Постанова

від 24.04.2024 по справі 756/132/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2024 р. Справа№ 756/132/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Федоров В.Ф., Солдаткін О.С.;

від відповідача 1: не прибув;

від відповідача 2: не прибув;

від відповідача 3: не прибув;

від відповідача 4: не прибув;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2022 року (повне рішення складено 14.02.2023 року)

у справі №756/132/21 (суддя Бацуца В.М)

за позовом ОСОБА_2

до 1) ОСОБА_3

2) ОСОБА_4

3) ОСОБА_1

4) ОСОБА_5

про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 296 000,00 грн,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся в Оболонський районний суд міста Києва із позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач 1), ОСОБА_4 (далі - відповідач 2), ОСОБА_1 (далі - відповідач 3), ОСОБА_5 (далі - відповідач 4) про відшкодування моральної (немайнової шкоди) у розмірі 1 296 000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані систематичним завданням відповідачами моральних, душевних страждань позивачу внаслідок неправомірних дій та порушення його корпоративних прав як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком».

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 29.06.2021 року у справі №756/132/21 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 12.10.2021 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29.06.2021 року у справі №756/132/21 скасовано, а провадження у справі №756/132/21 закрито.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12.10.2021 року справу №756/132/21 передано до Господарського суду Київської області.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.11.2022 року у справі №756/132/21 позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 291 870,00 грн відшкодування моральної шкоди та судові витрати 4 378,05 грн судового збору, 3 565,00 грн витрат на проведення експертизи.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 291870,00 грн відшкодування моральної шкоди та судові витрати 4 378,05 грн судового збору, 3 565,00 витрат на проведення експертизи.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 291 870,00 грн відшкодування моральної шкоди та судові витрати 4 378,00 грн судового збору, 3 565,00 грн витрат на проведення експертизи.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 324 000,00 грн відшкодування моральної шкоди та судові витрати 4 860,00 грн судового збору, 3 125,00 грн витрат на проведення експертизи.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2022 року у справі №756/132/21 та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України.

Так, скаржник вказав, що він не визнає факту завдання ОСОБА_2 моральної шкоди, як і належність та допустимість всіх наданих позивачем доказів.

Позивач не довів факт приниження ділової репутації, заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні.

Не доведено підстав для відшкодування усіма відповідачами моральної шкоди в солідарному порядку.

Крім того, скаржник наголосив, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування моральної шкоди та стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; моральної шкоди, збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та моральною шкодою, збитки; вини боржника у заподіянні моральної шкоди, збитків.

При проведенні експертизи використані недійсні методики, що вплинуло на дослідження.

Разом з цим, скаржник вказав, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення помилково взяв до уваги неналежний доказ: «Висновок експерта №611/01/2021 від 29.01.2021 року» та прийшов до хибного висновку, що відповідачі вчиняли та приймали систематичні узгоджені протиправні дії проти ОСОБА_2

Також за твердженням скаржника, позивач наголошує, що за його заявами відкрито понад 20 кримінальних проваджень. Проте, жодного рішення про притягнення до кримінальної відповідальності відповідачів компетентними органами не прийнято.

Крім того, скаржником до апеляційної скарги додана заява щодо застосування строків позовної давності, яка, зокрема, мотивована тим, що 11.03.2013 року - день об`єктивної можливості позивача довідатися про порушення прав, враховуючи презумпцію можливості та обов`язку знати про стан майнових прав.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2023 року для розгляду справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2022 року у справі №756/132/21 своєю ухвалою від 14.03.2023 року.

03.04.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач просив рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2022 року у справі № 756/132/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Так, представник позивача, зокрема у відзиві зазначив, що психологічною ситуацією для самого ОСОБА_2 є відібрання у нього його ж майна та процесс подальшого повернення цього майна. На підтвердження цього позивачем було надано безліч рішень суддів та інших доказів.

Крім того, представник позивача вказав, що висновок експерта є самостійним джерелом та додаткового доказування не потребує.

Повноваження ОСОБА_6 на проведення експертизи підтверджується даними реєстру атестованих судових експертів (https://rase.minjust.gov.ua/), в якому зазначено, що ОСОБА_6 є атестованим судовим експертом, яка має право проводити психологічні експертизи (індекс та вид експертної спеціальності 14.1 Психологічні дослідження).

При цьому, представник позивача наголосив, що законодавство України стягнення моральної шкоди пов`язує не лише з наявністю вироку, який набрав законної сили. Так, підставою для стягнення моральної шкоди є будь-яке порушення прав та законних інтересів особи, проте на особу, яка просить моральну шкоду, покладається тягар доказування наявності та розміру морально шкоди.

Також за твердженням позивача до вимог про відшкодування моральної шкоди позовна давність не поширюється, оскільки, вони випливають із порушення особистих немайнових прав. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії Першої палати Касаційного цивільного суду від 31.10.2018 року у справі №751/306/17, від 24.07.2019 року у справі №201/9870/16-ц, від 01.04.2020 року у справі №699/72/17-ц та від 03.03.221 року у справі №521/20937/16-ц.

06.04.2024 року розгляд справи було відкладено на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

07.06.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до суду від представника скаржника надійшли письмові пояснення відповідно до яких, останній, зокрема зазначив, що починаючі з вересня 2011 року ОСОБА_2 подав до правоохоронних органів ,ДПМ, прокуратури близько 60 заяв про притягнення своїх співзасновників по Товариству з обмеженою відповідальністю «Агроком» до кримінальної відповідальності за розкрадання (за його заявою) майна та грошових коштів товариства.

До набрання чинності нової редакції Кримінального процесуального кодексу України за результатами перевірок по всім заявам прийнято законні перевірені наглядовими інстанціями, рішення про відмову в порушенні кримінальних справ за відсутністю складу злочину.

При цьому, за твердженням представника скаржника ОСОБА_2 є особою, яка усвідомлено співпрацює із окупаційною цивільною владою на шкоду іншій країні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2022 року у справі №756/132/21. Відкладено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2022 року у справі №756/132/21.

02.08.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до суду від позивача надійшло клопотання про призначення повторної психологічної експертизи у справі №756/132/21, яке, зокрема було мотивоване тим, що скаржник у своїй апеляційній скарзі ставить під сумнів належність та допустимість висновку судового експерта, виконаного на замовлення ОСОБА_2 .

02.08.2023 року розгляд справи було відкладено на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/3592/23 від 05.09.2023 року, у зв`язку перебуванням судді Майданевича А.Г. на лікарняному, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №756/132/21.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сулім В.В., судді Коротун О.М., Гаврилюк О.М.

Північний апеляційний господарський суд прийняв до свого провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2022 року у справі №756/132/21 у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Гаврилюк О.М., Коротун О.М. своєю ухвалою від 05.09.2023 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 року клопотання ОСОБА_2 про призначення повторної психологічної експертизи у справі №756/132/21 задоволено. Призначено у справі № 756/132/21 повторну судову психологічну експертизу. Проведення судової психологічної експертизи доручено Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

06.10.2023 року до Північного апеляційного господарського суду від Київського науково-дослідного інституту експертно-криміналістичного центру МВС України надійшов лист з клопотанням експерта про надання додаткових матеріалів.

Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/4095/23 від 09.10.2023 року, у зв`язку перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №756/132/21.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сулім В.В., судді Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.

Північний апеляційний господарський суд прийняв до свого провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2022 року у справі №756/132/21 у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г. своєю ухвалою від 09.10.2023 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 року поновлено апеляційне провадження у справі № 756/132/21. Розгляд клопотання експерта у справі № 756/132/21 призначено на 08.11.2023 року.

07.11.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до суду від представника скаржника на виконання вимог п. 5 резолютивної частини ухвали Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 року надійшло клопотання про долучення письмових доказів, яке було задоволено судом.

08.11.2023 року розгляд справи було відкладено на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

Північний апеляційний господарський суд клопотання експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС у справі № 756/132/21 про надання додаткових матеріалів, пов`язаних з проведенням експертизи, задовольнив своєю ухвалою від 13.12.2023 року.

11.12.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 року було надано клопотання про долучення до матеріалів справи відповідних документів, яке було задоволено судом.

20.12.2024 року до Північного апеляційного господарського суду від Київського науково-дослідного інституту експертно-криміналістичного центру МВС України надійшло повідомлення про неможливість проведення судової експертизи, оскільки до експертної установи не надходило відповіді на заявлене клопотання судового експерта від 28.09.2023 року за вих. №19/111-23/49056-ПС.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2024 року для виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 року повторно надіслано до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичному центру МВС матеріали справи №756/132/21 для проведення у даній справі повторної судової психологічної експертизи.

22.03.2024 року від Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшов висновок експерта від 15.03.2024 року №СЕ-19/111-24/3748-ПС.

Північний апеляційний господарський суд поновив апеляційне провадження у справі № 756/132/21. Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2022 року у справі №756/132/21 призначив на 24.04.2024 року.

Представник позивача в судовому засіданні 24.04.2024 року Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити - без змін.

Представники скаржника та відповідачів 1, 2, 4 в судове засідання 24.04.2024 року Північного апеляційного господарського суду не прибули. Про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, що підтверджується відміткою на зворотному боці ухвали та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №№ 58296416, 58296440, 58296505.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 (станом на момент проведення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» від 23.01.2013 року) був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» , якому належав внесок у статутному капіталі товариства у розмірі 12 766 016, 67 грн, що становило 70 % статутного капіталу товариства, що підтверджується пунктами 1.2., 11.1. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства від 21.04.2008 року, оформленим протоколом № 16 від 21.04.2008 року, та зареєстрованим Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області від 23.04.2008 року, із змінами до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», затвердженими рішенням загальних зборів учасників товариства від 10.12.2008 року, оформленим протоколом № 18 від 10.12.2008 року, та зареєстрованими Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області від 15.12.2008 року, із змінами до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», затвердженими рішенням загальних зборів учасників товариства від 23.06.2009 року, оформленим протоколом № 19 від 23.06.2009 року, та зареєстрованими Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області від 24.06.2009 року, із змінами до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», затвердженими рішенням загальних зборів учасників товариства від 22.09.2009 року, оформленим протоколом № 20 від 22.09.2009 року, та зареєстрованими Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області від 28.09.2009 року, та відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (далі - статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком»).

Згідно з пунктами 1.2., 11.1. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», учасниками товариства станом на 23.01.2013 року також були:

- ОСОБА_3 , якому належав внесок у статутному капіталі товариства у розмірі 1 258 364, 50 грн, що становило 6, 9 % статутного капіталу товариства;

- ОСОБА_4 , якому належав внесок у статутному капіталі товариства у розмірі 1 258 364, 50 грн, що становило 6, 9 % статутного капіталу товариства;

- ОСОБА_1 , якому належав внесок у статутному капіталі товариства у розмірі 1 258 364, 50 грн, що становило 6, 9 % статутного капіталу товариства;

- ОСОБА_5 , якій належав внесок у статутному капіталі товариства у розмірі 1 696 056, 50 грн, що становило 9, 3 % статутного капіталу товариства.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем у період з 2007 по 2013 роки було сплачено та перераховано грошові кошти в якості внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроко» на загальну суму більше 10 (десяти) мільйонів гривень, що підтверджується відповідними квитанціями до прибуткового касового ордеру, платіжними дорученнями та виписками з банківського рахунку товариства (наявні в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У п. 9 ч. 3 с. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Згідно ч. 1 ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2013 року у справі № 911/1975/13 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», Державного реєстратора Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради за участі третіх осіб, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства позов задоволено повністю та вирішено визнати недійсним та скасувати рішення зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», оформлені протоколами № 21 від 23.01.2013 року, № 23 від 03.04.2013 року та № 24 від 12.04.2013 року; зобов`язано Державного реєстратора Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запис щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», здійснених на підставі рішень зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», оформлених протоколом № 21 від 23.01.2013 року та протоколом № 23 від 03.04.2013 року, шляхом внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців записів щодо скасування наступних реєстраційних дій: - дата: 13.02.2013 року, номер запису: 13531050024000539; - дата: 05.04.2013 року, номер запису: 13531050025000530.

Вказаним рішенням були встановлені такі факти: 23.01.2013 року відбулися збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», на яких були присутні учасники товариства: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , які в сукупності володіють 30 % статутного капіталу товариства, з наступним порядком денним:

1. Про зміну складу засновників товариства;

2. Про перерозподіл часток статутного капіталу товариства;

3. Про внесення змін до статуту товариства;

4. Про результати діяльності за 2010-2012 року;

5. Про переобрання директора;

6. Про перереєстрацію товариства.

Відповідно до рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» від 23.01.2013 року, оформлених протоколом № 21, по першому питанню порядку денного вирішено: виключити ОСОБА_2 зі складу учасників товариства, виплатити останньому належну йому частку у зв`язку із виходом зі складу учасників товариства в строк, передбачений ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», внести зміни до діючого статуту товариства і викласти ст. 1 статуту товариства в новій редакції; по другому питанню затвердити перерозподіл часток у статутному капіталі товариства (а саме а саме: ОСОБА_4 23,0% статутного капіталу, ОСОБА_1 23,0% статутного капіталу, ОСОБА_3 23,0% статутного капіталу, ОСОБА_5 31,0% статутного капіталу) та зобов`язання щодо додаткових внесків в запропонованому порядку та обсязі; по третьому питанню внести зміни до діючого статуту товариства вкласти ст. 11 статуту в новій редакції; по четвертому питанню визнати діяльність директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» ОСОБА_3 задовільною; по п`ятому питанню переобрати директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» ОСОБА_3 ; по шостому питанню провести перереєстрацію товариства.

03.04.2013 року відбулися збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», на яких були присутні учасники товариства: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , з наступним порядком денним:

1. Про зміну місцезнаходження товариства;

2. Про зменшення статутного капіталу товариства;

3. Про внесення змін та затвердження нової редакції статуту;

4. Про проведення державної реєстрації змін.

Відповідно до рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроком від 03.04.2013 року, оформлених протоколом № 23, по першому питанню порядку денного вирішено: змінити місцезнаходження товариства; по другому питанню зменшити статутний капітал товариства; по третьому питанню затверджено нову редакцію статуту; по четвертому питанню провести державну реєстрацію затвердженої нової редакції статуту товариства.

12.04.2013 року відбулися збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», на яких були присутні учасники товариства: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , з наступним порядком денним:

1. Про ліквідацію товариства;

2. Про призначення ліквідаційної комісії;

3. Про встановлення терміну пред`явлення вимог кредиторами.

Відповідно до рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» від 12.04.2013 року, оформлених протоколом № 24, по першому питанню порядку денного вирішено: ліквідувати товариство шляхом перетворення у виробничий кооператив; по другому питанню призначити ліквідаційну комісію; по третьому питанню затверджено термін пред`явлення кредиторами своїх вимог протягом двох місяців з моменту публікації оголошення про ліквідацію.

Водночас, Господарський суд Київської області у своєму рішенні від 14.06.2013 року у справі № 911/1975/13 встановив та зазначив, крім іншого, що «позивач, являючись учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», що володіє часткою в розмірі 70 % статутного капіталу, не був повідомлений про збори учасників товариства 21.01.2013 року та участі у вказаних зборах не приймав, за результатами яких були відповідні прийняті рішення, зокрема, про виключення позивача зі складу учасників товариства, оформлені протоколом зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком № 21» чим було порушено право учасника товариства на участь в управлінні справами товариства, передбачене ст. 10 Закону України «Про господарські товариства»; збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» від 03.04.2013 року та 12.04.2013 року, які оформлені протоколами зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» № 23 та № 24 були також проведені без участі позивача .

Враховуючи встановлену судом незаконність рішень зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», оформлених протоколом зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» № 21 від 23.01.2013 року, суд дійшов висновку про незаконність рішень зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», оформлених протоколом зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» № 23 від 03.04.2013 року та протоколом зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» № 24 від 12.04.2013 року, як такі, що порушують право позивача на участь в управлінні справами товариства, передбачене ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» та неправомірність дій другого відповідача щодо державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», здійснених на підставі рішень зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», оформлених протоколом, оформлених протоколом № 21 від 23.01.2013 року та протоколом № 23 від 03.04.2013 року.

На підставі рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» від 23.01.2013 року, оформлених протоколом № 21, 13.02.2013 року Державним реєстратором Білоцерківської міської ради було здійснено державну реєстрацію змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» від 23.01.2013року (номер запису 13531050024000539) та внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відомості про новий склад засновників відповідно до вищевказаного протоколу».

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 року рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2013 року у справі № 911/1975/13 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2014 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 року та рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2013 року у справі № 911/1975/13 залишено без змін.

При цьому, додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 27.10.2014 року у справі № 911/1975/13 вирішено скасувати вчинені Державним реєстратором Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради наступні реєстраційні дії по Товариству з обмеженою відповідальністю «Агроком»:

- 12.04.2013 року, номер запису 1353127002600539 внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті реорганізації;

- 13.06.2013 року, номер запису 13531320027000539 внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу або державного органу про відміну рішення щодо припинення юридичної особи;

- 13.06.2013 року, номер запису 13531050028000539 державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи;

- 14.06.2013 року, номер запису 13531050029000539 державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи.

Крім того, у березні 2013 року позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до державного реєстратора Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області Лещенка А.В., в якому просив визнати протиправними дії відповідача з внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців змін щодо виключення позивача зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», зобов`язати відповідача внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомості щодо скасування запису від 13.02.2013 року про державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» щодо виключення позивача зі складу учасників товариства.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2013 року у справі № 810/1351/13-а за позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області Лещенка Андрія Віталійовича, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Агроком», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії позов задоволено повністю та вирішено визнати протиправними дії державного реєстратора Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області Лещенка Андрія Віталійовича від 13.02.2013 року з внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» (ідентифікаційний код 30615677) щодо виключення позивача зі складу учасників товариства; зобов`язати державного реєстратора Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області Лещенка Андрія Віталійовича внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомості щодо скасування запису від 13.02.2013 року про державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» (ідентифікаційний код 30615677) щодо виключення ОСОБА_2 зі складу учасників товариства.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2013 року у справі № 810/1351/13-а залишено без змін.

15.02.2013 року відбулись загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» у складі учасників, які, як зазначено в протоколі, володіють в сукупності 100 % статутного капіталу: ОСОБА_4 , який володіє 23, 00 % голосів; ОСОБА_1 , який володіє 23, 00 % голосів; ОСОБА_3 , який володіє 23, 00 % голосів; ОСОБА_5 , від імені якої діє ОСОБА_3 31, 00 % голосів).

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», оформленим протоколом Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» від 15.02.2013 року № 22 зборами учасників Товариства прийнято рішення про продаж Товариству з обмеженою відповідальністю «ВБК «Стелс» комплексу - нежитлових споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- будівля розподільчого пункту, літера „А, площею 103, 5 м2;

- будівля головного корпусу, літера „В, площею 5 966,2 м2;

- будівля приймального пункту, літера „З, площею 94,8 м2;

- будівля складу заповнювачів, літера „К, площею 769,2 м2;

- будівля приймального пункту, літера „Л, площею 422,7 м2;

- насосна дощова, літера „Р; огорожа території, „№№1-7;

- очисні споруди, літера „Н; регулюючий резервуар, літера „О; накопичувач, літера „П; трансформаторна підстанція „№12,

Загальною вартістю 9 698 336, 00 грн.

27.02.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроком» (продавець) в особі ОСОБА_3 , який діє на підставі Статуту (нова редакція) та протоколу від 15.02.2013 року загальних зборів учасників, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВБК «Стелс» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу комплексу, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві комплекс (нежитлові споруди), а саме: будівля розподільчого пункту, літера „А, площею 103,5 м2; будівля головного корпусу, літера „В, площею 5 966,2 м2; будівля приймального пункту, літера „З, площею 94,8 м2; будівля складу заповнювачів, літера „К, площею 769,2 м2; будівля приймального пункту, літера „Л, площею 422,7 м2; насосна дощова, літера „Р; огорожа території, „№№1-7; очисні споруди, літера „Н; регулюючий резервуар, літера „О; накопичувач, літера „П; трансформаторна підстанція „№12), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а покупець зобов`язується прийняти зазначений об`єкт у власність і сплатити продавцеві договірну ціну за нього.

Крім того, 26.02.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроком» (продавець), в особі директора ОСОБА_3 , який діє на підставі Статуту, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокомплект» (покупець), був укладений договір купівлі-продажу №1, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю, а останній зобов`язується прийняти та оплатити на умовах даного договору майно, а саме: сходи 7614 (1 шт.); сходи 8615 (1 шт.); бетонозмішувач Limex (1 шт.); висечні ножиці 1601 (1 шт.); відрізні ножиці Hitachi СЕ16SА (1 шт.); водонагрівач АН 300VSRS (1 шт.); гільйотина (1 шт.); дискова пила (1 шт.); кран мостовий однобалочний CXSTx22,5м г/п 10т (1шт.); листогиб ручний (1 шт.); лінія про прокатки профілірованого листа R-20 (1 шт.); лінія для прокату профілірованого листа НС-35, ПС-35 з ЧПУ, тип ЕМС-НС35/1250 (1 шт.); лінія для прокату профілірованого листа С-10, С ЧП (1 шт.); лінія для прокату профілірованого листа С-8, С ЧП (1 шт.); одно балочний кран CXTS 8tx10,5m (1 шт.); оправка ООО12РД (1 шт.); оправка ООО12РД1 (1 шт.); пристосування для розмотування листового металу РД-02 (1 шт.); розмотувач з ЧПУ (консольний, 10т, гідравл. з телегр.) (1 шт.); розмотувач з ЧПУ, тип ЕМС-Б076 (1 шт.); СТШ 400 СГД (380в) (1 шт.); траверс для підняття бухт (1 шт.); траверса в/п 10т (1 шт.); трансформатор ТМА 630/10/0,4-У1, У/Ун-0 (2 шт.); шкаф 2КТПГС-630/10/0,4 (1 шт.).

Водночас, рішенням зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», оформленим протоколом № 10/04 від 10.04.2013 року в порядку ч. 2 ст. 241 Цивільного кодексу України одноголосно схвалено укладення від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» директором ОСОБА_3 договору купівлі-продажу №1 з покупцем Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокомплект».

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.09.2014 року у справі № 911/2710/14 за позовом позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Стелс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплект» про визнання недійсними рішення загальних зборів від 15.02.2013 року (протокол № 22) та договорів купівлі-продажу від 26.02.2013 року № 1 та від 27.02.2013 року позов задоволено повністю та вирішено визнати недійсними та скасувати рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» від 15.02.2013 року, оформлені протоколом № 22 від 15.02.2013 року; визнати недійсним укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроком» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокомплект» договір купівлі-продажу № 1 від 26.02.2013 року; визнати недійсним укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроком» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Стелс» договір купівлі-продажу комплексу від 27.02.2013 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 року рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2014 року у справі № 911/2710/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2015 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 року та рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2014 року у справі № 911/2710/14 залишено без змін.

Так, вищевказані обставини були встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 10.09.2014 року, відповідно останні - є неспростованими, доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, Господарський суд Київської області у своєму рішенні від 10.09.2014 року у справі № 911/2710/14, зокрема, крім іншого зазначив, що «у загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», позивач, як учасник Товариства, що володіє часткою статутного капіталу в розмірі 70,0%, про збори учасників Товариства 15.02.2013 року повідомлений не був та участі у вказаних зборах не приймав, при цьому розмір частки позивача в статутному капіталі 70,0% є вирішальним при визначенні кворуму та повноважності зборів як таких, а також його голос є вирішальним під час голосування та прийняття рішень по питанням порядку денного.

За таких обставин судом було встановлено, що проведення зборів 15.02.2013 року без повідомлення та участі учасника позбавляє позивача його майнових прав участі в діяльності та управлінні Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроком».

За таких обставин, судом встановлено, що збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» 15.02.2013 року були проведені за відсутності належного кворуму, а відтак взагалі не були вправі приймати будь-яких рішень. Крім того, рішення вказаних зборів порушили права та законні інтереси позивача , як учасника товариства, якому належить 70,00 % статутного капіталу. Зазначене є безумовною підставою для визнання рішень, прийнятих неповноважними зборами 15.02.2013року та оформленими протоколом № 22, недійсними.

Щодо вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу №1 від 26.02.2013 року, за яким було відчужено обладнання комплексу Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрокомплект», то вказана вимоги також є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Матеріали справи взагалі не містять доказів прийняття зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» рішення щодо такого відчуження в порядку п.п. 17.12, 18.5.7 Статуту.

Натомість суду поданий протокол загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» від 10.04.2013 року № 10/04, яким оформлено рішення про схвалення в порядку ст. 241 Цивільного кодексу України укладеного договору про продаж ліній про прокату профільованого листа, кранів та іншого обладнання Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрокомплект».

Вказані загальні збори учасників також були проведені у неповноважному складі, без повідомлення та участі учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» ОСОБА_2 , власника частки 70,0% статутного капіталу.

За таких обставин, підписуючи спірний договір купівлі-продажу №1 від 26.02.2013 року із Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокомплект», директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» ОСОБА_3 діяв без належних повноважень всупереч Статуту та законним інтересам позивача як засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» із часткою у статутному капіталі 70,00 %».

03.03.2013 року відбулися збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», на яких були присутні учасники товариства: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , від імені якої на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л.І. та зареєстрованої 12.02.2013 року в реєстрі за № 238, діяв ОСОБА_3 .

На вказаних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» від 03.03.2013 року, рішення яких оформлені протоколом № 03/03, було вирішено:

- схвалити договір оренди нежитлового приміщення № ДО-01, укладений 15.02.2012 року між Приватним підприємством «Бета-Консалтинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроком» (за - 4 особи (100%), проти - 0, утрималися - 0);

- схвалити договір оренди нежитлового приміщення № ДО-04, укладений 01.03.2013 року між Приватним підприємством «Бета-Консалтинг» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроком» (за - 4 особи (100%), проти - 0, утрималися - 0);

- схвалити договір відповідального зберігання № 01/03, укладеного 01.03.2013 року між Приватним підприємством «Бета-Консалтинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроком» (за - 4 особи (100%), проти - 0, утрималися - 0);

- схвалити договір відповідального зберігання б/н, укладеного 01.03.2013 року між Приватним підприємством «Бета-Консалтинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроком», предметом якого є зберігання крану мостового електричного № 375 та крану мостового одно балочного CTS10,5K56196ПС (за - 4 особи (100%), проти - 0, утрималися - 0).

10.04.2013 року відбулися збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», на яких були присутні учасники товариства ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , від імені якої на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л.І. та зареєстрованої 12.02.2013 року в реєстрі за № 238, діяв ОСОБА_3 .

Так, на вказаних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» від 10.04.2013 року, рішення яких оформлені протоколом № 10/04, було вирішено схвалити вчинення директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» ОСОБА_3 правочинів по укладенню договорів управління майном від 27.03.2012 року та купівлі-продажу № 1 ліній прокату профільованого листа, кранів та іншого обладнання від 26.02.2013 року (за - 4 особи (100%), проти - 0, утрималися - 0).

Крім того, 12.06.2013 року відбулися збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», на яких були присутні учасники товариства: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , від імені якої на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л.І. та зареєстрованої 12.02.2013 року в реєстрі за № 238, діяв ОСОБА_7 .

На вказаних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» від 12.06.2013 року, рішення яких оформлені протоколом № 12/06, було вирішено:

- скасувати рішення про ліквідацію товариства, про призначення ліквідаційної комісії, про встановлення терміну пред`явлення вимог кредиторами, оформлене протоколом № 24 від 12.04.2013 року (за - 4 особи (100%), проти - 0, утрималися - 0);

- поновити господарську (підприємницьку) діяльність товариства (за - 4 особи (100%), проти - 0, утрималися - 0);

- повноваження щодо управління поточною діяльністю товариства повернути директору товариства відповідно до положень статуту і підтвердити такі повноваження ОСОБА_3 на посаді директора товариства (за - 4 особи (100%), проти - 0, утрималися - 0);

- скасувати рішення зборів учасників товариства про зменшення статутного капіталу товариства, оформлене протоколом № 23 від 03.04.2013 року (за - 4 особи (100%), проти - 0, утрималися - 0);

- внести зміни до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» та затвердити статтю 11 в новій редакції (за - 4 особи (100%), проти - 0, утрималися - 0);

- провести державну реєстрацію затверджених змін до статуту товариства, внести відповідні зміни до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

13.06.2013 року державним реєстратором Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», про що вчинено запис № 13531050028000539.

13.06.2013 року відбулися збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», на яких були присутні учасники товариства: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , від імені якої на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л.І. та зареєстрованої 12.02.2013 року в реєстрі за № 238, діяв ОСОБА_3 .

Так, на вказаних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» від 13.06.2013 року, рішення яких оформлені протоколом № 13/06, було вирішено:

- збільшити статутний капітал товариства (за - 4 особи (100%), проти - 0, утрималися - 0);

- внести зміни до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» та затвердити ст. 11 в новій редакції (за - 4 особи (100%), проти - 0, утрималися - 0);

- провести державну реєстрацію затверджених змін до статуту товариства (за - 4 особи (100%), проти - 0, утрималися - 0).

14.06.2013 року державним реєстратором Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», про що вчинено запис № 13531050029000539.

Так, колегія суддів відзначає, що вищевказані обставини були встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 13.01.2015 року у справі № 911/5209/14.

Тобто, вищевказані обставини є неспростованими, доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.01.2015 року у справі № 911/5209/14 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» та зобов`язання скасувати державну реєстрацію змін в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позов задоволено частково та вирішено визнати недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» , оформлені протоколами № 03/03 від 03.03.2013 року, № 10/04 від 10.04.2013 року, № 12/06 від 12.06.2013 року та № 13/06 від 13.06.2013 року; визнати недійсними зміни до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», затверджені рішеннями загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», оформленими протоколами № 12/06 від 12.06.2013 року та № 13/06 від 13.06.2013 року.

Вказаним рішенням були встановлені такі факти: «позивач не був повідомлений про проведення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», що відбулися 03.03.2013 року, 10.04.2013 року, 12.06.2013 року та 13.06.2013 року, в зв`язку з чим вказані збори були проведені без участі позивача, як учасника товариства, що володіє часткою у розмірі 70% статутного капіталу товариства.

Збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», рішення яких оформлені протоколами № 03/03 від 03.03.2013 року, № 10/04 від 10.04.2013 року, № 12/06 від 12.06.2013 року та № 13/06 від 13.06.2013 року, були проведені учасниками товариства ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , від імені якої на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л.І. та зареєстрованої 12.02.2013 року в реєстрі за № 238, діяв ОСОБА_3 , які в сукупності володіють лише 30% відсотками голосів.

Отже, оскільки збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» 03.03.2013 року, 10.04.2013 року, 12.06.2013 року, 13.06.2013 року проведені без участі позивача, що володіє часткою в розмірі 70% статутного капіталу, учасниками товариства, що в сукупності володіють 30% голосів, то відповідно до приписів ст. 60 Закону України «Про господарські товариства» вони не були повноважними, що є безумовною підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень у зв`язку з прямою вказівкою закону».

01.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроком» в особі директора ОСОБА_3 , який діє на підставі статуту (орендар) та Фізичною особою-підприємцем Соколенком Сергієм Петровичем (орендодавець) було укладено договір оренди №03, відповідно до умов якого орендодавець передає орендарю нежитлове приміщення площею 56,5 м2 (кімнати №№703-705), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Так, вищевказані обставини були встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 03.03.2015 року у справі № 911/3785/14 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», Фізичної особи-підприємця Соколенка Сергієм Петровичем про визнання недійсним договору, яким позов було задоволено повністю та вирішено визнати недійсним договір оренди №03, укладений 01.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроком» та Фізичною особою-підприємцем Соколенком Сергієм Петровичем.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 року рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2015 року у справі № 911/3785/14 скасовано і прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2015 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 року скасовано, а рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2015 року у справі № 911/3785/14 залишено без змін.

Вищевказані обставини є неспростованими, та як правильно зазначено судом першої інстанції доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

05.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроком» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віртуал» було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № ЦП/01, а саме:

- простий вексель серп/АА 1685398 від 27.02.2013 року номінальною вартістю 2 086 446, 00 грн, емітент Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомплект», строк платежу 27.02.2018 року;

- простий вексель серії АА 2698004 від 28.02.2013 року номінальною вартістю 11 638 003, 20 грн, емітент Товариство з обмеженою відповідальністю «ВБК «Стелс», строк платежу 28.02.2018 року.

Зазначені векселі були отримані Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроком» у власність на підставі договору купівлі-продажу № 1 від 26.02.2013 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроком» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокомплект», та договору купівлі-продажу комплексу від 27.02.2013 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроком» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВБК «Стелс».

Вищевказані обставини були встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 11.06.2015 року у справі № 911/1266/15 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», Товариства з обмеженою відповідальністю «Віртуал», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомплект» та Товариство з обсмаженою відповідальністю «ВБК «Стелс» про визнання недійсним договору.

Так, вищезазначеним рішенням позов задоволено повністю та вирішено визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів № ЦП/01 від 05.03.2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроком» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віртуал».

27.03.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроком» та Приватним підприємством «Бета-Консалтинг» було укладено договір управління майном.

Відповідно до п. 1.1. договору управляння майном, установник управління передає управителю нерухоме майно в управління, на строк, визначений цим договором, а управитель за плату від свого імені здійснює управління цим майном виключно в інтересах установника управління або названої ним особи (вигодонабувача).

У свою чергу, як правильно встановлено судом першої інстанції, між Приватним підприємством «Бета-Консалтинг» як управителем вищезазначеного майна, відповідно до умов договору управління майном, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроком» були укладені наступні договори щодо вищезазначеного майна:

- договір оренди нежитлового приміщення від 15.05.2012 року № ДО-01, відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування (оренду) нерухоме майно приміщення (далі об`єкт оренди). Об`єкт оренди, згідно з умовами договору, складається з виробничого приміщення, площею 1 944,00 кв.м., обладнане відповідними комунікаційними системами. Місцезнаходження об`єкта оренди м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 192-В;

- договір оренди нежитлового приміщення від 01.03.2013 року № ДО-04, відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування (оренду) нерухоме майно приміщення (далі об`єкт оренди). Об`єкт оренди, згідно з умовами договору, складається з виробничого приміщення, площею 2 592,00 кв.м., обладнане відповідними комунікаційними системами. Місцезнаходження об`єкта оренди м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 192-В;

- договір відповідального зберігання від 01.03.2013 року № 01/03, відповідно до умов якого, поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання протягом терміну дії договору: лінію профілювання ПН-100 (установка для профілювання листа РР100) загальною вартістю 656 299,176 грн, з ПДВ; електромеханічний консольний розмотувач мод. ЕМКРД-1 з пристроєм для переміщення бухти металу (гідравлічний візок) загальною вартістю 182 004,00 грн, з ПДВ;

- договір відповідального зберігання від 01.03.2013 року, відповідно до умов якого, поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання протягом терміну дії договору: кран мостовий електричний № 375 вартістю 562 866, 34 грн; кран мостовий однобалочний C*TS*10,5, К56196ПС вартістю 97 188,41 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.08.2014 року у справі № 911/2435/14 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», Приватного підприємства «Бета-Консалтинг» про визнання недійсними договорів позов задоволено повністю. Визнано недійсним договори оренди нежитлового приміщення від 15.05.2012 року № ДО-01, від 01.03.2013 року № ДО-04, визнано недійсними договори відповідального зберігання від 01.03.2013 року № 01/03 та від 01.03.2013 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 року рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2014 року у справі № 911/2435/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2014 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 року та рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2014 року у справі № 911/2435/14 скасовано, і прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову повністю.

Постановою Верховного Суду України від 01.07.2015 року постанову Вищого господарського суду України від 19.11.2014 року у справі № 911/2435/14 скасовано, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 року у справі № 911/2435/14 залишено в силі.

Колегія суддів відзначає, що вищевказані обставини були встановлені вищевказаним рішенням Господарського суду Київської області від 12.08.2014 року, яке набрало законної сили.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що рішенням Господарського суду Київської області від 03.09.2020 року у справі № 911/2460/18 за позовом учасника ОСОБА_2 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» до ОСОБА_3 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» про стягнення 784 935, 53 грн позов задоволено повністю та вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» кошти у сумі 784 935, 53 грн, в рахунок відшкодування шкоди завданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Агроком» своїми діями під час виконання посадових обов`язків, яке було залишено без змін Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.09.2021 року.

З огляду на викладене та правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачі, як учасники Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», у період з 2012 року по 2013 року вчиняли та приймали систематичні, узгоджені протиправні дії і рішення на загальних зборах учасників товариства щодо іншого учасника товариства позивача направлені на незаконні - виключення позивача із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», позбавлення його корпоративних прав у товаристві з метою та для подальшого незаконних - припинення (ліквідацію) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», продаж нерухомого і рухомого майна товариства, розпорядження нерухомим і рухомим майном товариства в своїх інтересах, що встановлено і підтверджується рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2013 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2014 року, у справі № 911/1975/13 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», Державного реєстратора Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради за участі третіх осіб, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства; постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2013 року у справі № 810/1351/13-а за позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області Лещенка Андрія Віталійовича, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю „Агроком, ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії; рішенням Господарського суду Київської області від 10.09.2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2015 року, у справі № 911/2710/14 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Стелс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплект» про визнання недійсними рішення загальних зборів від 15.02.2013 року (протокол № 22) та договорів купівлі-продажу від 26.02.2013 року № 1 та від 27.02.2013 року; рішенням Господарського суду Київської області від 13.01.2015 року у справі № 911/5209/14 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» та зобов`язання скасувати державну реєстрацію змін в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; рішенням Господарського суду Київської області від 03.03.2015 року, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2015 року, у справі № 911/3785/14 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», Фізичної особи підприємця Соколенка Сергія Петровича про визнання недійсним договору; рішенням Господарського суду Київської області від 11.06.2015 року у справі № 911/1266/15 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», Товариства з обмеженою відповідальністю «Віртуал», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплект» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Стелс» про визнання недійсним договору; рішенням Господарського суду Київської області від 12.08.2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 року та постановою Верховного Суду України від 01.07.2015 року, у справі № 911/2435/14 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», ПП «Бета-Консалтинг» про визнання недійсними договорів та іншими численними судовими рішеннями, наявними у матеріалах справи.

Так, предметом даного спору є вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення з ОСОБА_3 2 291 870,00 грн відшкодування моральної шкоди, з ОСОБА_4 291 870,00 грн відшкодування моральної шкоди, з ОСОБА_1 291 870,00 грн відшкодування моральної шкоди, з ОСОБА_5 401 760,00 грн відшкодування моральної шкоди, які обґрунтовані систематичним завданням відповідачами моральних, душевних страждань позивачу внаслідок неправомірних дій та порушення його корпоративних прав як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком».

Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (п. 3 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди є способами захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Отже, за змістом наведеної норми зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Згідно з ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 цього ж кодексу передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

У пунктах 49-51 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01.09.2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження N 14-714цс19) зазначено, що виходячи з положень ст. 16 і 23 Цивільного кодексу України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Згідно з пунктами 3, 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.04.2021 року у справі № 766/21131/18 (провадження N 61-18770св19), аналіз положень ст.ст. 11, 23 Цивільного кодексу України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування моральної шкоди та стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) моральної шкоди, збитків;

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та моральною шкодою, збитками;

4) вини боржника у заподіянні моральної шкоди, збитків.

Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди, і умовою цивільно-правової відповідальності.

Згідно зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Висновок експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи від 15.03.2024 року № СЕ-19/111-24/3748-ПС, зроблений експертом Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Сучко А.О. на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 року про призначення судової психологічної експертизи, в рамках справи №756/132/21, містить такі висновки:

- ситуація, що досліджується за справою, є психотравмувальною для ОСОБА_2 ;

- за умов ситуації, що досліджується у справі, ОСОБА_2 , завдано психічних (на моральному рівні) страждань;

- у під експертного ОСОБА_2 внаслідок ситуації, що досліджується констатується значний ступінь інтенсивності психічних (на моральному рівні) страждань та наявність негативних емоційних переживань «понад 10 років», які призвели до тимчасових (зворотних) змін в окремих сферах структури його особистості.;

- за умови визначення судом заподіяння під експертному ОСОБА_2 моральної шкоди, орієнтовний розмір її грошової компенсації за завдані страждання може становити 72 (МЗП) мінімальних заробітних плат.

Результати психодіагностичного дослідження, а саме, результати орієнтовного розміру компенсації моральної шкоди є актуальними саме на момент проведення дослідження, з урахуванням наданих на дослідження матеріалів.

При цьому, експертом, зокрема, зазначено:

- ситуація, що досліджується, має психологічно деструктивний характер, адже призвела до негативних змін у структурі особистості під експертного внаслідок посягання на його сутність як особистості, а саме у світогляді, життєвих планах, перспективах, у системі між особистих зв`язків та відносин, до вимушеності докладання додаткових зусиль для подолання наслідків ситуації, що досліджується, зміни в індивідуально-психологічних особливостях, в емоційному стані та стані здоров`я ОСОБА_2 .

- оцінка ступеня психотравмувального впливу ситуації призвела до тимчасових (зворотних) змін в ієрархії мотиваційної сфери під експертного, в окремих сферах структури його особистості (індивідуально-психологічних особливостей, в емоційній сфері), зумовила виникнення тимчасових проблем у декількох основних сферах життєдіяльності під експертного (тимчасові порушення в сфері трудової діяльності, докладання зусиль при виконанні трудових обов`язків), призвела до вимушеності докладання додаткових зусиль для подолання наслідків ситуації; негативні зміни у стін здоров`я, що протягом певного періоду часу заважало повною мірою реалізувати звичне (оптимальне) соціальне функціонування. Констатуються значний психотравмувальний вплив ситуації, незначний ступінь ураження особистості під експертного.

- внаслідок досліджуваної ситуації констатується наявність психічних (на моральному рівні) страждань у під експертного ОСОБА_2 . Зміст та характер моральних страждань під експертного безпосередньо зумовлені психотравмувальним впливом досліджувальної ситуації, який урахив особистість підекспертного.

Відповідно до ч. 1 3 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків; у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок; відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Вказаний висновок експерта колегія суддів враховує, як належний та допустимий доказ у даній справі, оскільки він відповідає всім зазначеним вище вимогам процесуального закону, а саме містить: докладний опис проведених судовим експертом досліджень; висновки; обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові; зазначення де, коли, ким складено; питання, які були поставлені експертові; матеріали, які використав експерт; доказ обізнаності експерта про кримінальну відповідальність, тощо.

При цьому, колегія суддів приймає як належне твердження скаржника, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення помилково взяв до уваги неналежний доказ висновок експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи від 29.10.2019 року № 611/01/2021, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав суду першої інстанції висновок експерта №911/01/2021 від 29.10.2019 року за результатом проведення психологічної експертизи, складеним і підписаним судовим експертом Козловою А.Г. Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертно-дослідна служба України» зроблений за заявою ОСОБА_2 , висновки якого були враховані при прийнятті оскаржуваного рішення.

Однак, представник скаржника заперечував щодо висновку експерта, вважав, що останній не є належним, достовірним та допустимим доказом, просив суд відхилити даний висновок експерту з підстав, що експерт та позивач не продемонстрували причинно-наслідковий зв`язок стану здоров`я від дій відповідачів, до матеріалів справи не додано підтвердження медичної освіти експерта ОСОБА_6 , зокрема, розуміння механізмів порушення здоров`я та їх причин, при проведенні експертизи були використані недійсні методики, тощо.

Враховуючи вищевикладене, для усунення відповідних недоліків висновку експерта №911/01/2021 від 29.10.2019 року, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про призначення у справі №756/132/21 повторної психологічної експертизи, яке було задоволено судом.

Відповідно до п. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судову експертизу" судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ. До державних спеціалізованих установ належать, зокрема, науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України.

Так, судом апеляційної інстанції було доручено проведення повторної психологічної експертизи Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС.

При цьому, колегія суддів зауважує, що в силу імперативних приписів ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта, складений на замовлення позивача, не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодекс; по друге, на етапі вирішення питання про можливість призначення експертизи суд, з урахуванням наявних у справі доказів, оцінює наданий стороною висновок експерта виключно через призму наявності/відсутності обґрунтованих сумнівів щодо його правильності, натомість доводи позивача про те, що поданий ним висновок експерта є належним, допустимим та достовірним доказом у цій справі, стосуються саме доказового значення відповідного висновку, яке буде оцінене судом вже під час розгляду справи по суті (при цьому суд не повинен самостійно досліджувати схожість позначень відповідно до свого власного переконання саме як пересічний споживач, адже для цього необхідні спеціальні знання).

За приписами ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.

В силу положень ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу.

Отже, суд, розглядаючи справу, має вживати заходів до всебічного й повного встановлення обставин спору, що не суперечить принципу змагальності, оскільки останній відображається в змісті процесуальних прав та обов`язків осіб, що беруть участь у справі та реалізується в сукупності з принципами рівності, диспозитивності та безпосередності, проте суд наділяється в тому числі організаційно-розпорядчими повноваженнями, необхідними для здійснення ним функцій органу правосуддя та прийняття законних і обґрунтованих судових актів.

Виходячи із системного аналізу вищеописаних норм процесуального законодавства та враховуючи фактичні обставини справи, судова колегія не приймає висновок експерта №911/01/2021 від 29.10.2019 року зроблений за заявою ОСОБА_2 , як належний та допустимий доказу у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачі, як учасники Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», у період з 2012 року по 2013 року вчиняли та приймали систематичні, узгоджені протиправні дії і рішення на загальних зборах учасників товариства щодо іншого учасника товариства позивача направлені на незаконні - виключення позивача із складу учасників Товариства, позбавлення його корпоративних прав у товаристві з метою та для подальшого незаконних - припинення (ліквідацію) Товариства, продаж нерухомого і рухомого майна Товариства, розпорядження нерухомим і рухомим майном Товариства в своїх інтересах, що встановлено і підтверджується вищенаведеними рішеннями суду, які в свою чергу не підлягають доказуванню на підставі ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, в результаті чого відповідачами було завдано моральної шкоди позивачу, що полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, у зв`язку із чим у позивача виникло право на відшкодування відповідачами моральної шкоди на підставі ст. ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є належними відповідачами у даній справі, а не саме товариство в особі загальних зборів учасників товариства, оскільки саме вони вчиняли та приймали протиправні дії і рішення на загальних зборах учасників товариства щодо іншого учасника товариства позивача, товариства та його майна, чітко вбачається їх волевиявлення при прийнятті таких рішень, а також є причинний зв`язок між заподіяною моральною шкодою позивачу і протиправною поведінкою саме відповідачів.

Причинний зв`язок між завданою позивачу моральною шкодою (душевними стражданнями) і протиправним діянням відповідача полягає, що саме внаслідок вказаного протиправного діяння відповідачів, а не внаслідок інших причин, позивачу була завдана моральна шкода (душевні страждання).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах КГС ВС від 19.09.2019 року у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18).

17.10.2019 року набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України змінено назву ст. 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17).

Аналогічна правова позиція міститься у постанові ВП ВС від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Зазначена правова позиція щодо стандарту доказування викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 25.06.2020 року у справі № 924/233/18

Враховуючи вищевикладене у сукупності, на переконання колегії суддів докази, подані позивачем в обґрунтування заявлених ним позовних вимог є більш вірогідними ніж докази, подані відповідачами на їх спростування.

Наявність душевних страждань позивача і причинний зв`язок їх з вказаним протиправним діянням відповідачів підтверджується як матеріалами справи так і висновком експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи від 15.03.2024 року № СЕ-19/111-24/3748-ПС.

Таким чином, наявність вини відповідачів у заподіянні позивачу моральної шкоди є безперечною.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що позивач не довів факт приниження ділової репутації, заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні.

Твердження скаржника, що жодного рішення про притягнення до кримінальної відповідальності відповідачів компетентними органами не прийнято, на переконання колегії суддів, не спростовує вищевикладених висновків суду.

Разом з цим, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що позивач ( ОСОБА_2 ) є особою, яка усвідомлено співпрацює із окупаційною цивільною владою на шкоду іншій країн, оскільки останні не підтверджені жодними належними та допустимими в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказами.

Виходячи з положень ст.ст. 16, 23 Цивільного кодексу України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Схожий за змістом висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 року у справі №216/3521/16-ц.

При цьому, колегія суддів не приймає як належне посилання скаржника щодо не доведеності підстав для відшкодування усіма відповідачами моральної шкоди в солідарному порядку, оскільки, як було встановлено вище, відповідачі вчиняли та приймали систематичні, узгоджені протиправні дії і рішення на загальних зборах учасників товариства щодо іншого учасника товариства позивача направлені, відповідно останні мають нести солідарну відповідальність.

Як було зазначено вище, згідно з висновком експерта від 15.03.2024 року № СЕ-19/111-24/3748-ПС за результатами проведення психологічної експертизи, за умов визнання судом заподіяння ОСОБА_2 моральної шкоди, орієнтовний розмір його грошової компенсації може становити 72 мінімальних заробітних плат у грошовому еквіваленті, на момент складання висновку, і колегія суддів погоджується із визначеним експертом розміром грошової компенсації заподіяної позивачу моральної шкоди у спірних відносинах, розмір грошового відшкодування заподіяної відповідачами моральної шкоди позивачу у спірних відносинах становить 511200,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідачів відшкодування моральної шкоди (з урахуванням внеску у статутному капіталі товариства та в межах розмірів заявлених позовних вимог), а саме з ОСОБА_3 117576, 00 грн відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_4 , 00 грн відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 117576, 00 грн відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_5 158472, 00 грн відшкодування моральної шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України ''Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Схожа за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.02. 2023 року у справі № 185/10125/21.

Щодо заяви скаржника про застосування строків позовної давності, колегія суддів відзначає наступне.

Згідно з ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 цього ж кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 цього ж кодексу встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ст. 264 цього ж кодексу перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 267 цього ж кодексу заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Та, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 01.04.2020 року у справі № 699/72/17-ц, дійшов висновку, що ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність не поширюється, зокрема, на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 275 Цивільного кодексу України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню (ст. 280 Цивільного кодексу України).

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз`яснено, що до вимог про відшкодування моральної шкоди, як вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, строки позовної давності не застосовуються.

Тобто, до вимог про відшкодування моральної шкоди позовна давність не поширюється, оскільки вони випливають із порушення особистих немайнових прав, а пропуск позовної давності за вимогами про відшкодування майнової шкоди не свідчить про відсутність моральної шкоди.

Схожа за змістом правова позиція викладена в постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

З огляду на викладене, колегія суддів відзначає, що виходячи із вищевказаних положень ст. ст. 16, 23, 268, 275, 280 Цивільного кодексу України на підставі висновку, що до вимог про відшкодування моральної шкоди позовна давність не поширюється, - у суду відсутні підстави для застосування позовної давності.

Водночас, колегія суддів відзначає, що відповідачі зверталися до суду з клопотанням про застосування до даних правовідносин строки позовної давності, в задоволенні якого було відмовлено.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , зміну рішення суду першої інстанції від 02.11.2022 року в частині задоволення позовних вимог.

Судові витрати, у тому числі витрати на проведення психологічної експертизи, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2022 року у справі №756/132/21 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2022 року у справі №756/132/21 змінити, викласти резолютивну частину в наступній редакції.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 117576 (сто сімнадцять тисяч п`ятсот сімдесят шість) грн 00 коп відшкодування моральної шкоди та 1763 (одна тисяча сімсот шістдесят три) грн 43 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 117576 (сто сімнадцять тисяч п`ятсот сімдесят шість) грн 00 коп відшкодування моральної шкоди та 1763 (одна тисяча сімсот шістдесят три) грн 43 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 117576 (сто сімнадцять тисяч п`ятсот сімдесят шість) грн 00 коп відшкодування моральної шкоди та 1763 (одна тисяча сімсот шістдесят три) грн 43 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_5 ( АДРЕСА_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 158472 (сто п`ятдесят вісім тисяч чотириста сімдесят дві) грн 00 коп. відшкодування моральної шкоди та 2376 (дві тисячі триста сімдесят шість) грн 81 коп. судового збору.

Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) 18131 (вісімнадцять тисяч сто тридцять одна тисяча) грн 66 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 2305 (дві тисячі триста п`ять) грн 78 коп. витрат на проведення експертизи.

Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 2305 (дві тисячі триста п`ять) грн 78 коп. витрат на проведення експертизи.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 2305 (дві тисячі триста п`ять) грн 78 коп. витрат на проведення експертизи.

Стягнути з ОСОБА_5 ( АДРЕСА_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 3107 (три тисячі сто сім) грн. 80 коп.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

5. Матеріали справи №756/132/21 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

А.Г. Майданевич

Дата складення повного тексту 30.04.2024 року.