Постанова

від 01.05.2024 по справі 490/2551/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

01.05.24

22-ц/812/742/24

Справа номер 490/2551/24 Головуючий суду першої інстанції Шолох Л. М.

Провадження номер 22-ц/812/742/24 Доповідач суду апеляційної інстанції Локтіонова О. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів: Самчишиної Н. В., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання Ковальським Є. В.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2024 року, постановлену за заявою ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення її позову до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

У квітні 2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищенаведеним позовом, який обґрунтовувала наступним.

Позивач зазначала, що вона з 13 листопада 2023 року працює на посаді психолога психотерапевтичного кабінету поліклініки військової частини НОМЕР_1 . Під час роботи на цій посаді вона порушень трудової дисципліни не допускала, а тому притягнення до дисциплінарної відповідальності наказом командира військової частини НОМЕР_1 №62 від 15 березня 2023 року вважає безпідставним.

Посилаючись на зазначене, ОСОБА_3 просила визнати протиправним наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15 березня 2024 року №62 про результати проведення службового розслідування, яким її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та позбавлення премії за березень 2024 року.

Разомз позовом ОСОБА_3 подала заявупро йогозабезпечення шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу до ухвалення рішення по суті справи. Обґрунтовуючи свою заяву, позивач вказувала на те, що оскаржуваний наказ порушує її трудові права, а тому є необхідність у його зупиненні.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2024 року у задоволені заяви ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Постановляючи таке судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що зупинення судом дії оскаржуваного наказу є неможливим, оскільки фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із ухвалою суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення її заяви про забезпечення позову.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, ОСОБА_3 зазначала, що забезпечення її позову обраним нею способом гарантує виконання рішення суду у разі задоволення її позовних вимог та не є тотожним з позовними вимогами, а також не порушує прав відповідача чи третіх осіб.

ОСОБА_3 наголошувала на тому, що незабезпечення її позову, може призвести до невиплати їй коштів, які б відповідач мав їй нарахувати та виплатити.

Узагальнені доводи та заперечення осіб, які подали відзиви на апеляційну скаргу

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошено на тому, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише покладає на суд обов`язок з`ясовувати наявність спору. Ціллю вжиття заходів забезпечення позову є запобігання ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Зазначене обмеження не поширюється на забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів керівника або роботодавця про застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, відмова в наданні відпустки, відсторонення від роботи чи посади, будь-яка інша форма дискримінації позивача тощо) у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції".

Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15 березня 2024 року №62 ОСОБА_3 , яка працює на посаді психолога психотерапевтичного кабінету поліклініки, оголошено догану та позбавлено премії за березень 2024 року.

Докази про наявність повідомлень позивача або його близьких родичів про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції" з боку відповідача відсутні.

Із змісту позовної заяви та заяви про забезпечення позову вбачається, що обраний спосіб забезпечення позову фактично наперед вирішує питання, які стосуються розгляду позовних вимог по суті, оскільки беззаперечно пов`язаний з предметом спору, що відповідно до вимог абзацу 1 ч.10 статті 150 ЦПК України є недопустимим.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову є правильним, оскільки забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу призведе до вирішення справи по суті до її розгляду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Н. В. Самчишина

О. О. Ямкова

Повний текст постанови складено 01 травня 2024 року.