Постанова

від 01.05.2024 по справі 185/1730/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4300/24 Справа № 185/1730/23 Суддя у 1-й інстанції - Перекопський М.М. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2024 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,

за участю секретаря Кошари О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Ізюмського ліцею № 6 Ізюмської міської ради, третя особа: Управління освіти Ізюмської міської ради, про визнання неправомірними дій та стягнення середнього заробітку

за апеляційноюскаргою Управління освіти Ізюмської міської ради

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2024 року, -

В С Т А Н О В И В:

02 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ізюмського ліцею № 6 Ізюмської міської ради, третя особа: Управління освіти Ізюмської міської ради, про визнання неправомірними дій та стягнення середнього заробітку, в якому з урахуванням уточнених вимог просив визнати неправомірними дії директорки Ізюмського ліцею № 6 Ізюмської міської ради щодо видання наказу від 01.04.2022 року № 50-к/тр «Про призупинення дії трудового договору» Ізюмського ліцею № 6 Ізюмської міської ради в частині призупинення дії трудового договору з 01 квітня 2022 року із ОСОБА_1 та припинення виплати заробітної плати та стягнути з Ізюмського ліцею № 6 Ізюмської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань управління освіти Ізюмської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу, внаслідок припинення дії трудового договору за період з 01.04.2022 року до 31.10.2022 у розмірі 139384,925 грн та судові витрати по справі.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що в період тимчасової окупації міста Ізюм Харківської області, де постійно проживав та працював позивач, у зв`язку з військовою агресією, останній був вимушений пропустити виконування обов`язків на постійному місці роботи у Ізюмському ліцеї №6. Після деокупації міста Ізюм він дізнався, що директоркою Ізюмського ліцею №6 було вчинено наказ №50-к/тр від 01.04.2022 року «Про призупинення дії трудового договору», яким було призупинено трудові договори з деякими працівниками закладу. Останню заробітну плату перед окупацією міста позивач отримав у лютому 2022 року. Вже після деокупації міста наказом директорки Ізюмського ліцею №6 від 28.10.2022 року №47/к/тр «Про поновлення трудових відносин з учителем закладу загальної середньої освіти української мови та літератури Ізюмського ліцею № 6 Ізюмської міської ради Максимом Зіньковським» було припинено дію наказу від 01.04.2022 року №50-к/тр по відношенню до позивача та зазначено приступати до роботи в дистанційному режимі. Після отримання першої заробітної плати з моменту деокупації, а саме 30.12.2022 року позивач дізнався, що з квітня 2022 року по жовтень 2022 року він заробітної плати не отримав. Тому позивач вважає, що строк звернення до суду ним не пропущений. Оскільки прогул позивача був фактично вимушеним, а наказ вчинено неправомірно, позивач має право на отримання заробітної плати за вказаний період (а.с.1-8).

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2024 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до Ізюмського ліцею № 6 Ізюмської міської ради, третя особа: Управління освіти Ізюмської міської ради, про визнання неправомірними дій та стягнення середнього заробітку.

Визнано неправомірними дії директорки Ізюмського ліцею №6 Ізюмської міської ради щодо видання наказу від 01.04.2022 року №50-к/тр "Про призупинення дії трудового договору" Ізюмського ліцею №6 Ізюмської міської ради в частині припинення виплати заробітної плати ОСОБА_1 .

Стягнуто з Ізюмського ліцею №6 Ізюмської міської ради на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління освіти Ізюмської міської ради середній заробіток за період з 01.04.2022 по 31.10. 2022 року у розмірі 139384,93 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Ізюмського ліцею №6 Ізюмської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 429,44 грн.

Стягнуто з Ізюмського ліцею №6 Ізюмської міської ради на користь держави судовий збір 1393,85 грн.(а.с.179-181).

Не погодившись з рішенням суду, Управління освіти Ізюмської міської ради звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалення нового рішення у цій частині про відмову у задоволені позовних вимог (а.с.184-188).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.

Судом першоїінстанції встановлено, що позивач працює в навчальному закладі Ізюмський ліцей №6 Ізюмської міської ради на посаді вчителя закладу загальної середньої освіти української мови та літератури, що підтверджується копією трудової книжки.

Розпорядженням Ізюмського міського голови № 106-ВС від 01.04.2022 було встановлено відсутність організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи в умовах воєнного стану та наказано пунктом 1.5 «Призупинити нарахування та виплату заробітної плати на весь час простою посадовим особам, працівникам виконавчих органів Ізюмської міської ради, які знаходяться на окупованих територіях України.

Наказом управління освіти Ізюмської міської ради № 02-ВС від 01.04.2023, встановлено відсутність організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи в умовах воєнного стану та наказано призупинити нарахування та виплату заробітної плати на весь час простою працівникам Управління освіти Ізюмської міської ради.

01.04.2022 року Ізюмський ліцей №6 Ізюмської міської ради наказом директора №50-к/тр «Про призупинення дії трудового договору» було визначено призупинення дії трудового договору до відновлення можливості виконувати роботу працівників, визначених у додатку 1 до наказу. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України (п.3 наказу). В додатку 1 до наказу №50-к/тр зазначено позивача ОСОБА_1 як працівника, з яким призупинено дію трудового договору. Наказом № 47/к/тр від 28.10.2022 року було припинено дію наказу №50-к/тр по відношенню до позивача.

Станом на день прийняття оскаржуваного наказу, тобто на 01 квітня 2022 року, частини 1, 2 статті 13 Закону діяли в такій редакції: «Призупинення дії трудового договору це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Про призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб».

У період з 01 квітня 2022 року по 10 вересня 2022 року місто Ізюм перебувало під тимчасовою окупацією і органи місцевого самоврядування не мали можливості здійснювати свої повноваження. Ця обставина є загальновідомою і не оспорюється сторонами.

Тому у вказаний період Ізюмський ліцей №6 Ізюмської міської ради не мав можливості виконувати свої зобов`язання щодо створення належних умов для матеріального забезпечення та організації праці позивача.

Тобто перебування Ізюмського ліцею №6 на тимчасово окупованій території виключало можливість виконання своїх обов`язків за трудовим договором (контрактом) як позивачем так і відповідачем. Тому наказ директорки Ізюмського ліцею №6 від 01.04.2022 року № 50-к/тр «Про призупинення дії трудового договору» в частині призупинення дії трудового договору з позивачем було винесено правомірно, згідно діючої на той час редакції частини 1 статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Отже, вимога позивача про визнання наказу неправомірним в частині призупинення трудового договору задоволенню не підлягає.

З 01 березня 2022 року в Ізюмському ліцеї №6 Ізюмської міської ради встановлений простой, при якому працівники фактично не виконують роботу, але за ними зберігається заробітна плата. Отже, повними місяцями в яких працював позивач є січень та лютий 2022 року. Відповідно довідки про доходи, позивач за останні два місяці праці, а саме січень та лютий 2022 року отримав 36000,08 (17842,75+18157,33) грн. У січні 2022 року 19 робочих днів, у лютому 2022 року 20 робочих днів, то середньоденна заробітна плата 36000,08 : 39 = 923,08 грн. Фактично вимушений прогул внаслідок незаконних дій відповідача був з 01.04.2022 року по 31.10.2022 року, без урахування святкових днів згідно Закону № 2136-ІХ (квітень 21 дня, травень 22 дня, червень 22 дня, липень 21 день, серпень 23 дня, вересень 22 дня, жовтень 20 днів), тобто 151 день. Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 139384,925 грн. (151 день х 923,08 грн).

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині визнання неправомірними положень наказу в частині припинення виплати заробітної плати позивачу та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, внаслідок призупинення дії трудового договору, суд першої інстанції виходив із їх законності та обґрунтованості.

Проте погодитися з таким висновком суду, колегія суддів не може, виходячи з наступного.

Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022«Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє натеперішній час.

Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Частинами другою та третьою статті 1 Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 2136-ІХ, призупинення дії трудового договору це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.

Разом із тим, абзацом першимчастини другої статті 13 Закону № 2136-ІХвстановлено, що призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору.

Отже, роботодавцю надано право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою. Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціонування з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 01 червня 2023 року у справі № 149/1089/22 (провадження № 61-292св23), від 14 вересня 2023 року у справі № 754/5488/22 (провадження № 61-6588св23), від 14 лютого 2024 року у справі № 201/791/23 (провадження № 61-11881св23).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наказ директора від 01.04.2022 року №50-к/тр "Про призупинення дії трудового договору" Ізюмського ліцею №6 Ізюмської міської ради, за своєю формою і змістом відповідає вимогам статті 13 Закону України № 2136-ІХ.

При цьому слід зазначити, що на час призупинення дії трудового договору, за позивачем зберігається робоче місце, сам трудовий договір не припинений, а, відповідно до положень частини четвертої статті 13 Закону № 2136-ІХ, відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 17 квітня 2024 року у справі № 933/411/22.

Таким чином, суд першої інстанції ухвалив вірне рішення в частині не задоволення вимоги позивача про визнання в цілому наказу директорки Ізюмського ліцею №6 №50-к/тр. неправомірним щодо припинення дії трудового договору.

При цьому дійшов помилкового висновку в частині задоволення позову без скасування самого наказу, який і був підставою як для призупинення трудових правовідносин, так і для призупинення нарахування та здійснення оплати праці, які є складовою трудових правовідносин.

Суд 1 інстанції здійснив помилку, задовольняючи інші позовні вимоги, які є похідними від первісної та основної позовної вимоги.

Вказаним наказом фактично визнано неможливість для педагогічних працівників закладу, враховуючи його специфіку, виконувати в дистанційному режимі трудові обов`язки в обсязі, визначеному освітніми програмами, а для роботодавця - створити умови педагогічним працівникам для виконання трудових обов`язків, приймаючи до уваги необхідність збереження життя і здоров`я учнів, педагогічних та інших працівників та відсутність в приміщенні закладу укриття для здобувачів мистецької освіти і працівників.

Доказів на спростування таких висновків позивачем не надано.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмовити позивачу у визнанні неправомірними дії директорки Ізюмського ліцею № 6 Ізюмської міської ради щодо видання наказу від 01.04.2022 року № 50-к/тр «Про призупинення дії трудового договору» Ізюмського ліцею № 6 Ізюмської міської ради в частині призупинення дії трудового договору з 01 квітня 2022 року із ОСОБА_1 та припинення виплати заробітної плати.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення з Ізюмського ліцею № 6 Ізюмської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань управління освіти Ізюмської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу, внаслідок припинення дії трудового договору за період з 01.04.2022 року до 31.10.2022 у розмірі 139384,925 грн, - апеляційний суд дійшов до висновку про необхідність відмовити в її задоволенні, оскільки зазначена позовна вимога є похідною від вимоги про визнання протиправним неправомірними дії директорки Ізюмського ліцею № 6 Ізюмської міської ради щодо видання наказу від 01.04.2022 року № 50-к/тр «Про призупинення дії трудового договору» Ізюмського ліцею № 6 Ізюмської міської ради.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при перегляді справи в апеляційному суді, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління освіти Ізюмської міської ради - задовольнити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2024 року - скасувати в частині визнання неправомірними дії директорки Ізюмського ліцею №6 Ізюмської міської ради щодо видання наказу від 01.04.2022 року №50-к/тр "Про призупинення дії трудового договору" Ізюмського ліцею №6 Ізюмської міської ради в частині припинення виплати заробітної плати ОСОБА_1 та стягненні з Ізюмського ліцею №6 Ізюмської міської ради на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління освіти Ізюмської міської ради середній заробіток за період з 01.04.2022 по 31.10. 2022 року у розмірі 139384,93 грн., а також в частині стягнених судових витрат та відмовити взадоволені цихвимог.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: