Рішення

від 01.05.2024 по справі 621/359/24

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

621/359/24

2/621/448/24

РІШЕННЯ

іменем України

01 травня 2024 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області:

головуючий - суддя Овдієнко В. В.

секретар судового засідання - Пєтряєва А. Є.,

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача ОСОБА_2 ,

відповідач - Зміївська міська рада Чугуївського району Харківської області,

представник відповідача Маковецька К. О.

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення, та про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом,

у с т а н о в и в:

05.02.2024 ОСОБА_1 звернувся досуду зпозовною заявоюдо Зміївськоїміської радиЧугуївського районуХарківської області, а 03.04.2024 - з уточненою позовною заявою, з наступними вимогами: встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_3 , станом на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, загальною площею 45,5 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 25.05.2022 помер його батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Його мати ОСОБА_4 , дружина ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Після смерті батька ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається з нерухомого майна у вигляді квартири, загальною площею 45,5 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказана квартира належала його батькам на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 29.12.1994.

На день смерті його батька ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , ніхто не був зареєстрований, але фактично він проживав разом з батьком за вказаною адресою, та на цей час там проживає.

22.01.2024 відділом надання адміністративних послуг Зміївської міської ради було надано інформацію про те, що за вказаною вище адресою, станом на 30.01.2012, ніхто не був зареєстрований з його матір`ю ОСОБА_4 . Однак, відповідно до паспорта громадянина України, його батько ОСОБА_3 був зареєстрований у квартирі з 29.06.1977, що також підтверджується відомостями домової книги на квартиру.

Таким чином, враховуючи, що його батько ОСОБА_3 був зареєстрований разом зі своєю дружиною ОСОБА_4 за однією адресою, він вважається таким, що прийняв спадщину після неї, однак не встиг оформити свої спадкові права.

В подальшому, він звернувся з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину до приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушної Л. М., проте у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено та роз`яснено право звернутись до суду.

Оскільки на момент смерті батька він проживав разом з ним за адресою: АДРЕСА_2 , то він, як єдиний спадкоємець, що не заявив про відмову від спадщини, фактично спадщину прийняв, йому необхідно встановити факт спільного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини та визнати право власності на спадкове майно.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 06.02.2024 прийнято первісну позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 05.03.2024.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 05.03.2024 за клопотанням представника позивача витребувано від приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушної Л. М. інформацію, та відкладене підготовче засідання на 03.04.2024.

18.03.2024 та 29.03.2024 від приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушної Л. М. надійшла до суду витребувана інформація (а. с. 44, 46-50).

03.04.2024 позивач ОСОБА_1 подав уточнену позовну заяву.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 03.04.2024 прийнято до провадження уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення, та про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом, та відкладене підготовче засідання на 01.05.2024.

Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області від 01.05.2024 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Під час судового розгляду представник позивача ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_5 подала заяву, в якій просила розглянути справу за відсутності представника Зміївської міської ради за наявними матеріалами в справі.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Спірним є право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_3 , до складу якої входить право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Для вирішення цього спору позивачеві необхідно встановити факт постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , станом на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 6 ст. 294 ЦПК України передбачено, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Частиною 1 ст. 319 ЦПК України передбачено, що у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Так, позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується відомостями свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 та свідоцтва про одруження Серія НОМЕР_2 , копії яких додано до позовної заяви (а. с. 11, 12).

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_4 в м. Зміїв Харківської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_3 (а. с. 10).

Після смерті ОСОБА_4 заяв, щодо прийняття спадщини або відмови від спадщини не надходило, та спадкових справ не було заведено, що підтверджується листом приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушної Л. М. та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 76403579 від 28.03.2024 (а. с. 44, 49).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 в м. Зміїв Чугуївського району Харківської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_4 (а. с. 9).

Даними копії свідоцтва про право власності на житло від 29.12.1994, виданого Харківською квартирно-експлуатаційною частиною району на підставі розпорядження № 876 від 29.12.1994, підтверджується, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були власниками квартири, загальною площею 45,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 15).

Відповідно до довідки КП "Зміївське БТІЗМА" Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області № 1260 від 01.04.2024, квартира АДРЕСА_3 станом на 31.12.2012 належала в цілому ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Харківською квартирно-експлуатаційною частиною району 29.12.1994, зареєстрованого Зміївське МДПТІ 02.02.1995, книга запису реєстру № 2-101/5-36. Дійсна інвентаризаційна вартість квартири АДРЕСА_4 складає 208 765 гривень (з урахуванням коефіцієнта 9,76 станом на 01.10.2018. Станом на січень 2024 року інвентаризаційну вартість не можливо надати, через зміни вартості будівельних робіт після 2019 року (а. с. 61).

Відповідно до листа відділу надання адміністративних послуг Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області № 68 від 22.01.2024, разом з ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 30.01.2012, ніхто не був зареєстрований (а. с. 17).

Водночас, даними паспорта громадянина України НОМЕР_5 , виданого Зміївським РВ УМВС України в Харківській області 01.12.1998, на ім`я ОСОБА_3 , та домової книги на вказану квартиру підтверджується, що ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 29.06.1977 (а. с. 18-20).

Відповідно до листа відділу надання адміністративних послуг Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області № 67 від 22.01.2024, разом з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 25.05.2022, ніхто не був зареєстрований (а. с. 17).

Разом з тим, згідно акту обстеження від 17.01.2024, складеного депутатом Зміївської міської ради Пархоменко С. С., в присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , позивач ОСОБА_1 фактично проживав з 2019 року та здійснював догляд за своїм батьком ОСОБА_3 до дня його смерті, в квартирі АДРЕСА_3 (а. с. 14).

Після смерті ОСОБА_3 , 19.01.2024 було заведено спадкову справу № 10/2024 приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушною Л. М. на підставі заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини, що підтверджується листом приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушної Л. М. та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №76403566 від 28.03.2024 (а. с. 44, 47, 48).

З постанови приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушної Л. М. від 25.01.2024 про відмову у вчиненні нотаріальної дії вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують факт прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 , та відсутністю документів, що підтверджують факт шлюбних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а. с. 16).

На підставі зазначених вище доводів позивача ОСОБА_1 , викладених у позовній заяві, пояснень представника позивача ОСОБА_2 під час судового розгляду, які не заперечувалися представником відповідача та оцінені в сукупності з відомостями, які містяться у зазначених вище письмових доказах, суд дійшов висновку про доведеність факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , станом на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки від встановлення цього факту залежить вирішення спору про право на спадщину за законом, позивач мав підстави звертатися з такою заявою у порядку позовного провадження.

Встановлення цього факту має юридичне значення для позивача, а підтвердити його іншим шляхом він не має можливості, тому вимога позову про встановлення цього факту є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Зі змісту позовної заяви та пояснень представника позивача ОСОБА_2 під час судового розгляду слідує, що передбачені ч. 3 ст. 1268 ЦК України дії щодо прийняття спадщини померлим ОСОБА_3 вчинені у січні 2012 року.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Позивачем наданодокази того,що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , належну їй частину спірної квартири успадкував її чоловік (батько позивача) ОСОБА_3 відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, однак за життя не оформив своє право на спадщину.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно ч. 2 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, дають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ст. ст. 317, 319, 321 ЦК України право власності є непорушним, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідністю зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідністю зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У відповідності до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до п. п. 4.15, 4.16 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Таким чином, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Позивачем ОСОБА_1 надано докази, якими підтверджується, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_3 він прийняв спадщину, оскільки постійно проживав зі спадкодавцем на момент його смерті.

Разом з тим, позивач позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки йому належить встановити факт спільного проживання зі спадкодавцем на момент його смерті.

За таких обставин, оскільки позивачем надано належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження обставин, викладених на обґрунтування позову, у справі є законні підстави для ухвалення рішення про його задоволення.

Оскільки позивач не вимагав відшкодування судових витрат, з урахуванням характеру спірних правовідносин та дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вирішення питання щодо розподілу судових витрат між сторонами відповідно до ст. 141, 142 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 211, 223, 247, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення, та про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , станом на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, загальною площею 45,5 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 .

Відповідач - Зміївська міська рада Чугуївського району Харківської області, місцезнаходження: вул. Адміністративна, буд. 9, м.Зміїв, Чугуївський район, Харківська область, 63404, код ЄДРПОУ: 04058674.

Повне рішення складене 01.05.2024.

Головуючий: В. В. Овдієнко