Постанова

від 30.04.2024 по справі 560/8089/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30 квітня 2024 року

справа № 560/8089/23

адміністративне провадження № К/990/10520/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області

на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року (суддя - Матущак В. В.)

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року (судді: Гонтарук В. М., Матохнюк Д. Б., Біла Л. М.),

у справі № 560/8089/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Старокостянтинівський олійноекстраційний завод»

до Головного управління ДПС у Хмельницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИВ:

Рух справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Старокостянтинівський олійноекстраційний завод» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 січня 2023 року № 00/285/0703, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 3 121 989 грн, № 00/284/0703, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 633 453 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 63 345 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішеннями №00/285/0703 від 09 січня 2023 року в частині формування суми податкового кредиту по господарським операціям із ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Металургбуд» на загальну суму 3 050 422,00 грн, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00/284/0703 від 09 січня 2023 року.

19 березня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року у справі № 560/8089/23, провадження за якою відкрито після усунення відповідачем недоліків скарги ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2024 року на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та витребувано справу з суду першої інстанції.

15 квітня 2024 року справа № 560/8089/23 надійшла до Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги

Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій:

- неправильно застосували пункт 201,10. статті 201 ПК України, без врахування висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 16 липня 2019 року по справі № 804/10062/13- а - підстава касаційного оскарження пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України;

- неправильно застосували підпункти 198.1., 198.3., 198.6. статті 198 ПК України, статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (нереальність господарських операцій), без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року по справі № 826/7614,15, від 27 листопада 2023 року по справі № 380/18276/21 - підстава касаційного оскарження пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України;

- порушили частини першу, четверту статті 9, статті 72, 73, 90 КАС України (не дослідили зібрані у справі докази), що унеможливило встановлення фактичних обставин, то мають значення для правильного вирішення спору - підстава касаційного оскарження пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.

Відповідач просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року в частині задоволення позову та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі або направити справу на новий розгляд.

11 квітня 2024 року позивач надав відзив на касаційну скаргу контролюючого органу, просить залишити скаргу без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний перегляд здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Обставини справи

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що посадовими особами Головного управління ДПС у Хмельницькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень, вересень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складений акт від 16 грудня 2022 року №8182/22-01-07- 03/41822800 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення вимог:

- пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21, ТОВ «Старокостянтинівський ОЕЗ» завищено бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації) задекларованого у декларації з ПДВ за вересень 2022 року в сумі 633 453 грн;

- абзацу «в» пункту 200.4 статті 200 ПК України, пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21, ТОВ «Старокостянтинівський ОЕЗ» за вересень 2022 року завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 декларації) на 3 121 989 грн.

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 09 січня 2023 року:

- форми «В4» № 00/285/0703, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 3 121 989 грн;

- форми «В1» № 00/284/0703, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 633 453 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 63 345 грн.

ТОВ «Старокостянтииівський ОЕЗ» скористалося правом оскарження вказаних вище податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку.

29 березня 2023 року Державної податковою службою України прийнято рішення №7729/6/99-00-06-01-05-06 про результати розгляду скарги, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 09 січня 2023 року № 00/284/0703, № 00/285/0703, а скаргу Товариства без задоволення.

Правове регулювання та висновки Верховного Суду

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються приписами Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Відповідач під час перевірки установив порушення Товариством пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.6 статті 198, абзацу «в» пункту 200.4 статті 200, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21.

За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 187.1. статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

За змістом пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Згідно з підпунктом «в» пункту 200.4. статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно з пунктом 201.1. статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

За змістом пункту 201.10. статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Щодо завищення суми податкового кредиту за січень 2022 в сумі 633453 грн та суми бюджетного відшкодування на рахунок платника (рядок 20.2.1 декларації) за вересень 2022 в сумі 633453 грн по господарській операції між ТОВ «Старокостянтинівський ОЕЗ» та ФОП ОСОБА_1

Відповідач в касаційній скарзі наголошує, якщо позивач вирішив скористатися правом на формування податкового кредиту, але при цьому, податкові накладні мають помилки в обов`язкових реквізитах, позивач мав би скористатись й правом визначеним пунктом 201.10 статті 201 ПК України та подати скаргу на постачальника (продавця) та додати її до податкової декларації за відповідний звітний податковий період.

Скаржник зауважує, що пункт 201.10 статті 201 ПК України не передбачає, що така заява (скарга) має подаватись платником лише в разі, якщо помилка стосується суми ПДВ. а отже, помилковими є висновки судів про те, що порушення зі сторони продавця ФОП ОСОБА_1 не вплинуло на загальну суму бюджетного відшкодування. Вважає, що суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин висновок Верховного Суду щодо правильного застосування пунктів 201.1., 201.10 статті 201 ПК України у подібних правовідносинах, викладений у постанові від 16 липня 2019 року по справі №804/10062/13-а.

Суди попередніх інстанцій установили, що між ТОВ «Старокостянтинівський ОЕЗ» (покупець) та ФОП ОСОБА_1 (постачальник) укладено договір поставки №171221 від 17 грудня 2021 року, відповідно до якого постачальник зобов`язувався поставити для покупця генераторну станцію.

Покупцем була здійснена попередня часткова оплата товару, і на суму попередньої оплати постачальник зареєстрував податкову накладну №644 від 11 січня 2022 року.

В договорі поставки сторони встановили ціну товару в іноземній валюті з можливістю оплати в гривні за офіційним курсом НБУ.

03 березня 2022 року відбулась поставка товару, за результатом чого постачальник надав видаткову накладну №14579. У зв`язку із зміною курсу гривні загальна вартість товару у гривні збільшилась.

В акті перевірки вказано, що на дату проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 рахунки коригування до податкових накладних від 11 січня 2022 року №644, від 03 березня 2022 року №98 не надав, в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстрував, відповідно не виправив невідповідності первинному документу (видатковій накладній) в ціні та кількості постачання товару. Це стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про застосування до ТОВ «Старокостянтинівський ОЕЗ» штрафу у сумі 63345 грн.

Суди також установили, що ФОП ОСОБА_1 30 листопада 2022 року (до складання акта перевірки від 16 грудня 2022 року) зареєстрував в ЄРПН розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №644 від 11 січня 2022 року. Контрагент зареєстрував «нульовий» розрахунок коригування, виправивши невідповідність первинному документу.

Оцінюючі правовідносини в цій частині спору, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що таке порушення зі сторони ФОП ОСОБА_1 не вплинуло на загальну суму бюджетного відшкодування, яке вправі отримати Товариство по договору поставки в цілому з ФОП ОСОБА_1

Суди першої та апеляційної інстанції визнали, що податкові накладні від 11 січня 2022 року №644, від 03 березня 2022 року №98 відповідають вимогам до первинних документів позивача, є належним чином оформленими у відповідності до вимог пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, а тому, у покупця (Товариства) наявне право на формування податкового кредиту по таких податкових накладних.

Доводи касаційної скарги в цій частині спору стосуються виключно переоцінки доказів, що знаходиться за межами повноважень суду касаційної інстанції, а посилання на правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 16 липня 2019 року по справі №804/10062/13-а колегія суддів Верховного Суду відхиляє, оскільки правовідносини цієї справи і справи, на яку посилається скаржник, не є подібними, висновки в цих справах здійснені за різних фактичних обставин, за результатами оцінки конкретних доказів, їх належності і допустимості. Суд не встановив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції пункту 201.10 статті 201 ПК України.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що податкове повідомлення-рішення від 09 січня 2023 року №00284/0703 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо нереальності здійснення позивачем господарських операцій з придбання робіт по антикорозійному захисту металевих конструкцій у ТОВ «Металургбуд»

Суди попередніх інстанцій установили, що між ТОВ «Старокостянтинівький ОЕЗ» та ТОВ «Металургбуд» укладені договори підряду:

- №ЗМК 29-09/20 від 29 вересня 2020 року на виконання комплексу робіт з антикорозійного захисту металевих конструкцій силосів гранульованого шроту та лушпиння, транспортної галереї подачі гранульованих продуктів на склад та відвантаження на об`єкті «Нове будівництво олійноекстракційного заводу виробничою потужністю 3000 тон/добу по переробці насіння соняшнику за адресою: Хмельницька область, Старокостянтинівський район, Пашковецька сільська рада, м. Старокостянтинів вул. Франка, 55, вул. Франка, 67/2» з передбаченим строком виконання робіт - 310 робочих днів;

- та №02-07/2021 від 02 липня 2021 року на виконання робіт по антикорозійному захисту металевих конструкцій теплоелектростанції на об`єкті «Нове будівництво олійноекстракційного заводу виробничою потужністю 3000 тон/добу по переробці насіння соняшнику за адресою: Хмельницька область, Старокостянтинівський район, Пашковецька сільська рада, м. Старокостянтинів, вул. Франка, 55, вул. Франка, 67/2» з передбаченим строком виконання робіт з липня 2021 по листопад 2021.

За результатами виконання робіт за даними договорами сторонами були підписані акти виконаних робіт:

- Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт від 18 листопада 2021 року на суму 7 711 909,20 грн за договором №ЗМК 29-09/20 від 29 вересня 2020 року, яким передбачено, що роботи виконувались в 2020-2021. Сторони підписали один акт на весь комплекс робіт, проміжних актів (щомісячних) не укладалось.

- Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт від 16 листопада 2021 року на суму 6 461 700 грн за договором №02-07/2021 від 02 липня 2021 року. Роботи виконувались з моменту підписання договору до 16 листопада 2021 року. Сторони підписали один акт на весь комплекс робіт, проміжних актів (щомісячних) не укладалось.

Суд апеляційної інстанції визнав безпідставним твердження контролюючого органу про відсутність у контрагента основних засобів та найманих працівників, пославшись на висновок Верховного Суду, висловлений у постановах від 26 січня 2021 року у справі №814/3617/14, від 13 січня 2021 року у справі №826/16023/15, за яким «відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем».

Доводи відповідача про неможливість виконання контрагентом позивача робіт з огляду на кількість працівників ТОВ «Металургбуд» згідно з податковим розрахунком та їх співставленням із кількістю людино-годин, вказаних в актах приймання виконаних підрядних робіт, суд апеляційної інстанції відхилив та зауважив, що під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції установлено, що з метою виконання вищезазначених робіт, підрядником було залучено субпідрядника для виконання окремих видів робіт, а саме: ТОВ «Будівельна Група «Еліт-Буд», що безпідставно не було враховано відповідачем. Умовами договорів підряду передбачена можливість в контрагента позивача залучати відповідних осіб, а їх відображення або не відображення (як у цьому випадку, про що повідомлено свідком) не свідчить про нереальність господарських операцій та наявність підстав для негативних наслідків для позивача.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що формування суб`єктом господарювання податкових зобов`язань не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету або здійснив інші порушення законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Між іншим, суди попередніх інстанцій установили, що між ТОВ «Металургбуд» (замовник) та ТОВ «Будівельна Група «Еліт-Буд» (Підрядник) 20 вересня 2021 року укладено договір на виконання робіт №200920/С, відповідно до умов якого підрядник зобов`язується виконати: «Комплекс робіт з антикорозійному захисту металевих-конструкцій силосів гранульованого шроту та лушпиння, транспортної галереї подачі гранульованих продуктів на склад та відвантаження на об`єкті «Нове будівництво олійноекстракційного заводу виробничою потужністю 3000 тон/добу по переробці насіння соняшнику»».

На виконання умов договору від 20 вересня 2021 року №200920/С складено акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні за жовтень та листопад 2021 року на загальну суму 11 868 046,22 грн, в т. ч. ПДВ 1 978 007,71 грн.

Суди попередніх інстанцій визнали, що укладені між Товариством та ТОВ «Металургбуд» договори підряду відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між сторонами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

При цьому, відповідач в касаційній скарзі наполягає на тому, що у матеріалах справи не міститься жодного документа, який свідчив би про фактичне виконання зобов`язань (справжність операцій), безпосередню участь саме працівників контрагентів чи залучених ними осіб при виконанні зобов`язань згідно актів виконаних робіт. У матеріалах справи, на думку скаржника, також відсутні докази, які б свідчили про виявлену позивачем належну обачність й обережність при виборі контрагентів, враховуючи відсутність в останніх будь-яких належних трудових ресурсів для проведення відповідної господарської діяльності, основних фондів та матеріальних ресурсів, що в сукупності з встановленими обставинами та з урахуванням характеру спірних правовідносин, які склались, свідчать про безпідставність формування даних податкового обліку позивача за господарськими операціями з вказаним контрагентом.

Колегія суддів Верховного Суду з приводу доводів касаційної скарги в цій частині спору зазначає, що обов`язок довести склад податкового правопорушення належними і допустимими доказами покладено процесуальним законом на суб`єкта владних повноважень, а платник податку має спростувати доводи контролюючого органу. Однак наведені вище твердження відповідача не підтверджені жодними доказами, в той час як позивач надав суду всі наявні в нього первинні документи бухгалтерського обліку, документи податкового обліку, які досліджені та оцінені судами попередніх інстанцій кожен окремо та в сукупності, що зумовило висновок, що подані документи містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичне їх здійснення. Таким чином, наявними у матеріалах справи первинними та іншими документами підтверджується реальність здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Металургбуд».

Як правильно зауважено судами попередніх інстанцій норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певним постачальником робіт у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Також недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Колегія суддів Верховного Суду не приймає доводи скаржника щодо неправильного застосування судами підпунктів 198.1., 198.3., 198.6. статті 198 ПК України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (нереальність господарських операцій), без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року по справі № 826/7614,15, від 27 листопада 2023 року по справі № 380/18276/21.

Висновки Верховного Суду, здійснені в ряді справ, які наводить скаржник, мотивуючи підстави касаційного оскарження, з огляду на встановлені у цій справі обставини, враховані судами попередніх інстанцій. Таким чином підстави касаційного оскарження, визначені пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, не знайшли свого підтвердження під час розгляду цієї справи Верховним Судом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00/285/0703 від 09 січня 2023 року, прийнятого Головним управління ДПС у Хмельницькій області в частині формування суми податкового кредиту по господарським операціям із ТОВ «Металургбуд» на загальну суму 3050422,00 грн.

Результати касаційного перегляду судових рішень

Відтак, зважаючи на положення частини першої статті 341 КАС України, яка передбачає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність, в даному випадку, правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, дублюють аргументи акта перевірки, відзиву на позовну заяву та апеляційної скарги, належна правова оцінка яким була надана судами першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року у справі № 560/8089/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк