Ухвала

від 01.05.2024 по справі 497/1371/14-ц

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01.05.2024

Справа № 497/1371/14-ц

Провадження № 6/497/36/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.05.2024 року м.Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Кодінцевої С.В.

за участю секретаря- Мунтянової В.Р.,

без участі сторін,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Болград цивільнусправу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Скайлекс», боржник Приватне акціонернетовариство «Українськийстраховий дім», заінтересована особа Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про заміну стягувача по справі №497/1371/14-ц,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Скайлекс» звернулось до суду з цією заявою, та просить замінити стягувача по справі №497/1371/14-ц.

Заявник свої вимоги мотивує тим, що рішенням Болградського районного суду Одеської області по справі №497/1371/14-ц задоволено позов Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Теком» (далі - ПрАТ СК «Теком») до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» про стягнення суми витрат пов`язаних з відновлювальним ремонтом у розмірі 1 780,03 гривень та 189,35 гривень судового збору.

На виконання рішення суду було видано виконавчий листа від 29.11.2011 року.

У Печерському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (змінено назву на Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) знаходились виконавчі провадження №АСВП: 57444347 та 57444463.

Виконавчі листи повернено постановами державного виконавця від 24.05.2021 року, строк пред`явлення виконавчого документу не сплив.

04.04.2023 року між ПрАТ СК «Теком» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Скайлекс» укладено Договір про відступлення прав вимоги №101, відповідно до умов якого, ТОВ «ЮК «Скайлекс набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» про стягнення матеріальної шкоди.

Ухвалою суду від 24.04.2024 року відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду на 10:00 годину 01.05.2024 року про, що повідомлені сторони по справі шляхом надсилання на зазначені в заяві офіційні електронні адреси сторін по справі (а.с.14).

В судове засідання призначене на 01.05.2024 року о 10:00 годині учасники справи не з`явилися, про, день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчить роздруковане підтвердження доставки електронних листів (а.с.15), причини неявки суду не повідомили.

Таким чином, суд вважає, що сторони належним чином сповіщені про час та дату судового розгляду даної справи, що відповідає правовій позиції КЦС ВС викладеній у справі 761/14537/15 щодо стягнення боргу з банку, а саме: направлення судової повістки на електронну адресу сторони у справі є належним повідомленням при умові, що цей учасник судового процесу повідомив цю електронну адресу та користувався нею - направляв до суду певні процесуальні документи.

Як зазначено у позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Чірікоста і Віола проти Італії», сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання.

В силу вимог частини 3 ст. 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Розглянувши подані заявником документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги цієї заяви, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Частиною 1 ст.2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до норм пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

За вимогами статті 446 ЦПК Українипроцесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.

Судом встановлено, що 27 червня 2014 року Болградським районним судом Одеської області постановлено рішення по справі №497/1371/14-ц про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» на користь Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Теком» суми витрат пов`язаних з відновлювальним ремонтом у розмірі 1780,03 гривень та 189,35 гривень судового збору.

На виконання ухваленого рішення судом було видано виконавчі листи від 18.11.2014 року, які пред`явлено до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та відкрито виконавчі провадження № №АСВП: 57444347 та 57444463 (а.с.9-6) хоча позивачем в позовній заяві вказано, що виконавчі листи видані 29.11.2011 року (а.с.1).

24.05.2021 старшим державним виконавцем Терновською Т.В. Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ було винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с.6), а саме виконавчого листа № 497/1371/14-ц, виданого 18.11.2014 року, на підставі п.2 ч.1ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», що не позбавляє стягувача права повторного пред`явлення цього документу до виконання.

Відповідно до п.2 ч.1ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цьогоЗаконузаходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, тобто судом встановлено, що рішення суду від 10.11.2011 року не було виконане.

04.04.2023 року ПрАТ «Страхова компанія «Теком» в особі генерального директора Стась Е. та Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Скайлекс» в особі директора Башилової О.А., уклали договір про відступлення прав вимоги №101 за яким ТОВ «Юридична компанія «Скайлекс» набуло право грошової вимоги відносно боржника Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» застраховим актом №579 від 16.12.2012 року. При цьому загальна сума заборгованості не зазначена (а.с.5, 6).

Згідно з п.4.2 цього договору право Вимоги страхового відшкодування у нового кредитора виникає з моменту підписання Акту прийому-передачі згідно п.п.2.2.1 Договору (а.с.7).

Належним чином підписаного Акту прийому-передачі між сторонами суду не було надано, а матеріали справи містять тільки витяг з цього акту, завірений головним юрисконсультом ТОВ «ЮК «Скайлекс» Василишиною І., без жодного підпису сторін завірених відповідними печатками, що не може бути доказом, який підтверджує передачу відповідних прав вимоги (а.с.8).

Положеннями п.1 ч.2ст. 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Так, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч.1ст. 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1ст. 514 ЦК України). Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1ст. 516 ЦК України).

У разі вибуття однієї із сторін, виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження (ч.5ст. 15 Закону про виконавче провадження).

В свою чергу, вирішуючи питання можливості задоволення вимог заяви про заміну сторони стягувача у по справі, суд завертає увагу на наступне.

Нормою ч.4 ст.263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 лютого 2022 року у справі №2-7763/10 дійшла висновку, що заміна сторони виконавчого провадження як процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва повинна здійснюватися з метою виконання завдання цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Відтак Велика Палата ВС вирішила, що увипадку відсутностівідкритого виконавчогопровадження,та спливустроків навиконання рішеннясуду,то разомз питаннямпроцесуального правонаступництвазаявник повинензвернутися іззаявою пропоновлення пропущеногостроку дляпред`явлення виконавчогодокумента довиконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання немає, то і підстав для процесуального правонаступництва не має.

Окрім того, Велика Палата ВС дійшла висновку про необхідність відступити від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10, від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц, від 5 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 2-3897/10, у тій частині, яка не відповідає висновкам цієї постанови ВП ВС.

Як зазначено у постанові ВП ВС від 08.02.2022 року стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або із спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки, якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону про виконавче провадження, пункт 1 частини першої статті 26 Закону N 606-XIV). Тобто за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно із строком пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Інше тлумачення закону (зокрема, про можливість здійснювати заміну сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того, чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання виконавчого документу) означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість "штучно" збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства прав.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження", оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому замінастягувача самеяк сторонивиконавчого провадженнянеможлива,якщо заяваправонаступника проце подана,зокрема,після спливустроку пред`явленнявиконавчого документадо виконання,але якщоцей строкне бувпоновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Відповідно до висловлених раніше правових висновків Великої Палати Верховного Суду (дивитись mutatis mutandisпостанову Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, пункти 73-75) оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов`язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.

На стадії виконання судового рішення, як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.

Натомість, як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки після відкриття та до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи в цьому контексті єотримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження.За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закрите, досягнення цієї процесуальної мети неможливе.

Тому разом із заявою щодо правонаступництва у виконавчому провадженні заявник має здійснювати процесуальні дії, спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати це в комплексі.Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернений без виконання стягувачу, визначеному у цьому документі, у його правонаступника є потенційна можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання. Таке право залежить не тільки від реалізації процесуального правонаступництва, але й дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання, передбачених Законом про виконавче провадження.Тому якщо ці строки пропущені, то разом з питанням правонаступництва має вирішуватись питання поновлення цих строків, оскільки за відсутності підстав поновлення відсутня дійсна процесуальна мета такого правонаступництва.

Отже не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене,якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження,з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення. Адже заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених ч.1ст. 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Вищезазначене підтверджує можливість звернення з цією заявою навіть за відсутності відкритого виконавчого провадження, але, заявник повинен був довести суду виникнення у нього права вимоги за вищезазначеним страховим відшкодуванням за страховим актом №579, як зазначено у рішенні суду від 27.06.2014 року та надати суду належній доказ, щодо переходу до нього права вимоги, а саме відповідний акт приймання-передачі прав вимоги до Договору про відступлення права вимоги № 101 від 04.04.2023 року.

Водночас матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту вжиття заявником заходів щодо відновлення виконавчого провадження із примусового виконання рішення Болградського районного суду Одеської області від 27.06.2014 по справі №497/1371714-ц у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим подана його представником заява про заміну сторони боржника в даній справі правонаступником задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, суд вважає необхідним відмовити у зміні стягувача по справі № 497/1371/14-ц про стягнення Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім», на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Скайлекс» 1780.03 гривень, витрат пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу і 189.35 гривень судового збору.

Керуючись ст. ст. 353, 442 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Скайлекс», боржник Приватне акціонернетовариство «Українськийстраховий дім», заінтересована особа Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про заміну стягувача по справі №497/1371/14-ц - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://court.gov.ua.

Суддя С.В.Кодінцева