Постанова

від 30.04.2024 по справі 910/13240/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2024 р. Справа№ 910/13240/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 30.04.2024 у справі №910/13240/19 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Київської міської ради

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.02.2024

про відмову у задоволенні скарги Київської міської ради на дії заступника начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Танащук Олесі Миколаївни

у справі № 910/13240/19 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Київської міської ради

до 1) Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Поліщук Вікторії Миколаївни,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмедлізинг»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Приватне акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот»

про визнання протиправним та скасування рішення, витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року Київська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії заступника начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Танащук Олесі Миколаївни, в якій просила:

- визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Танащук О.М. про повернення виконавчого документу стягувачу від 05.01.2024;

- зобов`язати Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відновити виконавче провадження №70201203 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 № 910/13240/19 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмедлізинг» на користь Київської міської ради 960,50 грн. витрат по оплаті судового збору.

Скаргу мотивовано тим, що державним виконавцем не вжито вичерпних заходів примусового виконання судового рішення та незаконно повернуто виконавчий документ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 у справі № 910/13240/19 у задоволенні скарги Київської міської ради на протиправні дії заступника начальника Голосіївського відділу міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відмовлено.

Постановляючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що:

- оскаржуваною постановою встановлено, що в ході проведення виконавчих дій встановлено, що у боржника відсутнє майно на яке може бути звернено стягнення і здійсненні державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

- наказ Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 дійсний для пред`явлення до 07.08.2023, однак, враховуючи приписи ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» та постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, строк пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва №910/13240/19 від 10.08.2020 продовжено до 05.01.2027;

- за таких обставин можна дійти висновку, що стягувач не позбавлений права на звернення до компетентних органів або осіб для виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі №910/13240/19.

Крім того, при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції були враховані принципи, закріплені в ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: диспозитивності та співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова заступника начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Танащук Олесі Миколаївни про повернення виконавчого документа стягувачу в межах виконавчого провадження №70201203 винесена в межах повноважень, відповідно до норм законодавства та не порушує права стягувача на виконання рішення суду, а тому скарга Київської міської ради не підлягає задоволенню.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, Київська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 у справі № 910/13240/19 та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити скаргу Київської міської ради на протиправні дії заступника начальника Голосіївського відділу міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ).

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржувану ухвалу винесено з порушенням вимог чинного законодавства, без урахування всіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до невірного застосування судом норм матеріального з порушенням норм процесуального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час звернення до суду першої інстанції, додатково зауваживши на тому, що:

- суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі посилається на акт державного виконавця від 02.01.2024 про відсутність товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмедлізинг» за адресою проспект Голосіївський, 120, корп. 1 в місті Києві, проте даний акт державного виконавця від 02.01.2024 не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки не зареєстрований в автоматизованій системі виконавчого провадження відповідно до статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» та не підписаний за участі понятих;

- в порушення положень Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем у повній мірі: не виявлено та не накладено арешт на грошові кошти боржника під час відкриття виконавчого провадження (03.11.2022) чи на належні йому кошти, які знаходяться у володінні чи користуванні третіх осіб; не перевірено належним чином майнового стану боржника; не направлено запити до усіх реєстраційних органів щодо наявності у власності боржника транспортних засобів, об`єктів нерухомого майна тощо; не винесено постанову про попередження керівництва та/або відповідальних осіб Товариства про відповідальність за пошкодження (знищення) відповідного майна; не вчинено жодних дій щодо керівника ОСОБА_1 (відомості про особу у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань); не проведено державної реєстрації публічних обтяжень рухомого майна боржника в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; не направлено запити до ДП «Національні інформаційні системи» щодо встановлення факту видання боржником довіреностей на ім`я третіх осіб на право користування належним боржнику рухомим майном; не направлено запити до органів доходів і зборів з метою отримання інформації про дебіторську заборгованість боржника; не перевірено факт перебування боржника у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань серед власників (засновників) інших суб`єктів господарювання; не вчинено жодних дій щодо засновника - ТОВ «Укрсервісплюс» (відомості про особу у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) тощо. Вказане свідчить про те, що здійснені державним виконавцем дії для виконання наказу господарського суду міста Києва від 10.08.2020 року № 910/13240/19 не є вичерпними, оскільки останнім не застосовано усі можливі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи для досягнення необхідного позитивного результату - фактичного виконання судового рішення;

- чинне законодавство, зокрема, Закон України «Про виконавче провадження» встановлює певний порядок вчинення виконавчих дій та не надає державному виконавцю права вільного розсуду визначати «доцільно» чи «недоцільно» вживати їх взагалі, а тому він зобов`язаний вчиняти всіх необхідних заходів для повного та своєчасного виконання рішення суду відповідно до закону, а не крізь призму суб`єктивного сприйняття «доцільності» вирішувати питання; чи здійснювати виконання за виконавчим документом, чи ні.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2024, справу № 910/13240/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/13240/19 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/13240/19.

21.03.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2024 залишено без руху апеляційну скаргу Київської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 у справі № 910/13240/19 та повідомлено про право на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків протягом 10 днів з дня вручення вказаної ухвали шляхом подання доказів сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

02.04.2024 від Київської міської ради до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої, зокрема, додані докази сплати судового збору.

У зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А., який не є головуючим суддею, у відпустці розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1517/24 від 03.04.2024 призначений повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 апеляційну скаргу Київської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 у справі № 910/13240/19 прийнято до свого провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 у справі № 910/13240/19, розгляд апеляційної скарги призначено на 30.04.2024 об 11:30 год.

Станом на 30.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

В судове засідання відповідачі, тертя особа та Голосіївський відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) представників не направили, про причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, те, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, та те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників відповідачів, третьої особи та Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) за наявними матеріалами апеляційного провадження.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив задовольнити

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвалу суду першої інстанції підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Позов заявлено про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Поліщук Вікторії Миколаївни за ТОВ «Укрмедлізинг» від 13.12.2018 №29419481 на земельну ділянку за адресою: хутір Микільський, 17 км Мінського проспекту, літ. К в Оболонському районі м. Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі №910/13240/19 позов задоволено повністю:

- визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Поліщук Вікторії Миколаївни за ТОВ «Укрмедлізинг» від 13.12.2018 №29419481 на земельну ділянку за адресою: хутір Микільський, 17 км Мінського проспекту, літ. К в Оболонському районі м. Києва.;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмедлізинг» (03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 120, корпус 1; код ЄДРПОУ 35378998) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; код ЄДРПОУ 22883141) витрати по сплаті судового збору в розмірі 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. 50 коп.;

- стягнуто з державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Поліщук Вікторії Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ 42151777) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; код ЄДРПОУ 22883141) витрати по сплаті судового збору в розмірі 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. 50 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 у справі №910/13240/19 виправлено описку в п. 4 резолютивної частини рішення Господарського суду м. Києва № 910/1324019 від 16.06.2020, постановлено замість: «…01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 24, кв. 1; код ЄДРПОУ 42151777» вказати: «…01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 24, офіс 1; код ЄДРПОУ 42151777».

10.08.2020 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 заяву Київської міської ради про виправлення описки задоволено, виправлено допущені у рішенні Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі №910/13240/19 описки, постановлено в абз. 2 стор. 7 мотивувальної частини та в абз. 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі №910/13240/19 замість «від 13.12.2018 №29419481» читати «від 13.12.2018 № 44583186».

З матеріалів справи слідує, що наказ про стягнення з відповідача 2 витрат по сплаті судового збору в розмірі 960,50 грн. (далі Наказ) позивачем з заявою № 08/230-1485 від 26.10.2022 було пред`явлено до виконання до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) (далі Відділ).

03.11.2022 старшим державним виконавцем Відділу Танащук Олесею Миколаївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №70201203 щодо виконання Наказу.

В рамках виконавчого провадження № 70201203:

- 03.11.2022 старшим державним виконавцем Відділу Танащук Олесею Миколаївною направлено запит № 150551161 від 03.11.2023 до Міністерства внутрішніх справи України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, а 13.11.2022 - отримано відповідь, у якій зазначено про те, що відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби;

- 03.11.2022 старшим державним виконавцем Відділу Танащук Олесею Миколаївною направлено запит № 150551162 від 03.11.2023 до Державної фіскальної служби України щодо відкритих рахунків, а 13.11.2022 - отримано відповідь, у якій зазначено про те, що інформація про номери рахунків не надходила;

- 02.01.2024 заступником начальника Відділу Танащук Олесею Миколаївною за результатом виходу складено акт про відсутність відповідача 2 за адресою: пр-т Голосіївський (40-річчя жовтня), 120, корпус 1;

- 05.01.2024 заступником начальника Відділу Танащук Олесею Миколаївною винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно, що належить відповідачу 2;

- 05.01.2024 заступником начальника Відділу Танащук Олесею Миколаївною винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, якою встановлено, що в ході проведення виконавчих дій встановлено, що у боржника відсутнє майно на яке може бути звернено стягнення і здійсненні державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, а відтак Наказ повертається стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 «Про виконавче провадження».

У лютому 2024 року Київська міська рада звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії заступника начальника Відділу Танащук Олесі Миколаївни, в якій просила:

- визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Відділу Танащук О.М. про повернення виконавчого документу стягувачу від 05.01.2024;

- зобов`язати Відділ відновити виконавче провадження №70201203 з примусового виконання Наказу.

Скаргу мотивовано тим, що державним виконавцем не вжито вичерпних заходів примусового виконання судового рішення та незаконно повернуто виконавчий документ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 у справі № 910/13240/19 у задоволенні скарги Київської міської ради на протиправні дії заступника начальника Голосіївського відділу міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відмовлено, з чим колегія суддів погодитись не може, з огляду на таке.

За приписами статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 326 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі №910/13240/19, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання рішень - це сукупність дій визначених у Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Судові накази віднесено до виконавчих документів, на підставі яких рішення підлягають примусовому виконанню органами державної виконавчої служби (пп. 1) п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, він повинен дотримуватись указаних вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»: верховенства права, законності, справедливості, неупередженості, об`єктивності, гласності та відкритості виконавчого провадження; порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.

При цьому, здійснення державним виконавцем комплексу дій, визначених Законом, вважається належним у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження стягувача та боржника.

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частина 3 вказаної статті містить перелік прав, якими наділений виконавець під час здійснення виконавчого провадження, та відповідно якими може скористатися для виконання рішення, а саме:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;

5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;

9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;

10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;

12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання;

16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;

18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

21) отримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками/електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» розшук боржника юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначений порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Частиною 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення (ч. 4 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Слід окремо зауважити на тому, що за змістом положень ч. 8 ст. 48Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Частинами 1, 2, 4 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Частиною 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернене стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Разом з тим, ч. 1 ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Статтею 54 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до податкових органів.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З наданої Відділом копії матеріалів виконавчого провадження № 70201203 слідує, що виконавцем для перевірки майнового стану боржника при проведенні вказаного виконавчого провадження 03.11.2022 було направлено два запити, а саме до Міністерства внутрішніх справи України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів та до Державної фіскальної служби України щодо відкритих рахунків. Слід зауважити на тому, що вказані запити були направлені лише один раз, в той час як положення ч. 8 ст. 48Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язують виконавця проводити такі перевірки у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження, а у подальшому не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Вказане свідчить про те, що державний виконавець не виконав усі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи виконання рішення суду, зокрема, щодо виявлення майна (коштів) боржника.

Колегія суддів зазначає про те, що чинне законодавство, зокрема, Закон України «Про виконавче провадження» встановлює певний порядок вчинення виконавчих дій та не надає державному виконавцю права вільного розсуду визначати «доцільно» чи «недоцільно» вживати їх взагалі. А тому він зобов`язаний вчиняти всіх необхідних заходів для повного та своєчасного виконання рішення суду відповідно до закону, а не крізь призму суб`єктивного сприйняття «доцільності» вирішувати питання; чи здійснювати виконання за виконавчим документом, чи ні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2021 у справі № 905/2999/17.

Колегія суддів вважає, що у виконавчому провадженні № 70201203 з примусового виконання Наказу Відділом перевірено лише наявність реєстрації транспортних засобів та відкритих рахунків у банках та інших фінансових установах, що не в повній мірі відповідає вимогам норм вказаного законодавства.

За таких обставин вимоги скарги в частині наявності підстав для визнання протиправної та скасування постанови заступника начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Танащук О.М. про повернення виконавчого документу стягувачу від 05.01.2024 є обґрунтованими.

Щодо вимоги скаржника про зобов`язання Відділу відновити виконавче провадження №70201203 з примусового виконання Наказу, слід зазначити таке.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Отже, господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (в тому числі, зобов`язувати орган виконавчої служи відновити виконавчі провадження), а за результатами розгляду скарги суд може лише зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Водночас статтею 41 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що:

- у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

- у разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Отже, відповідно до положень ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець після одержання судового рішення яким постанову про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнано судом незаконною чи скасовано, має обов`язок відновити відповідне виконавче провадження, проте на даний час виконання такого обов`язку ним ще не було порушено.

При цьому колегія суддів звертається до правового висновку, який викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20, згідно з якою ефективним засобом, здатним відновити право стягувача на примусове виконання остаточного судового рішення, є скасування постанови про закриття виконавчого провадження, оскільки після її скасування виконавче провадження в силу ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного судового рішення.

За таких обставин вимога скаржника про зобов`язання Відділу відновити виконавче провадження №70201203 з примусового виконання Наказу є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.

З огляду на вищевикладене ухвала Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 у справі № 910/13240/19 про відмову у задоволенні скарги Київської міської ради на дії заступника начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Танащук Олесі Миколаївни підлягає скасуванню, скарга підлягає частковому задоволенню, а саме, задовольняється вимога про визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Танащук О.М. про повернення виконавчого документу стягувачу від 05.01.2024, в задоволенні решти вимог скарги відмовляється.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореної ухвали судом першої інстанції мали місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм процесуального права, а відтак, ухвала Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 у справі № 910/13240/19 про відмову у задоволенні скарги Київської міської ради на дії заступника начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Танащук Олесі Миколаївни підлягає скасуванню, скарга підлягає частковому задоволенню, а саме, задовольняється вимога про визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Танащук О.М. про повернення виконавчого документу стягувачу від 05.01.2024, в задоволенні решти вимог скарги відмовляється.

Враховуючи вимоги, які викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Київської міської ради задовольняється частково

За приписами ст. 334 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

До судових витрат при розгляді цієї скарги належать витрати позивача по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 3 028,00 грн.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги, з огляду на обставини справи та підстави виникнення спору сторін, колегія суддів покладає витрати за подання апеляційної скарги на Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287, 334 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 у справі № 910/13240/19 задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 у справі № 910/13240/19 скасувати.

3. Скаргу Київської міської ради на дії заступника начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Танащук Олесі Миколаївни задовольнити частково.

4. Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Танащук О.М. про повернення виконавчого документу стягувачу від 05.01.2024.

5. В задоволенні решти вимог скарги відмовити.

6. Стягнути з Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) (03127, м. Київ, вул. Здановської Юлії, 22/15, ідентифікаційний код 34999976) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

7. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

8. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/13240/19.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 30.04.2024

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

С.Р. Станік