Ухвала

від 29.04.2024 по справі 380/7014/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

29 квітня 2024 року

м. Київ

справа №380/7014/23

адміністративне провадження № К/990/7142/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Коваленко Н.В.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду 12.12.2023 у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "БАНК СІЧ" Стрюкової Ірини Олександрівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю "Крістал Парк", про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "БАНК СІЧ" Стрюкової Ірини Олександрівни в якому з уточненням позовних вимог просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Тимчасової адміністрації АТ "БАНК СІЧ" від 07.09.2022 за № 98-та "Про затвердження результатів перевірки вкладників фізичних осіб (у т.ч. ФОП), Додаток № 2 та Додаток № 3 до Наказу № 98-та від 07.09.2022 "Про затвердження результатів перевірки вкладників фізичних осіб (у т.ч. ФОП) в частині, що стосується нікчемності правочину ОСОБА_1 , а саме: зарахування коштів на рахунок ОСОБА_1 в АТ "БАНК СІЧ" від ТОВ "КРІСТАЛ ПАРК" в розмірі 304 055,54 грн з призначенням: "перерахування поворотної фінансової допомоги зг. дог № 26-07/2022 від 26.07.2022 без ПДВ";

- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT "БАНК СІЧ" надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про вкладника ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 ), якому необхідно здійснити виплату відшкодування за вкладом в AT "БАНК СІЧ" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в розмірі 202 555,54 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.08.2023 позов задоволено частково:

- зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "БАНК СІЧ" Стрюкову Ірину Олександрівну надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 , як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за вкладом в АТ "БАНК СІЧ" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на суму 202 555,54 грн;

- закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування Наказу Тимчасової адміністрації АТ "Банк Січ" від 07.09.2022 за № 98-та "Про затвердження результатів перевірки вкладників фізичних осіб (у т.ч. ФОП), Додаток № 2 та Додаток № 3 до Наказу № 98-та від 07.09.2022 "Про затвердження результатів перевірки вкладників фізичних осіб (у т.ч. ФОП) в частині, що стосується нікчемності правочинну ОСОБА_1 , а саме: зарахування коштів на рахунок ОСОБА_1 в АТ "Банк Січ" від ТЗО "КРІСТАЛ ПАРК" в розмірі 304055,54 грн з призначенням: "перерахування поворотної фінансової допомоги зг.дог № 26-07/2022 від 26.07.2022 без ПДВ";

- стягнуто за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 2147,20 грн.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.08.2023 у справі № 380/7014/23 - скасовано в частині зобов`язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "БАНК СІЧ" Стрюкової Ірини Олександрівни надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 , як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за вкладом в АТ "БАНК СІЧ" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на суму 202 555,54 грн та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "БАНК СІЧ" Стрюкової Ірини Олександрівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю "Крістал Парк", про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 13.03.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги: шляхом подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із наданням доказів поважності підстав пропуску такого строку. Оскільки, оскаржена постанова суду апеляційної інстанції була проголошена в судовому засіданні 12.12.2023, повний текст складено 20.12.2023, перебіг строку на оскарження почався 21.12.2023 та закінчився 19.01.2024. Проте касаційна скарга була подана скаржником засобами поштового зв`язку 21.02.2024, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.

На виконання ухвали Верховного Суду від 13.03.2024 заявником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Обґрунтовуючи підстави пропуску строку позивач зазначає, що копію оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції він не отримував, про ухвалене судове рішення йому стало відомо під час ознайомлення з матеріалами справи 13.02.2024.

Як вбачається з витребуваної електронної справи КП "Діловодство спеціалізованого суду" копія оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції була надіслана позивачу 21.12.2023, однак доказів вручення (невручення) в електронній справі не міститься.

Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого.

Розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами загального позовного провадження.

Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв`язку передбачає, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підставами касаційного оскарження скаржник зазначає пункти 1 частини четвертої та підпункт "а", "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вважає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики тому, що справа стосується порядку та процедури відшкодування коштів вкладника банку за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, становить значний суспільний інтерес тому, оскільки судові справи з подібних правовідносин є досить поширеними та має виняткове значення для позивача.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень, скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновок Великої Палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 31.10. 2018 у справі № 802/351/16-а та висновок Верховного Суду, який викладений у постанові від 18.02.2021 у справі №826/765/16.

На думку скаржника, обставини здійснення переказу коштів на рахунок позивача в післяопераційний час не можуть бути доказом нікчемності укладеного договору, оскільки вкладник не несе відповідальності за фактичне здійснення переказу працівниками банку в післяопераційний час.

Верховний Суд вважає безпідставним посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, оскільки висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 31.10.2018 у справі № 802/351/16-а у правовідносинах, які не є подібними, оскільки в зазначеній справі кошти вкладника були розміщені на його рахунку до запровадження тимчасової адміністрації, а тому Суд дійшов висновку, що позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом.

Тоді як у справі, що розглядається судом апеляційної інстанції встановлено, що кошти на рахунок позивача були перераховані контрагентами вже після запровадження тимчасової адміністрації. Також, на момент призначення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у позивача були відсутні будь-які кошти, а тому Уповноважена особа не мала можливості подати до Фонду зміни та/або доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Також Суд вважає нерелевантними посилання скаржника на правовий висновок Верховного Суду, який викладений в постанові від 18.02.2021 у справі №826/765/16, оскільки в цій справі грошові кошти позивача також були розміщені на рахунку в ПАТ "Радикал Банк" до запровадження тимчасової адміністрації.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Таким чином, посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу відкриття касаційного провадження є безпідставним та не приймаються до уваги Судом.

Отже, викладені обґрунтування касаційної скарги не дають підстав вважати, що ця справа має фундаментальне значення на формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Також колегія суддів вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що справа становить значний суспільний інтерес, оскільки вони носять загальний характер, який притаманний кожній аналогічній справі.

Вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Скаржником не наведено обґрунтованих доводів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.

Стосовно "виняткового значення" справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Отже, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте, в касаційній скарзі скаржник належних обґрунтувань щодо винятковості цієї справи не наводить.

Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить посилання на підстави незгоди з рішеннями суду апеляційної інстанції щодо застосування нормативно-правових актів.

Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладені вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, для можливості відкриття провадження у справах незначної складності, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 328, 333, 347, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Визнати поважними підстави пропуску строку на касаційне оскарження та поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду 12.12.2023.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "БАНК СІЧ" Стрюкової Ірини Олександрівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю "Крістал Парк" про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

3. Надіслати ОСОБА_1 ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя А.Ю. Бучик

Суддя А.І. Рибачук