Постанова

від 29.04.2024 по справі 420/18763/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/18763/23П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Зелена гірка" Міністерства охорони здоров`я України" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року (суддя Попов В.Ф., м. Одеса, повний текст рішення складений 21.08.2023) по справі за адміністративним позовом Державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Зелена гірка" Міністерства охорони здоров`я України" до Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

21 липня 2023 року ДЗ "ДССС "Зелена гірка" МОЗ України" звернувся до адміністративного суду з позовом до Київського ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса), у якому просило визнати протиправними та скасувати постанови відділу ДВС:

- про відкриття виконавчого провадження ВП №72168810 від 05.07.2023;

- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження BП №72168810 від 05.07.2023;

- про арешт коштів боржника ВП №72168810 від 05.07.2023;

- про відкриття виконавчого провадження ВП №72168758 від 05.07.2023;

- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №72168758 від 05.07.2023;

- про арешт коштів боржника ВП №72168758 від 05.07.2023.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків обставинам справи та прийняття рішення на підставі не повністю досліджених доказів, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування поданої скарги зазначається, що до червня 2020 року директором позивача була інша особа, яка не виконала жодного пункту Ухвали від 12.12.2018 по справі №1540/5060/18, уникала перевірок та сплати виконавчого збору, не надала жодного пояснення, але відповідач, всупереч положень Закону України "Про виконавче провадження", не звернувся до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення та не здійснив арешт рахунків. Водночас теперішній директор виконав чотири з шести пунктів Ухвали від 12.12.2018 по справі № 1540/5060/18, а саме, надавав документи та пояснення; запросив ограни ГУ ДСНС України в Одеській області та відповідача до перевірки, результатом якої став Акт №12 від 05.05.2023 р.

При цьому апелянт зауважив, що неодноразово надавав пояснення відповідачу про тимчасову відсутність доступу до території за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вавілова, 14, так як, у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, за зверненням органів Міністерства оборони України, вона знаходиться у розпорядженні третіх осіб, що підтверджується вищезазначеним Актом №12 від 05.05.2023. Але згодом, зі зміною державного виконавця, відповідач, перестав вважати поважними причинами не повне виконання позивачем Ухвали від 12.12.2018 по справі №1540/5060/18, такі як: не здійснення діяльності з 2020 року через ковід, війну, відсутності доступу до території, та те, що розпорядником грошових коштів є МОЗ України.

На підставі наведеного апелянт стверджує про упереджене ставлення державного виконавця до керівника позивача, яке, на його думку, обумовлене особистими мотивами, що суперечать положенням ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Окремо апелянт звернув увагу, що відповідач у відзиві зазначає, що всі виконавчі документи, які наявні у виконавчому проваджені №58756646, були надіслані позивачу, але це не відповідає дійсності, зокрема, позивачу до цього часу не надіслано Постанову від 30.06.2023 про закриття виконавчого провадження №58756646, в порушення положень ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", як і не надіслано матеріали проваджень для ознайомлення, що неодноразово запитувалися позивачем.

На думку апелянта, такі дії відповідача є умисними, у зв`язку з чим є сумніви щодо справжності підписів про отримання документів та своєчасності виготовлення документів.

Обґрунтовуючи порушення норм процесуального права апелянт зазначив, що судом першої інстанції прийнято до провадження недопустимі докази, які не були подані відповідачем, до суду першої інстанції разом із відзивом, без обґрунтування стороною неможливості їх подання та клопотання про їх долучення до матеріалів справи, за відсутності підтвердження надання (надсилання) копії доказів Позивачу.

У зв`язку з чим апелянт зауважив, що станом на 15.08.2023 в суду першої інстанції не було в наявності копій доказів від відповідача.

Відповідач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження з повідомленням учасників справи відповідно до статті 287 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 03.04.2019 року на підставі Постанови про відкриття виконавчого провадження на виконанні Київського ВДВС у м. Одесі перебувало виконавче провадження №58756646 з виконання ухвали суду по справі №1540/5060/18, виданої 12.12.2018 року Одеським ОАС, якою затверджено мирову угоду ДЗ ДССС "Зелена Гірка" МОЗ України" із ГУ ДСНС України в Одеській області про усунення порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної, пожежної безпеки та цивільного захисту, які загрожують життю та здоров`ю людей, зазначені в акті перевірки №121 від 26.06.2018 р.

В період з 03.04.2019 року по 30.06.2023 року Київським ВДВС вчинялись дії та вживались заходи по виконанню судового рішення.

Зокрема, 04.04.2019, 22.04.2019, 25.08.2019 державним виконавцем здійснені виходи за адресою м, Одеса вул. Дача Ковалевського, 89, з метою перевірки виконання божником ДЗ "ДСС" "Зелена Гірка" МОЗ України" рішення суду, за результатами якого встановлено, що керівник закладу відсутній, вимоги виконавчого документу не виконані (а.с. 63).

22.04.2019 року державним виконавцем на підставі ст. ст. 63.75 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення - суду без поважних причин (а.с. 64).

26.04.2019 до ГУ ДСНС України в Одеські області направлено вимогу про проведення позапланової перевірки виконання боржником вимог виконавчого документа.

16.07.2019 на депозитний рахунок Відділу ВДВС надійшли кошти, сплачені боржником в рахунок сплати штрафу та витрат, пов`язаних з проведенням виконавчих дій (а.с. 75).

30.07.2019 державним виконавцем на підставі ст.ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин повторно (а.с. 76).

26.07.2021 державним виконавцем до ГУ ДСНС України в Одеські області направлено вимогу про надання інформації щодо виконання боржником вимог виконавчого документа.

Згідно наданої відповіді стягувача, станом на 20.08.2021 інформація про виконання боржником ухвали Одеського ОАС від 12.12.2018 по справі №1540/5060/18 відсутня (а.с. 78).

31.08.2021 державним виконавцем здійснений вихід за адресою м. Одеса вул. Дача Ковалевського, 89, з метою перевірки виконання боржником ДЗ "ДССС "Зелена Гірка" МОЗ України" вимог виконавчого документа. Згідно пояснень відповідальної особи боржника, вимоги виконавчого документу виконані, до ГУ ДСНС України в Одеські області направлена заява на проведення перевірки. За результатами перевірки складений відповідний акт (а.с. 84).

Відповідно до Акту перевірки № 789 від 10.10.2022 року божником ДЗ "ДССС "Зелена Гірка" МОЗ України" вимоги виконавчого документа виконано не у повному обсязі (а.с. 87).

20.07.2022 державним виконавцем до ДЗ "ДССС "Зелена Гірка" МОЗ України" направлено вимогу про необхідність письмового звернення боржником до ГУ ДСНС України в Одеській області, щодо проведення позапланової перевірки додержання ДЗ "ДССС "Зелена Гірка" вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної і пожежної безпеки (а.с. 83).

04.05.2023 державним виконавцем здійснений вихід за адресою м. Одеса вул. Дача Ковалевського, 89, з метою перевірки виконання божником ДЗ "ДССС "Зелена Гірка" МОЗ України" вимог виконавчого документа (а.с. 101).

15.06.2023 Відділом ДВС за підписом заступника начальника на адресу ДЗ "ДССС "Зелена Гірка" МОЗ України" направлено вимогу щодо надання інформації про виконання рішення суду (а.с. 103)

30.06.2023 Відділом ДВС до ГУ НП в Одеській області направлено повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України (а.с. 107).

30.06.2023 постановою державного виконавця виконавче провадження №58756646 закінчено на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження". Постанови про стягнення виконавчого збору та штрафу виведені в окреме провадження (а.с. 106)

05.07.2023 державним виконавцем винесено постанови:

- про відкриття виконавчого провадження за реєстраційним номером в АС ВП №72168810 (а.с. 9);

- про розмір мінімальних витрат (а.с. 10);

- про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника (а.с. 11)

Також 05.07.2023 державним виконавцем винесено постанови:

- про відкриття виконавчого провадження за реєстраційним номером в АС ВП №72168758 щодо стягнення штрафу (а.с. 12);

- про розмір мінімальних витрат (а.с. 13);

- про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника (а.с. 14).

Вважаючи зазначені постанови протиправними з підстав їх прийняття на підставі виконавчих документів (постанова №58756646 від 03.04.2019 року про стягнення виконавчого збору та постанова №58756646 від 30.07.2019 року про стягнення штрафу), строк звернення до виконання яких закінчився відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", ДЗ "ДССС "Зелена Гірка" МОЗ України" звернулося до суду з даним адміністративним позовом про їх скасування.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позовних вимог ДЗ "ДССС "Зелена Гірка" МОЗ України" суд першої інстанції вважав, що у спірних правовідносинах відповідач діяв відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" як в частині закінчення виконавчого провадження так і в частині виведення в окреме провадження постанов про стягнення виконавчого збору та штрафу, які на момент закінчення виконавчого провадження не були сплачені.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України та є обов`язковими для виконання. Аналогічні положення закріплені в Законі України "Про судоустрій і статус суддів" і в процесуальному законодавстві України.

Законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі Закон №1404-VIII).

Статтею 1 цього Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону №1404-VIII строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Згідно з частиною першою та другою статті 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону №1404-VIII строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Частиною першої статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно з абзацом першим частини четвертої статті 27 Закону №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частина п`ята статті 26 Закону №1404-VIII встановлює, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Отож, у розмінні Закону №1404-VIII постанова про стягнення виконавчого збору є різновидом виконавчого документу, примусове виконання якого здійснюється з певними особливостями, обумовленими правовою природою виконавчого збору як плати за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

При цьому аналіз статей 26, 45 Закону №1404-VIII дає підстави стверджувати, що про стягнення виконавчого збору державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження, а його безпосереднє стягнення здійснюється без виокремлення в інше виконавче провадження за рахунок стягнутих із боржника грошових сум одночасно із задоволенням вимог стягувача.

Винятком з цього правила є випадки, передбачені частиною третьої статті 40 Закону № 1404-VIII, зокрема у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 11 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто.

У такому випадку виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує на загальних підставах в окремому виконавчому провадженні.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується апелянтом, Київським ВДВС протягом тривалого часу вчинялись дії на виконання рішення Одеського ОАС у справі №1540/5060/18, але рішення суду не було виконано.

Виконавче провадження №58756646 закінчено на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII, якою передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Частиною третьою ст. 63 цього закону передбачено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що з причин невиконання судового рішення відповідачем було закінчено виконавче провадження та направлено повідомлення до органів Національної поліції про вчинення злочину посадовими особами позивача.

За такого правового регулювання колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що у спірних правовідносинах відповідач діяв відповідно до Закону №1404-VIII як в частині закінчення виконавчого провадження так і в частині виведення в окреме провадження постанови про стягнення виконавчого збору та штрафу, які на момент закінчення виконавчого провадження не були сплачені.

При цьому, прийняття державним виконавцем постанов від 05.07.2023 не на наступний день після прийняття постанови про закриття виконавчого провадження (30.06.2023), як це передбачено Законом №1404-VIII, не впливає на їх правомірність, тому не може бути достатньою підставою для їх скасування.

Колегія суддів вважає помилковими міркування апелянта про те, що несвоєчасно винесені постанови державного виконавця не підлягає виконанню та повертається стягувачу, оскільки зазначене протирічить приписам частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII.

Також колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта про несвоєчасне надання відповідачем відзиву на позов, оскільки, по-перше, зазначене не звільняє суд першої інстанції від обов`язку офіційного з`ясування всіх обставин у справі. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, адміністративними судом мають бути повністю встановлені обставин справи, з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення.

По-друге, положеннями абзацу другого частини другої статті 317 КАС України імперативно передбачено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

У рішенні у справі "Сутяжник проти Росії" (заява № 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.

Доводів апелянта про залучення судом до матеріалів справи поза процесуальним порядком матеріалів виконавчого провадження №72168758 та №7218810, та ненаправлення їх на адресу позивача також відхиляються, оскільки зазначене у відповідності до частини третьої статті 317 КАС України не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового. При цьому слід врахувати, що під час апеляційного провадження позивач не був позбавлений права знайомитися з матеріалами справи, подавати свої пояснення заперечення, а також докази на спростування обставин, які на його переконання, були неправильно встановлені судом першої інстанції.

Колегія суддів константує, що висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є правильним, при цьому, порушень норм процесуального права, які би призвели до неправильного вирішення спірного питання колегією суддів під час розгляду апеляційної скарги позивача не встановлено.

Решта доводів і міркувань позивача, викладені в апеляційній скарзі, також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів при прийнятті даного судового рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії", заява №303-A, п. 29).

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 272, 287, 292, 308, 311, 315, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Зелена гірка" Міністерства охорони здоров`я України" залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідачВ.О.Скрипченко

СуддяМ.П.Коваль

СуддяЮ.В.Осіпов