Постанова

від 01.05.2024 по справі 201/13806/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3210/24 Справа № 201/13806/23 Суддя у 1-й інстанції - Наумова О. С. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 53

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за апеляційною скаргою Донецького регіонального центру з гідрометеорології

на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 01 січня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Донецького регіонального центру з гідрометеорології про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору, поновлення дії трудового договору, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що починаючи з 01 серпня 2018 року перебуває у трудових відносинах з відповідачем, обіймаючи посаду інженера з охорони праці НОМЕР_1 категорії Донецького РЦГМ, проте у зв`язку зі збройною агресією проти України, вимушена була виїхати до м. Дніпра.

Позивач зазаначає, що 06 вересня 2022 року начальником Донецького РЦГМ (надалі Донецький РЦГМ) було повідомлено працівникам про часткове зупинення роботи Донецького РЦГМ та оголошення простою станом на 05 вересня 2022 року.

Наказом начальника Донецького РЦГМ від 06 жовтня 2022 року № НК-12/995 у зв`язку з поновленням роботи Адміністрації Донецького регіонального центру з гідрометеорології, припинений простій, оголошений для інженера з охорони праці 1 категорії Донецького РЦГМ, яку вона займає, з посиланням на ст. 113 КЗпП України.

В той же день, наказом Донецького РЦГМ від 06 жовтня 2022 року № НК-13/995 у зв`язку з неможливістю виконання Донецьким РЦГМ функцій та завдань у м. Маріуполь Донецької області через збройну агресію рф проти України, з 10 жовтня 2022 року на період оголошення воєнного стану на території України змінено її адресу робочого місця з Донецької області м. Маріуполь вул. Гагаріна, буд. 5, на АДРЕСА_1 (адміністративна будівля Дніпропетровського РЦГМ) з забезпеченням оплати заробітної плати відповідно до штатного розпису та установлення режиму роботи.

Наказом Донецького РЦГМ від 28 квітня 2023 року № НК-29/995 наказ Донецького РЦГМ від 06 жовтня 2022 року № НК-12/995 «Про припинення простою для ОСОБА_1 » та наказ Донецького РЦГМ від 06 жовтня 2022 року № НК-13/995 «Про тимчасову зміну робочого місця ОСОБА_1 » вважати такими, що втратили чинність, знову оголошено простій не з вини працівника ОСОБА_1 з 01 травня 2023 року по 31 травня 2023 рік.

Ознайомившись з вишевказаним наказом, звернулася до відповідача із заявою про його скасування, оскільки зміст наказу суперечив дійсним обставинам справи, та звернулася за роз`ясненнями до Українського гідрометеорологічного центру.

Наказом Донецького РЦГМ від 22 вересня 2023 року № НС-37/995 була призупинена робота структурних підрозділів Донецького РЦГМ.

26 вересня 2023 року отримала повідомлення від Донецького РЦГМ № 995-01-422/995 про зміну істотних умов праці, яким була проінформована про наступне: наказом Донецького РЦГМ від 26 вересня 2023 року № НС-88/995 «Про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 » з 01 жовтня 2023 року до відновлення можливості надавати роботу та виконувати посадові обов`язки у м. Маріуполі, змінено істотні умови праці та забезпечено робоче місце у м. Києві з подальшим виконанням посадових обов`язків, обумовлених трудовим договором, із дотриманням попереднього графіка роботи та раніше встановлених умов праці. У разі відмови або невиходу на роботу, на умовах змінених істотних умов праці, з ОСОБА_1 буде призупинено дію трудового договору.

Позивач зазначає, що двічі направляла заяви про готовність виконувати свої посадові обов`язки дистанційно у зв`язку з відсутністю житла в м. Києві та переведення з простою на роботу дистанційно, однак двічі відповідачем відмовлено у переведенні у режим дистанційної роботи, із посиланням на те, що роботодавець повинен дотримуватися вимог чинного законодавства України, умов колективного і трудового договору.

02 жовтня 2023 року направила запит до Донецького РЦГМ з проханням надати роз`яснення щодо чинного законодавства України, колективного та трудового договору, на підставі яких приймається рішення про відмову у режимі дистанційної роботи. Також зверталася зі скаргою до Державної служби України з питань праці щодо відмови переведення у режим дистанційної роботи

03 жовтня 2023 року отримала повідомлення відповідача про призупинення дії трудового договору з 03 жовтня 2023 року на підставі наказу № НК-101/995 від 03 жовтня 2023 року Донецького і РЦГМ до припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Вважає наказ про призупинення дії трудового договору незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки умовою для призупинення дії трудового договору є абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи, проте вона має можливість виконувати роботу за місцем фактичного проживання, та може працювати дистанційно з дотриманням встановлених умов праці. Разом з тим, просила поновити з 03 жовтня 2023 року дію трудового договору.

Рішенням Жовтневого районногосуду м.Дніпропетровськавід 01січня 2024року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконнимта скасовано наказ начальника Донецького регіонального центру з гідрометеорології від 03 жовтня 2023 року № НК-101/995 в частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 , інженером з охорони праці НОМЕР_1 к Донецького регіонального центру з гідрометеорології.

Поновлено з 03 жовтня 2023 року дію трудового договору з ОСОБА_1 , інженером з охорони праці НОМЕР_1 к Донецького регіонального центру з гідрометеорології.

Стягнуто з Донецького регіонального центру з гідрометеорології на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду мотивовано наявністю підстав для визнання незаконним наказу про призупинення дії трудового договору з позивачем, оскільки обставини абсолютної неможливості відповідача у зв`язку із військовою агресією проти України надати позивачеві роботу, а останній її виконувати, у цій справі не встановлено, а умови, за яких дію трудового договору було призупинено, суперечать закону, що є наслідком визнання такого наказу начальника Донецькогорегіонального центруз гідрометеорологіївід 03жовтня 2023року №НК-101/995в частиніпризупинення діїтрудового договоруз ОСОБА_1 ,інженером зохорони праці1категорії Донецькогорегіонального центруз гідрометеорології,незаконним тайого скасування,з одночаснимпоновленням діїтрудового договору.

Не погодившись з таким рішення суду, Донецький регіональний центр з гідрометеорології звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач був вправі впроваджувати будь-які зміни в організації виробництва і праці як і цілому по підприємству, так і в окремих підрозділах, або по відношенню до окремих працівників, які вважає за доцільне для покращення ефективності своєї діяльності. Дії відповідача щодо зміни в організації виробництва та праці були обґрунтованими та документально оформленими, відповідач дотримався установленого законом порядку проведення зміни істотних умов праці.

Вказує, що судом першої інстанції не вірно встановлено, що позивач має право звертатися до роботодавця з пропозицією дистанційної організації роботи, а потім оскаржувати в судовому порядку наказ Донецького РЦГМ від 26 вересня 2023 року №НК-88/995 Про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 з підстав визначених положеннями ч.1 ст.13 ЗУ Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану - призупинення дії трудового договору, необхідно оскаржувати дії роботодавця фактично за зміну умов організації праці, відповідно до ст. 32 КЗпП, та, відповідно, припинення трудового договору за п.6 ч.1 ст. 36 КзпП.

13 лютого 2024 року позивач, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, подала відзив на апеляційну скаргу засобами поштового зв`язку, в якому просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Судомвстановлено,що ОСОБА_1 з 01 серпня 2018 року перебуває у трудових відносинах з Донецьким РЦГМ, що знаходився в АДРЕСА_2 , обіймаючи посаду інженера з охорони праці І категорії, що сторонами не оспорюється.

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою УСЗН від 11 травня 2022 року № 1201-5001561440.

Наказом начальника Донецького РЦГМ від 01 квітня 2022 року за № 336/к у зв`язку із проведенням воєнних дій на території Донецької області, ускладненням роботи державних установ, що перешкоджає діяльності Донецького РЦГМ, у тому числі виконання службових обов`язків на робочих місцях та загрозою життю працівників, керуючись статтею 113 КЗпП України, оголошено простій з 01 квітня 2022 року до 30 квітня 2022 року, з оплатою праці не менше мінімальної заробітної плати, у т.ч. ОСОБА_1 (а.с. 90).

Листом начальника Донецького РЦГМ від 06 вересня 2022 року № 301 повідомлено працівників про часткове зупинення роботи Донецького РЦГМ та оголошення простою станом на 05 вересня 2022 року (а.с. 16).

Наказом начальника Донецького РЦГМ від 06 жовтня 2022 року № НК-12/995 припинений простій, оголошений відповідно до ст. 113 КЗпП України для інженера з охорони праці 1 категорії Донецького РЦГМ ОСОБА_1 з 10 жотвня 2022 року (а.с. 18, 112).

Наказом начальника Донецького РЦГМ від 06 жовтня 2022 року № НК-13/995 у зв`язку з неможливістю виконання Донецьким РЦГМ функцій та завдань у м. Маріуполь Донецької області через збройну агресію РФ проти України, з 10 жовтня 2022 року на період оголошення воєнного стану на території України змінено адресу робочого місця ОСОБА_1 з Донецької області м. Маріуполь вул. Гагаріна, буд. 5, на АДРЕСА_1 (адміністративна будівля Дніпропетровського РЦГМ) з забезпеченням оплати заробітної плати відповідно до штатного розпису та установлення режиму роботи (а.с. 19, 113).

28 квітня 2023 року на електронну пошту Донецького РЦГМ від ОСОБА_1 надійшло повідомлення про те, що її робоче місце передається іншому працівнику і вона з 01 травня 2023 року вимушена перейти на дистанційну роботу. Однак заяв про її переведення на дистанційну роботу не надсилала. Тому з 01 травня 2023 року забезпечення дії наказу від 06 жовтня 2022 року № НК-13/995 «Про тимчасову зміну робочого місця ОСОБА_1 » стало неможливим і робоче місце ОСОБА_1 з 01 травня 2023 року повернулося за адресою м. Маріуполя.

Наказом Донецького РЦГМ від 23 серпня 2022 № 409 «Про зміну місцезнаходження Донецького РЦГМ» тимчасово змінено адресу Донецького РЦГМ з адреси: АДРЕСА_2 , на АДРЕСА_3 (а.с. 145).

Наказом начальника Донецького РЦГМ від 28 квітня 2023 року № НК-29/995 наказ Донецького РЦГМ від 06 жовтня 2022 року № НК-12/995 «Про припинення простою для ОСОБА_1 » та наказ Донецького РЦГМ від 06 жовтня 2022 року № НК-13/995 «Про тимчасову зміну робочого місця ОСОБА_1 » визнано вважати такими, що втратили чинність. Оголошено простій не з вини працівників ОСОБА_1 з 01 травня 2023 року по 31 травня 2023 року включно з оплатою у розмірі не менше 2/3 посадового окладу без урахування надбавок і доплат постійного характеру (а.с. 21), який направлений на електронну адресу позивачеві.

Наказом начальника Донецького РЦГМ від 25 травня 2023 року № НК-36/995 «Про оголошення простою» оголошено простій із 01 червня 2023 року по 30 червня 2023 року (а.с. 91).

Наказом начальника Донецького РЦГМ від 25 серпня 2023 року № НК-37/995 «Про оголошення простою» оголошено простій із 01 вересня 2023 року по 30 вересня 2023 року (а.с. 93).

01 травня 2023 року позивач звернулася до начальника Донецького РЦГМ із заявою про скасування наказу від 28 квітня 2023 року, оскільки вважала, що зміст наказу не відповідає дійсності, адже за вказаною у наказі причиною простою (проведенням воєнних дій на території Донецької області, ускладнення роботи установ, обмеження конституційного права на працю тощо) у простої повинні бути відправленні всі працівники Донецького РЦГМ, а не лише одна позивач. До спірного наказу позивач працювала у Дніпропетровському РЦГМ у м. Дніпрі, умови, на які є посилання у наказі про воєнні дії на території Донецькій області і про введення воєнного стану - не змінилися. Тобто, причина її відправки у простій не є проведення воєнних дій на території Донецької області, ускладнення роботи державних установ, що перешкоджає діяльності Донецького РЦГМ, у тому числі виконання службових обов`язків на робочих місцях та загрозою життю працівників. Зауважила, що згідно зі ст. 34 КЗпП, на яку є посилання у наказі від 28 квітня 2023 року, це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Тому причина переводу її на простій, це відсутність з боку керівника Донецького РЦГМ організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи за місцем її проживання в АДРЕСА_4 . (а.с. 27).

5 травня 2023 року позивач отримала відповідь № 995-01-202/775011 про те, що заява розглянута, порушені питання стосуються дій працівника при виникненні індивідуального трудового спору з роботодавцем і вказана заява не підлягає обов`язковому прийняттю і розгляду згідно Закону України «Про звернення громадян» (а.с. 26).

Наказом Донецького РЦГМ від 22 вересня 2023 року № НС-37/995 «Про тимчасову організацію роботи» призупинена дія деяких структурних підрозділів, у т.ч. у м. Маріуполі (а.с. 114 - 115).

26 вересня 2023 року позивач отримала повідомлення від Донецького РЦГМ № 995-01-422/995 «Про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 », яким проінформована про те, що наказом Донецького РЦГМ від 26 вересня 2023 року № НС- 88/995 «Про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 » з 01 жовтня 2023 року до відновлення можливості надавати роботу та виконувати посадові обов`язки у АДРЕСА_5 ), але не пізніше припинення чи скасування воєнного стану на території України, ОСОБА_1 , інженеру з охорони праці НОМЕР_1 категорії Донецького регіонального центру з гідрометеорології, змінено істотні умови праці: забезпечено робоче місце за адресою: АДРЕСА_6 , з подальшим виконанням посадових обов`язків, обумовлених трудовим договором, із дотриманням попереднього графіка роботи та раніше встановлених умов праці. У разі відмови або невиходу на роботу, на умовах змінених істотних умов праці, з ОСОБА_1 буде призупинено дію трудового договору (а.с. 30-31).

27 вересня 2023 року позивач електронною поштою направила повідомлення про готовність виконувати свої посадові обов`язки дистанційно, у зв`язку з відсутністю житла в м. Києві та просила видати наказ про переведення її з простою на роботу дистанційно у м. Дніпрі (а.с. 32).

29 вересня 2023 року отримала повідомлення від начальника Донецького РЦГМ № 995-01-438/995 «Про розгляд питання про переведення у режим дистанційної роботи», яким у переведенні інженера з охорони праці НОМЕР_1 категорії Донецького РПГМ Сивоконь Т.М. у режим дистанційної роботи відмовлено (а.с. 33).

29 вересня 2023 року позивач повторно звернулася із заявою до начальника Донецького РЦГМ, у якій просила змінити умови праці, дозволивши тимчасово, на період запровадженого на території України воєнного стану, працювати дистанційно, починаючи з 02 жовтня 2023 року до дня припинення або скасування воєнного стану на території України, з дотриманням встановленого у Донецькому РЦГМ п`ятиденного робочого тижня, без змін інших умов праці (а.с. 34).

02 жовтня 2023 року позивач отримала від начальника Донецького РЦГМ № 995-01-442/995 «Про розгляд питання переведення у режим дистанційної роботи» повідомлення, за змістом якого, роботодавець повинен дотримуватися вимог чинного законодавства України, умов колективного і трудового договору, та у переведенні інженера з охорони праці 1 категорії Донецького РЦГМ Сивоконь Т.М. у режим дистанційної роботи відмовлено (а.с. 35).

Окрім того, ОСОБА_1 зверталася із запитами до начальника Донецького РЦГМ про роз`яснення законодавства України, норм колективного і трудового договору, на підставі яких приймається рішення про відмову у режимі дистанційної роботи (а.с. 36-37).

Листом Донецького РЦГМ від 09 жовтня 2023 року № 995-01-484/995 позивачу було надано відповідь про результат розгляду скарги, якою роз`яснено причини неможливості переведення на дистанційний режим із посиланням на те, що служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю і за має звітувати виключно начальнику Донецького РЦГМ. Посада інженера з охорони праці І категорії, передбачає безпосередню присутність працівника на місці виконання своїх посадових обов`язків. Надання службового ноутбуку ОСОБА_1 для виконання посадових обов`язків у дистанційному режимі, можливе лише після укладання письмового договору між ОСОБА_1 та Донецьким РЦГМ про повну матеріальну відповідальність, згідно ст. 135-1 КЗпП України. Бажаний порядок відшкодування витрат, пов`язаних із виконанням дистанційної роботи (мобільний зв`язок, доступ до мережі інтернет, електроенергія і т.п.), або відмова від їх компенсації, для узгодження з роботодавцем, ОСОБА_1 не зазначено. Обмін службовими документами в структурі ДСНС України, здійснюється через систему електронного документообігу АСКОД. Створення та надання доступу до робочого місця ОСОБА_1 в системі електронного документообігу АСКОД та надання їй доступу до службової електронної поштової скриньки, яка перебуває у доменній зоні GOV.UA ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), можливо лише у межах приміщення установи з дотриманням заходів кібербезпеки в органах та підрозділах ДСНС України (а.с. 45-47).

02 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулася зі скаргою до Державної служби України з питань праці щодо відмови переведення у режим дистанційної роботи, призупинення дії трудового договору, яка була як звернення та листом Східного міжрегіонального управління Держпраці від 06 жовтня 2023 року за № СХ/3/238-3В-23 надана відповідь (а.с. 42-44).

Окрім того, 03 жовтня 2023 року позивач отримала повідомлення начальника Донецького РЦГМ за № 995-01-448/995 про призупинення дії трудового договору із ОСОБА_1 згідно із наказом № НК-101/995 (а.с. 57).

Так, наказом начальника Донецького РЦГМ від 03 жовтня 2023 року № НК-101/995 «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 », керуючись статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ (зі змінами внесеними Законом України № 2352 від 01 липня 2022 року), враховуючи Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами), та наказ Донецького регіонального центру з гідрометеорології від 26 вересня 2023 року № НК-88/995 «Про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 », на підставі не виходу на роботу ОСОБА_1 02 жовтня 2023 року на умовах зміни істотних умов праці (забезпечення робочого місця за адресою: АДРЕСА_6 , з подальшим виконанням посадових обов`язків, обумовлених трудовим договором, із дотриманням попереднього графіка і режиму роботи та раніше встановлених умов праці), що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, наказано: призупинти дію трудового договору з ОСОБА_1 , інженером з охорони праці І к Донецького регіонального центру з гідрометеорології з 03 жовтня 2023 року до припинення чи скасування воєнного стану на території України. Вести табель обліку робочого часу, невідпрацьованого ОСОБА_1 у зв`язку з призупиненням дії трудового договору. Відповідно до частини 3 статі 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.

Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Частинами 1 та 2 ст. 1 Закону № 2136-ІХ (в редакції на час винесення оспорюваного наказу від 03 жовтня 2023 року) встановлено, що цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону № 2136-ІХ у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 2136-ІХ призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.

Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 01 червня 2023 року у справі № 149/1089/22 (провадження № 61-292св23).

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону № 2136-ІХ призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору.

Стаття 32 КЗпП України регулює порядок і підстави переведення на іншу роботу, а також зміну істотних умов праці.

Так, переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або обладнанні у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Роботодавець не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я.

У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Разом із тим, у період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються згідно із Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX від 15 березня 2022 року.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 2136 у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.

Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону № 2136 у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

Тому, з метою виробничої необхідності, позивачу відповідно до ст. 32 КЗпП України, з 01 жовтня 2023 року до відновлення можливості надавати роботу та виконувати посадові обов`язки у м. Маріуполі (Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гагаріна, б.5), але не пізніше припинення чи скасування воєнного стану на території України, змінено істотні умови праці, які полягали у забезпеченні її робочим місцем у м. Києві з подальшим виконанням посадових обов`язків, обумовлених трудовим договором, із дотриманням попереднього графіка і режиму роботи та раніше встановлених умов праці.

Під істотними умовами праці розуміють (ч. 3 ст. 32 КЗпП України):

- системи та розміри оплати праці, тобто розмір тарифної ставки або окладу (посадового окладу), доплати, премії, надбавки, заохочувальні й компенсаційні виплати, оплата роботи в нічний і надурочний час, у святкові, неробочі та вихідні дні;

- пільги, які надаються згідно зі статутом підприємства, установи, організації та колективним договором;

- режим роботи, який містить, зокрема, час початку й закінчення робочого дня (зміни), тривалість робочого дня (зміни) і робочого тижня, кількість змін на добу; час надання обідньої перерви та її тривалість; вихідні дні тощо; встановлення або скасування неповного робочого часу;

- суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад та інше.

Перелік умов праці, які є істотними, не є вичерпним. Істотні умови праці можуть бути передбачені як трудовим договором, так і визначатися локальними документами на підприємстві (в установі, організації) - у колективному договорі, правилах внутрішнього трудового розпорядку, штатному розписі, положенні про оплату праці та інше».

Зміна істотних умов праці (розміру оплати праці, тривалості робочого часу, режиму роботи, зміну розрядів і найменування посад) можлива випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці.

Під змінами в організації виробництва і праці можна розуміти раціоналізацію робочих місць, введення нових форм організації праці, впровадження передових методів, технологій тощо.

Водночас, як встановлено судом, у відповідача не відбувалися зміни в організації виробництва і праці, а відбулося припинення роботи ряду структурних підрозділів, які опинилися на тимчасово окупованих територіях, про що свідчить наказ про тимчасово організацію роботи від 22 вересня 2023 року № НС-37/995.

Однак цим наказом не змінені істотні умови праці.

Наказ Донецького РЦГМ від 26 вересня 2023 року № НС-88/995 «Про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 », яким з 01 жовтня 2023 року позивачу забезпечено робоче місце за адресою: АДРЕСА_6 , по суті є переведенням в іншу місцевість. При цьому, наказ також не містить змін істотних умов праці, а навпаки, вказує на виконання і у подальшому позивачкою посадових обов`язків, обумовлених трудовим договором, із дотриманням попереднього графіка роботи та раніше встановлених умов праці (а.с. 30-31).

Частина 1 ст. 3 спеціального Закону № 2136 надає право роботодавцеві у період дії воєнного стану перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, однак у даному випадку відповідачем до спірних правовідносин, що складися із позивачкою застосовні норми ч. 2 ст. 3 Закону № 2136 (щодо зміни істотних умов праці), яких у дійсності не існувало.

Пропозиція переведення в іншу місцевість суттєво вплинула би на рішення позивача, як внутрішньо переміщеної особи, яка проживає у м. Дніпрі і не має житла у м. Києві (про що остання неодноразово повідомляла відповідача) щодо погодження на переведення.

Відповідно до пункту «d» частини 2 статті 2 Конвенції Міжнародної організації праці від 28 червня 1930 року № 29 «Про примусову чи обов`язкову працю» (ратифікована Україною 10.08.1956) до поняття «примусова чи обов`язкова праця» не належить будь-яка робота чи служба, що її вимагають в умовах надзвичайних обставин, тобто у випадках: війни; лиха, або загрози лиха, як-от пожежі, повені, голод, землетруси, сильні епідемії чи епізоотії, навала шкідливих тварин чи комах, поширення рослин-паразитів; обставин, що ставлять під загрозу або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови всього або частини населення.

Стаття 43 Конституції України забороняє використання примусової праці та визначає види трудової діяльності, які не вважаються примусовою працею. Це, зокрема, військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Відтак, у разі відмови від переведення в іншу місцевість, позивач, яка не обіймає посаду, пов`язану із виконанням військового обов`язку, могла б скористатися правом на звільнення за власним бажанням.

Тому, посилання на невиконання позивачем наказу від 26 вересня 2023 року № НС-88/995 «Про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 », який покладний в одну з підстав призупинення дії трудового договору, суперечить дійсним обставинам справи та вимогам закону.

З цього слідує, що складання відповідачем актів про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці від 02 жовтня 2023 року, від 03 жовтня 2023 року (а.с. 172) взагалі не має жодного правового значення. В актах взагалі не зазначено, на якому робочому місці не з`явилася позивач, лише посилання на наказ про зміну її робочого місця. Взагалі не зрозуміло, яким чином працівники, що склали ці акти зафіксували відсутність позивача на робочому місці, адже акти не містять місця їх складання. За наслідками відсутності на робочому місці позивач не притягувалася до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни.

Спеціальний Закон № 2136-ІХ надав право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин, та не виплачувати у період призупинення заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати працівникам.

Разом з тим, як вбачається з аналізу положень ч. 1 ст. 13 Закону, таке право роботодавця настає за певних умов. Такими умовами призупинення трудового договору з працівником є абсолютна неможливість через збройну агресію: роботодавцем надати роботу, а працівником - виконувати її. До того ж побудова цієї норми закону вказує на те, що законодавець передбачив одночасне настання як неможливості роботодавцем надати роботу, так і неможливість виконувати цю роботу працівником.

За умови, що працівник може виконувати роботу, а роботодавець може надати роботу, відсутні підстави для призупинення дії трудового договору.

Відтак першочерговим для суду є встановити можливість або відсутність такої можливості у роботодавця надати роботу працівнику.

Колегія суддів наголошує, що задовольняючи позов, суд першої інстанції вірно встановив, що на неодноразові звернення позивача, відповідач двічі відмовляв у переведенні у режим дистанційної роботи, із посиланням на те, що роботодавець повинен дотримуватися вимог чинного законодавства України, умов колективного і трудового договору, без наведення конкретних причин неможливості виконувати роботу дистанційно.

Обґрунтовуючи неможливість виконувати роботу дистанційно відповідач посилався на те, що, відповідно до вимог Положення про Донецький РЦГМ інженер з охорони праці І категорії підпорядковується безпосередньо начальнику Донецького РЦГМ, повинен звітувати виключно останньому, ця посада передбачає безпосередню присутність працівника на місці виконання посадових обов`язків. Крім того, позивачці слід було надати службовий ноутбук для виконання посадових обов`язків у дистанційному режимі, що можливе лише після укладання письмового договору про повну матеріальну відповідальність, бажаний порядок відшкодування витрат, пов`язаних із виконанням дистанційної роботи (мобільний зв`язок, доступ до мережі інтернет, електроенергія і т.п.). Обмін службовими документами в структурі ДСНС України здійснюється через систему електронного документообігу АСКОД, а надання доступу до робочого місця в цій системі електронного документообігу можливо лише у межах приміщення установи з дотриманням заходів кібербезпеки. Разом з цим відповідач зазначав, що законом не передбачено можливість роботи дистанційно.

На запит Донецького РЦГМ від 29 вересня 2023 року № 995 01-435/995 «Про забезпечення окремого робочого місця» до Дніпропетровського РЦГМ про можливість тимчасово забезпечити окремим робочим місцем ОСОБА_1 на базі Дніпропетровського РЦГМ, листом від 29 вересня 2023 року № 994-01-779/995 «Про забезпечення окремого робочого місця» Дніпропетровський РЦГМ повідомлено про неможливість забезпечити працівника Донецького РЦГМ окремим робочим місцем.

Як вбачається із протоколу засідання комісії Донецького РЦГМ від 29 вересня 2023 року № 1 із розгляду питання переведення позивача у режим дистанційної роботи та протоколу від 02 жовтня 2023 року № 3 засідання комісії Донецького РЦГМ із розгляду питання переведення позивача у режим дистанційної роботи, за результатами обговорення, комісія відмовила ОСОБА_1 у наданні можливості працювати дистанційно (а.с. 151 - 152, 156 157), про що остання була проінформована відповідними повідомленнями (а.с. 154). При цьому, судом вірно встановлено, що ОСОБА_1 не була присутня на засіданні комісії, питання про неможливість переведення її у режим дистанційної роботи, вирішено без неї.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання дистанційної, надомної роботи та роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу» № 1213-IX від 04 лютого 2021 року, який набрав чинності 27 лютого 2021 року, КЗпП України доповнено новою статтею 60-2 «Дистанційна робота», якою законодавець законодавчо закріпив можливість дистанційної роботи, типову форма трудового договору про дистанційну роботу, порядок і строки забезпечення таких працівників обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами, порядок і строки подання такими працівниками звітів про виконану роботу, розмір, порядок і строки виплати працівникам компенсації за використання належних їм або орендованих ними обладнання, програмно-технічних засобів, засобів захисту інформації та інших засобів, порядок відшкодування інших пов`язаних з виконанням дистанційної роботи витрат визначаються трудовим договором про дистанційну роботу.

Пояснюючи неможливість працювати дистанційно відповідач констатував необхідність присутності на робочому місці нормами Положення про Донецький РЦГМ, необхідності надання ноутбуку та укладенням договору про матеріальну відповідальність, забезпеченням доступу до електронного документообігу.

Водночас, судом першої інстанції встановлено, що відповідач не аргументував, що саме заважало б позивачу працювати дистанційно, які складнощі (організаційні, фінансові) були із запровадженням дистанційної роботи, чому позивача не можливо дистанційно підключити до системи електронного документообігу АСКОД, не пропонував переглянути посадові обов`язки останньої та запропонувати інший режим роботи тощо. При цьому, відповідач посилався на Положення, які затверджене наказом ДСНС від 07 травня 2021 року за № 288, тобто діяло до повномасштабного вторгнення, а отже, не містило норм, які б упорядковували роботу центру у нових реаліях, у зв`язку з чим суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що відповідачем неаргументована відмовлено позивачу у переведенні на роботу дистанційно, з чим повністю погоджується і колегія суддів.

Разом з цим, суд першої інстанції надав належну оцінку і тому факту, що 29 вересня 2023 року, 02 жовтня 2023 року відповідач направив позивачу повідомлення про неможливість її переведення у режим дистанційної роботи, а 03 жовтня 2023 року (наступного дня після останньої відмови) призупинив дію трудового договору із посиланням на те, що позивач не вийшла на запропоноване їй місце роботи у м. Києві, що є несправедливим по відношенню до найманого працівника, який є менш захищеною та одночасно більш вразливою стороною відносин у сфері праці. При цьому врахував, що позивач, будучи внутрішньо-переміщеною особою, проживає у м. Дніпрі разом із сім`єю. Вочевидь, що нове переміщення до м. Києва зумовило суттєві зміни в організації її життя та її сім`ї, що роботодавцем взагалі не враховано, з чим погоджується і колегія суддів.

З урахуванням вищезазначеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, що призупинення дії трудового договору з позивачем є незаконним, оскільки обставин неможливості відповідача у зв`язку з військовою агресією проти України надати позивачу роботу, а останній її виконувати в цій справі не встановлено, а умови, за яких дію договору призупинено суперечать закону.

Доводи апеляційної скарги зводяться до цитування апелянтом встановлених судом першої інстанції обставин на підставі письмових доказів, наданих сторонами, а також засновуються на висновках Верховного Суду, які прийняті до впровадження в країні воєнного стану та до прийняття ЗУ Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану від 15 березня 2022 року, а тому колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, а обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, вже були предметом розгляду судом першої інстанції і судом надано на ці доводи вичерпну відповідь.

Аргументи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не вірно встановлено, що позивач мала право звернутись до роботодавця з пропозицією дистанційної організації роботи, а потім оскаржувати в судовому порядку наказ Донецького РЦГМ від 26 вересня 2023 року №НК-88/995 Про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 з підстав відповідно до ч.1 ст.13 ЗУ Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану - призупинення дії трудового договору, а необхідно оскаржувати дії роботодавця фактично за зміну умов організації праці, відповідно до ст. 32 КЗпП, та, відповідно, припинення трудового договору за п.6 ч.1 ст. 36 КЗпП, а тому дійшов до помилкового висновку, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки судом надано на ці доводи вичерпну відповідь та вказані доводи суперечать наявним в матеріалах справи доказам та нормам діючого законодавства, а судом першої інстанції, в свою чергу, було в повному обсязі з`ясовано всі обставин, необхідні для вирішення спору у даній справі.

Колегія суддів наголошує, що апелянтом не зазначено жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були досліджені судом першої інстанції та чому не була надана правова оцінка. Такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для скаржника, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Донецького регіонального центру з гідрометеорології - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 01 січня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Суддя: В.С. Городнича

Т.П. Красвітна