Рішення

від 30.04.2024 по справі 489/1275/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 489/1275/23

Провадження № 2/489/116/24

РІШЕННЯ

Іменем України

30 квітня 2024 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді: Костюченка Г.С.,

із секретарем судового засідання: Ревицькою Р.В., Савковою К.А.,

за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача: ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом, яким просила визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 . Мотивуючи свої вимоги тим, що вона з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі з 13.08.2019. Шлюб між ними на час розгляду справи було розірвано. Від шлюбу мають малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після припинення шлюбних відносин син залишився проживати разом з нею. Але, коли ОСОБА_6 залишився в квартирі з матер`ю позивача, прийшли батьки ОСОБА_3 та забрали сина. Відповідач перешкоджає матері дитини в спілкуванні із сином, що є порушенням ст..ст. 141, 153, 157 СК України.

Відповідач не має навичок та реальної можливості доглядати дитину з урахуванням вікових особистостей дитини.

Від відповідача 05.06.2023 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. зазначає, що після припинення шлюбних відносин з позивачкою, їх спільний син ОСОБА_6 не залишився проживати разом з матер`ю та знаходиться на його утриманні та вихованні з моменту народження. Дитина проживала і проживає разом з батьком. Позивачка не виконує своїх батьківських обов`язків належним чином, не приділяє уваги сину, не займається його вихованням та розвитком. ОСОБА_1 самоусунулась від виховання, догляду та утримання малолітньої дитини, виїхавши за кордон у Чехію після народження дитини. ОСОБА_3 , як сумлінний батько, робить все можливе, щоб його син ріс здоровим, щасливим, був фізично, духовно, культурно та інтелектуально розвинений та зростав у стабільній атмосфері розуміння та взаємоповаги. Син, дуже прив`язаний до нього, отже, його проживання з ним, як його батьком, відповідає його інтересам. Має можливість забезпечити своєму синові належні умови проживання, виховання.

15 травня 2023 ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом, відповідно до якого просить суд визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_3 та стягнути з відповідача судові витрати. Мотивуючи свої вимоги тим, що він з відповідачкою за зустрічним позовом перебував в зареєстрованому шлюбі з 30.08.2019. Шлюб між ними розірвано 27.04.2023. Від шлюбу мають малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З народження, дитина проживає разом з ним в квартирі АДРЕСА_1 . Син проживає разом з ним та знаходиться на його утриманні. ОСОБА_1 не виконує своїх батьківських обов`язків належним чином, не приділяє уваги сину, не займається його вихованням та розвитком. Він, як сумлінний батько, робить все можливе, щоб його син ріс здоровим, щасливим, був фізично, духовно, культурно та інтелектуально розвинений та зростав у стабільній атмосфері розуміння та взаємоповаги. Син, дуже прив`язаний до нього, отже, його проживання з ним, як його батьком, відповідає його інтересам. На сьогоднішній день він працює гіпнотерапевтом, має сертифікат спеціаліста по еріксоніанському гіпнозу та терапії та сертифікат НЛП - практики, отримує стабільний дохід. Спиртними напоями не зловживає, за місцем проживання характеризується позитивно. В квартирі створено усі умови для проживання дитини. Має можливість забезпечити своєму синові належні умови проживання, виховання. Відповідачка не виконує своїх батьківських обов`язків належним чином, не приділяє уваги сину, не займається його вихованням та розвитком. ОСОБА_1 самоусунулась від виховання, догляду та утримання малолітньої дитини, виїхавши за кордон у Чехію після народження дитини.

Ухвалою суду від 28.03.2023, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження, зобов`язано Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради надати висновок щодо розв`язання спору.

Ухвалою суду від 16.05.2023, відзив на позовну заяву повернуто відповідачу без розгляду.

Ухвалою суду від 05.06.2023, ОСОБА_3 поновлено строк для подачі відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 , цивільну справу № 489/2187/21 об`єднано в одне провадження з цивільною справою № 489/1275/23.

10 серпня 2023 на адресу суду надійшов висновок про визначення місяця проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за № 2968/02.02.01-22/04/14/23 від 02.08.2023 за підписом Першого заступника міського голови Віталія Лукова.

Ухвалою суду від 25.09.2023, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити вимоги позовної заяви у повному обсязі. Позовні вимоги зустрічного позову не визнали.

Відповідач його представник в судовому засіданні вимоги зустрічного позову підтримали. Позовні вимоги первісного позову не визнали.

В судовому засіданні ОСОБА_3 підтвердив, що дійсно він як батько, чинить перешкоди матері у спілкуванні з сином, проте, не заперечує проти спілкування матері зі сином в присутності співробітників служби у справах дітей Адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради або органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради.

Представник третьої особи -органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради в судовому засіданні вважав за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з матір`ю ОСОБА_1 та підтримав висновок про визначення місяця проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за № 2968/02.02.01-22/04/14/23 від 02.08.2023.

Наголошував, що згідно з постанови ЛКК від 01.03.2023 № 22 КНП ММР «Центр первинної медико - санітарної допомоги №2», дитина є в групі ризику щодо оформлення інвалідності з астенічного синдрому (патологічної втоми після нормальної активності,що супроводжується зниженням енергії, необхідної для забезпечення нормальної життєдіяльності та уваги).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 лютого 2024 відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про призначення по справі судово - психологічної експертизи.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, допитавши свідків, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 30 серпня 2019 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . Шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27.04.2023.

Від шлюбу сторони мають малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 .

Між батьками виник спір щодо визначення місця проживання дитини.

Стаття 51 Конституції України закріплює рівність прав і обов`язків подружжя у шлюбі та сім`ї та однакову охорону державою як материнства, так і батьківства в цілях забезпечення охорони сім`ї та дитинства, що знайшло свій розвиток у ч. 2,3 ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом ч. 1 ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Отже, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Крім того, суд при ухваленні рішення враховує практику Верховного Суду (постанова КЦС ВС у справі № 343/1500/15-ц від 30 травня 2018 року) та Європейського суду з прав людини:

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.

Принципом Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Стаття 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (ч.4). Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч.5).

Судом було зобов`язано Орган опіки надати висновок щодо розв`язання спору.

Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради надано висновок № 2968/02.02.01-22/04/14/23 від 02.08.2023 про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю, ОСОБА_1 . (т. 2 а.с. 49-51).

З висновку вбачається, що спеціалістами служби здійснювались виходи як за місцем проживання матері так і за місцем проживання батька. Зібрано характеризуючий матеріал на обох батьків, встановлено наявність умов для виховання дитини в місці проживання. Також зазначено, що малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 13.02.2023 фактично проживає в квартирі АДРЕСА_2 з батьком, дідом ОСОБА_7 та бабою ОСОБА_8 . Дитина зареєстрована разом з матір`ю в квартирі АДРЕСА_1 , де проживала з народження до вид`їзду в евакуацію до Чеської Республіки.

ОСОБА_5 з 15.03.2022 по 08.01.2023, на час евакуації перебував в Чеській Республіці, м. Прага, в квартирі матері, яку вона орендувала. Поруч, в іншій квартирі, проживали як біженці: дід ОСОБА_7 , баба ОСОБА_8 08.01.2023, внаслідок тривалого гострого конфлікту з дідом та бабою дитини, ОСОБА_1 відвезла ОСОБА_5 до України своїй матері в с. Плющивку Баштанського району Миколаївської області, а сама повернулась до Чехії за власними речами. ОСОБА_3 13.02.2023 забрав сина в тещі і відвіз до своїх батьків.

18.02.2023 мати дитини повернулась до України, проживає в квартирі АДРЕСА_3 .

В період перебування ОСОБА_5 в евакуації, 17.05.2022 мати дитини оформила для дитини медичний страховий поліс. За виявленими проблемами із станом здоров`я ОСОБА_5 13.09.2022 мати обстежила сина в центрі спортивної травматології Дитячої хірургії травм м. Прага Чеської Республіки, 16.10.2022 зробила дитині щеплення та 10.11.2022 обстежила дитину в офтальмолога. З метою соціалізації ОСОБА_5 з 01.10.2022 влаштувала його до дитячого садку «Баранек» в місті Празі Чеської Республіки.

Батьки дитини характеризуються позитивно, працюють, мають достатній дохід, до кримінальної відповідальності не притягувались.

При відвідуванні 22.05.2023 фахівцями Миколаївського міського центру соціальних служб сім`ї ОСОБА_1 за місцем її проживання, та сім`ї ОСОБА_3 за місцем його проживання було встановлено, в обох помешканнях дотримуються санітарно - гігієнічних норм, для дитини створені належні умови проживання та повноцінного розвитку, об лаштоване місце для сну та навчання. Мати дитини повідомила, що не проти спілкування сина з рідним батьком, проте бажає, щоб дитина проживала з нею.

Також фахівцями Центру було встановлено, що батько дитини перешкоджає матері в спілкуванні зі сином.

В судовому засіданні ОСОБА_3 підтвердив, що дійсно перешкоджає матері в спілкуванні зі сином, вважає, що таке спілкуванні повинно відбуватись в присутності фахівців служби у справах дітей Адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради або органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради.

Враховуючи наведені обставини комісія рекомендувала визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26.07.2023 № 595 «Про участь ОСОБА_1 у вихованні дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » було визначено порядок участі матері у вихованні дитини.

У зв`язку з невиконанням зазначеного рішення ОСОБА_1 звернулася до служби у справах дітей Миколаївської міської ради з проханням вирішення питання, щодо надання їй можливості брати участь у вихованні сина.

На підставі звернення ОСОБА_1 службою у справах дітей Миколаївської міської ради 13.12.2023 була проведена перевірка з виходом до місця проживання дитини та батька ОСОБА_3 та встановлено, що в діях ОСОБА_3 наявні ознаки невиконання рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26.07.2023 № 595 «Про участь ОСОБА_1 у вихованні дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Оскільки батько дитини перешкоджає матері у спілкуванні з сином, ОСОБА_1 15.12.2023 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову та просила суд зобов`язати ОСОБА_3 надати їй можливість брати участь у вихованні дитини.

Ухвалою Ленінського районного суду від 19.12.2023 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову було задоволено, судом вирішено: зобов`язати ОСОБА_3 надати можливість ОСОБА_1 брати участь у вихованні дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надавши ОСОБА_1 (матері дитини) можливість спілкуватися з дитиною в присутності ОСОБА_3 (батька дитини) кожного понеділка, середи та п`ятниці місяця з 09:00 год. до 14:00 год.; другої та четвертої суботи і неділі місяця з 09:00 год. до 14:00 год. за попередньою домовленістю між батьками, з правом зміни графіка та порядку спілкування за взаємною згодою батьків, враховуючи бажання та інтереси дитини з дотриманням правил безпеки та алгоритму дій під час оголошення повітряної тривоги, до дня набрання рішенням у справі законної сили.(т.3 а.с. 12-14).

Виконання зазначеної ухвали суду проводиться у примусовому порядку державним виконавцем Інгульськогго відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Таким чином, судом встановлено грубе порушення прав ОСОБА_1 , щодо участі у вихованні свого сина.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Згідно з абзацом другим принципу 7 Декларації прав дитини найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить перш за все на батьках.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до довідок про реєстрацію місця проживання особи з Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради за вих. № 2022/002015777 від 12.12.2022 та за вих. № 2023/001479765 від 16.02.2023, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до договору № 33 від 01.08.2023 ОСОБА_1 працює за цивільно - правовою угодою ТОВ «Консюмер Бізнес Ресерч» з надання послуг з маркетингових досліджень. Отримує достатній і стабільний дохід.

Відповідно до характеристики з ОСББ «Садова 18» від 02.10.2023 № 8/10/65 ОСОБА_1 проживає у будинку АДРЕСА_5 .03.2023 року. Веде здоровий спосіб життя, доброзичлива, охайна господиня, дотримується уставу ОСББ «Садова 18».

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 належить на праві приватної спільної часткової власності по 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 24.10.2011, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Савченко І.М.

Вказане підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, сформованого 20.02.2024.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 , як співвласник зазначеної квартири не має можливості користуватись своєю власністю, оскільки ОСОБА_3 перешкоджає їй такому праві.

Згідно довідки № 38 Комунального некомерційного підприємства «Миколаївський обласний центр психічного здоров`я» Миколаївської обласної ради від 15.05.2023, № 325 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на наркологічному та психіатричному обліку не перебуває.

ОСОБА_3 близько 10 років та по теперішній час працює гіпнотерапевтом, має сертифікат спеціаліста по еріксоніанському гіпнозу та терапії № 0413002110519 та сертифікат НЛП - практика № 041302110519 від Української асоціації Нейро - Лінгвістичного програмування, код 36574076.

Згідно з податковою декорацією про майновий стан і доходи за 2022 рік, дохід ОСОБА_3 склав 103 700 грн. (т1 а.с. 160).

Як вбачається з листів Відділення поліції № 2 Миколаївського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області, ОСОБА_1 у лютому та березні 2023 року зверталася до органів поліції з заявами про порушення ОСОБА_3 її прав та вжиття заходів, щодо створення перешкод у спілкуванні матері з сином ( т 2 а.с 124).

Відповідно до показів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 свідчать про те, що батько постійно піклується про сина, бере участь у духовному та фізичному розвиткові, у батька наявне упоряджене жиле приміщення, створено умови належного виховання та розвитку дитини.

Мати, в той же час, також має позитивну характеристику, місце роботи, власне житло. На даний час позбавлена можливості спілкування з сином, оскільки колишній чоловік створює перешкоди. Побачення матері з дитиною відбуваються виключно в час визначенийУхвалою Ленінського районного суду від 19.12.2023 в присутності батька та його матері ОСОБА_8 .

Зазначені обставини були підтверджені показами свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_1 та не заперечувалось сторонами під час розгляду справи.

У постанові від 17.10.2018 року у справі №402/428/16-ц Велика Палата Верхового Суду відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір`ю. Велика Палата Верховного Суду вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

При цьому під забороною розлучення дитини зі своєю матір`ю в контексті Декларації прав дитини слід розуміти не обов`язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі й матері, прав та інтересів дитини, передбачених цією Декларацією та Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року.

При вирішенні питання щодо місця проживання дітей з одним з батьків, суд перш за все виходить з інтересів дітей, їх безпеки та можливості навчатись, розвиватись, тощо.

Суд бере до уваги, що внаслідок ухиляння батька від спілкування та проведення з ним роботи спеціалістами служби у справах дітей, та створення перешкод матері дитини у спілкуванні з сином, права ОСОБА_1 грубо порушуються, внаслідок чого мати вимушена звертатись з заявами до правоохоронних органів, тощо, також те, що дитина позбавлена можливості спілкуватися з матерю. Також суд враховує вік дитини та стан здоров`я.

Так, згідно з постанови ЛКК від 01.03.2023 № 22 КНП ММР «Центр первинної медико - санітарної допомоги №2», дитина є в групі ризику щодо оформлення інвалідності з астенічного синдрому (патологічної втоми після нормальної активності,що супроводжується зниженням енергії,необхідної для забезпечення нормальної життєдіяльності та уваги).

Твердження ОСОБА_3 , щодо негативного ставлення дитини до матері та матері до дитини не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, позивачем не надано належних та достатніх доказів які б вказували на вказаний факт.

Суд приймає факт позитивних характеристик обох батьків, наявність заробітку, можливості утримання та виховання дитини, та при визначенні їх місця проживання керується зокрема принципами Декларації щодо виняткового розлучення матері з дитиною, ставлення батьків до сина, сприяння чи ухилення від вирішення спору при збиранні даних службою у справах дітей для подання матеріалів для складання висновку та вважає що визначення місця проживання дітей разом з матір`ю буде відповідати найвищім інтересам дитини, її безпеці, нормальному фізичному та психічному стану та всебічному розвитку.

З огляду на досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.

Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп.

Судові витрати ОСОБА_3 за зустрічним позовом згідно приписів ст. 141 покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`юОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користьОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп.

В задоволенні зустрічного позовуОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком - відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач:ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач:ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 .

Третя особа: Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, юридична адреса: м. Миколаїв, пр-т Богоявленський, 1.

Орган опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради, ЄДРПОУ 04056612, адреса: м.Миколаїв, вул. Адміральська, 20;

Суддя Г.С. Костюченко

Повний текст судового рішення складено 01 травня 2024 року.