і не про виконання платником податків, свого податкового обов`язку, визначеного п. 36.1 ст. 36 п. 44.1 ст. 44 Кодексу, зокрема, в частині визначення об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі належним чином складених первинних документів.

Дійсно, до позовної заяви товариством було надано документи по взаємовідносинам з ТОВ «Меганом Україна», ТОВ «Гидроспецмонтаж», ТОВ Топтул», ТОВ «Ювента Ко», ТОВ «Лайфселл», ТОВ «Центр сертифікації ключів «Україна», ТОВ «Мережеві актуальні рішення», ТОВ «Розетка.УА», ПП «Окко-Бізнес Контракт», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Романюк В.В., ОСОБА_4 , ТОВ «Компанія «Ліна», ТОВ «Ланет», ТОВ «Такір», ТОВ Фірма «Такір», ТОВ «Адверс», ТОВ «Харківський завод електротехніки та металоконструкцій», ТОВ «Філур Електрик,ЛТД», ТОВ «Мак-Ко», ТОВ «Вільногірський завод залізобетонних виробів», ТОВ «Поділля Кабель-1», ПП «Електро-К», ТОВ «Evci Plastik», ТОВ «Дніпро-М», ПП «ВКФ «Сознаніє», ТОВ «Артметал Україна», ТОВ «Вольтлайн», ТОВ «Енерготрансбуд», ТОВ «Елеком», ТОВ «Скайрівер», ТОВ «Баз Експорт імпорт», ТОВ «Самерстрейд», ТОВ «Нанохоумелектро», ТОВ «Укр Смарт Інвест», ТОВ «БП Будінвест», ТОВ «Лаунж Естейт», ТОВ «ТФ-К», ТОВ «Електроконтроль», Національне агенство з акредитації України, ТОВ «Планета Інструмент», ТОВ «Радіант-Україна», ТОВ «Армастар», ПП «Компанія «Голд Мідл», ТОВ «Лорікет-Трейд», ТОВ «Енергопартнер Інжиніринг», ТОВ «Енерго-Ватт», ТОВ «Леон Енерго», ТОВ «Інтерлінк», ТОВ «Укрпромсталь», ТОВ «ЛокалНет», ТОВ «Простір-Груп», ТОВ «Технозв`язок», ТОВ «Екпроменергія», зокрема, договори, плвтіжні доручення, податкові накладні, акти прийому-передачі, акти виконаних робіт, платіжні доручення, видаткові накладні, рахунок-фактуру, ТТН. (а.с. 18-31 т. 1, а.с. 101-221 т. 1, т. 2, т. 3).

Водночас, суд зазначає, що одного посилання на неопрацювання всіх документів, що мають значення для перевірки, без посилання та конкретизації у чому саме полягає помилковість висновків акта перевірки, недостатньо для висновку про дефектність висновків прийнятого за результатом позапланової виїзної документальної перевірки акта, при цьому, що вказані документи не були надані до перевірки та не були предметом перевірки.

До того ж, позивач надав суду вказані документи, проте, не вказуавав на суть господарських правовідносин, здійснивши лише загальні посилання на практику розгляду даної категорії спорів та висновки Верховного Суду, проте без прив`язки до конкретних обставин даної справи.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Цьому обов`язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи (в тому числі, засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) їх копії), які б підтверджували задекларовані об`єкти оподаткування, суми податкових зобов`язань, дотримання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункт 85.4 статті 85 ПК України.

Отже, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки, є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку.

Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності.

Відтак, на переконання суду, передумовою застосування приписів процесуального закону щодо доказування в адміністративних справах по розгляду податкових спорів необхідною умовою, якщо на цьому наполягають сторони, є перевірка на дотримання норм матеріального закону, якою є, зокрема, стаття 44 ПК України, від чого залежатиме оцінка доказів на їх допустимість для доведення фактів, що є предметом доказування, при цьому, надання лише до суду документів, які не надавались до перевірки, фактично нівелює приписи матеріального закону та не свідчить про дотримання процесуального закону щодо стандартів доказування, а саме, оцінки доказів та обставин, які можуть свідчити про недопустимість чи допустимість доказів, які використано судом для встановлення фактів та не встановлення обставин, що складає предмет доказування у даній справі.

Згідно з приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, позаяк не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору, при цьому, контролюючим органом було доведено правовірність прийнятих на основі висновків акта перевірки позивача податкових повідомлень-рішень.

Позовна заява не містить повних обґрунтувань, що підкріплені належними доказами, які б свідчили про невідповідність висновків акта перевірки фактичних обставинам справи чи первинним документам бухгалтерського обліку позивача.

Отже, підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 29 квітня 2024 р.