Постанова

від 30.04.2024 по справі 910/17834/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2024 р. Справа№ 910/17834/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання від 30.04.2024:

від прокуратури: Наумова К.О.

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились;

від третіх осіб: не з`явились;

за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2024

у справі № 910/17834/23 (суддя - Мудрий С.М.)

за результатом розгляду заяви Київської обласної прокуратури про забезпечення позову у справі

за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Бучанської районної ради Київської області

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ліан"

2) Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства

третя особа, яка заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Київська міська рада

третя особа, яка заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Києво-Святошинська районна рада Київської області

про визнання недійсним інвестиційного договору на будівництво та передачу частини функцій замовника №1 від 18.11.2020.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Бучанської районної ради Київської області до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ліан", 2) Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства про визнання недійсним інвестиційного договору на будівництво та передачу частини функцій замовника №1укладеного 18.11.2020 між Києво-Святошинською районною радою Київської області, Києво-Святошинським виробничим управлінням житлово-комунального господарства та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Ліан", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воловиченко В.В., зареєстрований в реєстрі за №1544.

19.03.2024 року до канцелярії суду першої інстанціїі прокуратурою подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:

- вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно комунальної власності територіальної громади сіл, селищ, міст Бучанського району Київської області в особі Бучанської районної ради - майновий комплекс типографії по вул. Львівська, 72 в м. Києві, загальною площею 1957,3 кв.м, зареєстрованого в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1277306880000;

- заборонити ТОВ «Компанія Ліан» (03061, пр-т Відрадний, 95-Г, офіс 218, м. Київ, код ЄДРПОУ: 40025256) та будь-яким іншим особам здійснювати будь-які дії щодо знесення чи руйнування нерухомого майна комунальної власності територіальної громади сіл, селищ, міст Бучанського району Київської області в особі Бучанської районної ради - майнового комплексу типографії по вул. Львівська, 72 в м. Києві, загальною площею 1957,3 кв.м, зареєстрованого в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1277306880000 та приведення території у придатний для будівництва стан.

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 в задоволенні заяв Київської обласної прокуратури про забезпечення позову відмовлено.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що прокуратурою не надано доказів на підтвердження того факту, що невжиття заходів до забезпечення позову порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, що є підставою для відмови в задоволенні заяв про забезпечення позову.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду.

Не погодившись з постановленою ухвалою, заступник керівника Київської обласної прокуратури 29.03.2024 (засобами поштового зв`язку) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (яка була зареєстрована 02.04.2024), в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, та задовольнити заяву заступника керівника Київської обласної прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно - майновий комплекс типографії по вул. Львівська, 72 в м. Києві, загальною площею 1957,3 кв.м, зареєстрований в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1277306880000 та заборони ТОВ "Компанія Ліан" та будь-яким іншим особам здійснювати будь-які дії щодо знесення чи руйнування нерухомого майна - майнового комплексу типографії по вул. Львівська, 72 в м. Києві, загальною площею 1957,3 кв.м, зареєстрованого в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1277306880000, тa приведення території у придатний для будівництва стан. Судовий розгляд цієї апеляційної скарги здійснювати у судових засіданнях з повідомленням учасників справи та Київської обласної прокуратури, за участю прокурорів Київської обласної прокуратури. Судові витрати за подання цієї апеляційної скарги стягнути на рахунок Київської обласної прокуратури.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 у справі № 910/17834/23, розгляд якої призначено в судовому засіданні на 30.04.2024.

В судове засідання 30.04.2024 з`явилась лише представниця прокуратури, яка підтримала вимоги поданої апеляційної скарги. Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що представниця прокуратури була присутньою лише до стадії судових дебатів. Інші учасники апеляційного провадження не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, однак повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів

Так, апелянт зазначив, що не погоджується з оскаржуваною ухвалою, вважає її такою, що прийнята при неповному з`ясуванні усіх обставин справи.

Доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного.

Предметом позову у даній справі є інвестиційний договір № 1 від 18.11.2020 на будівництво та передачу частини функцій замовника, укладений між Києво-Святошинською районною радою Київської області, Києво-Святошинським виробничим управлінням житлово-комунального господарства, як державним партнером, та ТОВ «КОМПАНІЯ ЛІАН».

Водночас, відповідно до п. 2.2 договору його предметом є участь сторін у будівництві, експлуатації та обслуговуванні багатоповерхового житлового комплексу із приміщеннями комерційного призначення по вул. Львівська, 72 в м. Києві замість існуючого нині розташованого за вищевказаною адресою майнового комплексу типографії, загальною площею 1957,3 кв.м. Тоді як за умовами пп. 2.3.1 п. 2.3 договору Державний партнер здійснює інвестування в будівництво об?єкта шляхом передачі (делегування) Приватному партнеру функцій замовника будівництва, зокрема, надання дозволу на знесення у встановленому законом порядку існуючої будівлі типографії по вул. Львівська, 72 в м. Києві. Натомість у п. 4.1 договору визначено права та обов?язки приватного партнера, серед яких, зокрема, приватний партнер приймає на себе виконання частини функцій замовника будівництва об?єкта, у тому числі знесення існуючої будівлі типографії та приведення території у придатний для будівництва стан. А тому прокурор вважає, що наведене переконливо свідчить про реальну загрозу знищення існуючого нерухомого майна комунальної власності у разі невжиття співмірних заходів забезпечення цього позову.

Також апелянт зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що у даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення. А тому апелянт просив оскаржувану ухвалу скасувати, задовольнивши заяву про забезпечення позову.

5. Узагальнений виклад відзиву на апеляційну скаргу та короткий зміст наведених в ньому доводів

Своїм правом на подання відзивів учасники апеляційного провадження в порядку ст. 263 ГПК України не скористались.

6. ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За приписами статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною першою статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Позов забезпечується, зокрема, шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17, пункт 36).

Верховний Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

При цьому, під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, а наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги, суд установлює під час ухвалення рішення по суті спору, під час вирішення питання про забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у cправі № 910/1756/23).

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Так, за приписами статей 73, 74, 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову.

Як зазначалось вище, заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Бучанської районної ради Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ліан" та Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства про визнання недійсним інвестиційного договору на будівництво та передачу частини функцій замовника №1укладеного 18.11.2020 між Києво-Святошинською районною радою Київської області, Києво-Святошинським виробничим управлінням житлово-комунального господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Ліан", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воловиченко В.В., зареєстрований в реєстрі за №1544.

Предметом позову у даній справі є визнання недійсним інвестиційного договору № 1 від 18.11.2020 на будівництво та передачу частини функцій замовника, укладений між Києво-Святошинською районною радою Київської області, Києво-Святошинським виробничим управлінням житлово-комунального господарства, як державним партнером, та ТОВ «КОМПАНІЯ ЛІАН», як приватним партнером, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воловиченко В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1544.

Відповідно до п. 2.2 договору його предметом є участь сторін у будівництві, експлуатації та обслуговуванні багатоповерхового житлового комплексу із приміщеннями комерційного призначення по вул. Львівська, 72 в м. Києві замість існуючого нині розташованого за вищевказаною адресою майнового комплексу типографії, загальною площею 1957,3 кв.м, належного територіальній громаді сіл, селищ, міст Бучанського району Київської області в особі Бучанської районної ради Київської області, право власності якої зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 23.06.2021 за реєстраційним номером об?єкта нерухомого майна: 1277306880000.

Разом з цим, як правомірно зазначає прокурор в апеляційній скарзі, за умовами пп. 2.3.1 п. 2.3 договору державний партнер здійснює інвестування в будівництво об?єкта шляхом передачі (делегування) приватному партнеру функцій замовника будівництва, зокрема, надання дозволу на знесення у встановленому законом порядку існуючої будівлі типографії по вул. Львівська, 72 в м. Києві (із забезпеченням виконання порядку відшкодування балансової вартості).

Натомість у п. 4.1 договору визначено права та обов?язки приватного партнера, серед яких, зокрема, приватний партнер приймає на себе виконання частини функцій замовника будівництва об?єкта, у тому числі знесення існуючої будівлі типографії та приведення території у придатний для будівництва стан.

Таким чином, проаналізувавши підстави позову та, зокрема, пункт п.п. 2 п. 4.1 спірного договору (в частині прийняття до виконання зобов`язань в частині знесення існуючої будівлі та приведення у придатний для будівництва стан об`єкта) - суд апеляційної інстанції приймає як обґрунтовані доводи прокуратури, що вказане положення укладеного договору переконливо свідчать про реальну загрозу знищення існуючого нерухомого майна комунальної власності у разі невжиття співмірних заходів забезпечення цього позову.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на нерухоме майно та заборону на знесення чи руйнування полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

В цій частині суд апеляційної інстанції також зазначає, що в провадженні господарських судів перебувала також справа № 910/21997/21 за позовом першого заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (позивач) до Києво-Святошинської районної ради Київської області про витребування від Києво-Святошинської районної ради Київської області на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,3449 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:2001) по вул. Львівській, 72 у Святошинському районі м. Києва; витребування від Києво-Святошинської районної ради Київської області на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,0336 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:0001) по вул. Львівській, 72 у Святошинському районі м. Києва; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 27.05.2021 № 58378743 та здійснену на його підставі державну реєстрацію права власності територіальної громади сіл, селищ, міст в особі Києво-Святошинської районної ради Київської області на земельну ділянку площею 0,0336 га, кадастровий номер 8000000000:75:212:0001, яка знаходиться за адресою: вул. Львівська, 72 у Святошинському районі м. Києва; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 27.05.2021 № 58380509 та здійснену на його підставі державну реєстрацію права власності територіальної громади сіл, селищ, міст в особі Києво-Святошинської районної ради Київської області на земельну ділянку площею 0,3449 га, кадастровий номер 8000000000:15:212:2001, яка знаходиться за адресою: вул. Львівська, 72 у Святошинському районі м. Києва.

Господарський суд міста Києва рішенням від 07.03.2023 у справі 910/21997/21 позов задовольнив повністю. За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, Північний апеляційний господарський суд своєю постановою від 24.10.2023 рішення місцевого господарського суду залишив без змін (касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ліан" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 і рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 було закрито).

Таким чином, земельна ділянка на якій розташовується спірний майновий комплекс (на який прокурор просив накласти арешт) була витребувана на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

А тому суд апеляційної інстанції приймає доводи прокуратури, що вжиті заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

При цьому, у даному випадку саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просив у суду прокурор. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22, від 14.12.2022 у справі № 922/1369/22.

Таким чином, арешт та заборона вчиняти будь-які дії, у тому числі здійснювати будь-які дії щодо знесення чи руйнування нерухомого майна - майнового комплексу типографії по вул. Львівська, 72 в м. Києві, загальною площею 1957,3 кв.м, зареєстрованого в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1277306880000 та приведення території у придатний для будівництва стан - надасть змогу уникнути руйнування, знищення нерухомого комунального майна та забезпечить можливість ефективного захисту в судовому порядку порушених прав держави (громади) у спірних правовідносинах.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про ненадання прокуратурою доказів на підтвердження того факту, що невжиття заходів до забезпечення позову порушить права позивача та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду - є помилковим. Викладене призвело до помилкового незастосування норм процесуального права про забезпечення позову. А тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а відповідно заява прокуратури - задоволенню.

7. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про відмову у забезпеченні позову.

Згідно з положеннями ч. 7, 9 ст. 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 8 ст. 140 ГПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

8. Судові витрати

Розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом даної апеляційної скарги, має бути здійснено, виходячи зі змісту норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи по суті згідно із загальними правилами вказаної статті.

Керуючись ст. 2, 136, 137, 255, 269, 270, ст. 275, ст. 277, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 у справі № 910/17834/23 - задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 у справі № 910/17834/23 - скасувати, заяву заступника керівника Київської обласної прокуратури про забезпечення позову - задовольнити.

3. Накласти арешт на нерухоме майно - майновий комплекс типографії по вул. Львівська, 72 в м. Києві, загальною площею 1957,3 кв.м, зареєстрованого в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1277306880000.

4. Заборонити ТОВ «Компанія Ліан» (03061, пр-т Відрадний, 95-Г, офіс 218, м. Київ, код ЄДРПОУ: 40025256) та будь-яким іншим особам здійснювати будь-які дії щодо знесення чи руйнування нерухомого майна - майнового комплексу типографії по вул. Львівська, 72 в м. Києві, загальною площею 1957,3 кв.м, зареєстрованого в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1277306880000 та приведення території у придатний для будівництва стан.

Стягувач: Київська обласна прокуратура (01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, код ЄДРПОУ 02909996).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Ліан" (03061, пр-т Відрадний, 95-Г, офіс 218, м. Київ, код ЄДРПОУ 40025256).

5. Відповідно до статті 144 ГПК України дана постанова є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку включно до 01.05.2027.

6. Матеріали оскарження №910/17834/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 01.05.2024.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім