Постанова

від 24.04.2024 по справі 641/32/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

24 квітня 2024 року

м. Харків

справа № 641/32/24

провадження № 22-ц/818/1145/24

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого: Пилипчук Н.П. ,

суддів: Маміної О.В., Тичкової О.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Носової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя , визнання права власності та стягнення грошової компенсації вартості майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі її представника ОСОБА_3 , на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 січня 2024 року, постановлену суддею Чайка І.В., -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності та стягнення грошової компенсації вартості майна та заявою про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просила забезпечити позов шляхом заборони відчуження та накладення арешту на об?єкт нерухомого майна, право власності на які зареєстровані за відповідачем ОСОБА_2 , а також зареєстрований об?єкт незавершеного будівництва, який будувався під час перебування у шлюбі з відповідачем, а саме:

житловий будинок площею 199,5 кв.м. по АДРЕСА_1 ;

об`єкт незавершеного будівництва площею 80 кв.м. по АДРЕСА_2 ;

земельну ділянку площею 0,2га, кадастровий номер 6310136900:10:003:0019 по АДРЕСА_1 ;

земельну ділянку площею 1,1га, кадастровий номер 6310136900:10:003:0018 по АДРЕСА_2 .

В обґрунтуваннязаяви зазначала,що з 01 вересня 2012 року вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі. 12 січня 2023 року рішенням Ленінського районного суду м. Полтави шлюб між ними розірвано. Під час перебування у шлюбі ними було придбано у власність земельні ділянки на яких в подальшому споруджені житлові будинки. На її думку є всі підстави вважати, що відповідач до вирішення судом даної справи по суті, без її згоди може здійснити відчуження спірного майна.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 січня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі її представника ОСОБА_3 , просить ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні її заяви про вжиття заходів забезпечення позову скасувати та постановити нову, про задоволення заяви про забезпечення позову.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що під час перебування у шлюбі з відповідачем ними було придбано вказане нерухоме майно, яке є предметом поділу у даній справі. Оскільки відповідач не бажає добровільно поділити вказане майно, вона вважає, що відповідач до вирішення судом даної справи по суті може відчужити спірне майно.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено та матеріали справи не містять даних щодо дійсної і реальної загрози відчуження відповідачем спірного нерухомого майна.

Проте, погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частини 1статті 149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною 2статті 149ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Умовою застосування заходів для забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі, грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Відповідні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 19 квітня 2019 року у справі № 554/1893/17, від 26 квітня 2019 року у справі № 308/3824/16-ц, від 13 січня 2020 року у справі№922/2163/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.

Відповідно до частин 1, 2статті 150ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності та стягнення грошової компенсації вартості майна, в якому просила суд визнати об?єктом спільної сумісної власності подружжя:

житловий будинок площею 199,5 кв.м. по АДРЕСА_1 ;

об`єкт незавершеного будівництва площею 80 кв.м. по АДРЕСА_2 ;

земельну ділянку площею 0,2га, кадастровий номер 6310136900:10:003:0019 по АДРЕСА_1 ;

земельну ділянку площею 1,1га, кадастровий номер 6310136900:10:003:0018 по АДРЕСА_2 ,

та в порядку поділу вказаного майна стянути з відповідача на її користь грошову компенсацію в рахунок вартості 1/2 частини вказаного майна 4536994грн.

Як вбачається з Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 березня 2024 року вказане нерухоме майно належить відповідачу на праві власності.

Із змісту позовної заяви вбачається, що 01 вересня 2012 року сторони перебували у шлюбі. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 12 січня 2023 року шлюб між ними розірвано. Вказане нерухоме майно було придбано у період шлюбу між сторонами за спільні кошти подружжя. Оскільки сторони не можуть дійти згоди щодо поділу спільного сумісного майна, тому позивач має намір його поділити в судовому порядку.

Таким чином, предметом розгляду у справі є вимоги майнового характеру, щодо стягнення грошової компенсації в рахунок вартості 1/2 частини спільного майна подружжя, тобто грошова вимога в розмірі 4536994грн.

Заява обґрунтована тим, що існує загроза відчуження відповідачем вказаного майна з метою ухилення від сплати їй компенсації грошових коштів, що ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Оскільки вказаний спір виник з приводу стягнення грошової компенсації, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки відповідач може у будь-який час укласти правочин та відчужити спірне майно третім особам, що у свою чергу зробить неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості про наявність у відповідача іншого рухомого чи нерухомого майна та/або грошових коштів за рахунок яких можливо було б звернути стягнення.

При цьому колегія суддів зазначає, що адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Такі заходи мають на меті, зокрема, запобігти невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення, а відтак - утрудненню чи неможливості виконання цього рішення.

Крім того, колегія суддів наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Викладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14 лютого 2022 року в справі № 367/3628/21 (провадження № 61-14886св21).

Виходячи із співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам і відповідності видів забезпечення позову позовним вимогам, колегія суддів вважає можливим вжити заходи забезпечення позову лише відносно нерухомого майна - житлового будинку площею 199,5 кв.м. по АДРЕСА_1 , шляхом заборони його відчуження до вирішення даного спору по суті, вартість якого 5850800грн. (згідно висновку про середньоринкову вартість об?єкта від 28 вересня 2023 року), є співмірною із ціною позову.

Такий спосіб забезпечення є достатнім.

Накладення арешту на нерухоме майно може мати наслідком обмеження відповідача у праві користування спірним майном, що не є обгрунтованим, тому в частині накладення арешту заява про забезпечення позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За таких обставин, ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нової про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі її представника ОСОБА_3 , на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 січня 2024 року, задовольнити частково.

Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 січня 2024 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити відчуження: житлового будинок площею 199,5 кв.м. по АДРЕСА_1 .

В іншій частині відмовити.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Н.П. Пилипчук

Судді: О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова