Постанова

від 30.04.2024 по справі 440/14597/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 р. Справа № 440/14597/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Русанової В.Б. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 (суддя Кукоба О.О.; м. Полтава) по справі № 440/14597/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (надалі також - відповідач, ГУПФУ в Кіровоградській області) у якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність ГУПФ України в Кіровоградської області щодо незарахування періодів роботи ОСОБА_1 з 15.01.1989 по 06.03.2001, з 15.01.1989 по 15.12.1993, 01.03.1978 по 07.03.1986 до страхового стажу;

- зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 15.01.1989 по 06.03.2001, з 15.01.1989 по 15.12.1993, з 15.01.1989 по 15.12.1993 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 27.01.2023 з урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що позивачу виповнилось 60 років, а сукупний стаж його роботи дає право на призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". На думку позивача, пенсійний орган безпідставно відмовив у зарахуванні до його стажу, що враховуються при призначенні та обчисленні пенсії, окремих періодів роботи, оскільки трудовий стаж підтверджено записами у трудовій книжці, а відсутність відомостей про нарахування та сплату страхових внесків роботодавцями не може позбавляти позивача права на пенсійне забезпечення.

Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 04 січня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково.

Вийшов за межі позовних вимог.

Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 11.09.2023 №163750021469 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.02.2023 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його ухвалення з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 по справі № 440/14597/23 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 ..

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на правомірність прийнятого ним рішення про відмову у призначенні пенсії через відсутність у позивача необхідного страхового стажу. Зазначає, що на виконання судового рішення по справі № 440/1559/23 заява про призначення пенсії ОСОБА_1 від 27.01.2023 розглянута відповідачем повторно. Страховий стаж позивача з урахуванням висновків суду становить 13 років 06 місяців 10 днів. Період роботи з 01.03.1978 по 07.03.1986 не зазначено в трудовій книжці. Довідку про роботу в період з 01.03.1978 по 07.03.1986 позивач фактично видав собі сам. Також не зараховано період роботи з 15.01.1989 по 15.12.1993, оскільки довідка про заробітну плату від 06.03.2001 № 64/01 потребує перевірки обґрунтованості її видачі та достовірності поданих відомостей.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зі змісту доводів апеляційної скарги встановлено, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог, тому оскаржене судове рішення переглядається судом апеляційної інстанції лише в цій частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджено копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 /а.с. 5-6/.

09.02.2023 позивач звернувся до пенсійного органу за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням ГУПФ України в Кіровоградській області від 16.02.2023 №163750021469 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з огляду на відсутність у позивача необхідного страхового стажу /а.с. 7/.

При цьому пенсійний орган визначив, що підтверджений документально страховий стаж загалом становить 28 років 04 місяці 01 день, тоді як необхідний страховий стаж - не менше 30 років /а.с. 8/.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 у справі №440/1559/23, що набрало законної сили 01.09.2023, визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФ України в Кіровоградській області від 16.02.2023 №163750021469, визнано протиправною бездіяльність ГУПФ України в Кіровоградській області щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 01.01.2004 по 30.12.2005 на посаді голови Споживчого товариства "МАГІЯ", зобов`язано ГУПФ України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 01.01.2004 по 30.12.2005 на посаді голови Споживчого товариства "МАГІЯ", а також повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.

На виконання судового рішення відповідач повторно розглянув заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком та рішенням від 11.09.2023 №163750021469 відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з огляду на відсутність необхідного страхового стажу /а.с. 4/.

При цьому за результатами повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії відповідач обчислив страховий стаж роботи ОСОБА_1 тривалістю 13 років 06 місяців 10 днів та не зарахував до стажу:

1) періоди роботи з 15.01.1989 по 06.03.2001 на підставі трудової книжки від 12.02.1981 серії НОМЕР_2 та довідки від 06.03.2001 №153, оскільки записи про період роботи та довідка засвідчені печаткою без коду ЄДРПОУ; відомості в долученій довідці про зміну назви страхувальника "Обслуговуючий кооператив "Автогаражний колектив Автотурист" (код ЄДРПОУ 24824651) не відповідають назві підприємства на печатці довідки від 06.03.2001 №153 ("Кооператив "Автотурист" по транспортному обслуговуванню населення"); в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості за вказаний період, внаслідок чого записи у трудовій книжці мають бути підтверджені додатковими документами, а довідка потребує перевірки обґрунтованості її видачі та достовірності поданих відомостей;

2) період роботи з 01.03.1978 по 07.03.1986 на підставі довідки від 14.09.2010 №160/10, оскільки вищевказаний період не внесено до трудової книжки та засвідчений підписом заявника;

3) період роботи з 15.01.1989 по 15.12.1993, оскільки довідка про заробітну плату від 06.03.2001 №64/01 потребує перевірки обґрунтованості її видачі та достовірності поданих відомостей.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи частково вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та дійшов висновку про неправомірність рішення ГУПФ України в Кіровоградській області від 11.09.2023 №163750021469, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За змістом пункту 1 частини першої статті 8 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

У силу пункту 1 частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком.

Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування /частина друга статті 24 Закону №1058-IV/.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Статтею 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 2 Порядку №637 визначено, що у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За змістом пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 20.02.2023 досяг віку 60 років, з настанням якого пов`язується виникнення у нього права на призначення пенсії за віком.

Як з`ясовано судом першої інстанції, відповідач за заявою позивача про призначення пенсії за віком двічі обчислював його страховий стаж.

При цьому у першому випадку відповідач у рішенні від 16.02.2023 №163750021469 зазначив, що за результатами наданих ОСОБА_1 документів страховий стаж становить 28 років 04 місяці 01 день /а.с. 7, 8/.

Водночас у рішенні від 11.09.2023 №163750021469 відповідач зазначив, що страховий стаж, з урахуванням висновків суду у рішенні від 12.05.2023 у справі №440/1559/23, становить 13 років 06 місяців 10 днів /а.с. 4, 38, зі звороту/.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі №826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

У постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №420/14943/21 зазначено, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

Варто зазначити, що суб`єкт владних повноважень у рішенні про відмову у задоволенні певного прохання (клопотання) особи, як-то про призначення пенсії, має наводити всі без винятку підстави для такої відмови.

Судом встановлено, що відповідач під час ухвалення рішення від 16.02.2023 №163750021469 врахував до стажу роботи позивача періоди з 01.03.1978 по 07.03.1986 та з 15.01.1989 по 06.03.2001 (у т.ч., з 15.01.1989 по 15.12.1993), про що свідчить розрахунок стажу, копія якого наявна в матеріалах справи /а.с. 8/.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що неврахування цих періодів у рішенні від 11.09.2023 №163750021469, ухваленому на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 у справі№440/1559/23, свідчить про недобросовісність дій пенсійного органу та не може бути визнана судом підставою для відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Стосовно доводів пенсійного органу про необхідність перевірки обґрунтованості видачі довідок від 14.09.2010 №160/10, від 06.03.2001 №64/01, від 06.03.2001 №153, суд звертає увагу на таке.

Згідно з частиною третьою статті 44 Закону №1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

За змістом пункту 4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Статтею 101 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ також передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Однак матеріали справи не містять відомостей про продовження відповідачем строку розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії з метою проведення перевірки обґрунтованості видачі вищезгаданих довідок, тоді як самого твердження про необхідність проведення такої перевірки не достатньо для висновку про відсутність у особи права на призначення пенсії.

Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про неправомірність рішення ГУПФ України в Кіровоградській області від 11.09.2023 №163750021469, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком, що є підставою для його скасування та зобов`язання ГУПФ України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.02.2023 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої у цьому рішенні.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 по справі № 440/14597/23 - залишити без змін в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді В.Б. Русанова О.А. Спаскін