Постанова

від 30.04.2024 по справі 480/13645/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 р. Справа № 480/13645/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединський нафтомаслозавод" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2023, головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 11.12.23 по справі № 480/13645/21

за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединський нафтомаслозавод"

про застосування заходів реагування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединський нафтомаслозавод", в якій просить суд:

- застосувати захід реагування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединський нафтомаслозавод" у вигляді повного зупинення експлуатації адміністративної будівлі, прохідної, гаражу, складських приміщень, цеху виробництва тосолу, цеху осушування трансформаторного мастила, складу №1, складу №2, складу №3, лабораторії з адміністративними приміщеннями, цеху компаундування нафтових олив, резервуарного парку цеху компаундування нафтових олив, цеху очищення відпрацьованих масел ТОВ "Лебединський нафтомаслозавод" до повного усунення порушень вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, виявлених під час перевірки, а саме: пунктів 1, 11, 14, 27-28, 31-34, 39-41, 44-53, 57-61, 63-64, 66- 70, 73-81, 83, 87-91, 95-99, 102-103, 105-115, 118-120, 124-130, 132-144, 147-150, 153- 155, 158-164, 168-170, 173-175, 178-184, 188-190, 193-195, 198-202, 205-209, 211, 213, 215-218, 220-228, 230, 232, 235, 237, 241-243, 245-257, 259-260, 263, 265-277, 279, 282- 284, 287-300 Акту № 394 від 18 листопада 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 10 по 16 листопада 2021 року посадовими особами Головного управління було здійснено планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединський нафтомаслозавод", за результатами якої складено Акт перевірки додержання (виконання) вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 16.11.2021 № 394. Акт планової перевірки підписано Генеральним директором ТОВ "Лебединський нафтомаслозавод" Євгеном Ждановим. Зауваження від керівника відсутні.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 року позовну заяву Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединський нафтомаслозавод" про застосування заходів реагування задоволено.

Застосовано захід реагування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединський нафтомаслозавод" у вигляді повного зупинення експлуатації адміністративної будівлі, прохідної, гаражу, складських приміщень, цеху виробництва тосолу, цеху осушування трансформаторного мастила, складу №1, складу №2, складу №3, лабораторії з адміністративними приміщеннями, цеху компаундування нафтових олив, резервуарного парку цеху компаундування нафтових олив, цеху очищення відпрацьованих масел ТОВ "Лебединський нафтомаслозавод" до повного усунення порушень вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, виявлених під час перевірки, а саме: пунктів 1, 11, 14, 27-28, 31-34, 39-41, 44-53, 57-61, 63-64, 66- 70, 73-81, 83, 87-91, 95-99, 102-103, 105-115, 118-120, 124-130, 132-144, 147-150, 153- 155, 158-164, 168-170, 173-175, 178-184, 188-190, 193-195, 198-202, 205-209, 211, 213, 215-218, 220-228, 230, 232, 235, 237, 241-243, 245-257, 259-260, 263, 265-277, 279, 282- 284, 287-300 Акту № 394 від 16 листопада 2021 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що коли було зупинене провадження у справі, підприємство в міру можливості виконувало вимоги припису та усувало порушення, що були зазначені у акті перевірки. Відомості про виконання направлялися позивачу. До суду зазначені докази не направлялися, оскільки провадження у справі було зупинене. Крім цього, значна частина території підприємства та виробничих приміщень були передані для потреб ЗСУ. Доступ до цих об`єктів є обмеженим, що унеможливило виконання багатьох пунктів припису та усунути порушення, зазначені в акті. При незначних об`ємах виробництва, підприємство постійно надає свою продукцію для потреб ЗСУ і обслуговування військової техніки. Відновивши провадження у справі, суд без отримання додаткових матеріалів, за правилами письмового провадження прийняв рішення на підставі наявних, не повних матеріалів.

На переконання представника відповідача, судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинами справи.

Позивач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі наказу Сумського районного управління Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області №30 від 20.10.2021 з 10 по 16 листопада 2021 року посадовими особами Головного управління було здійснено планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединський нафтомаслозавод", за результатами якої складено Акт щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 16.11.2021 № 394. Акт планової перевірки підписано Генеральним директором ТОВ "Лебединський нафтомаслозавод" Євгеном Ждановим. Зауваження від керівника відсутні.

Перевіркою встановлено порушення вимог законодавчих та нормативно-правових актів у сфері пожежної безпеки.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на момент розгляду цієї справи, порушення, виявлені позивачем під час планової перевірки і зафіксовані в акті № 394 від 16.11.2021, усунуті не були, що виключає наявність підстав для скасування заходів реагування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності регулює та визначає Кодекс цивільного захисту України (надалі по тексту - КЦЗ України).

За приписами пункту 21 частини першої статті 20 КЦЗ України до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить: забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.

Відповідно до статті 66 КЦЗ України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Статтею 67 КЦЗ України передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема:

здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу;

складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень;

звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Згідно з частиною другою статті 68 КЦЗ України, у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон № 877-V.

Відповідно до статті 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно із частиною сьомою статті 7 Закону № 877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Частиною четвертою статті 4 Закону № 877-V визначено, що виключно законами встановлюються вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року № 1052 (далі положення № 1052) Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Вищенаведені норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, дають підстави для висновку про те, що встановлення факту порушення вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, та у подальшому може призвести до тяжких наслідків у цій сфері, є достатньою підставою для застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожеже-небезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту.

Так, з матеріалів справи вбачається, що під час проведення перевірки встановлено, що при роботі Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Л" мають місце порушення у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Згідно із пунктом 4 Розділу І Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 30.12.2014 року № 1417, пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж.

Приписами пункту 4 Положення № 1052, встановлено, що ДСНС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює разом із центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями прогнозування імовірності виникнення надзвичайних ситуацій, визначає показники ризику та здійснює районування території України щодо ризику виникнення надзвичайних ситуацій.

Враховуючи, що позивач є спеціальним органом, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, суд зазначає, що належним доказом усунення зафіксованих в акті перевірки порушень є результати повторної перевірки.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації адміністративної будівлі, прохідної, гаражу, складський приміщень, цеху виробництва тосолу, цеху осушування трансформаторного мастила, складу №1, складу №2, складу №3, лабораторії з адміністративними приміщеннями, цеху компаундування нафтових олив, резервуарного парку цеху компаундування нафтових олив, цеху очищення відпрацьованих масел ТОВ "Лебединський нафтомаслозавод" за адресою: 42200, Сумська область, м. Лебедин, вул. 19 Серпня, 8 до повного усунення порушень, виявлених під час перевірки є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

При цьому, поняття "загроза життю та/або здоров`ю людини" є оціночним поняттям, яке лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері.

Відповідно до статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

Недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Виявлені порушення, зазначені в Акті № 394 від 16.11.2021 у разі виникнення пожежі, можуть створити умови, що призведуть до загибелі людей або ж нанесенню шкоди їх здоров`ю, враховуючи обставину, що у приміщенні, яке перевірялось, перебувають діти.

Колегія суддів звертає увагу, що саме контролюючий орган наділений дискреційними повноваженнями щодо встановлення наявності або відсутності порушень у сфері техногенної та пожежної безпеки, та лише цей орган здійснює прогнозування імовірності виникнення надзвичайних ситуацій, визначає показники ризику, а єдиним доказом усунення зафіксованих в акті перевірки порушень є результати повторної перевірки.

Вжиття заходів реагування на порушення тих чи інших правил у сфері сфері техногенної та пожежної безпеки слід оцінювати з урахуванням принципу пропорційності, що передбачає дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані такі заходи.

Водночас, існування (не усунення відповідачем) хоча б одного з порушень, встановлених позивачем, які загрожують життю та здоров`ю людей, вже є самостійною достатньою правовою підставою для застосування до нього заходів реагування.

Вказані висновки кореспондується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26.06.2018 р. по справі № 823/589/16.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів наголошує, що застосування відповідних заходів реагування є необхідним оперативним та превентивним способом впливу з метою усунення існування загрози життю та здоров`ю людей.

Таким чином, не має значення якою особою було допущено ці порушення, оскільки такий захід впливу застосовується контролюючим органом не з метою притягнення винних осіб до відповідальності, а виключно з метою уникнення заподіяння шкоди життю та здоров`ю людей, тобто має запобіжний характер.

На момент розгляду справи № 480/13645/21 у суді апеляційної інстанції, порушення, виявлені позивачем під час планової перевірки і зафіксовані в акті № 394 від 16.11.2021, усунуті не були, що виключає наявність підстав для скасування заходів реагування.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача щодо застосування заходів реагування у сфері пожежної безпеки є обґрунтованими, оскільки на момент розгляду цієї справи відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження усунення порушень, викладених в Акті перевірки № 394 від 16.11.2021, подальша робота об`єкта відповідача з виявленими порушеннями створює реальну та невідворотну загрозу життю та здоров`ю людей. Не усунення виявлених перевіркою порушень прямою дією впливає на ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі, що спричинить загрозу життю та здоров`ю людей.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 року по справі № 480/13645/21 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединський нафтомаслозавод" - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 по справі № 480/13645/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський