Постанова

від 24.04.2024 по справі 910/7522/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2024 р. Справа№ 910/7522/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Гусаров В.О.;

від відповідача: не прибув,

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мандік Україна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплект-Дніпро»

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 року

у справі №910/7522/23 (суддя Пукас А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплект-Дніпро»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мандік Україна»

про стягнення 2 467 942, 20 грн,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мандік Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплект-Дніпро»

про визнання зобов`язання припиненим в частині,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будкомплект-Дніпро» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мандік Україна» (далі - відповідач) стягнення 2 467 942, 20 грн заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № ЕСКО-МУ-БКД-1-2021 про виконання енергозберігаючих робіт від 12.03.2021 року, зокрема, позивачем на виконання умов договору виконано роботи на загальну суму 3 915 168 грн, однак відповідачем сплачено лише 1447 225, 80 грн внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 2 467 942 грн.

15.06.2023 року через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов зустрічний позов, в якому відповідач (позивач за зустрічним позовом) просив суд припинити зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплект-Дніпро» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Мандік Україна» у сумі 1 448 612,16 грн, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що виникли за договором у залишковій сумі 2 467 942,20 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, чим зменшити суму заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Мандік Україна» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Будкомплект-Дніпро» на різницю зустрічних вимог, а саме до 1019 330, 04 грн.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані простроченням виконання позивачем за первісним позовом робіт у зв`язку з чим існує право нарахування пені на підставі пункту 10.2.1. договору в розмірі 1174550,40 грн та штрафу в розмірі - 274061, 76 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 року у справі №910/7522/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплект-Дніпро» - задоволено. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мандік Україна» - задоволено частково. Проведено зустрічне зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мандік Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплект-Дніпро» за результатами зустрічного зарахування заборгованість в розмірі 1034990,71 грн та судовий збір у сумі 15 524,86 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будкомплект-Дніпро» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 року у справі №910/7522/23 в частині часткового задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Мандік Україна»; проведення зустрічного зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мандік Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплект-Дніпро» за результатами зустрічного зарахування заборгованість в розмірі 1 034 990,71 грн та судовий збір 15524,86 грн та постановити нове рішення суду, яким у задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мандік Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплект-Дніпро» 2467942,20 основного боргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України.

Так, скаржник вказав, що суд першої інстанції помилково визнав доведеним факт наявності у субпідрядника необхідної проектної (технічної) документації.

Не може бути застосована до нашого підприємства відповідальність за порушення строків виконання робіт за договором, оскільки перебіг і можливість додержання даних строків умовами договору ставиться у пряму залежність від наявності затвердженого з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мандік Україна» робочого проекту та календарного графіку виконаних робіт і від їх передачі за актом приймання-передачі для наступного погодження нашому підприємству.

Водночас, за твердженням скаржника, ним направлялися на електронну адресу відповідача листи, в яких повідомлялося про не поставу необхідних для виконання робіт наступних ТМЦ.

Крім того, скаржник наголосив, що в акті прийому-передачі виконаних робіт № 4 від 03.02.2023 року чітко зазначено, що за термінами, обсягом, якістю виконання робіт Товариство з обмеженою відповідальністю «Мандік Україна» претензій не має, що виключає застосування заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Мандік Україна» в зустрічному позові штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 02.11.2023 року апеляційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплект-Дніпро» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 року у справі №910/7522/23 залишено без руху

Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду докази, які підтверджують сплату судового збору за подання апеляційної скарги та реєстрації електронного адвоката Гусарова Владислава Олександровича в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.

Північний апеляційний господарський відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплект-Дніпро» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 року у справі №910/7522/23 своєю ухвалою від 10.11.2023 року.

Крім того, не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мандік Україна» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 року у справі №910/7522/23 та постановити нове рішення суду, яким у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплект-Дніпро» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мандік Україна» - відмовити повністю. У стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мандік Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплект-Дніпро» за результатами зустрічного зарахування заборгованість в розмірі 1432951,49 грн та судового збору в розмірі 15524,86 грн - відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України.

Так, скаржник вказав, що позивачем були порушені узгоджені у договорі строки виконання робіт.

Водночас, за твердженням скаржника, обов`язковою умовою договору для оплати виконаних робіт, окрім підписання акту виконаних робіт є надання субпідрядником повного комплекту виконавчої документації, згідно чинного законодавства України, за допомогою якої він зможе перевірити якість та недоліки (дефекти) виконаних робіт, вимога позивача про оплату, без передачі зазначеної документації, є передчасною.

При цьому, докази передачі відповідачу (позивач за зустрічним позовом) виконавчої документації, що є обов`язковою умовою для здійснення остаточного розрахунку з позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) у матеріалах справи відсутні.

Крім того, скаржник вказав, що у підписаному акті прийому-передачі виконаних робіт №4 від 03.02.2023 року, відсутня графа про передачу повного комплекту виконавчої документації, що свідчить про невиконання позивачем умов договору передбачених п. 2.6.4 договору.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023 року апеляційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Мандік Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 року у справі №910/7522/23 залишено без руху

Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду докази, які підтверджують сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Мандік Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 року у справі №910/7522/23. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплект-Дніпро» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Мандік Україна» об`єднано в одне апеляційне провадження своєю ухвалою від 06.12.2023 року.

05.12.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будкомплект-Дніпро", відповідно до якого відповідач просив суд залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплект-Дніпро» без задоволення.

При цьому, представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що висновки суду першої інстанції є вірним, і додатково зазначив, що позивачем на дату узгодження нових строків виконання робіт, які були установлені сторонами укладанням додаткової угоди № 1 від 30.05.2022 року до договору, жодних претензій з приводу наявності затвердженого з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Мандік Україна» робочого проекту та календарного графіку виконання робіт, їх передачі за актом приймання-передачі для наступного погодження, не виставлялось, що свідчить про безпідставність заперечень позивача (відповідача за зустрічним позовом), що не складання акту прийому передачі документації йому завадило виконаним роботи у строки узгоджені сторонами.

Саме тому, суд першої інстанції, вірно встановив, що в силу того, що субпідрядник приступив до виконання робіт та відповідно виконав їх у повному обсязі нівелює заперечення останнього щодо відсутності погодженої між сторонами проектної документації, оскільки відсутність останньої ставить під сумнів правомірність початку виконання таких робіт взагалі.

Крім того, за твердженням представника відповідача доводи скаржника з приводу начебто здійснення зі сторони відповідача (позивача за зустрічним позовом) вчасно виконати роботи, у зв`язку з не поставкою ТМЦ, є надуманими, оскільки ТМЦ на період який розглядається по порушенню строків виконання робіт були у розпорядженні скаржника у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами приймання - передачі для монтажу ТМЦ.

Разом з цим, представник відповідача наголосив, що підписання акту приймання-передачі без зауважень та заперечень свідчить лише про відсутність заперечень позивача щодо якості та кількості виконаних робіт, а не про своєчасність їх виконання та про відсутність претензій з боку позивача щодо строків виконання цих робіт.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 року в судовому засіданні була оголошена перерва. Крім того, даною ухвалою було продовжено строк розгляду апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Будкомплект-Дніпро" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Мандік Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 року у справі №910/7522/23.

05.02.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Мандік Україна", відповідно до якого представник позивача, зокрема зазначив, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що специфікацією до договору передбачено, а отже до обов`язків субпідрядника за договором входило виконання такого виду робіт, як «розробка та виготовляння технічної документації».

Крім того, за твердженням представника позивача, останній не мав обов`язку з надання відповідачу виконавчої документації, тому, що її конкретний перелік фактично відсутній у погодженій частині проектної документації (технічне завдання і специфікація), а робочий проект і ПВР (проект виконання робіт), який відповідно до вимог ДБН мав містити перелік необхідної виконавчої документації на передбачені види робіт на об`єкту ПАТ «ДМК» не передавалися підрядником (відповідачем) у затвердженому вигляді.

Що стосується питання встановлення та додержання строків виконання робіт за договором представник позивача звернув увагу, що не погоджується з висновком суду першої інстанції, що додатковою угодою №1 від 30.05.2022 року згідно п. 4.4 договору сторони змінили раніше встановлені у договорі строки виконання робіт.

Початок обрахунку строку виконання робіт у 100 календарних днів не пов`язаний з моментом фактичного початку робіт, а починає обраховуватися виключно на п`ятий робочий день від дати отримання субпідрядником за актом приймання-передачі погодженої проектної документації.

При цьому, за твердженням представника позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Мандік Україна" не передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Будкомплект-Дніпро" за актом приймання-передачі затверджені робочий проект та календарний графік.

07.02.2024 року в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду була оголошена перерва на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України до 13.03.2024 року.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (судді-доповідача) Суліма В.В. з 12.03.2024 року по 14.03.2024 року судове засідання у призначений час не відбулось.

Північний апеляційний господарський суд розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Будкомплект-Дніпро" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Мандік Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 року у справі №910/7522/23 призначив на 24.04.2024 року своєю ухвалою від 15.03.2024 року.

Представник позивача в судовому засіданні 24.04.2024 року Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Мандік Україна", просив відмовити в її задоволенні. Задовольнити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будкомплект-Дніпро".

Представник відповідача в судове засідання 24.04.2024 року Північного апеляційного господарського суду не прибув про час та місце розгляду апеляційних скарг був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (наявна в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційних скарг в даному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.03.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будкомплект-Дніпро» (субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мандік Україна» (підрядник) було укладено договір № ЕСКО-МУ-БКД-1-2021 про виконання енергозберігаючих робіт (далі - договір), відповідно до умов якого підрядник доручає, а субпідрядник зобов`язується на свій ризик та своїми засобами відповідно до умов договору, виконати на Об`єкті роботи згідно проектної документації у тому числі: виконання робіт з демонтажу, виконання робіт з монтажу обладнання, матеріалів для монтажу, виконання пусконалагоджувальних робіт, розробка та виготовлення виконавчої технічної документації.

Перелік та обсяги робіт визначені у специфікаціях, які затверджуються сторонами, та є невід`ємними частинами договору ((додаток № 2 (пункт 1.2. договору)).

Згідно додатку № 2 до договору в редакції додаткової угоди № 1 від 30.05.2022 року до договору загальна вартість робіт становить 3915168 грн.

Відповідно до п. 2.6. договору розрахунки з субпідрядником за цим договором здійснюються підрядником безготівковим розрахунком наступним чином:

2.6.1. підрядник здійснює поетапне авансування у розмірі не більше 40% від загальної ціни робіт за даним договором. Попередня оплата здійснюється протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту узгодження підрядником наданих субпідрядником рахунків. Підрядник не пізніше, ніж через 3 (три) робочих дні з дати отримання оригіналу рахунку від субпідрядника погоджує отриманий рахунок до оплати або надсилає письмові зауваження.

2.6.2 підрядник протягом 3 (трьох) робочих днів узгоджує .

2.6.3. підрядник проводить розрахунок за виконані субпідрядником роботи протягом 20 (двадцять) календарних днів після повного закінчення комплексу робіт за даним договором, підписання сторонами акту прийому - передачі виконаних робіт на підставі наданого субпідрядником рахунку, за умови надання субпідрядником повного комплекту виконавчої документації, згідно чинного законодавства України та за умови відсутності на момент (дату) оплати не усунених недоліків (дефектів) та за умови відсутності претензій підрядника щодо якості робіт, з урахуванням раніше перерахованого авансу та зі зняттям коштів згідно пункту 2.6.3. договору.

2.6.4. підрядник проводить остаточний розрахунок за виконані субпідрядником роботи у сумі 330 068,70 грн крім того ПДВ 66 013,74 грн, що разом складає 396 082,44 грн з ПДВ протягом 60 календарних днів після повного закінчення комплексу робіт за даним договором, підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт на підставі наданого субпідрядником рахунку, за умови надання субпідрядником повного комплекту виконавчої документації, згідно чинного законодавства України та за умови відсутності на момент (дату) оплати не усунених недоліків (дефектів) та за умови відсутності претензій Підрядника щодо якості робіт, з урахуванням раніше перерахованих платежів.

Згідно пп. 13.14.1 п. 3.14 договору підрядник передає за актом приймання-передачі субпідряднику товарно-матеріальні цінності (матеріали, обладнання допоміжні матеріали, конструкції тощо), а субпідрядник в свою чергу зобов`язаний невідкладно належним чином їх прийняти та вжити заходів до їх збереження.

Відповідно до п.п. 4.1. - 4.5 договору субпідрядник приступає до виконання робіт не пізніше п`яти робочих днів від дати отримання погодженої проектної документації, у т.ч погоджений з ПАТ «ДМК» проект виконання робіт (ПОР), та іншої дозвільної документації на право виконування робіт на території ПАТ «ДМК».

Субпідрядник зобов`язаний виконати роботи протягом строків, погоджених в календарному графіку, 100 календарних днів від дати початку виконання робіт згідно п. 4.1. договору, за умови своєчасного постачання необхідних ТМЦ (матеріалів та обладнання) підрядником. У разі затримки постачання необхідних ТМЦ підрядником, та сповіщення (надсилання на електронну пошту або поштовим зв`язком у паперовому вигляді) відповідним листом Підрядника, строк робіт може бути змінений в більшу сторону на кількість днів затримки постачання ТМЦ.

За згодою підрядника субпідрядник може достроково завершити виконання робіт і передати їх Підряднику.

Строки виконання робіт можуть змінюватися за згодою сторін із внесенням відповідних змін шляхом укладання додаткової угоди.

Субпідрядник зобов`язується негайно повідомити підрядника про неможливість закінчення робіт у строки, зазначені у цьому договорі, а також про наявність обставин, що можуть призвести до порушення зазначених в календарному графіку виконання робіт.

Роботи виконуються з використанням матеріалів та обладнання, які постачаються підрядником та підлягають передачі субпідряднику за актом приймання-передачі (п.п 5.1.,5.2. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору приймання робіт, виконаних відповідно до умов цього договору, проектної документації і технічного завдання здійснюється уповноваженими представниками сторін із складанням акту прийому - передачі виконаних робіт.

Згідно п. 10.2 договору субпідрядник несе відповідальність за порушення строків виконання робіт та сплачує неустойку (пеню) в розмірі 0,2 % від ціни договору за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів субпідрядник додатково сплачує підряднику штраф у розмірі 7 % від ціни договору протягом 10 робочих днів з дня направлення підрядником письмової вимоги.

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2026 року але в будь якому разі до повного виконання всіх зобов`язань за договором (пункт 16.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачем на виконання умов договору у якості суми авансу перераховано позивачу кошти в розмірі 1447 225,80 грн, що підтверджується платіжними дорученнями (наявні в матеріалах справи), а саме:

- №1649 від 27.05.2021 року на суму 36320,16 грн;

- №1686 від 15.06.2021 року на суму 60000,00 грн;

- №1658 від 13.07.2021 року на суму 7700,00 грн;

- №1660 від 13.07.2021 року на суму 42100,00 грн;

- №1670 від 16.07.2021 року на суму 28479,60 грн;

- №1671 від 16.07.2021 року на суму 30241,52 грн;

- №1728 від 17.07.2021 року на суму 102000,00 грн;

- №1774 від 06.09.2021 року на суму 31793,47 грн;

- №1809 від 22.09.2021 року на суму 130462,08 грн;

- №1864 від 12.10.2021 року на суму 410507,52 грн;

- №0139 від 16.12.2021 року на суму 106329,00 грн;

- №164 від 24.12.2021 року на суму 150521,00 грн;

- №172 від 28.12.2021 року 183820,45 грн;

- №232 від 26.01.2022 року на су суму 101325,00 грн;

- №290 від 23.06.2022 року на суму 25626,00 грн.

Перерахування вищевказаних коштів не заперечується учасниками справи.

Так, за твердженнями позивача, після завершення усіх робіт, передбачених договором між сторонами було підписано акт-прийому передачі виконаних робіт № 4 від 03.02.2023 року на суму 3 915 168 грн. Зазначений акт підписаний підрядником та субпідрядником без зауважень та претензій щодо якості та обсягу виконаних робіт, що як правильно встановлено судом першої інстанції свідчить про виконання позивачем робіт належним чином, прийняття таких робіт відповідачем та виникнення у останнього обов`язку з остаточного розрахунку за договором шляхом сплати 2 467942, 20 грн на підставі виставленого позивачем рахунку на оплату № 20 від 03.02.2023 року, який був отриманий відповідачем 03.04.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 5192505842361 (наявний в матеріалах справи).

Крім того, позивачем 11.04.2023 року на адресу відповідача направлено лист № 56 від 10.04.2023 року, до якого було додано акт № 4 від 03.02.2023 року та рахунок на оплату № 20 від 03.02.2023 року. Вказаний лист отримано відповідачем 17.04.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №5192505845638 (том 1, а.с 414,145).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач станом на дату звернення до суду з позовом заборгованість за договором в розмірі 2 467 942, 20 грн не сплатив, що стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплект-Дніпро» до суду з даним позовом.

Щодо твердження скаржника (відповідача), як на підставу для відмови в задоволенні первісних позовних вимог щодо ненадання субпідрядником (позивачем) повного комплекту виконавчої документації, згідно чинного законодавства України та відповідно до пункту 2.6.3 та 2.6.4 договору, за допомогою якої він зможе перевірити якість та недоліки (дефекти) виконаних робіт, колегія суддів відзначає наступне.

Договором закріплено наступне визначення терміну «виконавча документація» - документація (креслення, акти, довідки, тощо) згідно вимог ДБН до виконуваних робіт, яку зобов`язаний вести субпідрядник у складі, визначеному чинним законодавством України, і якою підтверджується факт виконання робіт і яку він передає підрядником разом з передачею робіт відповідного етапу.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, останні не містять жодних належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності у підрядника (відповідача) претензій до виконаної роботи та не зазначається конкретно яка саме виконавча документація не надана йому позивачем.

При цьому, колегія суддів відзначає, що у договорі не визначено жодного конкретного переліку виконавчої документації, яка повинна бути передана субпідрядником підряднику.

Договір містить лише загальне посилання, що виконавча документація - це документація згідно вимог ДБН до виконуваних робіт, яку зобов`язаний вести субпідрядник у складі, визначеному чинним законодавством України.

Крім того, колегія суддів зауважує, що підрядник (відповідач) у листі від 19.12.2022 року зазначав, що акт приймання-передачі виконаних робіт за договором може бути підписаний з сторони Товариства з обмеженою відповідальністю «Мандік Україна» лише після надання повного комплекту виконавчої документації та приймання виконаних робіт по якості та об`єму.

В підписаному між підрядником і субпідрядником акті приймання-передачі виконаних робіт №4 від 03.02.2023 року чітко зазначено, що за обсягом, якістю і термінами виконання робіт Товариство з обмеженою відповідальністю «Мандік Україна» претензій немає, що свідчить про прийняття підрядником роботи, виконану субпідрядником відповідно до умов договору.

Твердження представника скаржника (відповідача), що у підписаному акті прийому-передачі виконаних робіт №4 від 03.02.2023 року, відсутня графа про передачу повного комплекту виконавчої документації, що свідчить про невиконання позивачем умов договору передбачених п. 2.6.4 договору, колегія суддів не визнає переконливими доводами.

Крім того, судом критично сприймаються вимоги відповідача про надання йому виконавчої документації після підписання остаточного Акту приймання-передачі робіт в силу відсутності конкретного переліку такої виконавчої документації, які згідно доводів відповідача має бути йому надана.

При цьому, колегія суддів зауважує, що саме відповідач виступав фактичним замовником на виконання робіт субпідрядником, а відтак доводи відповідача щодо неможливості ним здійснення остаточного розрахунку за виконані роботи в силу відсутності в нього повного пакету виконавчої документації та неможливості встановити якість та обсяг виконаних робіт, які знову ж таким замовляються ним, є безпідставними та необґрунтованими.

Водночас, колегія суддів відзначає, що п. 8.2. договору закріплено 6 років гарантії на виконані субпідрядником роботи з дати підписання Акту приймання-передачі роботи, а у разі виявлення підрядником відступів від умов договору, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки) останній зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника для їх подальшого усунення, як це визначено ч. 3 ст. 853 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника викладену у апеляційній скарзі, що вимога позивача про оплату, без передачі відповідної документації, є передчасною, оскільки, відповідач в суді першої інстанції визнав заборгованість за первісним позовом, що підтверджується вимогами зустрічного позову, а саме припиненням зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплект-Дніпро» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Мандік Україна» у сумі 1 448 612,16 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

При цьому, колегія суддів відзначає, що відповідач за зустрічним позовом надсилав на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплект-Дніпро» заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «Мандік Україна» визнало заборгованість за спірним договором в сумі 2467942,20 грн (том. 1, а.с. 242-243).

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) розтлумачено застосування доктриниcontra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що ґрунтується ще на римській максиміconcedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини лежить принцип добросовісності користування цивільними правами. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка особи, що не відповідає її попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Принцип добросовісності це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства.

Аналіз ч. 2 ст. 13 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом.

Означене свідчить про суперечливість поведінки відповідача у правовідносинах з позивачем, та його недобросовістність під час вирішення питання щодо наявності у відповідача заборгованості за спірним договором.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача відхиляються судовою колегією як такі, що спростовані викладеними вище висновками Північного апеляційного господарського суду та не доводять наявності правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мандік Україна».

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.

Пункт 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч. 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Статтею 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Згідно з ч. 2ст. 837 Цивільного кодексу України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

За ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Так, оплата за договором здійснювалася шляхом авансування, що і було здійснено відповідачем у відповідній сумі.

Як встановлено судом вище, за результатами виконання умов договору між сторонами згідно вимог пункту 6.1. договору було підписано акт прийому - передачі виконаних робіт № 4 від 03.02.2023 року на суму 3 915 168 грн без зауважень та претензій, тобто відповідач погодився з виконанням позивачем робіт відповідно до умов договору, проектної документації та технічного завдання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості та правомірності заявлених позовних вимог за первісним позовом з огляду на те, що зобов`язання у відповідача з оплати є таким, що відповідно до умов п. 2.6.4. договору настало з 05.04.2023 року.

Щодо зустрічних позовних вимог, колегія суддів відзначає, що останній обґрунтований порушенням відповідачем за зустрічним позовом (Товариством з обмеженою відповідальністю «Будкомплект-Дніпро») строків виконання робіт на 150 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за зустрічним позовом звернувся до відповідача за зустрічним позовом з листом №422 від 03.09.2021 року щодо порушення останнім строків виконання робіт.

Так, зокрема, з листа № 422 від 03.09.2021 року вбачається, що станом на 03.09.2021 року субпідрядником порушено умови договору в частині розділу 4 у зв`язку з чим відтерміновано термін виконання робіт на 66 календарних днів, що відповідно призводить до порушення загальних термінів виконання робіт по об`єкту та зриву запланованих етапів робіт (том 1, а.с. 146).

Також, вищевказаним листом, субпідрядника (позивача) було повідомлено про можливість накладення за вказані порушення штрафних санкцій, оскільки у зв`язку із порушенням терміну виконання робіт по договору замовник аналогічно має право накласти на підрядника, як виконавця, штрафні санкції та зазначено про необхідність завершити роботи по проекту у найкоротший термін.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем не заперечуються обставини порушення строків виконання робіт за договором на 66 календарних днів станом на 03.09.2021 року.

В подальшому, як правильно встановлено судом першої інстанції, 30.05.2022 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору, пунктом 1 якої визначено, що строк виконання робіт становить 100 календарних днів від дати підписання даного договору.

Відтак, враховуючи умови додаткової угоди № 1 від 30.05.2022 року до договору, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо здійснення відрахування стоденного строку на виконання робіт за договором від дати підписання вказаної додаткової угоди.

Тобто, субпідрядник був зобов`язаний виконати роботи в строк до 07.09.2022 року, проте як вбачається з матеріалів справи, фактично виконання робіт було закінчено 03.02.2023 року, що свідчить про прострочення виконання договірного зобов`язання з 08.09.2022 року до 02.02.2023 року, що становить 148 календарних днів.

Колегія суддів не приймає твердження скаржника (відповідач за зустрічним позовом), як підставу для скасування оскаржуваного рішення в частині задоволенні зустрічних позовних вимог, що відповідні порушення щодо прострочення виконання договірного зобов`язання зумовлені значною розбіжністю фактичної ситуації на ділянках виконаних робіт з проектними рішеннями та не допуском до виконання робіт в необхідному часовому проміжку, про що було повідомлено позивача за зустрічним позовом в листі № 322 від 07.09.2021 року (том 1, а.с. 147), з огляду на наступне.

Так, матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів несвоєчасного постачання підрядником товарно-матеріальних цінностей, необхідних для виконання робіт, як це передбачено пунктом 4.2. договору.

Надані відповідачем за зустрічним позовом до відзиву на зустрічний позов заявки, акти приймання - передачі в монтаж (підписані сторонами), листи субпідрядника від 07.09.2021 року № 322 та № 201 року від 18.06.2021 року не містять повідомлення підряднику про недостатність матеріалів для виконання робіт та існування інших обставин, що можуть призвести до порушення визначених сторонами графіків.

Таким чином, посилання відповідача за первісним позовом на несвоєчасне і неповне надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Мандік Україна» необхідних матеріалів робіт для виконання робіт, що стало причиною для порушення строків виконання робіт, не підтверджені належними та допустимими в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказами.

При цьому, згідно доводів скаржника, позивач за зустрічним позовом повідомлявся про розбіжність фактичної ситуації на ділянках виконаних робіт з проектними рішеннями, в тому числі листом № 186 від 08.06.2021 року, проте останній в матеріалах справи відсутній.

Водночас, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника (відповідача за зустрічним позовом), що не може бути застосована до підприємства відповідальність за порушення строків виконання робіт за договором, оскільки перебіг і можливість додержання даних строків умовами договору ставиться у пряму залежність від наявності затвердженого з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мандік Україна» робочого проекту та календарного графіку виконаних робіт і від їх передачі за актом приймання-передачі для наступного погодження підприємству, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, враховуючи, що субпідрядник (відповідач за зустрічним позовом) приступив до виконання робіт та відповідно, як встановлено вище виконав їх у повному обсязі, останнє, нівелює заперечення скаржника щодо відсутності погодженої між сторонами проектної документації, оскільки відсутність останньої ставить під сумнів правомірність початку виконання таких робіт взагалі.

Водночас, колегія судів відзначає, що виходячи з положень пункту 4.1. договору, у субпідрядника була наявна вся необхідна проектна (технічна) документація, оскільки останній приступив до виконання робіт, а відтак взяв відповідальність за їх виконання згідно вимог договору в тому числі в частині погоджених строків.

Щодо твердження представника відповідача за зустрічним позовом, що в акті прийому-передачі виконаних робіт № 4 від 03.02.2023 року чітко зазначено, що за термінами, обсягом, якістю виконання робіт Товариство з обмеженою відповідальністю «Мандік Україна» претензій не має, що виключає застосування заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Мандік Україна» в зустрічному позові штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт, колегія суддів відзначає наступне.

Так, за правовою позицією Верховного Суду викладену, зокрема в постанові від 04.10.2021 року у справі №904/2739/20 визначено, що підписання акту приймання - передачі без зауважень та заперечить свідчить лише про відсутність заперечень позивача щодо якості та кількості виконаних робіт, а не про своєчасність їх виконання та про відсутність претензій з боку позивача щодо строків виконання цих робіт.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 10.2.1 договору за порушення строків виконання робіт субпідрядник сплачує неустойку (пеню) в розмірі 0.2% від ціни договору за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів субпідрядник додатково сплачує підряднику штраф у розмірі 7% (сім) відсотків від ціни договору протягом 10 (десяти) робочих днів з дня направлення підрядником письмової вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, вимога про сплату пені та штрафу була направлена відповідачу за зустрічним позовом 12.06.2023 року, що підтверджується описом вкладення, фіскальним чеком та накладною за №0209608973024 (том. 1, а.с. 244).

Колегія суддів перевіривши розрахунок пені та штрафу погоджується з висновком суду першої інстанції, що нарахування штрафних санкцій яких є арифметично вірним саме за період з 08.09.2022 року до 02.02.2023 року у зв`язку з чим обґрунтованою є сума пені - 1158 889,73 грн та штрафу - 274 061,76 грн, а загалом 1432951,49 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем допущено порушення умов договору в частині строків проведення остаточних розрахунків, а позивачем допущено порушення умов договору в частині строків виконання робіт у зв`язку з чим первісний позов підлягає задоволенню, а зустрічний позов відповідно частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Враховуючи часткове задоволення зустрічного позову, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо необхідності у відповідності до ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України провести зустрічне зарахування позовних вимог у зв`язку з чим стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає сума заборгованості в розмірі 1 034 990,71 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржників, викладені ними в апеляційних скаргах такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржників не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Саме лише прагнення скаржників ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Мандік Україна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплект-Дніпро» фактично зводяться до мотивів викладених у позовній заяві та зустрічній позовній заяві, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Отже, зазначені в апеляційних скаргах доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянти не подали жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянтів.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мандік Україна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплект-Дніпро» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 року у справі №910/7522/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 року у справі №910/7522/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянтів.

4. Матеріали справи №910/7522/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Гаврилюк

Дата складення повного тексту 30.04.2024 року.