Рішення

від 30.04.2024 по справі 420/31816/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/31816/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інституту Військово-морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 17 листопада 2023 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Інституту Військово-морських Сил Національного університету «Одеська морська академія», в якій позивач просить суд:

1. Визнати дії Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» відносно несвоєчасного розрахунку при звільненні з позивачем за період 19.04.2019 року по 26.06.2023 року протиправними;

2. Зобов`язати Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» виплатити позивачу грошове забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі середнього грошового забезпечення за останні два місяці.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що Наказом начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 29.03.2019 № 131 він був звільнений з військової служби у запас за станом здоров`я. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року по справі № 420/15266/22 щодо виплати індексації на рахунок позивача було зараховано 77572,36 грн з приміткою «заробітна плата. Інститут Військово-Морських Сил». Отже, відповідач повинен був позивачем повністю розрахуватися 19.04.2019, а розрахувався 24.06.2023. Вважає дії відповідача щодо несвоєчасного розрахунку з позивачем протиправними, Відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Спірні правовідносини виникли та тривали до внесення змін до ст.117 КЗпП, тому позивач має право на виплату в розмірі середнього грошового забезпечення за останні два місяці за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто за період з 19.04.2019 по 24.06.2023, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

Ухвалою судді від 22.11.2023 ухвалено прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 ; відкрити провадження у адміністративній справі; розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та витребувати у Інституту Військово-морських Сил Національного університету «Одеська морська академія»: 1) довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за лютий-березень 2019 року, складеної відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100; 2) відомості про розмір (суму) виплачених ОСОБА_1 грошових коштів при звільненні з урахуванням сум індексації, що була виплачена на виконання рішень Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/688/22 та №420/15266/22.

Ухвалою суду від 19.01.2024 повторно витребувано у Інституту Військово-морських Сил Національного університету «Одеська морська академія»:

1) довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за лютий-березень 2019 року, складеної відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100;

2) відомості про розмір (суму) виплачених ОСОБА_1 грошових коштів при звільненні з урахуванням сум індексації, що була виплачена на виконання рішень Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/688/22 та №420/15266/22.

22.01.2024 до суду надійшов відзив (вх..№ЕС/3164/24) Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська Морська Академія» з проханням відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 Вважаючи 12.09.2022 остаточним днем розрахунку з ним Інститутом, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду 22.09.2022 із позовом по справі № 420/13251/22, в якому просив суд: визнати дії Інституту відносно несвоєчасного розрахунку при звільненні зі ОСОБА_1 за період 19.04.2019 року по 12.09.2022 року протиправними; зобов`язати Інститут виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі середнього грошового забезпечення за останні два місяці. Однак, позивач зазначений факт у позовній заяві по справі № 420/13816/23 не зазначив - факт того, що судом вже розглядається подібна справа за його позовом до Інституту, розгляд якої триває. Особа не може бути остаточно розрахована при звільненні декілька разів. Крім того, остаточний розрахунок пов`язується з повною та остаточною виплатою всіх належних та нарахованих особі при звільненні виплат, а тому їх не може бути декілька.

До відзиву, на виконання вимог ухвали від 19.01.2024, відповідачем додано Довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за лютий-березень 2019 року.

26.01.2024 до суду надійшла (вх.№ЕС/3919/24) відповідь ОСОБА_1 на відзив у якій заявник вказує, що позивач звернувся з позовом по справах: №420/4348/22, №420/15266/22 в межах процесуального строку на звернення до суду 12.01.2022 та 25.10.2022. Рішення по останній справі відповідачем виконано 24.06.2023. Тобто відлік вести від дати звернення позивача до суду, час затримки з розрахунком склав понад 6 місяців. Крім того, наведений Висновок Великої Палати Верховного Суду не є релевантним до даної справи, адже кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. Як відомо, до редакції Закону № 2352-ІХ від 01.07.2022 стаття 117 КЗпП України не містила часових обмежень стосовно розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. В такому випадку, до останньої редакції, дійсно відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні була! не обмеженою в часі та не залежала від простроченої заборгованості. В цьому випадку, дійсно можливо було б застосувати принцип справедливості та співмірності, і то не так, як вважає Відповідач, відраховуючи від дати подання позову. В такому випадку (за усталеною судовою практикою до 19.07.2022) слід було б розраховувати компенсацію за весь час, починаючи з дати звільнення. Однак, відбулися зміни в законодавстві. Тепер відповідальність Роботодавця є обмеженою: підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Тобто тепер, у разі затримки з розрахунком працівника на строк понад шість місяців, Законодавець обмежив розмір відповідальності Роботодавця, її розмір все одно не перевищує розмір середнього заробітку працівника за шість місяців. З метою дотримання принципу справедливості та співмірності, з урахуванням обмеження розміру відповідальності роботодавця, достатньо порівняти розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості та дії відповідача щодо її виплати.

Ухвалою суду від 30.01.2024 відмовлено у задоволенні клопотання (вх.№ЕС/3164/23 від 22.01.2024) представника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська Морська Академія» - Пугача В.В., про залишення позовної заяви без розгляду.

07.02.2024 до суду надійшли додаткові пояснення (вх.№ЕС/5654/24) представника позивача ОСОБА_2 , в яких останній повідомляє суд, що 30.01.2024 набрало законної сили рішення Одеського окружного адміністративного суду №420/3989/22 яким, серед іншого, визнано протиправними дії Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» та зобов`язано внести зміни до Наказу Начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» (по стройовій частині) від 19.04.2019 №84 щодо виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» з 11.07.2019.

Ухвалою суду від 27.03.2024 витребувано у Інституту Військово-морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за травень-червень 2019 року, складеної відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Ухвалою суду від 08.04.2024 повторно витребувано у Інституту Військово-морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за травень-червень 2019 року, складеної відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

16.04.2024 від Інституту Військово-морських Сил Національного університету «Одеська морська академія», на виконання вимог ухвали від 08.04.2024, надійшла довідка про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за травень-червень 2019 року.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 1991 по 2019 роки проходив військову службу в Збройних Силах України. Остання посада позивача начальник науково-дослідного управління гідробіоніки та службового використання морських тварин Науково-дослідного центру Збройних Сил України Державний океанаріум.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 490-р «Про реорганізацію науково-дослідного центру Збройних Сил України «Державний океанаріум» та наказу Міністерства оборони України від 19 вересня 2019 року № 479 «Про заходи щодо реорганізації науково-дослідного центру Збройних Сил України «Державний океанаріум» Науково-дослідний центр Збройних Сил України «Державний океанаріум» було реорганізовано шляхом приєднання його до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія».

Відповідно до зазначеного наказу Національного університету «Одеський Інститут Військово-Морських Сил Морська академія» було визначено правонаступником майнових прав та обов`язків науково-дослідного центру Збройних Сил України «Державний океанаріум».

Наказом Начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 29.03.2019 року № 131 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас за станом здоров`я.

Відповідно до наказу начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» (по стройовій частині) від 19.04.2019 року №84 ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» та всіх видів забезпечення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року у справі № 420/3989/22, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024, адміністративний позов ОСОБА_1 до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволений. Дії Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія щодо передчасного виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія до повного розрахунку з позивачем визнані протиправними. Зобов`язано Інститут Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія внести зміни до наказу Начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія (по стройовій частині) від 19.04.2019 № 84 щодо виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія з 11.07.2019 року. Зобов`язано Інститут Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення та його індексацію з 20.04.2019 по 11.07.2019 включно. Зобов`язано Інститут Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія переоформити ОСОБА_1 грошовий атестат, довідку про розміри щомісячних додаткових видів забезпечення та надіслати їх до ІНФОРМАЦІЯ_1 для обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 та для подальшого їх направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області для проведення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з моменту її призначення.

Тобто, останнім днем виключення позивача зі списків з особового складу є 11.07.2019.

Крім того, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року по справі № 420/15266/22 позов ОСОБА_1 було задоволено: Визнано протиправною бездіяльність Інституту Військово-Морських Національного університету «Одеська морська академія» щодо не нарахування Сил та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, з урахуванням базового місяця для нарахування індексації січня 2008 року. Зобов`язано Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (з урахуванням раніше виплачених сум) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, з урахуванням базового місяця для нарахування індексації січня 2008 року.

24.06.2023 Інститутом Військово-Морських Національного університету «Одеська морська академія» на виконання рішення суду № 420/15266/22 виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням базового місяця січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених коштів у загальній сумі 77572,36 грн (а.с.8).

Позивач, вважаючи, що при виплаті вищевказаних сум у відповідача виник обов`язок виплати середнього грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 11.07.2019 по 26.06.2023, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.

Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Зі змісту наданих матеріалів вбачається, що позивачу у день звільнення не було проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення.

У зв`язку з несвоєчасним нарахуванням та виплатою позивачу індексації грошового забезпечення на підставі рішення суду, на його думку, виникли підстави для виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Нормами спеціального законодавства не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовця з військової служби, а тому до таких правовідносин необхідно застосовувати положення ст. 116-117 Кодексу законів про працю України, як таких, що є загальними та поширюються на всіх працівників.

Згідно положень ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено, що спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з невиплатою відповідачем ОСОБА_1 станом на 11.07.2019 (дата виключення зі списків особового складу частини і всіх видів забезпечення, встановлена рішенням суду) індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року.

На виконання рішень суду №420/15266/22 відповідач 24.06.2023 повністю виплатив індексацію грошового забезпечення у розмірі: 77572,36 грн.

Тож, спірний період у цих правовідносинах охоплює 12.07.2019 до 23.06.2023.

При цьому, з матеріалах справи не вбачається, що 26.06.2023 є днем нарахування позивачу коштів за рішення суду №420/15266/22.

Отже, предметом спору в цій справі є стягнення середнього заробітку за час затримки виплати позивачу зазначеної індексації.

Відповідно до статті 117 КЗпП України (у редакції, викладеній відповідно до Закону України від 1 липня 2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»; далі - «Закон №2352-ІХ») у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Наведена редакція статті 117 КЗпП України набрала законної сили з 19 липня 2022 року.

Отже, відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній її редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає компенсації середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

Спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності 19 липня 2022 року і після цього.

Період з 12.07.2019 до 19 липня 2022 року (до набрання чинності Законом №2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату.

Проте, період з 19 липня 2022 року до 23.06.2023 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

Саме таку позицію щодо порядку обчислення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку висловив Верховний Суд в своїй постанові від 15.02.2024 у справі №420/11416/23.

Аналогічний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі №560/9586/22 та від 28 червня 2023 року у справі №560/11489/22.

Тож, у межах цієї справи належить враховувати норми статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року із врахуванням висновків Верховного Суду, які безпосередньо стосуються норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. А також належить враховувати приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19 липня 2022 року, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

Наведена правова позиція узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеному у постановах від 29 січня 2024 року у справі №560/9586/22 та від 30 листопада 2023 року у справі №380/19103/22.

Виходячи з наведених обставин справи, суд приходить до висновку про те, що оскільки відповідач не провів з позивачем при звільненні з військової служби остаточний розрахунок, то позивач набув право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Враховуючи правові висновки Верховного Суду, наведені зокрема у постановах від 29 січня 2024 року по справі № 560/9586/22, від 15.02.2024 у справі №420/11416/23, спірний період стягнення середнього заробітку у даній справі умовно варто поділити на 2 частини:

- з 12.07.2019 по 18.07.2022;

- з 19.07.2022 по 23.06.2023.

Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі - Порядок №100).

Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Керуючись абз.1-3 п. 2 Порядку №100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Встановлено, що п. 5 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до п.8 вказаного Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Отже, згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення військовослужбовця обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період.

З наявної в матеріалах справи Довідки про доходи позивача за останні 2 календарні місяці служби, що передують місяцю його звільнення з військової служби, позивачу нараховано за травень 2019 року 27958,00 грн, за червень 2019 року 27958,00 грн.

Кількість календарних днів за цей період складає 61 день.

Таким чином середньоденне грошове забезпечення позивача складає 916,66 грн (55916,00 грн : 61 календарний день).

Період затримки розрахунку при звільненні становить - 1443 днів. При цьому, з огляду на зміни в спеціальному законодавстві, вирішуючи спірні правовідносини, застосовуючи вищенаведені зміни, період затримки розрахунку при звільненні позивача складає:

з 12.07.2019 по 18.07.2022 1103 днів;

з 19.07.2022 по 23.06.2023 - 340 дні.

При цьому, суд також враховує, що у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця. Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Істотність частки невиплаченої суми (77572,36 грн) у порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку за період з 12.07.2019 по 18.07.2022 становить 0,077 % (77572,36 / 1011075,98 * 100%).

При цьому, 1011075,98 грн це 1103 днів затримки розрахунку помножені на середньоденне грошове забезпечення (916,66 грн).

Виходячи з принципу пропорційності, на корить позивача (за період з 12.07.2019 по 18.07.2022) необхідно стягнути середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 778,53 грн, тобто 0,077% від 1011075,98 грн.

Період стягнення з 19.07.2022 по 23.06.2023 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

Враховуючи редакцію статті 117 КЗпП України, викладену відповідно до Закону України від 1 липня 2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», на корить позивача (за період з 19.07.2022 по 23.06.2023) необхідно стягнути середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 168665,44 (916,66*184) грн.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин у цій адміністративній справі та правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.02.2024 у справі №420/11416/23, застосовуючи принцип співмірності щодо періоду до 19.07.2022, а також застосування чинної редакції ст.117 КЗпП України щодо періоду починаючи з 19.07.2022, суд за наслідкам судового розгляду справи дійшов висновку, що позивачем частково доведено обґрунтованість позовних вимог, а саме у загальному розмірі 169443,97 грн, з яких: 168665,44 грн за період з 19.07.2022 по 23.06.2023 та 778,53 грн за період починаючи з 12.07.2019 по 18.07.2022.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За таких обставин, суд вважає, що належним способом захисту у спірних правовідносинах буде зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 суму середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 169443,97 грн.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом:

- визнання протиправною бездіяльність Інституту Військово-морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.07.2019 по 23.06.2023 включно;

- зобов`язання Інститут Військово-морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.07.2019 по 23.06.2023 включно в сумі 169443,97 грн відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100, з відрахуванням належних податків та зборів.

При цьому, суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині щодо врахування ще трьох днів прострочення розрахунку 24.06.2023, 25.06.2023 та 26.03.2023. Позивачем не наведено достатніх підстав та не надано відповідних доказів, що підтверджують його право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за вказані календарні дні.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Позивачем при зверненні до суду з позовною заявою судовий збір не сплачувався, а відтак, відповідно до приписів ст.139 КАС України, підстав для розподілу судових витрат немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інституту Військово-морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Інституту Військово-морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.07.2019 по 23.06.2023 включно.

Зобов`язати Інститут Військово-морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.07.2019 по 23.06.2023 включно в сумі 169443,97 грн відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100, з відрахуванням належних податків та зборів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач Інститут Військово-морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» (65029, м. Одеса, вул. Дідріхсона, 8, код ЄДРПОУ 26614030).

СуддяОлена СКУПІНСЬКА