Ухвала

від 01.05.2024 по справі 918/650/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"01" травня 2024 р. Справа № 918/650/23

Суддя (суддя-доповідач у справі) Північно-західного апеляційного господарського суду Василишин А.Р., перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" на рішення Господарського суду Рівненської області від 18 березня 2024 року, повний текст судового рішення складено 19 березня 2024 року по справі №918/650/23 (суддя Андрійчук О.В.)

за позовом керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави

в особі Відділу освіти та гуманітарної роботи Демидівської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 190 718 грн 76 коп.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Дубенської окружної прокуратури (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі Відділу освіти та гуманітарної роботи Демидівської селищної ради (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (надалі - Відповідач) про визнання недійсними додаткових угод № 6 від 2 листопада 2020 року, № 7 від 2 листопада 2020 року, № 8 від 2 листопада 2020 року, № 9 від 2 листопада 2020 року до договору №41GB337-331-20 на постачання природного газу від 3 березня 2023 року, укладеного між Управлінням освіти, культури, туризму, молоді та спорту Демидівської селищної ради та Відповідачем, а також про стягнення коштів у розмірі 190 718 грн 76 коп..

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 18 березня 2024 року по справі №918/650/23 позов задоволено частково.

Визнано недійсними додаткові угоди № 8 від 11 грудня 2020 року, № 9 від 11 грудня 2020 року до договору №41GB337-331-20 на постачання природного газу від 3 березня 2020 року, укладеного між Управлінням освіти, культури, туризму, молоді та спорту Демидівської селищної ради та Відповідачем; cтягнуто з Відповідача на користь Позивача 135 027 грн 13 коп.. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції від Відповідача до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга. Із підстав висвітлених у апеляційній скарзі Відповідач просить скасувати рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове судове рішення, яким в частині задоволених позовних вимог по справі №918/650/23 відмовити. Також Відподвіач просить відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення по справі №918/650/23.

30 квітня 2024 року від Відповідача надійшли додаткові пояснення щодо відстрочення сплати судового збору.

Із урахуванням зазначеного, Північно-західний апеляційний господарський суд зазначає про наступне.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Таким чином, редакція зазначеної статті передбачає право суду відстрочити або зменшити сплату судового збору лише за наявності викладених вище умов, а не лише з урахуванням майнового стану сторони.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу Відповідача на те, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року по справі №0940/2276/18 також висвітлено позицію стосовно розстрочення або відстрочення сплати судового збору для юридичної особи з урахуванням її майнового стану: "з системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю."

Суд апеляційної інстанції констатує про те, що предметом спору у даній справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Водночас Відповідачем не наведено жодної обґрунтованої обставини, яка надає правові підстави відстрочити йому сплату судового збору. Ураховуючи ті обставини, що предметом спору у даній справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`я, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання Відповідача про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення по даній справі.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суддя-доповідач прийшов до висновку, що наведена апеляційна скарга не відповідає вимогам пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України за наступних підстав.

Пунктом 9 частини 2 статті 258 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до елементів апеляційної скарги віднесено перелік документів, що додаються, а пункт 2 частини 3 цієї ж статті до їх обов`язкового числа відносить, зокрема, докази сплати судового збору.

Частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 18 січня 2018 року N 2268-VIII , за подачу до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду необхідно сплатити 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставки судового збору встановлюються у таких розмірах:1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В силу дії підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами; встановлюються у таких розмірах - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

У відповідності до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір", у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції констатує, що Відповідач звертаючись до суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Рівненської області від 18 березня 2024 року по справі №918/650/23 мав сплатити судовий збір у розмірі 12 078 грн (8052 (в частині оскарженого)*1.5).

При цьому, суд апеляційної інстанції констатує, що Відповідачем подано апеляційну скаргу за допомогою підсистеми "Електронний суд".

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи зазначене, Відповідач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 9662 грн 40 коп. (12078 грн * 0,8).

Окрім того, частиною 2 статті 9 закону України "Про судовий збір" унормовано, що суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету.

Здійснивши перевірку зарахування сплаченого апелянтом судового збору в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", суд зауважує, що в даній програмі відсутні дані щодо надходження коштів в сумі 9662 грн 40 коп. до спеціального фонду.

Відтак, Відповідачем не додано доказів сплати судового збору; в додатках до апеляційної скарги відсутні такі докази також.

Суд констатує, що частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені. Суд позбавлений права прийняти апеляційну скаргу до розгляду, а потім зобов`язувати скаржника усувати виявлені недоліки.

Як уже описувалося вище Відповідачем не було дотримано дану норму, доказів сплати судового збору в належному розмірі та у визначений Законом України "Про судовий збір" спосіб до апеляційної скарги не додано, що є підставою для застосування вимог частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на все вищевказане відповідно до частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення по справі 918/650/23.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" протягом 10 днів з моменту отримання ухвали надати суду апеляційної інстанції докази про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі 9662 грн 40 коп.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут", що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Василишин А.Р.