Рішення

від 30.04.2024 по справі 480/211/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2024 року Справа № 480/211/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Глазька С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/211/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської ради, у якій просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області від 12 грудня 2023 року, оформлене повідомленням № 1953 вих. № 1953 від 12.12.2023, справа № 1242, про відмову в наданні соціальної допомоги;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу сім`ям з дітьми (одинокій матері) за заявою від 01.12.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що нею було подано заяву з усіма необхідними документами до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської ради щодо призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї та допомоги на дітей одиноким матерям. Повідомленнями (фактично рішеннями) від 12.12.2023 їй було відмовлено у наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї та допомоги на дітей одиноким матерям, оскільки у складі сім`ї є непрацюючі працездатні особи, які не сплатили в мінімальному розмірі ЄСВ сумарно, протягом 3 місяців, що позбавляє позивача права на отримання такої допомоги. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, вказує, що в розумінні вимог Закону України «Про державну соціальну допомогу» вона має право на отримання такої допомоги, оскільки обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску покладено саме на роботодавця, у зв`язку з чим звернулась до суду з цим позовом.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської ради до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач зазначив, що позивачу відмовлено в наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї та наданні державної допомоги сім`ям з дітьми (одиноким матерям) у зв`язку з тим, що у складі сім`ї є непрацюючі працездатні особи, які не сплатили в мінімальному розмірі ЄСВ сумарно, протягом 3 місяців.

Зазначив, що 01.12.2023 позивач звернулась до Управління із заявою про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї та допомоги на дитину одинокій матері.

Для призначення державної соціальної допомоги на запит органу соціального захисту населення подаються Пенсійним фондом України відомості про доходи осіб та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У відповідь на запит Управління до Пенсійного фонду України надійшли відомості про доходи позивача та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а саме про те, що за позивача - ОСОБА_1 , не сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців у період за який враховуються доходи (квітень-вересень 2023 року).

Саме тому, з урахуванням вимог чинного законодавства, рішенням Управління відмовлено позивачу в призначенні допомоги малозабезпеченій сім`ї та допомоги на дітей одинокій матері з 01.12.2023.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю малолітнього сина ОСОБА_2 , та має статус одинокої матері, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.12). Відомості про батька до актового запису про його народження внесені відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України.

01.12.2023 позивач звернулась до відповідача із заявою, у якій просила призначити державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім`ї та допомогу на дитину одинокій матері.

Згідно з довідкою про доходи від 29.12.2023 № 12 позивач отримувала заробітну плату за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, однак дані про суми сплаченого ЄСВ за вказаний період відсутні (а.с.17).

Рішенням Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області від 06.12.2023 позивачу відмовлено у наданні державної допомоги, у зв`язку з тим, що у складі сім`ї є непрацюючі працездатні особи, які не сплатили в мінімальному розмірі ЄСВ, сумарно протягом 3 місяців (а.с. 34).

Про прийняте рішення позивачу надіслано повідомлення від 12.12.2023 № 1953 про відмову у наданні державної соціальної допомоги (а.с.18).

Вважаючи, що дії відповідача є незаконними та такими, які не відповідають чинному законодавству, позивач звернулася до суду із зазначеним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано нормами Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» (далі - Закон № 2811), Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» (далі - Закон № 1768-III) та Постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1101 (далі - Порядок № 1715) та Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям» (далі - Порядок № 250).

Закон № 1768-III спрямований на реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім`ям і сприяння їх економічній самостійності.

Відповідно статті 1 Закону № 1768-III, державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям (далі - державна соціальна допомога) - це щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім`ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім`ї.

Частиною першою статті 6 Закону № 1768-III державна соціальна допомога призначається на шість місяців.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 1768-III порядок призначення, умови виплати та підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги, перелік документів, необхідних для призначення допомоги згідно із цим Законом, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 250 від 24 лютого 2003 року затверджено Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям (спірні правовідносини врегульовано Порядком в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 632), який визначає умови призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям (далі - державна соціальна допомога), передбаченої Законом України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям", перелік документів, необхідних для призначення такої допомоги, а також підстави для припинення її виплати (пункт 1 Порядку № 250).

Пунктом 2 Порядку № 250 визначено, що державна соціальна допомога призначається і виплачується малозабезпеченим сім`ям, які постійно проживають на території України та з поважних або незалежних від них причин мають середньомісячний сукупний дохід менший від прожиткового мінімуму для сім`ї.

Державна соціальна допомога призначається на шість місяців з місяця звернення за її призначенням.

За приписами пункту 5 Порядку № 250 для призначення державної соціальної допомоги уповноважений представник малозабезпеченої сім`ї, особа якого посвідчується паспортом громадянина України або іншим документом, що підтверджує право на постійне проживання в Україні (для іноземця та особи без громадянства), подає такі документи:

заяву, складену за формою, встановленою Мінсоцполітики;

декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, складену за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - декларація);

довідку про доходи у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу соціального захисту населення. У разі неможливості підтвердження таких доходів довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру;

довідку встановленої форми про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (за наявності).

Інформація про склад малозабезпеченої сім`ї заявника зазначається в декларації. Якщо заявник вже отримує будь-який із видів державної допомоги, які призначаються органами соціального захисту населення, відомості про розмір допомоги враховуються цим органом без необхідності її декларування.

До складу малозабезпеченої сім`ї заявника включаються чоловік, дружина, рідні та усиновлені діти віком до 18 років, а також діти, які навчаються за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (в тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти і вступом до іншого закладу або в період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем і продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців) до досягнення 23 років і не мають власних сімей; неодружені повнолітні діти, визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи, які проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв`язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею; жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім`єю і мають спільних дітей. При цьому діти, які навчаються за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти до досягнення 23 років і не мають власних сімей, включаються до складу сім`ї незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування. Особи, які перебувають на повному державному утриманні, до складу сім`ї не включаються. Права члена сім`ї має одинока особа.

За приписами пункту 10 Порядку № 250 державна соціальна допомога не призначається, якщо: у складі сім`ї є працездатні особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи, та не працювали, не проходили військової служби, не провадили підприємницької чи професійної незалежної діяльності, не здобували освіти за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, не зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні або як такі, що шукають роботу, сумарно більше ніж три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи (крім випадків, передбачених у пункті 11 цього Порядку).

Державна соціальна допомога у зазначеному випадку призначається, якщо особи протягом періоду, за який враховуються доходи, сплатили або за них сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців.

За приписами пункту 11 Порядку № 250 якщо у складі малозабезпеченої сім`ї є непрацюючі працездатні особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи, і протягом цього періоду зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні менше трьох місяців або які (за яких) не сплатили (не сплачено) мінімального розміру єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування сумарно протягом трьох місяців періоду, за який враховуються доходи, державна соціальна допомога призначається:

1) не більше ніж на два шестимісячних періоди, якщо:

у складі сім`ї є особа з інвалідністю, яка згідно з висновком лікарсько-консультаційної комісії потребує постійного стороннього догляду;

відсутність будь-яких джерел для існування пов`язана з тривалою хворобою одного та/або кількох членів сім`ї.

Державна соціальна допомога за таких умов на наступний строк призначається не раніше ніж через шість місяців після завершення виплати такої допомоги;

2) на один шестимісячний період, якщо малозабезпечена сім`я є багатодітною або у складі малозабезпеченої сім`ї є одинока мати (одинокий батько), що не перебуває у шлюбі, і запис про батька (матір) такої дитини до Книги реєстрації народжень внесено в установленому порядку за вказівкою матері (батька), або мати (батько) у разі смерті одного з батьків і звернулася (звернувся) за призначенням державної соціальної допомоги у липні - грудні 2020 року.

Відповідно до пункту 11-1 Порядку № 250 державна соціальна допомога призначається, якщо у складі малозабезпеченої сім`ї є особа, яка не сплатила або за неї не сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування сумарно протягом трьох місяців періоду, за який враховуються доходи, але протягом періоду, за який враховуються доходи, отримувала допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відповідно до статті 47-1 Закону України "Про зайнятість населення".

Відповідно до пункту 21 Порядку № 250 рішення про призначення державної соціальної допомоги або про відмову в її призначенні приймається органом соціального захисту населення протягом 10 календарних днів з дня подання заяви і надсилається наступного дня після його прийняття уповноваженому представнику малозабезпеченої сім`ї.

У разі прийняття рішення про відмову в призначенні державної соціальної допомоги орган соціального захисту населення інформує про це уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї із зазначенням підстав для відмови та порядку оскарження рішення (з врученням відповідного повідомлення під особистий підпис).

Згідно зі статтею 1 Закону № 2811 громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 3 Закону № 2811 передбачено, що відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім`ям з дітьми, зокрема: допомога на дітей одиноким матерям (пункт 5).

За приписами статті 18-1 Закону № 2811 право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

Жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, права на одержання допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям, не має. При реєстрації цією жінкою шлюбу з особою, від якої вона має дітей, допомога на дітей, народжених від цієї особи, не призначається.

Відповідно до статті 18-3 Закону № 2811 допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 затверджено Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, у п.1 якого вказано, що цей Порядок визначає умови призначення і виплати таких видів державної допомоги сім`ям з дітьми, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми": допомога на дітей одиноким матерям (пункти 33-38 цього Порядку).

Згідно з пунктом 33 Порядку № 1751 відповідно до статті 18-1 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини) відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

Допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги.

За приписами пункту 34 Порядку № 1751 до складу сім`ї особи, яка звертається за призначенням допомоги на дітей одиноким матерям, включаються, зокрема жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім`єю і мають спільних дітей. Склад сім`ї особи, яка звертається за призначенням допомоги на дітей одиноким матерям, визначається на дату звернення за її призначенням.

Відповідно до пункту 35 Порядку № 1751 для призначення допомоги на дітей одиноким матерям подаються такі документи:

1) заява про призначення допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

2) декларація про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики (далі - декларація);

3) довідка про доходи у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу соціального захисту населення. У разі неможливості підтвердження таких доходів довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру;

4) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданий відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідка про народження, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, із зазначенням підстави для внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або виданий компетентним органом іноземної держави документ про народження, в якому відсутні відомості про батька, за умови легалізації такого документа в установленому законодавством порядку;

5) копія свідоцтва про народження дитини.

Інформація про склад сім`ї заявника зазначається в декларації.

Згідно з пунктом 35-2 Порядку № 1751 допомога на дітей одиноким матерям не призначається, якщо:

1) у складі сім`ї є працездатні особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи, та не працювали, не проходили військової служби, не провадили підприємницької чи професійної незалежної діяльності, не здобували освіти за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, не зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні або як такі, що шукають роботу, сумарно більше ніж три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи (крім випадків, передбачених в абзацах десятому - чотирнадцятому цього пункту).

Допомога на дітей одиноким матерям у зазначеному випадку призначається, якщо особи протягом періоду, за який враховуються доходи:

сплатили або за них сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців; доглядали за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного в медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку, за дітьми, хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, за дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідності, за особою з інвалідністю I групи, за особою з інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу, за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, а також за особами, які досягли 80-річного віку; надавали соціальні послуги з догляду відповідно до законодавства.

Якщо у складі сім`ї є непрацюючі працездатні особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи, і протягом цього періоду зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні менше трьох місяців або які (за яких) не сплатили (не сплачено) мінімального розміру єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування сумарно протягом трьох місяців періоду, за який враховуються доходи, допомога на дітей одиноким матерям призначається:

не більше ніж на два шестимісячних періоди, якщо:

- у складі сім`ї є особа з інвалідністю, яка згідно з висновком лікарсько-консультаційної комісії потребує постійного стороннього догляду;

- відсутність будь-яких джерел для існування пов`язана з тривалою хворобою одного та/або кількох членів сім`ї.

Суд звертає увагу, що Порядок № 1751 доповнено пунктом 35-2 згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 632 від 22.07.2020 і вказана норма застосовується з 01.07.2020.

Аналіз норм Закону № 2811, Закону № 1768 та положень Порядку № 1751 та № 250, яким визначено умови призначення і виплати вказаних видів соціальної державної допомоги: державної допомоги сім`ям з дітьми, та допомоги на дітей одиноким матерям (пункти 33-38 цього Порядку), допомога виплачується протягом шести календарних місяців та за приписами вказаних Порядків допомога виплачується за умов подання заяви з усіма необхідними документами. Така заява подається кожні шість місяців.

При цьому соціальним органом перевіряється факт сплати (не сплати) мінімального розміру єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування сумарно протягом трьох місяців періоду, за який враховуються доходи

Відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач досягла 18-річного віку (являється повнолітньою працездатною особою) станом на початок періоду, за який враховуються доходи, працювала, що підтверджується довідкою про доходи від 29.12.2023 №12 (а.с.17), проте нею не сплачено ЄСВ за три місяці.

Отже, до позивача застосовується положення підпункту 1 пункту 10 Порядку № 250 та підпункт 1 пункту 35-2 Порядку №1751, з підстави чого допомога не призначена.

Відповідно до вимог абзацу 12 пункту 49 Порядку № 1751 для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми на запит органу соціального захисту населення у п`ятиденний строк з дня його отримання подаються: відомості про доходи осіб та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування - Пенсійним фондом України (у порядку, встановленому Пенсійним фондом України та Мінсоцполітики).

Аналогічні вимоги викладені в пункті 19 Порядку № 250 щодо допомоги малозабезпеченим сім`ям.

Відповідачем отримано дані про несплату відповідних страхових внесків позивачем (зворот а.с.32, 34), що стало підставою для відмови в призначенні допомоги позивачу.

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача та зазначає таке.

Відповідно до статті 6 частини 2 пункту 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-IV) встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до статті 4 Закону № 2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до статті 26 Закону № 2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.

Таким чином, обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску покладено саме на роботодавця.

Суд зазначає, що позивач працювала на посаді бухгалтера, сума доходу за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 становить 35700,00 грн, у той же час роботодавець не виконав обов`язку по сплаті єдиного внеску, а тому позивач позбавлена соціальної захищеності за час роботи, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про безпідставність посилання відповідача щодо несплати ЄСВ позивачем.

Згідно з частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

За таких обставин, беручи до уваги відсутність доводів відповідача щодо правомірності ненарахування та невиплати допомоги одинокій матері, а також наявні у матеріалах справи документи та встановлені обставини справи, враховуючи, що допомога не була призначена з підстав, які суд вважає незаконними, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд зазначає, що повідомлення, яке оскаржує позивач (№ 1953 вих. № 1953 від 12.12.2023, справа № 1242) за своїм змістом не є рішенням, а носить виключно інформаційний характер. У той же час, відповідачем до відзиву на позовну заяву було надано копію рішення про відмову в наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї від 06.12.2023, яким позивачу було відмолено у призначенні спірної допомоги.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що належним способом відновлення порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову в наданні ОСОБА_1 державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї від 06.12.2023, а також зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім`ї (допомогу на дитину одинокій матері) за заявою від 01.12.2023.

Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 1211,20 грн, який був сплачений позивачем при подачі позову.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області про відмову в наданні ОСОБА_1 державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї від 06.12.2023.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області (вул. Сумська, 12, м. Лебедин, Сумський район, Сумська область, 42200, код ЄДРПОУ 22977534) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім`ї (допомогу на дитину одинокій матері) за заявою від 01.12.2023.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської ради (вул. Сумська, 12, м. Лебедин, Сумський район, Сумська область, 42200, код ЄДРПОУ 22977534).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Глазько