Ухвала

від 25.04.2024 по справі 495/7375/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/698/24

Справа № 495/7375/23 1-кс/495/831/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської обл. ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайсуду Одеської обл. від 11.04.2024 про відмову у накладенні арешту на майно у к/п №42023162240000041 від 11.04.2023 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Зазначеною ухвалою слідчого судді в межах к/п №42023162240000041 від 11.04.2023 було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 про накладення арешту на автомобіль марки INFINITI Q50, д/н НОМЕР_1 , сірого кольору. Окрім того, зазначеною ухвалою було відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_9 про повернення йому транспортного засобу автомобілю марки INFINITI Q50, д/н НОМЕР_1 , сірого кольору.

Обґрунтовуючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя прийшов до висновку про те, що наявні у протоколі огляду фотознімки з відеострічки підтверджують лише факт знаходження автівки у певній локації, проте не доводять той факт, що транспортний засіб перебував у володінні ОСОБА_10 , безпосередньо його особу під час керування авто не зафіксовано. Окрім того, щодо накладення арешту з метою подальшої конфіскації майна як виду покарання, слідчий суддя зауважив, що автомобіль належить на праві власності не підозрюваному, а іншому повнолітньому члену родини та прийшов до висновку про те, що орган досудового розслідування у розумінніст.132 КПК Українине надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

Не погодившись із ухвалою слідчого судді прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що, оскаржуване судове рішення є незаконним та необґрунтованим з таких підстав:

- під час досудового розслідування вказаного к/п перевіряються обставини щодо зв`язків між ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , а також іншими особами, які свідчать про наявність у них спільного умислу на незаконне заволодіння і розтрату бюджетних коштів КП «КУРОРТ-СЕРВІС», а також на приховування факту вчинення кримінального правопорушення, що є необхідним для доказування їх винуватості у вчиненні кримінального правопорушення. Одним із доказів таких зв`язків є вилучений т/з, який містить на собі відповідні сліди, а також відомості, які підтверджуватимуть факт користування ОСОБА_10 вказаним автомобілем (зразки ДНК, сліди пальців рук тощо), причетність до дій, пов`язаних із приховуванням злочину, а відповідно і винуватість ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ;

- при проведенні огляду мобільного телефону «Xiaomi» модель «Redmi Note 12», який належить ОСОБА_11 , в ході огляду якого виявлено відеозаписи від 26.02.2024, на яких особа з жіночим голосом знімає відеозаписи (інструкції) для підставних осіб КП «КУРОРТ-СЕРВІС» у яких фіксує розмови про те, що необхідно знати для надання послідовних показань, підтвердження факту працевлаштування, як доїхати до смт. Сергіївки, до КП «КУРОРТ-СЕРВІС», де саме працювали, на яких дільницях. У вказаному відеозаписі осіб, присутніх під час вказаних подій, які переміщуються на невстановленому автомобілі постійно супроводжував автомобіль INFINITI Q50, д/н НОМЕР_1 , за яким вказані особи постійно слідували та зупинялися у відповідних місцях;

- органом досудового розслідування встановлено, що імовірно володільцем та користувачем автомобіля є підозрюваний ОСОБА_10 . Окрім того, перевіряється походження вказаного автомобіля як цінного рухомого майна, придбаного внаслідок легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Оглядом комп`ютерних даних вебсайту «AUTO.RIA» встановлено, що на одній із його сторінок створено публікацію щодо продажу вказаного автомобіля, дата публікації 01.04.2024;

- під час досудового розслідування виникла необхідність у проведенні судової фототехнічної експертизи, молекулярно-генетична, у зв`язку з чим є необхідність у збереженні слідів, які можуть бути використані як докази, що обумовлює необхідність їх збереження;

- слідчий суддя не дослідив всі докази, які були надані слідчим, зокрема не дослідив копію протоколу огляду мобільного телефона, вилученого у ОСОБА_11 із додатком диском, на якому міститься відеозапис, на який посилався слідчий;

Посилаючись на викладені обставини, прокурор ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 11.04.2024 та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про арешт зазначеного майна, шляхом заборони відчуження.

У судовому засіданні апеляційного суду прокурор ОСОБА_6 підтримав свою апеляційну скаргу у повному обсязі та просив її задовольнити, натомість представник власника майна ОСОБА_7 заперечував проти її задоволення та просив залишити оскаржувану ухвалу без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Частина 1ст.370КПК Українипередбачає,що судоверішення повиннобути законним,обґрунтованим івмотивованим.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Положення зазначеної вище норми КПК України узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

При цьому ч. 2 ст. 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні... ; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння ...; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як вбачається з матеріалів, наданих апеляційному суду, СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській обл. проводиться досудове розслідування кримінального провадження за попередньою кваліфікацією ч. 4 ст. 191 КК України за фактом можливого привласнення та розтрати майна КП "КУРОРТ-СЕРВІС" Сергіївської селищної ради на суму, яка в 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, вчиненого в умовах воєнного стану.

В ході досудового розслідування було встановлено, що 03.11.2023 до Білгород-Дністровської окружної прокуратури від УСБУ в Одеській обл. надійшло повідомлення про вчинення привласнення та розтрати службовими особами Сергіївської селищної ради бюджетних коштів обласного бюджету на суму понад 247011 гривень, виділеними на відновлення житлових будівель в с. Чабанському Білгород-Дністровського району Одеської обл., пошкоджених 10.06.2023 внаслідок ракетного удару зс російської федерації.

Приблизно на початку 2023 у ОСОБА_10 виник прямий умисел, спрямований на досягнення мети незаконного збагачення, незаконного привласнення та розтрати бюджетних коштів, які виділяються на оплату праці працівникам КП «КУРОРТ-СЕРВІС» та корисливий мотив, з метою реалізації яких він розробив злочинний план, що передбачав необхідність підшукання осіб, яких необхідно фіктивно оформити, як повноцінних працівників підприємства, відкрити на них банківські рахунки, до отримати яких необхідно незаконний доступ, обліковувати вказаних осіб так, наче б то вони працюють, після чого незаконно нараховувати та виплачувати на вказаних осіб грошові кошти у якості заробітних плат, якими у подальшому заволодівати та розпоряджатись на власний розсуд.

У подальшому, використовуючи свої повноваження, ОСОБА_10 , шляхом надання відповідних вказівок підлеглій працівниці КП «КУРОРТ-СЕРВІС» ОСОБА_12 , а також самостійного віддання та підписання відповідних наказів, оформив як працівників КП «КУРОРТ-СЕРВІС» вищевказаних спеціально підшуканих осіб, а саме: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 .

Надалі, з метою реалізації злочинного плану, ОСОБА_11 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 та за вказівкою останнього, з метою формування інструментарію для подальшого протиправного заволодіння бюджетними грошовими коштами, призначеними для виплат заробітних плат, організували оформлення платіжних банківських карток на фіктивно оформлених працівників ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , які після оформлення у банківських установах, не розуміючи протиправність вчинюваних ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та іншою невстановленою особою дій, будучи введеними в оману, через малограмотність, низький рівень правосвідомості та відсутність стійких моральних принципів, викликані скрутним матеріальним становищем та низьким рівнем життя, передали їх ОСОБА_11 та іншим невстановленим особам, повідомивши ПІН-коди, чим добровільно надали доступ до банківських рахунків.

Далі, від моменту оформлення на роботу, і до звільнення з КП «Курорт-Сервіс» Сергіївської селищної ради ОСОБА_22 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_13 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , у березні-вересні 2023, знаходячись в смт Сергіївка Білгород-Дністровського р-ну Одеської обл., ОСОБА_10 , реалізуючи свій злочинний намір, направлений на незаконне заволодіння та розтрату бюджетних коштів, асигнованих на виплату заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат вищевказаним фіктивно оформленим працівникам КП «Курорт-Сервіс» шляхом зловживання своїми службовим становищем, достовірно знаючи, що вищезазначені фіктивно оформленні працівники КП «Курорт-Сервіс», на своєму робочому місці не перебували та не виконують свої обов`язки, віддав інспектору з кадрів КП «Курорт-Сервіс» ОСОБА_12 вказівки на внесення до офіційних документів, а саме до типових форм № П-5 «Табель обліку використання робочого часу», завідомо неправдивих відомостей про те, що начебто вказані особи працювали в КП «КУРОРТ-СЕРВІС» та знаходились на робочому місці, самостійного підписання та затвердження вказаних документів, а також підписання відповідних форм № П-6 «Розрахунково-платіжна відомість працівника» та інших первинних документів для фіксування господарських операцій з нарахування заробітної плати, незаконно заволодів бюджетними коштами, призначеними для виплати заробітних плат працівникам КП «КУРОРТ-СЕРВІС» у особливо великих розмірах.

В ході досудового розслідування надійшло повідомлення на лінію «102», про те, що на перехресті вулиць Військової Слави Незалежності в місті Білгород-Дністровський, Одеської області наявний автомобіль марки INFINITI Q50 д/н НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_25 та який являється доказом по кримінальному провадженню. В ході проведення огляду вказаного автомобіля встановлено, що він знаходиться на АДРЕСА_1 та його було вилучено для подальшого зберігання на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів.

Відповідно до реєстраційної картки ТЗ (заява №2177849341 NZA №122176688) власником автомобіля марки INFINITI Q50, д/н НОМЕР_1 , сірого кольору, є ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (підстава реєстрації ВМД №23UA100440501204U9 від 20.12.2023; договір укладений у СГ №06/16.02.2024 від 16.02.2024).

Відповідно до змісту клопотання підставою та метою накладення арешту на автомобіль є те, що ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі із конфіскацією майна.

Завданням арешту є запобігання можливості його запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення або відчуження автомобіля (а.п. 7).

Постановою слідчого від 09.04.2024 зазначений транспортний засіб був визнаний речовим доказом (а.п. 20).

Що стосуєтьсяпосилання прокуроравідносно того,що одним із доказів зв`язків між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є вилучений т/з, який містить на собі відповідні сліди, а також відомості, які підтверджуватимуть факт користування ОСОБА_10 вказаним автомобілем (зразки ДНК, сліди пальців рук тощо), причетність до дій, пов`язаних із приховуванням злочину, а відповідно і винуватість ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , апеляційний суд зауважує, що прокурором до апеляційної скарги були долучені копія постанови про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи та про призначення фототехнічної експертизи. Зазначені документи свідчать про те, що з автомобіля були вилучені необхідні зразки, зокрема змиви, які є необхідними для проведення експертизи та для подальшого проведення досудового розслідування.

Водночас, стосовно доводів прокурора про те, що органом досудового розслідування встановлено, що імовірно володільцем та користувачем автомобіля є підозрюваний ОСОБА_10 , колегія суддів зауважує, що такі посилання не можуть бути безумовними підставами для накладення арешту на автомобіль з огляду на те, що він перебуває у власності іншої особи.

У цьому контексті апеляційний суд також зазначає, що при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Водночас,ч.11ст.170КПК Українипередбачає,що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Надаючи оцінку доводам прокурора відносно того, що слідчий суддя не дослідив всі докази, які були надані слідчим, зокрема не дослідив копію протоколу огляду мобільного телефона, вилученого у ОСОБА_11 із додатком диском, на якому міститься відеозапис, на який посилався слідчий, апеляційний суд зауважує, що відповідно до змісту оскаржуваної ухвали протокол огляду мобільного телефону містить фотознімки з відеострічки, які підтверджують лише факт знаходження автомобіля у певній локації. Однак не доводить той факт, що транспортний засіб перебував у володінні ОСОБА_10 , окрім того, безпосередньо його особу під час керування авто не зафіксовано.

На переконання апеляційного суду застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна при наявних обставинах очевидно суперечитиме приписам п. 5) ч. 2 ст. 173 КПК України, який зобов`язує слідчого суддю при вирішенні питання про арешт майна врахувати, серед іншого, також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Апеляційний суд додатково зауважує, що наявність самої лише постанови про визнання майна речовим доказом не є безумовною підставою для накладення арешту та для висновку про їх відповідність критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Доказів негативних наслідків від незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження прокурором не надано та колегією суддів не встановлено.

Колегія суддів також погоджується із висновками слідчого судді відносно того, що у даному випадку посилання на можливе покарання у виді конфіскації майна не є безумовною підставою з огляду на відсутність на теперішній час доказів того, що зазначений транспортний засіб належить саме ОСОБА_10 .

Надаючи оцінку посиланням прокурора відносно того, що органом досудового розслідування перевіряється походження вказаного автомобіля як цінного рухомого майна, придбаного внаслідок легалізації (відмивання) доходів, колегія суддів враховує, що перевірка зазначених прокурором обставин здійснюється шляхом проведення комплексу слідчих дій, у зв`язку з чим не вбачає безумовних підстав для накладення арешту на майно.

Водночас, матеріали, які надані апеляційному суду, не містять будь-яких доказів вчинення в межах вказаного провадження дій, спрямованих та знищення, приховування, перетворення чи відчуження транспортного засобу.

У цьому контексті апеляційний суд наголошує, що відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Таким чином, з огляду на викладені обставини, апеляційний суд не вбачає підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки накладення арешту транспортний засіб на теперішній час не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника майна потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Приписами п. 1) ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що занаслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчогосудді судапеляційної інстанціїмає право залишити ухвалу без змін.

З огляду на викладені обставини, апеляційний суд вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування законної, обґрунтованої та вмотивованої ухвали слідчого судді немає.

Керуючись ст.ст. 24, 170-173, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської обл. ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської обл. від 11.04.2024 про відмову у накладенні арешту на майно у к/п №42023162240000041 від 11.04.2023 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4