Рішення

від 23.04.2024 по справі 307/3195/23

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/3195/23

Провадження № 2/307/622/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2024 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Стецюк М.Д., секретар судового засідання Цех Г.М., за участю позивачки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника позивачів ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , третьої особи ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 до ОСОБА_7 , Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Відділ державної реєстрації Тячівської міської ради Закарпатської області, приватний нотаріус Тячівського районногонотаріальногоокругу Бенчак Марія Тарасівна про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання незаконним та скасування рішення Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, визнання права власності на нерухоме майно та земельну ділянку в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 , в інтересах яких діє представник адвокат Решетар Василь Васильович звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7 , Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Відділ державної реєстрації Тячівської міської ради Закарпатської області, приватний нотаріус Тячівського районногонотаріальногоокругу Бенчак Марія Тарасівна про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання незаконним та скасування рішення Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, визнання права власності на нерухоме майно та земельну ділянку в порядку спадкування.

Свої вимоги мотивував тим, що рішенням виконкому Тересвянської селищної ради від 07 липня 1972 року № 122 «Про виділення земельної ділянки під будівництво житлового одноквартирного будинку в АДРЕСА_1 громадянам ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за типовим проектом 30-П-ЗК-І» виділено вищевказаним громадянам земельну ділянку під будівництво житлового одноквартирного будинку в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,07 га за типовим проектом 30-П-ЗК-1. На підставі даного рішення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було виготовлено будівельний паспорт на забудову земельної ділянки під реєстраційним номером № НОМЕР_1 від 1972 року. На підставі будівельного паспорту забудовниками було побудовано житловий будинок з надвірними спорудами. ОСОБА_9 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 49 років. Також 20 грудня 1986 року у віці 52 роки помер ОСОБА_8 .

Від шлюбу в них народилося двоє дітей ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , які померли ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 16 квітня 2007 року № 9295311 було відкрито спадкову справу № 42218823 за покійною ОСОБА_12 , яка на момент смерті проживала у спірному будинку. З даної спадкової справи слідує, що ОСОБА_13 згідно заяви про прийняття спадщини за законом від 16 квітня 2007 року звернувся з заявою до Тячівської державної нотаріальною контори з даною заявою про прийняття спадщини за своєю покійною мамою ОСОБА_12 . Аналогічна заява про прийняття спадщини за законом була подана до Тячівської державної нотаріальною контори від 17 квітня 2007 року і відповідачем ОСОБА_7 .

На даний час ні покійний ОСОБА_13 (помер в квітні 2021 року), ні відповідач ОСОБА_7 право власності на спадкове майно не оформили відповідно поданих заяв. 06 вересня 2021 року приватним нотаріусом Бенчак М.Т. було зареєстровано спадкову справу № 68252067 на підставі заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 , згідно якої спадкодавцем є покійний їх батько ОСОБА_13 . Однак, 18 травня 2023 року приватним нотаріусом Бенчак М.Т. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в якій зазначено, що за покійним ОСОБА_13 не зареєстровано нерухоме майно, яке розташовано в АДРЕСА_2 .

Також було встановлено, що рішенням Тересвянської селищної ради від 24 вересня 2021 року № 520 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_7 в АДРЕСА_2 » надано дозвіл ОСОБА_7 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1283 га, яка розташована в АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. На підставі вищевказаного рішення відповідачу ОСОБА_7 було виготовлено проект із землеустрою, та рішенням Тересвянської селищної ради від 23 грудня 2021 року № 741 було передано земельну ділянку у власність. 05 січня 2022 року зареєстровано речове право власності на землю. Пізніше на підставі витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва реєстраційний номер ІУ 161220716296 від 16 липня 2022 року щодо реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта за амністією, було зареєстровано право власності на житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_2 за відповідачем ОСОБА_7 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 липня 2022 року № 64275534.

Таким чином, Тересвянська селищна рада в незаконний спосіб передала у власність земельну ділянку та житловий будинок, які розташовані в АДРЕСА_2 відповідачу, чим самим порушила спадкові права позивачів оформивши права власності на нерухомість як на майно, забудовником якого є нібито відповідач ОСОБА_7 .. Тому право на отримання частки у спадковому майні за померлим батьком виникло у позивачів, так як вони являються спадкоємцями першої черги у відповідності до ст. 1261 ЦК України, якою передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Отже, виходячи з вищенаведеного, позивачі ОСОБА_1 та неповнолітня ОСОБА_6 є спадкоємцями по 1/4 частини житлового будинку та за ст. 120 ЗК України по 1/4 спірного житлового будинку та земельної ділянки. Підтверджується незаконність передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_7 та оформлення ним права власності на житловий будинок шляхом реєстрації однієї цілої частини як забудовника за спрощеною процедурою реєстрації права власності на житловий будинок.Як встановлено вище, забудовником житлового будинку є покійні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а не відповідач ОСОБА_7 . Також вбачається, що право на спадкове майно у разі оформлення в Тячівській нотаріальній конторі відповідачем ОСОБА_7 та його покійним братом ОСОБА_13 виникло б у них по 1/2 згідно поданих заяв до нотаріальної контори у 2007 році.

Враховуючи викладене,просить судскасувати державнуреєстрацію прававласності нажитловий будинок загальною площею 119,7 кв.м, який розташований в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2614241921080, який належить ОСОБА_7 ; визнати незаконним та скасувати рішення 15 сесії 8 скликання Тересвянської селищної ради від 23 грудня 2021 року № 741 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_7 в АДРЕСА_2 » в частині затвердження та передачі у власність ОСОБА_7 , земельної ділянки, площею 0,1283 га, кадастровий номер: 2124456200:03:004:0614, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка) в АДРЕСА_2 ; Скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2553172521080, площею 0,1283 га, кадастровий номер: 2124456200:03:004:0614, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель споруд ( присадибна земельна ділянка), яка належить ОСОБА_7 ; визнати в порядку спадкування за ОСОБА_1 та ОСОБА_6 по 1/4 частині право власності на нерухоме майно житлового будинку загальною площею 119,7 кв.м., який розташований в АДРЕСА_2 ; визнати у порядку, передбаченому ст.120 ЗК України та ст. 355 ЦК України за ОСОБА_1 та ОСОБА_6 по 1/4 частині право власності на земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_2 , площею 0,1283 га, кадастровий номер: 2124456200:03:004:0614, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка).

07 серпня 2023 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання та встановлено відповідачам термін для подання відзиву на позовну заяву.

13 вересня 2023 року від представника відповідача ОСОБА_7 адвоката Рішка П.М. надійшов відзивна позовнузаяву,згідно якогопросить взадоволенні позовнихвимог відмовити. Обґрунтовуючице тим,що відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №30561150 від 25 липня 2022 року відповідач ОСОБА_7 є власником житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_2 . Відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 18 липня 2022 року вбачається, що замовником будівництва будинку садибного типу з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_2 є ОСОБА_7 , будинок має загальну площу 119,70 кв.м., житлову площу 74,70 кв.м:, побудований у період з 2010 по 2013 роки, розташований на земельній ділянці площею 1283 кв.м., кадастровий номер 2124456200:03:004:0614, є можливою надійна та безпечна експлуатація будинку, і будинок вважається закінченим будівництвом та готовим до експлуатації. Технічні параметри будинку загальна площа 119,70 кв.м., житлова площа 74,70 кв.м., рік побудови - 2013, перелік надвірних будівель і споруд, результати проведення технічного обстеження - можливість його надійної та безпечної експлуатації, визначені у технічному паспорті від 01 липня 2022 року. Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №293957450від 10 січня 2022 року відповідач ОСОБА_7 є власником земельної ділянки площею 0,1283 га, кадастровий номер 2124456200:03:004:0614, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 . Всі зазначені документи на момент розгляду справи є чинними. Не скасованими і недійсними не визнані.

При прийнятті рішення Тересвянської селищної ради від 23 грудня 2021 року №741 про передачу у власність відповідачу ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,1283 га, кадастровий номер 2124456200:03:004:0614, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 , були дотримані вимоги законодавства у повному обсязі.

Таким чином, чинним цивільним законодавством встановлений принцип презумпції правомірності правочину та презумпції правомірності набуття права власності, а отже, право власності права власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_2 та присадибну земельну ділянку площею 0,1283 га, кадастровий номер 2124456200:03:004:0614 набуто відповідачем ОСОБА_7 правомірно.

Доводи позивачів про те, що після смерті ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , відкрилася спадщина за законом на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_2 , для спадкоємців першої черги, якою була ОСОБА_12 (донька померлих), а після смерті ОСОБА_12 в свою чергу відкрилася спадщина на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_2 , для спадкоємців першої черги, серед яких був ОСОБА_13 , а після смерті ОСОБА_13 в свою чергу відкрилася спадщина на 1/2 частину житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_2 , яку прийняли позивачі, а тому оформленням права власності на зазначений житловий будинок та присадибну земельну ділянку у цілій частині за відповідачем ОСОБА_7 , порушуються майнові спадкові права позивачів, суперечить нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та правовим позиціям Верховного Суду у справі з аналогічними правовідносинами. Згідно роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2007 року п.1 у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні норми ЦК УРСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 , а тому до правовідносин щодо спадкування після їх смерті підлягає застосуванню чинне на той час законодавство.

Померлі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 при житті права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 чи його частину, у порядку, визначеному діючим на той час законодавством, не набули.

До позовної заяви позивачами не додано жодних документів, які б свідчили про набуття ОСОБА_9 та ОСОБА_8 за життя права власності житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_2 .

Таким чином, системний аналіз актів законодавства УРСР та СРСР, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що виникнення права власності на житловий будинок пов`язувалося з будівництвом будинку на відведеній для цього земельній ділянці, прийняттям будинку в експлуатацію та реєстрацією у виконкомі місцевої ради. Додані позивачами до позовної заяви - документи копія рішення виконкому Тересвянської селищної ради від 07 липня 1972 року №122 про виділення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 земельної ділянки під будівництво житлового будинку в АДРЕСА_1 , площею 0,07 га, копія будівельного паспорта на забудову земельної ділянки під реєстраційним номером № НОМЕР_1 від 1972 року, не містять відомостей про отримання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 дозвільного документа на право виконання будівельних робіт на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , документа, що підтверджує закінчення будівництва та прийняття (введення) житлового будинку в експлуатацію, документів, що підтверджують проведення технічної інвентаризації будинку, документів, що підтверджують реєстрацію житлового будинку, а тому не є доказами факту виникнення у ОСОБА_8 та ОСОБА_9 права власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , відповідно до положень законодавства що діяло на момент відкриття спадщини після їх смерті.

Крім цього, відповідно до листа Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 11 вересня 2023 року №05-21/1115 сектором містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації до відділу містобудування та архітектури Тересвянської селищної ради архівні примірники будівельних паспортів не передавалися. В архіві, переданому Тячівським районним підприємством технічної інвентаризації Тересвянській селищній раді, на ім`я ОСОБА_8 та ОСОБА_9 будь - яка інформація відсутня.

Відповідно до листа відділу містобудування та архітектури Тячівської РВА від 12 вересня 2023 року №01-16/38 в архіві сектору містобудування та архітектури Тячівської РВА будівельний паспорт на будівництво житлового будинку на ім`я ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під реєстровим номером №55 від 1972 року відсутній. Тому надана позивачами копія будівельного паспорта є не допустимим, достовірним та достатнім доказом у розумінні положень ст.ст. 78-80 ЦПК України, на підтвердження своїх позовних вимог. Оскільки житловий будинок, розташований в АДРЕСА_2 , чи певна його частина на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не були належні померлим оскільки вони не володіли документами, що посвідчували право власності на будинок у розумінні положень діючого на той час законодавства, то право власності на зазначений будинок чи його частину не входить до складу спадщини, а отже, будь-яка частина житлового будинку не могла бути успадкована ОСОБА_12 після смерті батьків.

Померлі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не набули права власності на житловий будинок АДРЕСА_3 , а тому їх спадкоємниця ОСОБА_12 в свою чергу також не набула права власності на зазначений будинок в порядку спадкування, а тому спадкоємець ОСОБА_12 - ОСОБА_13 , в свою чергу також не набув права власності на 1/2 частину спірного житлового будинку в порядку спадкування, що в свою чергу виключає можливість набуття по 1/4 частині права на спірний будинок позивачами у справі у порядку спадкування після смерті ОСОБА_13 .. Тому позивачі дійшли помилкового висновку про те, що ОСОБА_9 , ОСОБА_8 набули права власності на спірний житловий будинок, а відповідно, після їх смерті у їх спадкоємця ОСОБА_12 виникло право власності на спірний будинок, та відповідно після смерті ОСОБА_12 у її спадкоємця ОСОБА_13 виникло право власності на 2 частину спірного будинку, та відповідно після смерті ОСОБА_13 у них - його спадкоємців, також виникло право на спадкування по 1/4 частині вказаного будинку.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 22 лютого 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини та просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_7 ОСОБА_4 , в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та просив в задоволенні позову відмовити.

Третя особа ОСОБА_5 у судовому засіданні просила позов задовольнити.

Представник Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області та представник третьої особи Відділ державної реєстрації Тячівської міської ради Закарпатської області в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням виконкому Тересвянської селищної ради депутатів трудящих №122 від 07 липня 1972 року «Про виділення земельної ділянки під будівництво житлового одноквартирного будинку в АДРЕСА_1 громадянам ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за типовим проектом 30-П-ЗК-І» було виділено вищевказаним громадянам земельну ділянку під будівництво житлового одноквартирного, двоповерхового будинку в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,07 га за типовим проектом 30-П-ЗК-1 (том 1 а.с.10).

На підставі даного рішення ОСОБА_8 було виготовлено будівельний паспорт на забудову земельної ділянки під реєстраційним номером 55 від 1972 року (том 1 а.с.11-18).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 18 квітня 2007 року виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Тячівського районного управління юстиції Закарпатської області, встановлено, що ОСОБА_8 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (том 1 а.с.19).

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 18 квітня 2007 року виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Тячівського районного управління юстиції Закарпатської області, встановлено, що ОСОБА_9 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1 а.с.20).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 СК України №00039070341 від 30 березня 2023 року, вбачається, що батьками ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (том 1 а.с. 46-47).

Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00039070023 від 30 березня 2023 року, встановлено, що 16 березня 1981 року за актовим записом № 13 зареєстровано шлюб виконавчим комітетом Тересвянської селищної рада Тячівського району Закарпатської області між ОСОБА_7 та ОСОБА_14 , після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_15 » (том 1 а.с. 44-45).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 18 квітня 2007 року виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Тячівського районного управління юстиції Закарпатської області, встановлено, що ОСОБА_12 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 1 а.с.22).

Відповідно докопії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 18 квітня 2007 року виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Тячівського районного управління юстиції Закарпатської області, встановлено, що ОСОБА_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_7 (том 1 а.с.21).

З копії спадкової справи заведеної 16 квітня 2007 року державним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори Дуйчак Т.А. після смерті ОСОБА_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , вбачається, що з заявами про прийняття спадщини за законом звернулися ОСОБА_13 та ОСОБА_7 (том 1 а.с.24-26).

Копією свідоцтва про народження ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , серія НОМЕР_6 від 03 грудня 1997 року, підтверджується, що його батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_12 , що також підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00038615098 від 22 лютого 2023 року (том 1 а.с.28, 38-40).

20 листопада 1999 року укладено шлюб між ОСОБА_13 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_7 виданого виконкомом Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 20 листопада 1999 року, прізвище дружини змінено на ОСОБА_15 ( том 1 а.с.56).

За час шлюбу у ОСОБА_13 та ОСОБА_16 народилося двоє дітей: ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , що підтверджується свідоцтвами про їх народження серії НОМЕР_8 та серії НОМЕР_9 ( том 1 а.с.58-59).

Згідно свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_10 виданого 26 липня 2017 року Тячівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, вбачається, що 26 липня 2017 року ОСОБА_16 змінила прізвище на ОСОБА_2 (том 1 а.с.57).

Відповідно до перекладу з російської мови на українську мову повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_11 від 02 вересня 2021 року встановлено, що ОСОБА_13 помер у квітні 2021 року, про що 29 червня 2021 року складено відповідний актовий запис за № 170219620000605188002 (том 1 а.с.49-50).

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №66291302 від 06 вересня 2021 року приватним нотаріусом Бенчак М.Т. зареєстровано спадкову справу №68252067 за спадкодавцем ОСОБА_13 ( том 1 а.с.48).

20 вересня 2019 року укладено шлюб між ОСОБА_18 та ОСОБА_17 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_12 виданого виконкомом Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 20 вересня 2019 року, прізвище дружини змінено на ОСОБА_19 ( том 1 а.с.60).

Постановою приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу Закарпатської області Бенчак М.Т. про відмову у вчиненні нотаріальної дії №56 від 18 травня 2023 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на цілу частину житлового будинку, розташованому на земельній ділянці площею 0,1283 га (кадастровий номер 2124456200:03:004:0614) в АДРЕСА_2 , після смерті їх батька ОСОБА_13 , який помер у квітні 2021 року (том 1 а.с. 51-52).

Рішенням Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області десятої сесії VIII скликання №520 від 24 вересня 2021 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_7 в АДРЕСА_2 » надано дозвіл ОСОБА_7 , жителю АДРЕСА_2 , на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,1283 га, яка розташована в АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (том 1 а.с.72).

На підставі рішення Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області десятої сесії VIII скликання №520 від 24 вересня 2021 року ТОВ «Гео-Земля» за заявою ОСОБА_7 виготовлено технічну документацію на земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_2 (том 1 а.с.64-118).

Рішенням Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області п`ятнадцятої сесії VIII скликання №741 від 23 грудня 2021 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_7 в АДРЕСА_2 » затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_7 , земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_2 , площею 0,1283 га. кадастровий номер 2124456200:03:004:0614, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (том 1 а.с.119).

Згідно технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 01 липня 2022 року, виданого ФОП ОСОБА_20 та витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, створеного 02 липня 2022 року, встановлено, що на замовлення ОСОБА_7 виготовлено технічний паспорт на житловий будинок садибного типу, який розташований в АДРЕСА_2 , загальною площею (кв.м): 119,70, житлова площа (кв.м): 74,70, дата початку будівництва 07 квітня 2010 року, дата завершення будівництва 23 серпня 2013 року (том 1 а.с. 120-128, 181-186).

З Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 05 липня 2022 року та витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, створеного 18 липня 2022 року, вбачається, що ОСОБА_7 зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, а саме житлового будинку садибного типу, який розташований в АДРЕСА_2 , загальною площею (кв.м): 119,70, житлова площа (кв.м): 74,70, дата початку будівництва 07 квітня 2010 року, дата завершення будівництва 23 серпня 2013 року ( том 1 а.с.130-137, 187-189).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 337765725 від 03 липня 2023 року, вбачається, що житловий будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_2 зареєстрований в цілій частці за ОСОБА_7 на підставі витягу з реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ №ІУ161220716296, технічного паспорту серія та номер ТІ01:2735-9547-1868-9198 від 01 липня 2022 року, витягу про державну реєстрацію земельної ділянки, серія та номер 293957450 від 10 січня 2022 року, відомостей з ДЗК, серія та номер 56434642 від 20 липня 2022 року видавник Державний земельний кадастр.

Крім того, земельна ділянка кадастровий номер 2124456200:03:004:0614, площею 0,1283 га, розташована за адресою АДРЕСА_2 в цілій частці зареєстрована за ОСОБА_7 на підставі рішення органу місцевого самоврядування серія та номер 741 від 23 грудня 2021 року Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, відомостей з ДЗК серія та номер 53555527 від 05 січня 2022 року, видавник Державний земельний кадастр( том 1 а.с. 138-140).

Відповідно до листа Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області №05-21/1115 від 11 вересня 2023 року, вбачається, що сектором містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації до відділу містобудування та архітектури Тересвянської селищної ради архівні примірники будівельних паспортів не передавалися. В архіві, переданому Тячівським районним підприємством технічної інвентаризації Тересвянській селищній раді, на ім`я ОСОБА_8 та ОСОБА_9 будь - яка інформація відсутня (том 1 а.с. 190).

Згідно відповіді №01-16/38 від 12 вересня 2023 року Сектору містобудування та архітектури Тячівської районної військової адміністрації Закарпатської області, вбачається, що в архіві сектору містобудування та архітектури Тячівської районної віськової адміністрації будівельний паспорт на будівництво житлового будинку на ім`я ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під реєстровим номером №55 від 1972 року відсутній (том 1 а.с.191).

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ міст, районів та областей.

Основною метою ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

При цьому в своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено у статті 1 Першого Протоколу, зокрема, вказано на необхідність дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Європейський Суд з прав людини у ряді випадків вбачав порушення ст. 1 Протоколу навіть тоді, коли не було юридичного позбавлення права власності на майно, але через ті або інші обставини людина була позбавлена практичної можливості користуватися своєю власністю.

В рішенні по справі «Онер`їлдіз проти Туреччини» Європейський суд висловився наступним чином: «Справжнє, ефективне здійснення права, що охороняється цією нормою, не залежить від одного обов`язку держави не втручатися і може вимагати забезпечення позитивних заходів щодо захисту, особливо, якщо існує позитивний зв`язок між заходами, здійснення яких заявник вправі очікувати від державних органів, і ефективним користуванням його майном...».

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. При цьому право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118 ЗК України.

Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 90 ЗК України).

Способи захисту прав на земельні ділянки встановлений ст. 152 ЗК України. Так, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Частиною 1 статті 21 ЦК України передбачено, щосуд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з частини першої статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Отже, недійсним у судовому порядку може бути визнано акт (рішення) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб, якщо він не відповідає вимогам законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав акт (рішення), але при цьому обов`язковою умовою для визнання акту недійсним є порушення в зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.1,2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянкує набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування.До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду, земельну ділянку.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Відповідно дозмісту ст.392ЦК Україниправо власностіспадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення, що передбачено ч. 1 ст.1225 ЦК України.

Згідно п. «г» ч.1 ст. 81 Земельного Кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 152 ЗК України.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до п. 1 розділу Х Перехідні положення ЗК України, рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, позивачами не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів того, що на час відкриття спадщини земельна ділянка в АДРЕСА_2 , належала спадкодавцю ОСОБА_13 , чи його матері ОСОБА_12 , чи його дідові та бабі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Також судом встановлено, що рішенням виконкому Тересвянської селищної Ради депутатів трудящих №122 від 07 липня 1972 року виділено ОСОБА_8 та ОСОБА_9 земельну ділянку під будівництво будинку в АДРЕСА_1 , площею 0,07 га, крім того у даному рішенні зазначено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 необхідно придбати на будівництво всю необхідну технічну документацію в районного архітектора на протязі шести місяців, а в разі порушення строку придбання забудовник втрачає право на відведену земельну ділянку, в разі будівництва житлового будинку без технічної документації або з порушенням виданого проекту будинок підлягає вилученню згідно існуючого законодавстві.

Однак доказів того, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за життя побудували житловий будинок на виділеній земельній ділянці та набули право власності на будинок, позивачами суду не надано.

Крім того, як вбачається з декларації про готовність об`єкта до експлуатації житлового будинку АДРЕСА_2 , початок будівництва даного будинку 07 квітня 2010 рік, закінчення 23 серпня 2013 рік.

Так, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.10.2020 року у справі №910/12787/17.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

В Постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18 також зазначено, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц провадження № 14-552цс18, зазначено, що «в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право позивача порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста».

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79, ч. ст. 78 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Звертаючись до суду з позовом, позивачі не довели належними і допустимими доказами порушення їх прав, прийняттям 23 грудня 2021 року рішення Тересвянською селищною радою Тячівського району Закарпатської області п`ятнадцятої сесії VIII скликання №741 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_7 в АДРЕСА_2 », згідно якого, земельну ділянку кадастровий номер 2124456200:03:004:0614 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_2 , площею 0, 1283 га. передано у власність відповідачу ОСОБА_7 та не надали належних та допустимих докази, які б беззаперечно вказували, що житловий будинок та земельна ділянка за вище зазначеною адресою за життя належали ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та які могла успадкувати померла ОСОБА_12 , а в подальшому ОСОБА_13 .

Тому, враховуючи відсутність у позивачів правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності померлих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не можна вважати, що вони набули право власності саме на вказаний житловий будинок та земельну ділянку, оскільки померлі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за життя не оформив у встановленому законом порядку право власності на майно, а тому житловий будинок та земельна ділянка за адресою АДРЕСА_2 не є об`єктом спадкування.

Аналізуючи надані сторонами на підтвердження та заперечення позовних вимог докази в межах заявлених позовних вимог, судом не встановлено підстав визнання недійсним та скасування рішення Тересвянської селищноїради Тячівськогорайону Закарпатськоїобласті п`ятнадцятоїсесії VIIIскликання №741від 23грудня 2021року,а також скасуваннядержавної реєстраціїправа власностіна земельнуділянку кадастровий номер 2124456200:03:004:0614 в АДРЕСА_2 , площею 0, 1283 га. та визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_6 права власності по 1/4 частині на житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою АДРЕСА_2 .

З урахуванням наведених вище та досліджених судом доказів, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилаються позивачі та їх представник, не знайшли підтвердження під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати слід покласти на позивачів.

Керуючись ст.258,259,263-265ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 до ОСОБА_7 , Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Відділ державної реєстрації Тячівської міської ради Закарпатської області, приватний нотаріус Тячівського районногонотаріальногоокругу Бенчак Марія Тарасівна про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання незаконним та скасування рішення Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, визнання права власності на нерухоме майно та земельну ділянку в порядку спадкування відмовити.

Судові витрати покласти на позивачів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , жителька: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_13 .

Позивачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , жителька: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_14 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , жительки: АДРЕСА_5 .

Відповідач ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , житель: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_15 .

Відповідач Тересвянська селищна рада Тячівського району Закарпатської області, адреса місцезнаходження: 90564, с-ще Тересва, вул. Народна, 83, Тячівського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04349610.

Третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет спору Відділ державної реєстрації Тячівської міської ради Закарпатської області, адреса місцезнаходження: 90500, м. Тячів, вул. Нересенська, 5, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 40422969.

Третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет спору приватний нотаріус Тячівського районногонотаріальногоокругу Бенчак Марія Тарасівна, адреса місцезнаходження м. Тячів, вул. Армійська, 53, Закарпатської області.

Повний текст рішення суду складено 01 травня 2024 року.

Суддя М.Д. Стецюк