Ухвала

від 30.04.2024 по справі 522/632/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/632/23

Провадження № 2/522/1372/24

УХВАЛА

30 квітня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючої - судді Косіциної В.В., розглянувши на підставі наявних матеріалів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімейна інвестиційна компанія» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення неустойки,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімейна інвестиційна компанія» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення неустойки.

Так, ухвалою суду від 06.11.2023 року підготовче провадження у справі закрито. Справу призначено до судового розгляду на 14.12.2023 року.

У судове засідання, призначене на 14.12.2023 року учасники справи - не з`явилися. Ухвалою суду від 14 грудня 2023 року визнано явку позивача у наступне судове засідання - обов`язковою. Судове засідання по справі відкладено на 08.02.2024 року.

У судове засідання, призначене на 08.02.2024 року учасники справи - не з`явилися. Ухвалою суду від 08 лютого 2024 року повторно визнано явку позивача у наступне судове засідання - обов`язковою. Судове засідання по справі відкладено на 19.03.2024 року

У судове засідання, призначене на 19.03.2024 року учасники справи - не з`явилися. Ухвалою суду від 19 березня 2024 року повторно визнано явку позивача у наступне судове засідання - обов`язковою. Судове засідання по справі відкладено на 30.04.2024 року.

Проте, у судове засідання, призначене на 30 квітня 2024 року учасники справи - не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату час та місце судового розгляду.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, головною передумовою залишення позовної заяви без розгляду є неявка у судове засідання належним чином повідомленого позивача двічі поспіль, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з частинами третьою, шостою статті 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Таким чином, згідно пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18) та від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-233гс18).

Позивач неодноразово повідомлявся судом про дату час та місце судового засідання шляхом направлення ухвали про визнання явки обов`язковою на адресу позивача. Так, ухвала суду від 14.12.2023 року була направлена на адресу позивача листом із рекомендованим повідомленням про вручення, що підтверджується відповідною відміткою на супровідному листі (а.с.121).

Ухвала суду від 08.02.2024 року про визнання явки позивача обов`язковою разом із повісткою на 19.03.2024 року також направлялася позивачеві листом із рекомендованим повідомленням про вручення, що підтверджується відповідною відміткою на супровідному листі (а.с.128).

Ухвала суду від 19.03.2024 року про визнання явки позивача обов`язковою разом із повісткою на 30.04.2024 року також направлялася позивачеві листом із рекомендованим повідомленням про вручення, що підтверджується відповідною відміткою на супровідному листі (а.с.140). Лист разом із рекомендованим повідомленням повернувся до суду із відміткою про не вручення.

Як наголосила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2024 року по справі 454/1883/22, бажання учасника справи - фізичної особи зазначити у скарзі чи заяві свою особисту електронну адресу - email, свідчить лише про бажання особи отримувати кореспонденцію від суду додатковим засобом зв`язку.

З огляду на це суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Також існує питання застосування «презумції обізнаності» учасника справи, який надав суду електронну адресу, зазначивши її у заяві (скарзі), а отже, може вважатися, таким, що знає або принаймні повинен був знати про його повідомлення судом через такий засіб комунікації.

Крім того, що у постанові КЦС від 3 липня 2023 року у справі № 761/2006/20 зроблено висновок, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши її у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник справи бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

Так, у позовній заяві представником позивача було вказано електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому, із урахуванням презумпції обізнаності, суд додатково здійснював повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового розгляду на електронну адресу, зазначену у позовній заяві.

Ухвала суду від 14.12.2023 року про визнання явки обов`язковою разом із повісткою на 08.02.2024 року була направлена на електронну адресу представника позивача, зазначену у позовній заяві, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, та з яких вбачається, що ухвала суду була доставлена на електронну адресу 14.12.2023 року, повістка - 15.12.2023 року (а.с.121-А-121-Б).

Ухвала суду від 08.02.2024 року про визнання явки позивача обов`язковою разом із повісткою на 19.03.2024 року також направлялася позивачеві на електронну адресу представника позивача, зазначену у позовній заяві, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, та з яких вбачається, що ухвала суду була доставлена на електронну адресу 09.02.2024 року, повістка - 09.02.2024 року (а.с.134-А-134-Б).

Ухвала суду від 19.03.2024 року про визнання явки позивача обов`язковою разом із повісткою на 30.04.2024 року також направлялася позивачеві на електронну адресу представника позивача, зазначену у позовній заяві, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, та з яких вбачається, що ухвала суду була доставлена на електронну адресу 20.03.2024 року, повістка - 20.03.2024 року (а.с.141-142).

Згідно п.3 ч.2 ст.43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані, зокрема, з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою.

У постанові КЦС ВС від 10.01.2024 у справі № 760/8817/21 вказано, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

У постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/1873/17 визначено, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Верховний Суд наголошує, що цивільний процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в цивільному судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду

Наведене вище вказує на те, що суд вчиняв активні дії задля належного повідомлення позивача про дату, час та місце судового розгляду шляхом багаторазового надсилання ухвали суду про визнання явки позивача у судове засідання обов`язковою та повістки на його адресу, а також на електронну адресу представника позивача, зазначену у позовній заяві.

В той же час, позивач та його представник нехтуючи одним із основних принципів цивільного судочинства, на думку суду діяли недобросовісно, порушуючи п.3 ч.2 ст.43 ЦПК України, зокрема, не з`являлися у судове засідання у зв`язку з тим, що їх явка була визнана судом обов`язковою, та будучи при цьому належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду як основними (листом із рекомендованим повідомленням про вручення) так і додатковими (на електронну адресу, зазначену у позовній заяві) засобами.

При цьому, будь-яких заяв або клопотань в тому числі про розгляд справи за його відсутності від позивача або його представника - не надходило.

Зазначене вище свідчить про пасивну поведінку учасника справи, його небажання брати участь у всіх етапах розгляду справи, а його дії вказують на те, що він не добросовісно реалізує свої права та обов`язки передбачені ЦПК України, та такі дії спрямовані виключно на затягування судового процесу.

У постанові КЦС ВС від 09.01.2023 у справі № 752/9590/16-ц вказано, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Отже, згідно з вимогами чинного ЦПК України, розгляд справи за відсутності позивача, у випадку його повторної неявки у судове засідання, є можливим за сукупності таких умов: 1) від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності; 2) неявка позивача не перешкоджає вирішенню спору.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Враховуючи факт того, що позивач неодноразово повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду, беручи до уваги те, що заяв або клопотань про розгляд справи за його відсутності до суду - не надходило, а також пасивну поведінку позивача, що на думку суду порушує принцип добросовісності та спрямована на затягування судового процесу, суд доходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі ч.5 ст.223 та п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2, 12, 43, 44, 197, 223, 257, 353 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімейна інвестиційна компанія» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення неустойки - залишити без розгляду.

Суд додатково роз`яснює позивачеві, що вона може добросовісно реалізувати своє право на доступ до судового захисту шляхом повторного звернення із позовною заявою, яка буде оформлена відповідно до вимог ст. 175 та 177 ЦПК України, дотримуючись при цьому принципу добросовісності у цивільному судочинстві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду.

Суддя Косіцина В.В.

30.04.2024