Постанова

від 22.04.2024 по справі 914/1893/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2024 р. Справа №914/1893/23

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс" б/н від 01.02.2024,

на рішення Господарського суду Львівської області від 02.01.2024, суддя Ділай У.І., м.Львів, повний текст рішення складено - 12.01.2024,

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс", с. Воля-Бартатівська Городоцького району Львівської області

до відповідача акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів", м.Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Львівській області, м. Львів

про стягнення 246 100,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог

19.06.2023 товариство з обмеженою відповідальністю "Аверс" (надалі - ТОВ "Аверс") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" (надалі - АТ АКБ «Львів»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Львівській області про стягнення 246 100,00 грн. в зв`язку з порушенням умов договору банківського поточного рахунку UA433252680000026005117676001 від 29.01.2021.

Підставою позову визначено, що відповідачем як банківською установою безпідставно не проведено зарахування коштів в сумі 246 100 грн., сплачених позивачем на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, в період з 25.03.2021 по 15.04.2021 з поточного рахунку №117676/29.01.2021 від 29.01.2021, а тому в банку виникла заборгованість перед позивачем в сумі 246 100 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача в зв`язку з невиконанням банківською установою умов договору банківського поточного рахунку (надалі - договір). Як наслідок позивач змушений був повторно сплатити 246 100, 00 грн. на користь контролюючого органу.

Також в обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Банк в супереч вимог законодавства та договору, укладеного на підставі заяви про відкриття рахунку та анкети про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг несвоєчасно надіслав до контролюючого органу повідомлення про відкриття позивачу поточного рахунку НОМЕР_1 , в результаті чого 246 100 грн. не були зараховані на електронний рахунок позивача в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в Казначействі України.

Саме внаслідок безпідставних повідомлень банку про закриття поточного рахунку платника податків від 21.01.2021 та повторного повідомлення про відкриття 16.04.2021 поточного рахунку платника податків не проведені бюджетні платежі і не зараховані гроші в розмірі 246 100,00 грн. на рахунок органів Державної казначейської служби України.

Поряд з цим позивач зазначає, що він не може повернути первісно сплачені (в період з 25.03.2021 по 15.04.2021) кошти в розмірі 246 100,00 грн. з державного бюджету України чи зарахувати їх на рахунок в органах Державної казначейської служби України.

Також позивач вважає, що між сторонами виникли правовідносини з заяви-договору банківського поточного рахунку за № 117676/29.01.2021 від 29.01.2021, які є зобов`язальними.

Правовою підставою позову зазначає ст.ст. 16, 509, 526, 317, 319, 1066, 1068, 1071 ЦК України, ст.ст. 20, 173, 341, 342 ГК України, ст.ст. 2, 47, 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 69 ПК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.01.2024 у задоволенні позову відмовлено у зв`язку з тим, що позивачем не наведено правових підстав з належними та допустимими доказами для стягнення заявленої суми з відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, в зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував підстав позовних вимог про те, що саме внаслідок безпідставних повідомлень банку про закриття поточного рахунку від 21.01.2021 та повторного повідомлення про відкриття 16.04.2021 поточного рахунку платника податків не проведені бюджетні платежі і не зараховані гроші в розмірі 246 100,00 грн. на рахунок органів Державної казначейської служби України. Отже сплачені (в період з 25.03.2021 по 15.04.2021) кошти у сумі 246 100,00 грн. з вини відповідача (банку) не збільшили загальну суму рахунку в органах Державної казначейської служби України, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналогічно, судом першої інстанції не враховано ті обставини, що в результаті невиконання банком взятих на себе договірних зобов`язань за заявою-договором банківського поточного рахунку №117676/29.01.2021 від 29.01.2021, в банку виникла заборгованість перед позивачем в сумі 246 100, 00 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача в зв`язку з невиконанням банківською установою публічного договору приєднання про надання банківських послуг.

Оскільки між сторонами укладено договір, то застосування ст.1212 ЦК України на ці правовідносини не поширюється. Окрім того, якщо суд першої інстанції вважав неправильне нормативно-правове обгрунтування позову, повинен був сам навести правову кваліфікацію відносинам, що склалися між сторонами та стягнути суму боргу з банку.

Узагальнені заперечення відповідача

Відповідач (АТ АКБ «Львів») подав відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що позивач просить суд стягнути з банку 246 100, 00 грн., не зазначаючи при цьому нормативно-правової кваліфікації такого стягнення, а саме, чи таке стягнення є відшкодуванням збитків; чи застосуванням штрафних, оперативно-господарських або адміністративно-господарських санкцій; а чи можливо відшкодуванням шкоди.

Окрім того зазначив, що повідомлення у файлах про закриття банківського рахунку позивача є помилковим і всіма наявними доказами, а також даними податкового органу підтверджено це.

Узагальнені доводи третьої особи

Третя особа (Головне управління ДПС у Львівській області) подала відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого просить апеляційну скаргу задоволити, а рішення місцевого господарського суду скасувати.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, третя особа посилається на те, що відповідач не надав суду пояснень про підстави надіслання (двічі) до контролюючого органу повідомлення банку про закриття рахунку. В той же час банк зазначив, що інформацію про закриття рахунку включено до файлів випадково.

Таким чином, третя особа погоджується з доводами апелянта про те, що 29.01.2021 відповідач самостійно без належних підстав надіслав повідомлення про закриття рахунку платника податків (позивача) до контролюючого органу.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс" б/н від 01.02.2024 на рішення Господарського суду Львівської області від 02.01.2024 в справі №914/1893/23 та ухвалено здійснювати розгляд справи № 914/1893/23 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та відзивах на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини

Із встановлених обставин судами вбачається, ТОВ «Аверс» (позивач) та АТ АКБ "Львів" (відповідач) уклали договір банківського поточного рахунку №117676/29.01.2021 від 29.01.2021 (т. 1 а.с. 14), відповідно до умов якого клієнт просив банк відкрити поточний рахунок НОМЕР_1 .

Пунктом 2 договору визначено, що Правила надання банківських послуг на умовах комплексного банківського обслуговування клієнтів - суб`єктів господарювання в АТ АКБ «Львів» (далі - Правила), що є публічною пропозицією (офертою) та розміщені на сайті банку https://www.banklviv.com/ разом із цією заявою (акцептом) складають договір банківського поточного рахунку (надалі - договір).

Цими Правилами визначено, що банк відкриває клієнту рахунок в національній та/або іноземних валютах для зберігання грошових коштів і здійснення розрахунково-касових операцій відповідно до режиму використання рахунку, передбаченого чинним законодавством України (пункт 14.1.1. Правил).

Режим функціонування та використання рахунку визначається у заяві-договорі банківського поточного рахунку та регламентується нормами чинного законодавства України та цими Правилами (пункт 14.1.2. Правил).

Згідно з п. 3 заяви-договору підписанням цієї заяви клієнт укладає з банком договір на умовах, викладених в цій заяві, Правилах та тарифами на обслуговування клієнтів суб`єктів господарювання, з якими клієнт ознайомився, з ними погоджується і зобов`язується виконувати.

За змістом умов заяви-договору сторони підтверджують досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору, які передбачені чинним законодавством України для такого роду договорів та достовірність усіх даних, вказаних в заяві.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «АВЕРС» в період з 25 березня 2021 року до 15 квітня 2021 року сплатив на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - електронний рахунок) 246 100,00 грн. через поточний рахунок НОМЕР_1 в АТ АКБ «Львів».

Сплата коштів на рахунок підтверджується платіжними дорученнями №273 від 25 березня 2021 року на суму 10 000,00 грн.; № 6290 від 29 березня 2021 року на суму 50 000,00 грн.; №°305 від 30 березня 202 року на суму 52 000,00 грн.; №375 від 12 квітня 2021 року на суму 82 000,00 грн.; № 394 від 13 квітн 2021 року на суму 28 100,00 грн.; № 396 від 15 квітня 2021 року на суму 8 000,00 грн.; № 399 від 1 квітня 2021 року на суму8 000,00 грн.; № 418 від 15 квітня 2021 року на суму 8 000,00 грн., а також: банківськими виписками за рахунками за 25.03.2021 року; за 29.03.2021 року; за 30.03.202 року та за період з 12.04.2021 по 15.04.2021 року.

Платежі здійснювалися з поточного рахунку відкритого в АТ АКБ «Львів» НОМЕР_1 на рахунок НОМЕР_2 Державної казначейської служби України.

Позивач зазначає, що на електронному рахунку позивача вказані грошові кошти не відобразилися, а саме не збільшилася загальна сума поповнення електронного рахунку з поточного рахунку платника податку.

26.04.2021 позивач звернувся до відповідача із запитом за № 21/21 з проханням роз`яснити причину не зарахування коштів.

Листом за № 1981/0-17/1 від 27.05.2021 відповідач повідомив, що всі перераховані ТОВ «АВЕРС» платежі вийшли з банку вчасно, що підтверджується звітом. Протилежного судами не встановлено.

31.05.2021 позивач звернувся до органу Державної казначейської служби України з листом за № 40/21, за змістом якого просив повернути кошти, які були помилково сплачені на рахунок органу Державної казначейської служби України (е/рахунок НОМЕР_2 ).

Письмовими доказами у справі, а саме листом за № 05.1-14-06/5633 від 16.06.2021 Головне управління державної казначейської служби України у Львівській області зазначено, що згідно з пунктом 13 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 569, інформацію про стан електронного рахунку (щодо сум поповнення, списання, залишку на рахунку тощо) платник податку отримує від контролюючого органу - Державної податкової служби України.

ГУ ДПС у Львівській області у відповідь на запит позивача, листом за № 9494/6/13-01-04-10 від 28.03.2023 повідомило, що згідно з базами даних ДПС, ТОВ «Аверс» код ЄДРПОУ 23266315 за період з 25.03.2021 по 15.04.2021 було перераховано 246 100,00 грн. на електронний рахунок з рахунку НОМЕР_1 , який відкрито в АТ АКБ «Львів» та взято на облік в ДПС 16.04.2021.

Також повідомлено позивача, що оскільки ТОВ «Аверс» не дотримано вимог п. 200-1.4 статті 200-1 розділу V ПК України, сплачені кошти за період з 25.03.2021 по 15.04.2021 не збільшили суму, на яку платник має право зареєструвати податкову накладну або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже цими доказами спростовуються доводи апеляційної скарги про порушення договірних зобов`язань відповідачем і що кошти банком не перераховані контролюючому органу.

Виходячи з предмету позову його підстав, судами не оцінюється чи сплачені кошти за період з 25.03.2021 по 15.04.2021 збільшили суму, на яку платник має право зареєструвати податкову накладну або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних е/рахунку НОМЕР_2 .

Позивач вважає, що відповідачем не виконано належним чином своїх обов`язків щодо умов договору банківського поточного рахунку

покликається на ст.ст.1066-1068, ст. 1071 ЦК Укрїни, а також на вимоги ст.69 ПК України.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами першою та четвертою статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором банківського рахунку, а відтак підпадає під правове регулювання глави 72 Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 1067 Цивільного кодексу України передбачено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка, якщо інше не встановлено главою 72 або не випливає із суті договору банківського вкладу (частина третя статті 1058 ЦК України).

Згідно зі статтею 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частинами першою та третьою статтею 1068 Цивільного кодексу України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до вимог статті 1073 Цивільного кодексу України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

З цих підстав спростовуються доводи апелянта про те, що банком не виконано взятих на себе договірних зобов`язань та кошти ним не перераховані, а звідси існування заборгованості банку перед позивачем в сумі 246 100, 00 грн.

Отже, з вище наведених обставин та правового регулювання договору банківського поточного рахунку суб`єкта господарювання судами не встановлено порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача, а тому доводи апеляційної скарги є безпідставними в цій частині, тому місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні цих вимог позивача.

Окрім цього підставою позову позивач також зазначає неправомірні дії відповідача щодо несвоєчасного надіслання повідомлення про відкриття поточного рахунку контролюючому органу для адміністрування податку на додану вартість та відомостей (файлів) про закриття поточного банківського рахунку позивача та відкриття такого 16.04.2021.

Обов`язок банківської установи про надіслання повідомлення контролюючому органу (ДПСУ) про відкриття/закриття рахунків врегульовано підзаконним нормативним актом - Порядком подання повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах до контролюючих органів (затвердженого наказом Міністрества фінансів України від 18.08.2015 за номером 721,(у редакції наказу

Міністерства фінансів України від 09 липня 2019 року № 292, зареєстрованого в МЮУ 04.09.15), який визначає послідовність дій банків та інших фінансових установ під час надання повідомлень про відкриття або закриття рахунків (далі - Повідомлення) платників податків - юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) незалежно від організаційно-правової форми, відокремлених підрозділів та представництв юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - платники податків) до контролюючих органів, у яких обліковуються платники податків, та відкриття або закриття банками власних кореспондентських рахунків, а також форму і зміст повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах, перелік підстав для відмови контролюючих органів у взятті рахунків на облік.

Окрім того в п.5 передбачено, що Банки та інші фінансові установи зобов`язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунку платника податків до контролюючого органу, у якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунку.

Розділ 2 п.1 Національний банк України, банки та інші фінансові установи у день відкриття/закриття рахунку платника податків подають відомості про це в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронних довірчих послуг, нормативно-правових актів з питань документування управлінської діяльності.

Згідно з п. 4 розділу ІІ Порядку контролюючий орган не пізніше ніж на наступний робочий день із дня отримання Повідомлення в електронній формі зобов`язаний надіслати до фінансової установи з використанням електронних комунікаційних мереж електронне Повідомлення-відповідь щодо взяття рахунку на облік у контролюючому органі, структура якого визначається згідно з додатком 1 до цього Порядку. У разі відмови у взятті рахунку на облік Повідомлення-відповідь має містити підставу для відмови.

Датою початку видаткових операцій за рахунком платника податків (крім банку) у фінансовій установі є дата однієї з подій, що відбулася першою: отримання фінансовою установою Повідомлення-відповіді з відміткою про взяття рахунку на облік у контролюючому органі або реєстрації отримання фінансовою установою корінця повідомлення з відміткою про взяття рахунку на облік у контролюючому органі, або дата, визначена як дата взяття на облік у контролюючому органі за мовчазною згодою згідно з пунктом 4 цієї глави (п. 6 розділу ІІ Порядку).

Відповідно до п. 1 розділу VI Порядку, контролюючі органи мають перевіряти інформацію про відкриття/закриття рахунків платників податків, отриману від фінансових установ, на відповідність наявній інформації в Єдиному державному реєстрі, Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та базах даних контролюючих органів.

Відомості про всі отримані або відправлені повідомлення відповідні підрозділи контролюючого органу заносять до журналу реєстрації повідомлень про відкриття/закриття рахунків у фінансових установах за формою N П3 згідно з додатком 9 до цього Порядку. Корінці повідомлень зберігаються в реєстраційній частині облікової справи платника податків (п. 3 розділу VI Порядку).

Судами встановлено, що відповідно до листа ДПС України №15102/5/99-00-12-01-02-05 від 28.11.2023, вбачається, що поточний рахунок НОМЕР_1 відкрито 29.01.2021 ТЗОВ «Аверс» в АТ «Акціонерно-комерційний банк «Львів», взято контролюючим органом на облік 29.01.2021 на підставі повідомлення про його відкриття, надісланого банком (файл @F013325268098015461Т001.ХМL). Повідомлення-відповідь про взяття на облік у контролюючому органі рахунку платника податків направлено до банку 29.01.2021 (файл @ R11013325268098015461Т001.ХМL). 29.01.2021 до контролюючого органу надійшло два повідомлення банку про закриття цього рахунку (файли @F013325268098015461Т003.ХМL та @F013325268098015461Т004.ХМL).

16.04.2021 на підставі повідомлення банку про відкриття рахунку (файл @F013325268098015464С006.ХМL) рахунок взято на облік в контролюючому органі 16.04.2021. Повідомлення-відповідь про взяття на облік у контролюючому органі рахунку платника податків (файл @R133252680980154640006.ХМL) направлено банку 16.04.2021. У період з 29.01.2021 по 16.04.2021 інші, ніж зазначені, повідомлення банку стосовно поточного рахунку- НОМЕР_1 до контролюючих органів не надходили.

На запит ТОВ «АВЕРС» щодо відкритих/закритих рахунків в період з 29.01.2021 по 17.04.2021 засобами інформаційно-комунікаційної системи ДПС сформовано витяг 24.05.2023 з інформацією щодо, зокрема, рахунку із датою відкриття 16.04.2021.

Зважаючи, що рахунок НОМЕР_1 , який відкривався/закривався у період з 29.01.2021 по 17.04.2021 має одні і ті самі реквізити (номер, валюта (в грн.), МФО банку), то в ІКС ДПС на дату формування витягу він ідентифікується як один рахунок із актуальним станом на дату формування.

Судами встановлено, що відповідач не надав суду доказів, які б обгрунтовували підставність надіслання двічі 29.01.2021 до контролюючого органу повідомлення банку про закриття поточного рахунку позивача. Натомість банк зазначив, що інформацію про закриття рахунку включено до файлів випадково із невідомих причин. В подальшому, після звернень позивача, 16.04.2021 банк направив до контролюючого органу повідомлення про відкриття рахунку, розраховуючи на те, що контролюючий орган відмовить у взятті Рахунку на облік з наданням відповідного повідомлення-відповіді із зазначенням причини відмови, в силу положень підпунктів 3, 4 або 7 п.1 розд. ІІІ Порядку подання повідомлень.

Отже, з вищенаведених обставин саме ці правовідносини врегульовані законодавчо і не виникають з договірних зобов`язань між позивачем та відповідачем.

З цих підстав спростовуються доводи апелянта про те, що банком не виконано взятих на себе договірних зобов`язань, а також про наявність заборгованості банку перед позивачем в сумі 246 100, 00 грн.

Порядок адміністрування податку визначає механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - Податок), особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків.

Обговорюючи доводи апеляційної скарги в частині посилання апелянта на те, що сплачені (в період з 25.03.2021 по 15.04.2021) кошти у сумі 246 100,00 грн. з вини відповідача (банку) не збільшили загальну суму рахунку в органах Державної казначейської служби України, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, апеляційний господарський суд не аналізує, не надає правової оцінки, оскільки не є предметом позовних вимог і не заявлений до ДПС.

Виходячи з положень п. 69.2. ст.69 Податкового кодексу України і пункту 200-1.4 статті 200-1 Податкового кодексу України участь банків у сфері податкових правовідносин і, зокрема у сфері електронного адміністрування податку на додану вартість, обмежується питаннями надсилання повідомлень про відкриття або закриття рахунку платника податків - юридичної особи та перерахування коштів з банківських (поточних) рахунків платників податків на рахунки, відкриті в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Тобто, питання що виникають у сфері справляння податків і зборів та порядок їх адміністрування не віднесено до компетенції банків.

Здійснюючи юридичну оцінку обставинам цієї справи, суд першої інстанції правильно зробив обгрунтований висновок, що позивачем не наведено правових підстав з належними доказами для стягнення заявленої суми та в межах цієї справи в суду відсутня можливість без відповідних доказів застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

З врахуванням предмету та підстав позову суд не вправі самостійно здійснити правову кваліфікацію і стягнути заявлену позивачем з відповідача суму.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження невиконання чи неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача заявленої суми.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Львівської області прийняте з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс" б/н від 01.02.2024 підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта (відповідача) судового збору в розмірі 4 431,00 грн., який сплачений згідно з платіжною інструкцією за № 2887 від 30.01.2024.

Керуючись ст.ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс" б/н від 01.02.2024 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 02.01.2024 в справі №914/1893/23 - залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 4 431,00 грн. покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.