Рішення від 30.04.2024 по справі 620/3573/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/3573/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення, сім`ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про визнання протиправної відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення, сім`ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області (далі Управління, відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною відмову відповідача щодо виплати йому грошової компенсації за 2023 рік у розмірі середньої вартості путівки на санаторно-курортне лікування в Україні;

- зобов`язати відповідача виплатити йому грошову компенсацію за 2023 рік у розмірі середньої вартості путівки на санаторно-курортне лікування в Україні.

Позов мотивовано тим, що враховуючи наявний у позивача статус, він має право на позачергове щорічне безоплатне забезпечення санаторно-курортними путівками шляхом надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок через безготівкове перерахування санаторно-курортним закладам. При цьому, попри чинність певних положень Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік», у спірних правовідносинах підлягають застосуванню безпосередньо стаття 46 Конституції України та норми спеціальних законів України.

Ухвалою судді від 15.03.2024 справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання відзиву на позов.

У встановлений ухвалою суду строк представник відповідача надав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та пояснив, що відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу виплачується: компенсація на продукти харчування, щорічна допомога на оздоровлення, пільга на житлово-комунальні послуги та надається право на безплатне придбання ліків за рецептами лікарів, на щорічне медичне обслуговування, диспансеризацію із залученням необхідних спеціалістів, лікування у спеціалізованих стаціонарах. У 2021 році ОСОБА_1 був забезпечений санаторно-курортним лікуванням уМенському санаторію «Остреч». На даний час з 18.10.2021 перебуває на обліку в Управлінні в черзі для забезпечення путівкою на санаторно- курортне лікування відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». При цьому, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на який позивач посилається у позові, до відповідача заяви на забезпечення санаторно-курортним лікуванням не надходили. Також позивач із заявою, за формою, встановленою Мінсоцполітики, для виплати компенсації за невикористану путівку, для обліку який ведеться окремо, не звертався, від зняття з черги на забезпечення путівкою не відмовлявся.

У 2024 році ОСОБА_1 звернувся до Управління із заявою у довільній формі щодо роз`яснення причин та обставин, які унеможливили в 2023 році санаторне-курортне лікування військовозобов`язаного УЛНА на ЧАЕС та про розмір середньої вартості санаторно-курортної путівки у 2023 році. Відповідач зауважив, що оздоровлення громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету шляхом надання санаторно-курортної послуги у порядку черговості та в межах виділених коштів на ці цілі. Однак прикінцевими положеннями Законів України від 03.11.2022 №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та від 09.11.2023 №3640-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» зупинено на 2023 та 2024 роки, зокрема, дію пункту 4 частини першої статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який передбачав надання санаторно-курортного лікування або одержання грошової компенсації постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1. За бюджетною програмою на 2023 та 2024 роки фінансування санаторно-курортного лікування або виплати компенсації за невикористану санаторно-курортну путівку не було перебачено.

При цьому, компенсація за санаторно-курортне лікування не є основним джерелом існування позивача. ОСОБА_1 у повному обсязі та своєчасно отримує пенсійні виплати, які не нижчі від прожиткового мінімуму.

Дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 1), про що йому видано посвідчення серії НОМЕР_1 . Також позивач є інвалідом 2 групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни (а.с. 4).

07.02.2024 ОСОБА_1 звернувся, у тому числі до Управління, із заявою з питання надання у 2023 році грошової компенсації за невикористану санаторно-курортну путівку, у якій просив повідомити: 1) причину та обставини, які унеможливили в 2023 році його санаторно-курортне лікування як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інваліда 2 групи; 2) розмір середньої вартості сан-курортної путівки у 2023 році та вжити відповідні заходи реагування щодо питання виплати йому грошової компенсації за невикористану путівку. Заява мотивована положеннями частини четвертої статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». До заяви додано ксерокопії посвідчень позивача (а.с. 18).

Листом від 27.02.2024 за №04-05/327 Управління повідомило, що ОСОБА_1 перебуває на обліку для забезпечення санаторно-курортним лікуванням як особа, постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, але бюджетною програмою на 2023 рік фінансування оплати санаторно-курортного лікування громадянам, віднесеним до категорії 1 та дітей-інвалідів, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, та виплату грошової компенсації за невикористану санаторно-курортну путівку не було передбачено (а.с. 4 зворот).

У зв`язку з наведеним, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставин справи, суд зважає на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із частиною другою статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до Преамбули Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ) цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Згідно із вимогами статті 20 Закону №796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги:

1) безплатне придбання ліків за рецептами лікарів;

2) безплатне позачергове зубопротезування (за винятком зубопротезування із дорогоцінних металів та прирівняних по вартості до них, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я);

3) першочергове обслуговування у лікувально-профілактичних закладах та аптеках;

4) позачергове щорічне безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками шляхом надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок через безготівкове перерахування санаторно-курортним закладам, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, за надання послуг із санаторно-курортного лікування чи одержання за їх бажанням грошової компенсації у розмірі середньої вартості путівки в Україні;

право вільного вибору санаторно-курортного закладу відповідного профілю чи закладу відпочинку, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та, за бажанням, здійснення доплати за надання додаткових послуг за рахунок власних коштів у разі недостатності суми щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок на санаторно-курортне лікування чи відпочинок у вибраному закладі. Санаторно-курортні заклади незалежно від форми власності зобов`язані надавати санаторно-курортні та оздоровчі послуги шляхом безготівкових розрахунків.

Порядок надання щорічної грошової допомоги та здійснення доплат за рахунок власних коштів, виплати грошової компенсації в розмірі середньої вартості путівки в Україні встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розмір щорічної грошової допомоги, щорічний розмір середньої вартості путівки в Україні визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Механізм надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості санаторно-курортних путівок або путівок на відпочинок через безготівкове перерахування санаторно-курортним закладам та закладам відпочинку, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, здійснення громадянами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, доплати за надання додаткових послуг за рахунок власних коштів у разі недостатності суми грошової допомоги, а також виплати зазначеним громадянам грошової компенсації у розмірі середньої вартості путівки в Україні визначає Порядок надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок санаторно-курортним закладам та закладам відпочинку, здійснення доплат за рахунок власних коштів, виплати грошової компенсації громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 №854 (надалі - Порядок №854).

Пунктом 3 Порядку №854 визначено, що безоплатними санаторно-курортними путівками або путівками на відпочинок (далі - путівки) шляхом надання грошової допомоги забезпечуються громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема громадяни, віднесені до категорії 1, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - громадяни, віднесені до категорії 1).

Безоплатне забезпечення путівками громадян, віднесених до категорії 1, та дітей з інвалідністю проводиться шляхом надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок через безготівкове перерахування санаторно-курортним закладам та закладам відпочинку, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики (далі - заклади), за надання послуг із санаторно-курортного лікування або відпочинку (пункт 6 Порядку №854).

Згідно із частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Спір у цій справі стосується наявності підстав для отримання позивачем компенсації вартості путівки на санаторно-курортне лікування, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильської АЕС 1 категорії, у 2023 році.

Вирішуючи спір, суд враховує, що Президент України 24.02.2022 прийняв Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, яким запроваджено воєнний стан на всій території України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі строк запровадження воєнного стану неодноразово продовжувався та триває у зараз.

Абзацом 20 пункту 3 Закону України від 03.11.2022 №2710-IX «Про Держаний бюджет України на 2023 рік», який набрав чинності 01.01.2023, установлено зупинити на 2023 рік дію пункту 4 частини першої статті 20, пункту 10 частини третьої статті 30 Закону №796-ХІІ.

У свою чергу, відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VІІІ «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон №389) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Частина друга статті 20 Закону №389 передбачає, що в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України.

Так, частиною другою статті 64 Конституції України установлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Водночас, правовідносини щодо соціального захисту громадян регулюються статтею 46 Конституції України, яка не передбачена частиною другою статті 64 Конституції України.

Суд зазначає, що з огляду на запровадження в Україні воєнного стану та для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації, виходячи з наявних/обмежених фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування зупинення дії деяких положень законодавства, зокрема що стосується позачергового щорічного безплатного забезпечення санаторно-курортними путівками, ніяким чином не може розцінюватися, як звуження права на соціальний захист, таке рішення покликане, передусім, фінансово забезпечити заходи правового режиму воєнного стану в Україні та заходи загальної мобілізації.

При цьому, враховуючи наведене, суд погоджується із позицією відповідача, що компенсація за санаторно-курортне лікування не є основним джерелом його існування.

Таким чином, відмова Управління у позачерговому щорічному безплатному забезпеченні санаторно-курортними путівками шляхом надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок через безготівкове перерахування санаторно-курортним закладам, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, за надання послуг із санаторно-курортного лікування чи одержання за їх бажанням грошової компенсації у розмірі середньої вартості путівки в Україні у 2023 році, є правомірною.

Відповідно до частин першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, підстави, викладені у позовній заяві, суд вважає, що наявні правові підстави для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення, сім`ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про визнання протиправної відмови та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 30 квітня 2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Управління соціального захисту населення, сім`ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 39561232, вул. Захисників України, 2, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000).

Суддя С.В. Бородавкіна