Рішення

від 01.05.2024 по справі 515/1017/23

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 515/1017/23

Провадження № 2/513/235/24

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2024 року Саратський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Рязанової К.Ю.,

за участю секретаря судових засідань Аркуша І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Сарата цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Татарбунарська сукняна фабрика» про зняття арешту з нерухомого майна,

у с т а н о в и в:

26 червня 2023 року позивачка ОСОБА_1 , з урахуванням уточненої позовної заяви, звернулась до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Татарбунарська сукняна фабрика» про зняття арешту з нерухомого майна, який обґрунтовано тим, що на підставі Свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, від 17 липня 2014 року посвідченого приватним нотаріусом Монастирліу О.П. вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 стала власницею 39/1000 частини комплексу, сукняна фабрика, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначені 39/1000 частки складаються з складського приміщення, яке входить до комплексу сукняна фабрика, в плані знаходиться під літерою «Ц», службової будівлі, гаражу, яке входить до комплексу сукняна фабрика, в плані знаходиться під літерою «О». Зазначене майно зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень 17 липня 2014 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 121080351250, номер запису про право власності - 6374747, дата та час державної реєстрації 17 липня 2014 18:07:31.

На теперішній час у неї виникла необхідність розпорядитись своїм нерухомим майном, яке знаходиться у її власності, але при звернені до нотаріуса він повідомив їй, що на підставі ухвали Татарбунарського районного суду Одеської області від 07 вересня 2006 року був накладений арешт на частину нерухомого майна, а саме: гараж, чотири бокси та прибудова-гараж під літерою «О», адреса: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з викладеним позивачка вважає, що зазначений арешт нерухомого майна порушує її права, вона має право вільно розпорядитися належним їй майном, тому просила звільнити з-під арешту належне їй майно.

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 27 червня 2023 року позовну заяву залишено без руху.

17 липня 2023 року надійшла уточнена позовна заява про зняття арешту з нерухомого майна.

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 18 липня 2023 року відкрито провадження у справі та визначено справу розглядати у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 24 жовтня 2023 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

Розпорядженням в.о. голови Татарбунарського районного суду Одеської області від 14 грудня 2023 року зазначена цивільна справа передана на розгляд Саратського районного суду Одеської області.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 18 січня 2024 року цивільну справу прийнято до провадження, та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, з призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 15 квітня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Татарбунарська сукняна фабрика» про зняття арешту з нерухомого майна, до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 01 травня 2024 року о 14:00 годині в приміщенні Саратського районного суду з викликом сторін.

Позивачка та її представник подали до суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали.

Відповідач подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов визнав.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що за заявою відповідача, Відкритого акціонерного товариства «Татарбунарська сукняна фабрика», на підставі ухвали Татарбунарського районного суду Одеської області від 07 вересня 2006 року, накладено арешт на 4 бокси та прибудову (гараж під літ. «О») на території сукняної фабрики по АДРЕСА_1 .

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майна, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, інформаційна довідка №336679662 від 22 червня 2023 року, до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено реєстраційний запис, параметрами якого є арешт нерухомого майна на підставі ухвали суду від 07 вересня 2006 року, об`єктом обтяження є гараж, чотири бокси та прибудова - гараж під літерою «О», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , власником є ОСОБА_2 .

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 05 листопада 2010 року позовну заяву ВАТ «Татарбунарська сукняна фабрика» до Відділу державної виконавчої служби Татарбунарського районного управління юстиції Одеської області, Спеціалізованого державного підприємства «Укрспец`юст» в особі Одеської філії, ОСОБА_2 , Татарбунарської державної нотаріальної контори, управління Пенсійного фонду України у Татарбунарському районі Одеської області, Головного державного казначейства України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання прилюдних торгів недійсними залишено без розгляду. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03 лютого 2011 року ухвалу Татарбунарського районного суду Одеської області від 05 листопада 2010 року залишено без змін.

Відповідно до свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 17 липня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Монастирліу О.П., ОСОБА_1 , належить на праві власності майно, що складається з: складського приміщення, яке входить до комплексу сукняна фабрика, в плані знаходиться під літерою "Ц", загальною площею 159,6 кв.м, площа по зовнішнім замірам - 183,7 кв.м, загально будівельний об`єм - 882 куб.м; службової будівлі (гаражу), яке входить до комплексу сукняна фабрика, в плані знаходиться під літерою "О", збудоване - 1968/2012 роках, загальною площею 166,4 кв.м, площа по зовнішнім замірам 192,1 кв.м, загальний будівельний обєм - 525 куб.м. Форма власності приватна, вид спільної власності - спільна часткова, розмір частки 39/1000, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене майно зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень 17 липня 2014 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 121080351250, номер запису про право власності - 6374747, дата та час державної реєстрації 17 липня 2014 18:07:31.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантована статтею 391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Стаття 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

За змістом статей 316, 317, 321, 391 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Гарантуючи захист права власності, закон надає право власнику вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2023 року у справі № 334/1250/22 (провадження №61-12728св22) зазначено: «Забезпечення позову за своєю суттю є тимчасовим обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Відповідно до частини першої статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Забезпечувальні заходи скасовуються судом шляхом постановлення процесуального рішення - ухвали. Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову. Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення. Питання, пов`язані із забезпеченням позову, зміною виду чи їх скасуванням вирішуються у порядку, передбаченому ЦПК України, і не можуть бути предметом розгляду в іншому провадженні. Водночас за приписами частини першої статті 158 ЦПК України із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно) може звернутися виключно учасник справи. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутися до суду з позовом про зняття з нього арешту. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 753/12741/17 (провадження № 61-15806св19), від 22 квітня 2020 року у справі № 607/15533/17 (провадження № 61-43809св18), від 06 травня 2020 року у справі № 756/8156/18 (провадження № 61-48774св18), від 19 листопада 2020 року у справі № 759/3883/17 (провадження № 61-21905св19), від 27 січня 2021 року у справі № 757/9023/18-ц (провадження № 61-14051св19), від 10 лютого 2021 року у справі № 641/1271/19-ц (провадження № 61-5579св20).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 465/7143/20 (провадження № 61-6011св22) вказано, що: «Спірне майно позивачем придбане на публічних торгах, процедура яких передбачає продаж майна без обтяжень, а тому позивач мав законні підстави сподіватися, що придбав спірне майно без будь-яких обтяжень. Задовольняючи позовну заяву про звільнення спірного майна з-під арешту, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що у цій справі предметом позовної вимоги є звільнення з-під арешту спірного нерухомого майна, а не скасування ухвали Галицького районного суду місті Львова від 22 вересня 2011 року у справі № 2-2002/11, у зв`язку із цим дійшов правильного висновку про те, що саме звільнення майна з під арешту відновить порушене право позивача на розпорядження своїм майном».

Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» судам роз`яснено, що заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу (частина третя статті 154 ЦПК). При цьому із заявою про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору (частина четверта статті 154 ЦПК України). Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (стаття 60 Закону України «Про виконавче провадження»).

Як вбачається із ухвали Татарбунарського районного суду Одеської області від 07 вересня 2006 року арешт було накладено за заявою відповідача у даній справі в межах розгляду справи за позовом ВАТ «Татарбунарська сукняна фабрика» до Відділу державної виконавчої служби Татарбунарського районного управління юстиції Одеської області, Спеціалізованого державного підприємства «Укрспец`юст» в особі Одеської філії, ОСОБА_2 , Татарбунарської державної нотаріальної контори, про визнання прилюдних торгів недійсними.

Згідно з частиною 2 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підставою для реєстрації припинення обтяження є в тому числі й рішення суду, що набрало законної сили.

Згідно з ч. 1 ст. 650 ЦК України, особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 656 ЦК України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, різновидом договору купівлі-продажу є продаж майна на прилюдних торгах, сторонами якого є організатор торгів як продавець та переможець торгів як покупець, а його істотними умовами - предмет договору та покупна ціна.

Із правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року у справі №6-174цс12 слідує, що виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, складання державним виконавцем за результатами їх проведення акту про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином.

У пунктах 7.4.-7.6. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) зазначено: «правова природа процедур реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Близькі за змістом висновки сформульовані у пунктах 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19).

Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Як встановлено судом, приватний нотаріус Татарбунарського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П., відповідно до статті 66 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі акта державного виконавця про проведення торгів, затвердженого виконуючим обов`язки начальника відділу державної виконавчої служби Татарбунарського районного управління юстиції Одеської області 09 квітня 2014 року, посвідчив, що ОСОБА_1 , місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер облікової картки податків НОМЕР_1 ), належить на праві власності майно, що складається з: складського приміщення, яке входить до комплексу сукняна фабрика, в плані знаходиться під літерою «Ц», загальною площею 159,6 кв.м, площа по зовнішнім замірам 183,7 кв.м., загально будівельний об`єм 882 куб.м; службової будівлі (гаражу), яке входить до комплексу сукняна фабрика, в плані знаходиться під літерою «О», збудоване 1968/2012 роках, загальною площею 166,4 кв.м, площа по зовнішнім замірам 192,1 кв.м, загальний будівельний об`єм 525 куб.м. Форма власності приватна, вид спільної власності - спільна часткова, розмір частки 39/1000 (тридцять дев`ять тисячних), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 80263 (вісімдесят тисяч двісті шістдесят три) гривні 54 копійки, яке раніше належало ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», арешт може бути знятий за рішенням суду.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Враховуючи той факт, що на даний час, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №24406277 від 17 липня 2014 року та свідоцтва від 17 липня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за №1223, позивачка, ОСОБА_1 , є власницею складського приміщення, яке входить до комплексу сукняна фабрика, розмір її частки складає 39/1000 (тридцять дев`ять тисячних), за адресою: АДРЕСА_1 , на яке накладено арешт на підставі ухвали Татарбунарського районного суду Одеської області від 07 вересня 2006 року, є підстави для зняття арешту з нерухомого майна. Звільнення майна з під арешту відновить порушене право позивачки на розпорядження своїм майном.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 3, 15, 16, 20, 321, 391 Цивільного кодексу України, статтями 2-5, 8, 10-13, 76-82, 89, 141, 209, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Татарбунарська сукняна фабрика» про зняття арешту з нерухомого майна, - задовольнити.

Скасувати арешт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , накладений на підставі ухвали Татарбунарського районного суду Одеської області від 07 вересня 2006 року, на 4 бокси та прибудову (гараж під літ. "О"), реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 3824294.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Інформація про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Представник позивачки: ОСОБА_5 , свідоцтво на право на зайняття адвокатською діяльністю ОД № 002979, видане 19 квітня 2017 року, адреса для листування: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ВАТ «Татарбунарська сукняна фабрика», ЄДРПОУ 00306992, вул.Тура Василя, 13, м.Татарбунари, Білгород-Дністровського району Одеської області.

Суддя К. Ю. Рязанова