Постанова

від 18.07.2024 по справі 480/211/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: С.М. Глазько

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2024 р. Справа № 480/211/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконкому Лебединської міської ради Сумської області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.04.2024, по справі № 480/211/24

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Лебединської міської ради Сумської області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, у якому просила:

- визнати протиправними та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області від 12.12.2023, оформлене повідомленням № 1953 вих. № 1953 від 12.12.2023, справа № 1242, про відмову в наданні соціальної допомоги;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу сім`ям з дітьми (одинокій матері) за заявою від 01.12.2023.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області про відмову в наданні ОСОБА_1 державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї від 06.12.2023.

Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області призначити та виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім`ї (допомогу на дитину одинокій матері) за заявою від 01.12.2023.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт зазначив про те, що перешкодою для призначення спірної соціальної допомоги є наявність у складі сім`ї непрацюючої працездатної особи, яка не сплатила в мінімальному розмірі ЄСВ сумарно, протягом 3 місяців.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області як одержувач державної соціальної допомоги на дитину одинокій матері.

01.12.2023 ОСОБА_1 звернулась до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської ради із заявою, у якій просила призначити державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім`ї та допомогу на дитину одинокій матері.

Рішенням Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області від 06.12.2023 позивачу відмовлено у наданні державної допомоги, у зв`язку з тим, що у складі сім`ї є непрацюючі працездатні особи, які не сплатили в мінімальному розмірі ЄСВ, сумарно протягом 3 місяців.

Позивач, не погодившись із відмовою, звернулась до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що невиконання роботодавцем обов`язку зі сплати страхових внесків за працівника не може нести негативних наслідків для такого працівника.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям», Постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1101, Постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 № 250 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям».

Відповідно ст. 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям (далі - державна соціальна допомога) - це щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім`ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім`ї.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» державна соціальна допомога призначається на шість місяців.

Частиною 2 ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що порядок призначення, умови виплати та підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги, перелік документів, необхідних для призначення допомоги згідно із цим Законом, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України № 250 від 24.02.2003 затверджено Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.

Відповідно до п. 2 Порядку № 250 державна соціальна допомога призначається і виплачується малозабезпеченим сім`ям, які постійно проживають на території України та з поважних або незалежних від них причин мають середньомісячний сукупний дохід менший від прожиткового мінімуму для сім`ї.

Державна соціальна допомога призначається на шість місяців з місяця звернення за її призначенням.

Згідно з п. 5 Порядку № 250 для призначення державної соціальної допомоги уповноважений представник малозабезпеченої сім`ї, особа якого посвідчується паспортом громадянина України або іншим документом, що підтверджує право на постійне проживання в Україні (для іноземця та особи без громадянства), подає такі документи:

заяву, складену за формою, встановленою Мінсоцполітики;

декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, складену за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - декларація);

довідку про доходи у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу соціального захисту населення. У разі неможливості підтвердження таких доходів довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру;

довідку встановленої форми про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (за наявності).

Інформація про склад малозабезпеченої сім`ї заявника зазначається в декларації. Якщо заявник вже отримує будь-який із видів державної допомоги, які призначаються органами соціального захисту населення, відомості про розмір допомоги враховуються цим органом без необхідності її декларування.

До складу малозабезпеченої сім`ї заявника включаються чоловік, дружина, рідні та усиновлені діти віком до 18 років, а також діти, які навчаються за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (в тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти і вступом до іншого закладу або в період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем і продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців) до досягнення 23 років і не мають власних сімей; неодружені повнолітні діти, визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи, які проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв`язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею; жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім`єю і мають спільних дітей. При цьому діти, які навчаються за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти до досягнення 23 років і не мають власних сімей, включаються до складу сім`ї незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування. Особи, які перебувають на повному державному утриманні, до складу сім`ї не включаються. Права члена сім`ї має одинока особа.

Пунктом 10 Порядку № 250 передбачено, що державна соціальна допомога не призначається, якщо: у складі сім`ї є працездатні особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи, та не працювали, не проходили військової служби, не провадили підприємницької чи професійної незалежної діяльності, не здобували освіти за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, не зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні або як такі, що шукають роботу, сумарно більше ніж три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи (крім випадків, передбачених у пункті 11 цього Порядку).

Державна соціальна допомога у зазначеному випадку призначається, якщо особи протягом періоду, за який враховуються доходи, сплатили або за них сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців.

Згідно з п. 11 Порядку № 250 якщо у складі малозабезпеченої сім`ї є непрацюючі працездатні особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи, і протягом цього періоду зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні менше трьох місяців або які (за яких) не сплатили (не сплачено) мінімального розміру єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування сумарно протягом трьох місяців періоду, за який враховуються доходи, державна соціальна допомога призначається:

1) не більше ніж на два шестимісячних періоди, якщо:

у складі сім`ї є особа з інвалідністю, яка згідно з висновком лікарсько-консультаційної комісії потребує постійного стороннього догляду;

відсутність будь-яких джерел для існування пов`язана з тривалою хворобою одного та/або кількох членів сім`ї.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» передбачено, що відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім`ям з дітьми, зокрема: допомога на дітей одиноким матерям.

Згідно зі ст. 18-1 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

Жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, права на одержання допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям, не має. При реєстрації цією жінкою шлюбу з особою, від якої вона має дітей, допомога на дітей, народжених від цієї особи, не призначається.

Відповідно до ст. 18-3 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 затверджено Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми.

Відповідно до п. 33 Порядку № 1751 відповідно до ст. 18-1 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини) відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

Допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги.

Пунктом 34 Порядку № 1751 встановлено, що до складу сім`ї особи, яка звертається за призначенням допомоги на дітей одиноким матерям, включаються, зокрема жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім`єю і мають спільних дітей. Склад сім`ї особи, яка звертається за призначенням допомоги на дітей одиноким матерям, визначається на дату звернення за її призначенням.

Згідно з п. 35-2 Порядку № 1751 допомога на дітей одиноким матерям не призначається, якщо:

1) у складі сім`ї є працездатні особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи, та не працювали, не проходили військової служби, не провадили підприємницької чи професійної незалежної діяльності, не здобували освіти за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, не зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні або як такі, що шукають роботу, сумарно більше ніж три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи (крім випадків, передбачених в абзацах десятому - чотирнадцятому цього пункту).

Допомога на дітей одиноким матерям у зазначеному випадку призначається, якщо особи протягом періоду, за який враховуються доходи:

сплатили або за них сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців; доглядали за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного в медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку, за дітьми, хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, за дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідності, за особою з інвалідністю I групи, за особою з інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу, за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, а також за особами, які досягли 80-річного віку; надавали соціальні послуги з догляду відповідно до законодавства.

Із матеріалів справи встановлено, що оскаржуване рішення Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області від 06.12.2023 про відмову у наданні державної допомоги обґрунтовано тим, що у зв`язку з тим, що у складі сім`ї позивача є непрацюючі працездатні особи, які не сплатили в мінімальному розмірі ЄСВ, сумарно протягом 3 місяців.

Приймаючи оскаржуване рішення відповідач використовував інформацію, отриману від Пенсійного фонду України про те, що протягом трьох місяців у період, за який враховується дохід (квітень-вересень 2023), за ОСОБА_1 не сплачувався єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до додатку до протоколу 409260 від 06.12.2023 - розрахунку середньомісячного сукупного доходу сім`ї протягом квітня - вересня 2023 ОСОБА_1 нарахована заробітна плата, проте відомості щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відсутні.

Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 перебуває на посаді бухгалтера Лебединського районного СТК ТСОУ.

Згідно з довідкою про доходи від 09.12.2023 № 12, виданою Лебединським районним СТК ТСОУ, у 2023 році на користь позивача щомісяця нараховувалась заробітна плата.

Втім, сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не здійснювалась.

Зазначені обставини стали єдиною підставою для відмови у призначенні ОСОБА_1 державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Статтею 26 зазначеного Закону встановлено, що посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.

Отже, за змістом вищезазначених норм вбачається, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Судовим розглядом встановлено, що позивач у спірний період квітень-вересень 2023 отримувала дохід від Лебединського районного СТК ТСОУ, з яких страхувальником мали сплачуватись страхові внески.

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже факт ненадходження відрахувань із заробітної плати позивача до Пенсійного фонду України за спірний період, за відсутності вини позивача, не є підставою для відмови у призначенні соціальної допомоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованість посилань відповідача на несплату страхових внесків, як на підставу відмови у призначенні соціальної допомоги.

Отже, колегія суддів доходить висновку про обґрунтоване задоволення судом першої інстанції позовних вимог.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконкому Лебединської міської ради Сумської області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 по справі № 480/211/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло