Постанова

від 30.04.2024 по справі 574/205/23

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року м.Суми

Справа №574/205/23

Номер провадження 22-ц/816/325/24

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.

з участю секретаря судового засідання Чуприни В.І.

у присутності:

представника відповідача Приватного підприємства «Агропромислова фірма «Україна» - адвоката Спасьоненка Олександра Володимировича,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агропромислова фірма «Україна»

на рішення Буринського районного суду Сумської області від 02 жовтня 2023 року у складі судді Гука Т.Р., ухвалене в м. Буринь Сумської області, повний текст рішення виготовлено 12 жовтня 2023 року,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Агропромислова фірма «Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Буринська міська рада Конотопського району Сумської області, про розірвання договору оренди землі та стягнення невиплаченої орендної плати за договором оренди землі,

в с т а н о в и в :

У лютому 2023 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Веприцького Ю.М. звернувся до суду із вказаним позовом.

Свої вимоги мотивував тим, що 01 вересня 2015 року між матір`ю позивача ОСОБА_2 та Приватним підприємством «Агропромислова фірма «Україна» (далі ПП «АПФ «Україна») було укладено договір оренди землі № 711, згідно якого ОСОБА_1 передала відповідачу в оренду на 15 років належну їй на праві власності земельну ділянку з кадастровим номером 5920986000:07:002:0053, площею 3,3251 з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла. Спадкоємцем після її смерті є син позивач по справі, який успадкував вказану земельну ділянку та 08 грудня 2021 року отримав свідоцтво про право на спадщину НРР369788. Тобто на даний час він є власником вказаної земельної ділянки, проте екземпляру договору оренди землі він не має.

Після отримання свідоцтва про право на спадщину позивач влітку 2022 року приїхав до відповідача з метою врегулювання відносин у зв`язку зі зміною власника земельної ділянки, проте отримав лише бланк додаткової угоди до договору оренди, а на прохання ознайомитися з повним текстом договору оренди № 711 від 01 серпня 2015 року позивач отримав відмову. 18 жовтня 2022 року він надіслав відповідачу повідомлення в порядку ст. 148-1 ЗК України про зміну власника земельної ділянки, підстави зміни та банківські реквізити для отримання орендної плати, проте жодної відповіді не отримав.

Зазначає, що відповідач не виплатив матері позивача орендну плату за 2021 рік, а позивачу за 2022 рік, а всього на загальну суму 20321,78 грн. Такі порушення умов договору щодо систематичної невиплати орендної плати, на думку позивача, є підставою для розірвання договору оренди землі № 711 від 01 вересня 2015 року.

Посилаючись на вказані обставини, просить розірвати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920986000:07:002:0053, площею 3,3251 га, розташованої на території Буринської територіальної громади Сумської області, від 01 вересня 2015 року № 711, укладений між ОСОБА_1 та ПП «АПФ «Україна», зареєстрований 03 серпня 2016 року державним реєстратором Буринської міської ради Сумської області; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за 2021 та 2022 роки в сумі 20321,78 грн та витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 02 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ПП «АПФ «Україна» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за 2021 та 2022 роки в сумі 20321 грн 60 коп.

Розірвати договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5920986000:07:002:0053, площею 3,3251 га, № 711, укладений 01 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ПП «АПФ «Україна».

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ПП «АПФ «Україна» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що заборгованість з виплати нарахованої заробітної плати за 2021 рік виникла не з вини відповідача, а з вини позивача, оскільки він в порушення вимог ч. 3 ст. 148-1 ЗК України не виконав обов`язку щодо повідомлення орендаря про зміну власника землі протягом місяця. Таким чином підприємство не порушувало умови договору щодо виплати нарахованої орендної плати. А за 2022 рік заборгованість з виплати виникла також не з вини відповідача, а з вини позивача, оскільки він погодившись на підписання додаткової угоди до договору оренди, її не підписував, а затягував час. Крім того, він не звертався до приватного підприємства з приводу отримання орендної плати ні через касу орендаря, ні шляхом звернення з письмовою заявою щодо безготівкового перерахунку на його рахунок.

На думку скаржника, суд втрутився в договірні відносини орендаря та орендодавця, визначені в договорі оренди землі від 01 вересня 2015 року № 711, вказавши безпідставність необхідності дотримання/виконання умов договору щодо порядку виплати орендної плати, знівелювавши саму суть договірних правовідносин та ст. 629 ЦК України, яка передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Вважає, що обставини справи свідчать про свідому недобросовісну поведінку позивача, який не був зацікавлений в отриманні орендної плати з метою отримання права на дострокове розірвання договору оренди землі.

Наголошує на тому, що в діях ПП «АПФ «Україна» відсутні ознаки умисної або систематичної невиплати орендної плати та відповідні затримки з її виплати обумовлені виключно поведінкою орендодавця. Заборгованість утворилася внаслідок свідомого ухилення ОСОБА_1 від вчасного повідомлення відповідача щодо зміни власника землі, від підписання додаткової угоди до договору оренди землі та одержання орендної плати з метою припинення орендних відносин з ПП «АПФ «Україна», а тому не може бути підставою для розірвання договору оренди землі.

На думку скаржника, суд, ухвалюючи рішення про задоволення позову, не застосував принцип заборони суперечливої поведінки позивача, який погодився на укладення додаткової угоди, надав для цього свої анкетні дані, але додаткову угоду забрав і не підписав, просив надати договір оренди, але поштовий конверт відмовився отримувати, звинувативши орендаря у невиплаті орендної плати, але за отриманням якої не звертався, реквізитів тривалий час не надавав, а після того як за вимогою орендаря надав, та не подав письмової заяви про перерахування орендної плати на такий рахунок.

Зазначає, що суд не врахував висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема викладених у постанові від 13 лютого 2023 року у справі № 551/543/20.

Вважає, що спір щодо невиплати нарахованої орендної плати на час звернення до суду був відсутній, оскільки позивач не звертався до орендаря, як передбачено умовами договору, з питанням виплати орендної плати, а тому його позов в цій частині є передчасним.

Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 3,325 га, розташована на території Слобідської сільської ради (на даний час - Буринської територіальноїгромади Сумськоїобласті) з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 11).

01 вересня 2015 року між ПП «АПФ «Україна» та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 711, відповідно до умов якого в оренду ПП «АПФ «Україна» передано земельну ділянку з кадастровим номером 5920986000:07:002:0053, загальною площею 3,325 га, у т.ч. 3,325 га ріллі. Право оренди зареєстроване 03 серпня 2016 року, номер запису про інше речове право: 15755708, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30797351 від 05 серпня 2016 року (а.с. 22-23; 71-73).

У наданій копії договору оренди землі у розділі «Підписи сторін» в якості орендодавця вказана ОСОБА_3 , проте , як встановлено судом першої інстанції, і не заперечується сторонами, «Маслак» це дошлюбне прізвище ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 3.1. договору він укладений на 15 років.

Згідно пунктів 4.1.- 4.4. орендна плата становить 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за рік.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації визначених законодавством.

Орендна плата вноситься у такі строки: щорічно до 31 грудня, по домовленості сторін у грошовій, відробітковій формі та/або натуроплатою із складу ПП «АПФ «Україна» за затвердженими орендарем цінами.

Виплата орендної плати у грошовій формі здійснюється в готівковій формі у касі орендаря чи за письмовою заявою орендодавця шляхом безготівкового перерахунку на рахунок орендаря, відкритий на його ім`я у банківській установі і вказаний у вищевказаній письмовій заяві.

Згідно п. 12.3. дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору (п. 12.4.).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла (а.с. 12).

08 грудня 2021 року позивач по справі ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті своєї матері ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме він успадкував право власності на вказану земельну ділянку площею 3,3251 га, з кадастровим номером 5920986000:07:002:0053, розташовану на території Слобідської сільської ради Буринського району Сумської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 13).

В подальшому, як встановив місцевий суд і не заперечується сторонами, влітку 2022 року позивач звернувся до відповідача, повідомивши про те, що він є новим власником вказаної земельної ділянки та отримав від відповідача проєкт додаткової угоди до договору оренди від 01 вересня 2015 року (а.с. 15).

Адвокат Веприцький Ю.М. звертався з адвокатським запитом до виконавчого директора ПП «АПФ «Україна» з приводу отримання копії договору оренди вказаної земельної ділянки та додатків до нього, проте отримав відмову (а.с. 16-17).

18 жовтня 2022 року позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення в порядку ст. 148-1 ЗК України, в якому повідомив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_1 , після смерті якої він отримав у спадщину земельну ділянку з кадастровим номером 5920986000:07:002:0053 площею 3,3251 га. Крім того, вказав місце свого проживання та платіжні реквізити. Також просив надіслати йому копію договору оренди та повідомити, коли та яким чином його мати отримувала останню суму грошей в якості орендної плати за землю та чим це підтверджується (а.с. 18-20). Вказане повідомлення відповідач отримав 02 листопада 2022 року (а.с. 21).

В подальшому, як зазначає, сам відповідач, позивачу було повторно направлено додаткову угоду для підпису. Вказане поштове відправлення повернулося з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання» (а.с. 62-64; 65-67).

Згідно витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки станом на 2021 та 2022 роки становить 145155,58 грн (а.с. 25-29).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не було виплачено позивачу орендну плату за користування земельною ділянкою за 2021 та 2022 роки, то відповідно з відповідача підлягає стягненню орендна плата на загальну суму 20321,78 грн. Крім того, оскільки судом встановлено систематичну несплату орендної плати, то вважав наявними підстави для розірвання договору оренди землі.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з матеріалами справи та вимогами закону.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Частиною 3 статті 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язаніз орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами першою та другою статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

У частинах першій та другій статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України зазначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Таким чином, законодавство передбачає як необхідну умову для розірвання договору оренди землі - систематичне невиконання умов договору, в тому числі і щодо несплати орендної плати.

Результат аналізу зазначених норм дає підстави для висновку, що положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Отже, відповідно до статті 141 ЗК України та статті 32 Закону України «Про оренду землі» підставою розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати, а не разове порушення умов договору у цій частині.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Отже, за загальним правилом у разі наявності вини орендаря у систематичній несплаті орендної плати (два та більше випадки) орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди землі.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Особа,яка набулаправо власностіна земельнуділянку,протягом одногомісяця здня набуттяправа власностіна неїзобов`язана повідомитипро цеїї користувачівіз зазначенням: кадастровогономера (занаявності),місця розташуваннята площіземельної ділянки; найменування(дляюридичних осіб),прізвища,ім`я,по батькові(дляфізичних осіб)нового власника; місцяпроживання (знаходження)нового власника,його поштовоїадреси; платіжнихреквізитів (уразі,якщо закономабо договоромпередбачена платаза користуванняземельною ділянкоюу грошовійформі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги.

В даній справі встановлено, що 02 листопада 2022 року відповідач отримав від ОСОБА_1 повідомлення в порядку ст. 148-1 ЗК України, в тому числі платіжні реквізити. Відповідач не заперечує обставину невиплати позивачу орендної плати за 2021 та 2022 роки.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що позивач направив повідомлення в порядку ст. 148-1 ЗК України з порушенням встановленого в ньому строку, проте вказана обставина не звільняє відповідача з часу отримання повідомлення в порядку ст. 148-1 ЗК України від обов`язку виплатити орендну плату за користування земельною ділянкою.

З приводу доводів відповідача, що спір в частині стягнення орендної плати, є передчасним, оскільки ОСОБА_1 не звертався до відповідача з приводу отримання орендної плати, колегія суддів зауважує, що в направленому ОСОБА_1 повідомленні в порядку ст. 148-1 ЗК України містилися платіжні реквізити, а тому відповідач, як орендар міг виконати свій обов`язок зі сплати орендної плати, проте не виконав його.

Не підписання ОСОБА_1 додаткової угоди до договору оренди землі не є підставою для звільнення відповідача від виконання обов`язку зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за договором оренди землі від 01 вересня 2015 року.

Матеріалами справи доводиться, що право вимагати у відповідача сплати орендної плати виникло у позивачаз 08 грудня 2021 року (з моменту отримання ним спадщини). Відповідач з часу отримання від позивача повідомлення в порядку ст. 148-1 ЗК України (02 листопада 2022 року) мав виплатити ОСОБА_1 орендну плату за користування земельною ділянкою за 2021 рік та до 31 грудня 2022 року (згідно п. 4.3. договору оренди землі від 01 вересня 2015 року) орендну плату за 2022 рік.

За встановлених обставин справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ПП «АПФ «Україна» на користь ОСОБА_1 орендної плати за 2021 та 2022 роки.

Доводів з приводу розміру орендної плати, присудженої до стягнення, апеляційна скарга не містить.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог позивача для розірвання договору оренди землі від 01 вересня 2015 року № 711 з підстав систематичного невиконання умов договору, а саме систематичної несплати відповідачем орендної плати за 2021 та 2022 роки.

Як вже зазначалося вище, відповідач з моменту отримання повідомлення від позивача в порядку ст. 148-1 ЗК України (02 листопада 2022 року) мав обов`язок виплатити йому орендну плату за 2021 рік та до 31 грудня 2021 року за 2022 рік. Тобто на момент звернення позивача до суду (22 лютого 2023 року) мала місце несплата платежів по орендній платі за 2021 та 2022 роки з вини орендаря.

Доказів того, що відповідач вживав заходів для виплати орендної плати, а позивач ухилявся від її отримання, суду не надано. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що і на момент розгляду справи судом орендна плата за спірні періоди не виплачена, а навпаки скаржник вважає, що спір щодо невиплати орендної плати є передчасним.

Отже оскільки має місце систематична несплата орендної плати (за 2021 та 2022 роки) з вини орендаря, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди землі № 711 від 01 вересня 2015 року.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни постановленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375, 381-382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агропромислова фірма «Україна» залишити без задоволення.

Рішення Буринського районного суду Сумської області від 02 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 1 травня 2024 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: Ю. О. Філонова

В. Ю. Рунов