Постанова
від 01.05.2024 по справі 201/10111/23
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4480/24 Справа № 201/10111/23 Суддя у 1-й інстанції - Наумова О. С. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Пищиди М.М.

суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2024 року у справі за позовом Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив № 87 «Університет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2024 року у задоволенні клопотання Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив № 87 «Університет» про закриття провадження по справі у зв`язку з відсутністю предмету спору відмовлено. Провадження по цивільній справі за позовом Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив № 87 «Університет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам співвласників закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Повернуто Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив № 87 «Університет» з державного бюджету 50 відсотків судового збору в розмірі 1342,00 грн., сплаченого при подачі позову відповідно до платіжної інструкцією № 316 від 10.08.2023р. на рахунок UA498999980313141206000004629 отримувача коштів ГУК у Собор.р.м.Дніпра/Собор.р/22030101, код отримувача 37988155, банк отримувача АТ «Ощадбанк», код банку отримувача Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив № 87 «Університет» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1342,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу, закрити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України та відмовити у стягненні судових витрат.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач фактично відмовився від позову у зв`язку з добровільним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по сплаті внесків та обов`язкових платежів співвласників об`єднання, тому дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі п.4 ч.1ст. 255 ЦПК України; у зв`язку з тим, що позивач відмовився від позову, суд дійшов висновку про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків сплаченого при подачі позову судового збору, що становить в розмірі 1342,00 грн та стягнення з відповідача на користь позивача решту суми сплаченого судового збору в розмірі 1342,00 грн; суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн, оскільки такі витрати обумовлені договором та сплачені позивачем, що підтверджено платіжною інструкцією.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно із ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У статті 12 ЦПК України зазначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ч.1 та 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору; а пунктом 4 цієї норми - якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Відповідно до ч.2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.142 ЦПК України: у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову; у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Верховним Судом у постанові від 23 грудня 2020 року в справі № 522/8782/16-ц зазначено, що поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу ЄСПЛ до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Відповідно до висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Таким чином, закриття провадження у справі внаслідок відсутності предмета спору пов`язується з тим, що відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самим сторонами врегульовані спірні питання. Закриття провадження в справі може з цієї підстави мати місце як за заявою сторони в процесі, так і за відсутності такої.

Натомість закриття провадження в справі внаслідок відмови позивача від позову при певній зовнішній подібності до закриття провадження через відсутність предмета спору пов`язується з іншими підставами та діями: обов`язковою наявністю заяви (вольової дії) позивача; роз`ясненням позивачу процесуальних наслідків його дій; прийняттям судом відмови позивача від позову. Відсутність предмета спору і відмова позивача від позову не є тотожними юридичними фактами, відмова від позову може мати місце з різних причин, а предмет спору при цьому може продовжувати існувати.

Як вбачається із змісту клопотання про закриття провадження у справі, представник позивача просив закрити провадження у справі, оскільки відсутній предмет спору, та стягнути судові витрати.

Право вибору процесуального способу закінчення судового спору з відповідачем, якщо для цього у позивача виникли підстави, належить позивачеві.

Отже, Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив № 87 «Університет» вправі як відмовитись від позову, так і поставити питання про закриття провадження в справі внаслідок відсутності предмета спору.

Однак, постановляючи оскаржувану ухвалу та вирішуючи питання судових витрат, суд першої інстанції закрив провадження у справі з іншої підстави - відмови позивача від позову, тоді як така заява від представника Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив № 87 «Університет» до суду не надходила.

Таким чином, за відсутності заяви представника позивача про відмову від позову, суд першої інстанції не мав процесуальних підстав для закриття провадження в справі у зв`язку з фактичною відмовою позивача від позову та застосування положення ч. 1 ст. 142 ЦПК України, адже така процесуальна підстава не відповідає дійсним обставинам справи та межам заяви позивача, формулювання суду є недопустимим та невизначеним у правовому розумінні, позаяк об`єднує одночасно різні за умовами виникнення та застосування підстави для закриття провадження в справі.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ст. 133 ч. 2 ЦПК України).

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях; у цьому разі судовий збір повертається повністю (ст. 7 ч. 1 п. 5, ч. 2 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до положень ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення питань про закриття провадження в справі та повернення сплаченого судового збору, то оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У справі, що переглядається, апеляційна скарга задовольняється частково, а справа передається до суду першої інстанції для продовження розгляду. Тобто остаточного рішення по суті спору судом апеляційної інстанції ухвалено не було, тому відсутні підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 367,368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Головуючий:

Судді:

СудДніпровський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення01.05.2024
Оприлюднено02.05.2024
Номер документу118751168
СудочинствоЦивільне
КатегоріяІнші справи

Судовий реєстр по справі —201/10111/23

Ухвала від 02.12.2024

Цивільне

Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

Демидова С. О.

Ухвала від 12.06.2024

Цивільне

Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

Демидова С. О.

Ухвала від 08.05.2024

Цивільне

Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

Демидова С. О.

Постанова від 01.05.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Пищида М. М.

Ухвала від 21.03.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Пищида М. М.

Ухвала від 12.03.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Пищида М. М.

Ухвала від 14.02.2024

Цивільне

Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

Наумова О. С.

Ухвала від 14.02.2024

Цивільне

Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

Наумова О. С.

Ухвала від 12.10.2023

Цивільне

Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

Наумова О. С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні