Рішення

від 22.04.2024 по справі 904/6038/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2024м. ДніпроСправа № 904/6038/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання за участю секретаря судового засідання Товстоп`ятка В. В.

за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, ідентифікаційний код 00032129) в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 27, ідентифікаційний код 09322277)

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Насолода-Плюс" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Гаванська, буд. 4, ідентифікаційний код 37374906)

до відповідача-2 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до відповідача-3 ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 )

про стягнення 7 337 996,63 грн. заборгованості за кредитним договором

Представники:

від позивача: Щербак Н.В., представник

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

від відповідача-3: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №55/5.1-03/74909/2023 від 02.11.2023 про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Насолода-Плюс", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 7 337 996,63 грн. заборгованості за кредитним договором.

Також позивач просить стягнути з відповідачів в рівних частках судовий збір у сумі 110 069,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.07.2021 між позивачем та відповідачем-1 укладено договір кредитної лінії №258/2021 за державними програмами "Доступні кредити 5-7-9%", "Державні гарантії на портфельній основі на 2020 рік". З метою забезпечення належного виконання позичальником зобов`язань за договором кредитної лінії, між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки №496 від 26.07.2021, а також із відповідачем-3 укладено договір поруки №495 від 26.07.2021. У зв`язку із настанням гарантійного випадку (а саме - позичальник у строк до 28.07.2022 згідно з графіком не здійснив платіж за основним боргом в розмірі 2 999 237,50 грн. до 02.08.2022 в сумі 2 000 000,00 грн., до 05.08.2022 в сумі 5 000 000,00 грн. та до 18.08.2022 в сумі 5 000 000,00 грн. та такі платежі залишалися несплаченими протягом 90 календарних днів), позивач направив гаранту вимогу №2.1 від 01.02.2023 про сплату за гарантією суми в розмірі 7 337 996,63 грн. За результатами розгляду зазначеної вимоги 13.03.2023 гарант перерахував банку суму у розмірі 7 337 996,63 грн. для відшкодування за кредитною операцією. Банк спрямував отримані кошти у рахунок часткового погашення заборгованості відповідача-1 за основним боргом.

Таким чином, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів 7 337 996,63 грн. заборгованості перед державою за договором, яка виникла 13.03.2023 внаслідок сплати гарантом суми за гарантією в розмірі 7 337 996,63 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 10.07.2023 та виписками з рахунків обліку заборгованості за договором, доданими до позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2023 позовну заяву залишено без руху, позивачу запропоновано протягом 5 днів з дня вручення ухвали суду про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви, а саме надати до суду докази направлення відповідачу-2 копії позовної заяви і доданих до неї документів.

На електрону пошту суду 28.11.2023 надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/6038/23, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено підготовче засідання на 18.12.2023 о 15:30 год.

Підготовче засідання 18.12.2023 відкладено на 22.01.2024 о 10:30год.

Підготовче засідання 22.01.2024 відкладено на 04.03.2024 о 10:00год.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2024 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні на 01.04.2024 о 10:30 год.

До суду 01.04.2024 відповідач-2 подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю можливості у представника ОСОБА_1 адвоката Лагутіна Д.М. прийняти участь у судовому засіданні 01.04.2024.

У судовому засіданні 01.04.2024 відкладено розгляд справи по суті на 22.04.2024 о 16:00 год.

Представники відповідачів у судові засідання не з`явилися. Про день, час та місце судового засідання відповідачі повідомлялися належним чином.

Ухвали суду, зокрема, ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі №904/6038/23, направлялись за адресами відповідачів, які вказані в позовній заяві та у відповідях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Єдиного державного демографічного реєстру станом на 20.11.2023, повернулись до суду з поштовими відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою" та "за закінченням терміну зберігання".

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За загальними вимогами п. 91 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 № 270 (далі - Правила), поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв`язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об`єкті поштового зв`язку. Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставки до дому (п. 92 Правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об`єкті поштового зв`язку не передбачено (п. 102 Правил).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 Правил).

Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою "Судова повістка", які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, Правилами не передбачено, а отже, повернення такого повідомлення із зазначенням причини невручення "закінчення встановленого строку зберігання", суперечить вимогам Правил, та фактично відповідає причині повернення "у зв`язку з відсутністю адресата".

Аналізуючи зазначені вище положення Правил надання послуг поштового зв`язку, слід дійти висновку, що повернення судового рішення із проставленням у поштовому повідомленні відмітки про закінчення строку зберігання поштового відправлення, є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги, що відповідачі у строк, встановлений ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2023, не подали до суду відзиву на позов, а відтак не скористались наданим їм процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 22.04.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши в судових засіданнях представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

26 липня 2021 року між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (далі - банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Насолода-Плюс" (далі -позичальник, відповідач-1) укладений договір кредитної лінії № 258/2021 (далі -договір) за державними програмами "Доступні кредити 5-7-9%", "Державні гарантії на портфельній основі на 2020 рік".

Відповідно до пунктів 2.1, 3.1, 3.2, 3.8 договору банк зобов`язався надати, а позичальник - отримати, належним чином використати та повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісійні винагороди та інші платежі в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит був наданий позичальнику на поповнення оборотного капіталу у вигляді відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування в розмірі 15 000 000 грн. 00 коп. та з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 25.07.2024.

У пункті 3.3 договору сторони погодили збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування в строки згідно з наступним графіком:

- до 24.05.2024 (включно) діючий ліміт - 15 000 000 грн. 00 коп.;

- 25.05.2024 - 24.06.2024 (включно) діючий ліміт - 10 000 000 грн. 00 коп.;

- 25.06.2024 - 25.07.2024 (включно) діючий ліміт - 5 000 000 грн. 00 коп.

Кредит надається траншами (частинами) в порядку та на умовах, передбачених цим договором, з рахунку для обліку основної суми боргу в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника НОМЕР_3 , відкритий в банку (пункт 3.9 договору).

Пунктом 3.11 договору встановлено, що з метою дотримання діючого ліміту кредитування згідно з умовами цього договору, позичальник зобов`язаний не пізніше першого банківського дня наступного періоду здійснити погашення основної суми боргу у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на такий наступний період. У разі, якщо діючий ліміт кредитування буде вичерпано, позичальник має право отримати наступний транш у межах діючого ліміту кредитування лише за умови погашення основної суми боргу (частково або в повному обсязі) за цим договором. Також позичальник зобов`язався здійснити погашення основної суми боргу за кожним траншем не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту отримання траншу незалежно від розміру діючого ліміту кредитування, що встановлений на окремий банківський день згідно з підпунктом 3.3 цього договору.

Відповідно до підпункту 3.5.1 договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за процентною ставкою, яка є змінюваною. Загальний порядок нарахування та сплати процентів визначений у пунктах 3.5, 3.16 договору.

Відповідно до пунктів 3.16, 3.19 договору, позичальник щомісяця забезпечує сплату повної суми процентів за користування кредитом та перерахування коштів для погашення заборгованості (в тому числі погашення простроченої заборгованості) на рахунок банку №UA573226690000037394000069794, код банку 332669 та банк зараховує зазначені кошти з вказаного рахунку на рахунок для обліку заборгованості позичальника за відповідним зобов`язанням.

Згідно з пунктами 4.3.1, 4.3.2 договору, позичальник зобов`язаний належним чином виконувати всі умови цього договору та взяті на себе за цим договором зобов`язання, а також зобов`язання за іншими договорами, укладеними з банком.

Крім того, з метою забезпечення належного виконання позичальником зобов`язань за договором кредитної лінії, між АТ "Ощадбанк":

- та ОСОБА_1 (далі - поручитель-1, відповідач-2) був укладений договір поруки №496 від 26.07.2021 (далі - договір поруки-1);

- та ОСОБА_2 (далі - поручитель-2, відповідач-3) був укладений договір поруки №495 від 26.07.2021 (далі - договір поруки-2).

Згідно з умовами пункту 2.1 договорів поруки поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язався відповідати перед кредитором солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання за договором кредитної лінії №258/2021 від 26.07.2021, з усіма додатковими договорами, угодами, додатками, змінами та доповненнями до нього, які чинні на момент укладення цього договору та можуть бути укладені після його укладання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору.

Пунктом 2.2 договорів поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що і боржник в порядку, визначеному кредитним договором, у тому числі, але не виключно у разі повного чи часткового невиконання боржником зобов`язання, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитом та/або повернення частини кредиту.

У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) боржником зобов`язання в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до боржника і поручителя щодо сплати заборгованості за порушеним зобов`язанням, а поручитель та боржник з моменту порушення боржником зобов`язання відповідають перед кредитором як солідарні боржники (підпункт 3.2.2 договорів поруки).

Підпунктом 3.2.3 договорів поруки встановлено, що кредитор має право вимагати виконання зобов`язання за кредитним договором на власний вибір, як від боржника і поручителя спільно, так від будь-кого з них окремо, причому як в повному обсязі, так і частково.

Порука на підставі цього договору діє незалежно від інших способів виконання зобов`язання боржника перед кредитором за кредитним договором (підпункт 3.2.6 договорів поруки).

З метою реалізації відповідно до умов цього договору права вимоги до поручителя кредитор має право, але не зобов`язаний пред`явити (направити) поручителю вимогу (підпункт 3.2.4 договорів поруки).

У випадку направлення кредитором поручителю, поручитель зобов`язується здійснити виконання порушеного зобов`язання протягом 10 календарних днів з дати направлення вимоги кредитором та в обсязі, зазначеному у вимозі. Якщо кредитор скористався своїм правом та направив поручителю вимогу, остання є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем зобов`язання в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру зобов`язання, що підлягає виконанню поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором (підпункти 3.2.7 - 3.2.8 договорів поруки).

Відповідно до підпункту 3.3.5 договорів поруки виконання зобов`язання здійснюється поручителем шляхом переказу грошових коштів на рахунок кредитора, визначений кредитним договором для погашення заборгованості або у вимозі, направленої кредитором відповідно до умов цього договору.

Підпунктами 10.1.1, 10.1.2, 10.3.1 договорів поруки врегульовано наступне:

- до всіх правовідносин, пов`язаних з укладанням та виконанням цього договору, застосовується строк позовної давності тривалістю 10 років;

- дія поруки за цим договором для цілей застосування ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України становить 10 років з моменту підписання цього договору сторонами.

Окрім цього, виконання позичальником зобов`язання за договором частково, згідно ставки індивідуальної гарантії в розмірі 49% від суми кредиту, забезпечено гарантією держави.

Так, на підставі Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік", постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151 "Деякі питання надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році" (далі - Порядок № 1151), постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 № 1317 "Про надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році" (далі - Постанова № 1317) в Україні запроваджена державна підтримка позичальників - суб`єктів господарювання у формі державних гарантій на портфельній основі.

Учасниками Програми надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році є:

- агент - АТ "Державний експортно-імпортний банк України", що надає агентські, консультаційні та інші послуги відповідно до умов агентської угоди між гарантом та агентом та договору про надання державної гарантії на портфельній основі, який укладається між гарантом та банком-кредитором;

- банки-кредитори - банки, відібрані на умовах, визначених Порядком №1151, перелік яких визначається рішенням Кабінету Міністрів України щодо надання державних гарантій на портфельній основі;

- гарант - Кабінет Міністрів України, що діє від імені держави, в особі Міністра фінансів;

- позичальники - суб`єкти господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва, визначені Господарським кодексом України, що отримують кредити від банків-кредиторів, часткове виконання боргових зобов`язань за якими забезпечується державними гарантіями на портфельній основі.

Для забезпечення співпраці сторін, пов`язаної з наданням державної підтримки, між Міністром фінансів України Марченко С.М., який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України, на підставі Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375 (далі - гарант) та АТ "Ощадбанк" (далі - бенефіціар) укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/271 від 31.12.2020 (далі - договір гарантії).

За умовами пункту 2.1 договору гарантії гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами (суб`єктами господарювання, яким надано кредит) частини своїх грошових зобов`язань перед бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.3 договору гарантії, гарантія вважається наданою на користь бенефіціара з дати укладання цього договору. Строк дії гарантії - період, що починається на дату укладання цього договору та закінчується в дату, яка випадає через 5 років з дати укладення цього договору.

Згідно з пунктом 2.5 договору гарантії ставка індивідуальної гарантії визначається на власний розсуд бенефіціара для кожного окремого кредиту та не може перевищувати 70% за кожним окремим кредитом.

Пункт 2.7 договору гарантії встановлює, що у разі настання гарантійного випадку (принципал не здійснив планового платежу за основним боргом згідно з графіком платежів за будь-яким кредитом, включеним до портфеля, і такий платіж залишається несплаченим протягом 90 календарних днів поспіль) гарант зобов`язаний сплатити на користь бенефіціара суму сплати за гарантією згідно з вимогами розділу V цього договору.

Пунктами 3.1 - 3.3 договору гарантії передбачено, що з метою включення кредитів до портфеля бенефіціар формує реєстр, до якого включаються всі кредити, які бенефіціар визначив як такі, що включені до портфеля. Бенефіціар формує реєстр з кредитів, які відповідають під час першого включення таких кредитів до реєстру критеріям прийнятності. Включення кредитів до реєстру свідчить про те, що зобов`язання за такими кредитами є такими, що частково забезпечені гарантією з дати першого включення таких кредитів до реєстру.

У пункті 5.1 договору гарантії визначено, що у разі настання гарантійного випадку бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами.

Відповідно до пункту 5.5 договору гарантії гарант на підставі вимог, отриманих від бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок бенефіціара суму сплати за гарантією згідно з вимогою.

Сума сплати за гарантією визначається за формулою (пункт 1.1 договору гарантії):

ССГ = ?n1 ПЗі х СІГі/100,

де ПЗі прострочена заборгованість за основним боргом за і-им кредитом, включеним до портфеля, за яким настав та триває гарантійний випадок;

СІГі ставка індивідуальної гарантії за і-им кредитом, включеним до портфеля.

Згідно з пунктом 6.1 договору гарантії, у разі здійснення гарантом виплати суми сплати за гарантією за будь-яким проблемним кредитом бенефіціар зобов`язується відобразити в обліку виникнення заборгованості принципала перед бюджетом на суму здійсненої гарантом виплати суми сплати за гарантією та застосувати інструменти врегулювання заборгованості за таким проблемним кредитом.

Пунктом 6.3 договору гарантії врегульовано, що кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом, та зараховуються насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв`язку з чим бенефіціар робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість приниципала перед державним бюджетом.

Робота зі стягнення з принципала простроченої заборгованості перед державою проводиться бенефіціаром на підставі порядку № 1151, статей 6-1 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та цього договору (пункт 6.6 договору гарантії).

Відповідно до пунктів 6.8 - 6.9 договору гарантії, на суму простроченої заборгованості позичальника перед бюджетом бенефіціар нараховує пеню згідно з вимогами чинного законодавства у розмірі 120% облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення. Пеня нараховується з дати виникнення простроченої заборгованості перед бюджетом за проблемним кредитом до дати погашення такої заборгованості (включно) або до дати, яка настає через 6 календарних місяців з дати здійснення гарантом виплати, залежно від того, яка з дат настає раніше.

У пунктах 13.13 - 13.14 договору гарантії сторони передбачили, що договір гарантії вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, а діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.

На момент укладення договору позичальник повністю відповідав критеріям прийнятності та ініціював шляхом надання до банку письмової заяви від 26.07.2021 отримання забезпечення за кредитом у вигляді гарантії на умовах, визначених порядком №1151 та договором гарантії.

За таких обставин, кредит був включений АТ "Ощадбанк" до портфелю кредитів, зобов`язання за якими частково забезпечені гарантією, та з метою виконання вимог розділу 6 договору гарантії, 26.04.2021 АТ "Ощадбанк" уклав з позичальником додатковий договір №1 (далі - додатковий договір) до договору, в якому сторони доповнили останній наступними положеннями:

- позичальнику відомі, повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для себе (пункт 2.2.1.2 додаткового договору);

- позичальник визнає та підтверджує, що у разі виконання гарантом гарантійних зобов`язань перед банком шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету у позичальника з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою, а до держави переходять права кредитора та право вимагати від позичальника погашення заборгованості у способи та згідно процедур, встановлених Порядком №1151 та договором про надання гарантії (пункт 2.2.1.3 додаткового договору);

- позичальнику відомо, що на суму простроченої заборгованості позичальника перед державою нараховується за кожен календарний день прострочення пеня у розмірі 120% річної облікової ставки Національного банку України (пункт 2.2.1.4 додаткового договору);

- позичальник визнає та підтверджує, що банк у відповідності до норм Порядку та положень договору про надання гарантії має всі повноваження стягувати прострочену заборгованість перед державою та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості за кредитом з метою погашення простроченої заборгованості позичальника перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені (пункт 2.2.1.5 додаткового договору);

- позичальнику відомо, що грошові кошти, отримані від звернення стягнення на забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених за гарантією сум та нарахованої пені (пункт 2.2.1.6 додаткового договору).

На виконання умов пунктів 1.1, 2.1, 3.9, 3.10 договору та на підставі письмової заяви позичальника банк надав позичальнику кредитні кошти чотирма траншами шляхом перерахування коштів з рахунку банку для обліку основного боргу за договором UA373226690000020635000069794 на поточний рахунок позичальника НОМЕР_3 , відкритий в банку для отримання кредитних коштів:

- 28.07.2021 перший транш (кредит) в розмірі 3 000 000 грн. на підставі платіжної інструкції доручення (МО) № 4590224811 від 28.07.2021;

- 02.08.2021 другий транш (кредит) в розмірі 2 000 000 грн. на підставі платіжної інструкції доручення (МО) № 7529658011 від 02.08.2021;

- 05.08.2021 третій транш (кредит) в розмірі 5 000 000 грн. на підставі платіжної інструкції доручення (МО) № 9482035611 від 05.08.2021;

- 18.08.2021 четвертий транш (кредит) в розмірі 5 000 000 грн. на підставі платіжної інструкції доручення (МО) № 9168775611 від 18.08.2021.

Однак, позичальником, в порушення пункту 3.11.1 договору, не дотримано строків погашення основної суми боргу за жодним траншем, внаслідок чого на рахунку банку НОМЕР_4 була відображена прострочена заборгованість за основним боргом:

- 28.07.2022 в сумі 2 999 237,50 грн.;

- 02.08.2022 в сумі 2 000 000,00 грн.;

- 05.08.2022 в сумі 5 000 000,00 грн.;

- 18.08.2022 в сумі 5 000 000,00 грн.

З урахуванням часткового погашення на суму 24 496,68 грн. розмір простроченої заборгованості за основним боргом станом на 01.02.2023 склав 14 975 503,32 грн.

З огляду на те, що погашення основного боргу в строки визначені договором позичальником не здійснювалося банк неодноразово (зокрема, 09.08.2022, 28.11.2022, 09.12.2022) звертався до боржників з вимогами про необхідність погашення простроченої заборгованості за кредитом, процентами, комісією, однак вимоги банку не були виконані.

У зв`язку із настанням гарантійного випадку (а саме - позичальник у строк до 28.07.2022 згідно з графіком не здійснив платіж за основним боргом в розмірі 2 999 237,50 грн. до 02.08.2022 в сумі 2 000 000,00 грн., до 05.08.2022 в сумі 5 000 000,00 грн. та до 18.08.2022 в сумі 5 000 000,00 грн. та такі платежі залишалися несплаченим протягом 90 календарних днів), АТ "Ощадбанк" в порядку, передбаченому пунктами 2.7, 5.1 договору гарантії, направив гаранту вимогу №2.1 від 01.02.2023 про сплату за гарантією суми в розмірі 7 337 996,63 грн.

За результатами розгляду зазначеної вимоги 13.03.2023 гарант перерахував банку суму у розмірі 7 337 996,63 грн. для відшкодування за кредитною операцією. Банк спрямував отримані кошти у рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ "Насолода плюс" за основним боргом.

Як зазначив позивач, даним позовом банк просить стягнути солідарно з позичальника та поручителів заборгованість перед державою за договором, яка виникла 13.03.2023 внаслідок сплати гарантом суми за гарантією в розмірі 7 337 996,63 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 10.07.2023 та виписками з рахунків обліку заборгованості за договором, доданими до позовної заяви, що є причиною виникнення спору.

Прострочена заборгованість позичальника перед державою виникла 13.03.2023, тобто в період воєнного стану, тому банк не нараховує (не заявляє) на неї пеню у розмірі 120% облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення, з огляду на приписи пункту 22-4 Розділу VI БК України, відповідно до яких у період дії воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування, у разі виникнення простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою за кредитом, залученим під державну гарантію, пеня та інші штрафні санкції не нараховуються.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення кредитного договору та договорів поруки, строк дії договорів, графіку повернення кредиту, строк дії поруки, настання строку повернення кредиту, правильність здійснення розрахунків банком.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, акти цивільного законодавства, органів державної влади тощо. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно з статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За положеннями статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень додаткового договору сторони, приймаючи юридичний факт існування позичальником отримання забезпечення за кредитом у вигляді гарантії та з метою належного врегулювання взаємних правовідносин, які були породжені зазначеним юридичним фактом, дійшли згоди доповнити умови кредитного договору.

Зокрема, позичальник обізнаний, що його грошові зобов`язання перед банком зі сплати основної суми боргу за кредитом будуть частково забезпечені Гарантією, а також визнає та підтверджує, що у разі виконання гарантом гарантійних зобов`язань перед банком шляхом здійснення платежів за рахунок державного бюджету у позичальника з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою, а до держави переходить права кредитора та право вимагати від позичальника погашення заборгованості у способи та згідно з процедур, встановлених Порядком надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1151 та договором про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/271.

Тобто, підписання даного договору свідчить про те, що банк та позичальник домовились про те, що кредит буде забезпечено державою.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, що кореспондуються за змістом з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Законодавством передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Всупереч вимогам договору кредитної лінії позичальник у строк згідно з графіком не здійснив платіж за основним боргом у розмірі 7 337 996,63 грн. та такий платіж залишався несплаченим протягом 90 календарних днів поспіль.

У зв`язку з настанням гарантійного випадку АТ "Державний ощадний банк України" надіслав листом від 01.02.2023 № 70/4-01/127 до Мінфіну та в копії агенту вимогу на сплату за гарантією №2.1 від 01.02.2023 за договором про надання гарантії на портфельній основі №13010-05/271 від 31.12.2020.

Банком повідомлено про настання гарантійного випадку за проблемним кредитом №258/2021 від 26.07.2021 та надано прохання перерахувати суму сплати за гарантією в розмірі 7 337 996,63 грн. на рахунок бенефіціара.

За результатами розгляду вказаної вимоги 13.03.2023 Мінфін перерахував банку суму у розмірі 7 337 996,63 грн. для відшкодування за кредитною операцією.

Таким чином, з урахуванням положень договору кредитної лінії №258/2021 від 26.07.2021 та додаткового договору №1 до договору кредитної лінії №258/2021 від 26.07.2021, договору про надання гарантії на портфельній основі №13010-05/271 від 31.12.2020 у відповідача наявна заборгованість перед державою у розмірі 7 337 996,63 грн.

Відповідно до положень законодавства, зокрема, частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою, гарантією.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачається, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Як було встановлено судом вище, з метою забезпечення належного виконання позичальником зобов`язань за договором кредитної лінії, між АТ "Ощадбанк" та:

- ОСОБА_1 укладений договір поруки №496 від 26.07.2021;

- ОСОБА_2 укладений договір поруки №495 від 26.07.2021.

Відповідно до положень договорів поруки поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед кредитором відповідати солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що і боржник в порядку визначеному кредитним договором.

Приписами статтею 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Враховуючи невиконання позичальником своїх договірних зобов`язань, а також з огляду на вищевказані положення закону та умови договорів поруки, у позивач виникло право вимоги до поручителів щодо погашення заборгованості, а у поручителів - виникнення солідарного з позичальником обов`язку повернути суму заборгованості за договором у повному обсязі.

Правове регулювання відносин щодо надання гарантій за кредитами здійснюється нормами як фінансового, так і цивільного, господарського та бюджетного права.

Відповідно до частини 2 статті 346 Господарського кодексу України, для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб`єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці.

У пункті 15-1 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України закріплено визначення поняття "гарантійне зобов`язання", яке становить собою зобов`язання гаранта повністю або частково виконати боргові зобов`язання суб`єкта господарювання резидента України перед кредитором у разі невиконання таким суб`єктом його зобов`язань за кредитом, залученим під державну гарантію.

Згідно з пунктом 4 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного розвитку України.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання (частина 1 статті 117 Конституції України).

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", зокрема, передбачено, що Кабінет Міністрів України у сфері економіки, фінансів, трудових відносин, зайнятості населення, трудової міграції, оплати та охорони праці забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки; забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку.

Відповідно до частини 1 статті 5, частини 1 статті 6 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" (далі - Закон) Кабінет Міністрів України забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері розвитку підприємництва, розроблення та виконання загальнодержавних програм розвитку малого і середнього підприємництва з урахуванням загальнодержавних пріоритетів, здійснює заходи щодо розвитку інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва, спрямовує, координує та контролює діяльність органів виконавчої влади, які забезпечують надання державної підтримки.

Статтею 12 Закону передбачено, що державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.

Згідно зі статтею 16 Закону, фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів. Основними видами фінансової державної підтримки є, зокрема, надання гарантії та поруки за кредитами суб`єктів малого і середнього підприємництва. Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб`єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.

Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частиною першою статті 563 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб`єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці. З цією метою банк має право попередньо вивчити стан господарської діяльності позичальника, його платоспроможність та спрогнозувати ризик непогашення кредиту (частина 2 статті 346 Господарського кодексу України).

Абзацом 1, 2 частини 1 статті 17 Бюджетного кодексу України визначеного, що державні гарантії можуть надаватися виключно у межах і за напрямами, що визначені законом про Державний бюджет України, на підставі рішення Кабінету Міністрів України для забезпечення виконання боргових зобов`язань суб`єктів господарювання - резидентів України, у тому числі для забезпечення часткового виконання боргових зобов`язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, що надаються суб`єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентам України, у розмірі, що не перевищує 80 відсотків загальної суми таких боргових зобов`язань за портфелем кредитів та 80 відсотків - за кожним окремим кредитом (далі - державні гарантії на портфельній основі). Порядок відбору банків-кредиторів, умови надання державних гарантій на портфельній основі, плата за надання таких гарантій, а також розмір та вид забезпечення, що надається відповідними суб`єктами господарювання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Правочин щодо надання державної гарантії на портфельній основі оформляється в письмовій формі та має визначати: предмет гарантії; повне найменування та місцезнаходження кредитора; обсяг гарантійних зобов`язань та порядок їх виконання; права, обов`язки та відповідальність гаранта і кредитора; умови настання гарантійного випадку; строк здійснення виплат у разі настання гарантійного випадку; розмір та порядок сплати до державного бюджету плати за надання гарантії; порядок погашення заборгованості перед державою за виконання гарантійних зобов`язань; строк дії гарантії.

Обов`язковою умовою надання державної гарантії на портфельній основі є внесення суб`єктом господарювання - резидентом України плати за надання такої гарантії, а також надання майнового або іншого забезпечення виконання боргових зобов`язань за кредитним договором перед банком-кредитором.

Абзац 5 частини 9 статті 17 Бюджетного кодексу України чітко визначає, що прострочена заборгованість суб`єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується з таких суб`єктів господарювання банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством щодо управління проблемними активами в банках України та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державою.

Відповідно до положень статті 6-1 Закону України від 14.11.2019 № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено, що у 2020 році державні гарантії в обсязі до 5 000 000 тис. гривень, як виняток з положень статті 17 Бюджетного кодексу України, можуть надаватися за рішенням Кабінету Міністрів України, погодженим з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, для забезпечення часткового виконання боргових зобов`язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, що надаються суб`єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентам України, у розмірі, що не перевищує 80 відсотків загальної суми таких боргових зобов`язань за портфелем кредитів та 80 відсотків за кожним окремим кредитом (далі - державні гарантії на портфельній основі).

Порядок відбору банків-кредиторів та умови надання державних гарантій на портфельній основі, а також розмір та вид забезпечення, що надається такими суб`єктами господарювання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

З огляду на вищевказане, Кабінет Міністрів України визначив умови, критерії, механізм надання фінансової державної підтримки за рахунок коштів державного бюджету за Програмою надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, яку надає Міністерство фінансів України на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151 "Деякі питання надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році" на рівні агента в особі акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" та банків-кредиторів, у формі державних гарантій та в обсязі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 № 1317 "Про надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році", на період з 23.12.2020 по 31.12.2025.

Отже, порядок надання гарантій на портфельній основі у 2020 року було встановлено Кабінетом Міністрів України шляхом прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151 "Деякі питання надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році", яким затверджено Порядок надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році (далі - Порядок № 1151).

Слід відзначити, що Порядок № 1151 регулює порядок дій суб`єктів у випадку не здійснення планового платежу згідно з графіком платежів за отриманим кредитом і такий платіж залишається несплаченим протягом 90 днів.

Постановою № 1317 АТ "Ощадбанк" включено до переліку банків-кредиторів за вищевказаною програмою з граничним обсягом надання у 2020 році державних гарантій на портфельній основі у розмірі 1 000 000 000 грн.

Так, 23.12.2020 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 1317 "Про надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році", якою надано у 2020 році державні гарантії на портфельній основі банкам-кредиторам у межах обсягів, затверджених цією постановою та уповноважено Міністра фінансів підписувати документи щодо надання державних гарантій на портфельній основі.

Згідно з розподілом Обсягів надання у 2020 році банкам-кредиторам державних гарантій на портфельній основі АТ "Ощадбанк" наданий граничний обсяг державних гарантій на портфельній основі у розмірі 1 000 000 000 грн.

Таким чином, у 2020 році було визначено, що суб`єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентам України можуть надаватися державні гарантії для забезпечення часткового виконання боргових зобов`язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, з визначенням порядку надання таких гарантій, а також визначення порядку дій Мінфіну, банку-кредитора, агента та суб`єкта господарювання.

Відповідно до статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та пунктів 1, 37, 45 Статуту акціонерного товариства "Державний ощадний банк", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2003 № 261, АТ "Ощадбанк" є державним банком, який має право надавати банківські та інші фінансові послуги, а також провадити інші види діяльності в національній та іноземній валюті. Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг та вчиняти будь-які правочини, необхідні для надання ним банківських та інших фінансових послуг та здійснення іншої діяльності.

Правочин щодо надання державної гарантії на портфельній основі між Міністерством фінансів України та АТ "Ощадбанк" оформлений шляхом укладення договору № 13010-05/271 від 31.12.2020 та визначає обсяг гарантійних зобов`язань та порядок їх виконання; права, обов`язки та відповідальність гаранта і кредитора; умови настання гарантійного випадку; строк здійснення виплат у разі настання гарантійного випадку; розмір та порядок сплати до державного бюджету плати за надання такої гарантії; порядок погашення заборгованості перед державою за виконання гарантійних зобов`язань.

Так, 31.12.2020 між Міністром фінансів України Марченком Сергієм Михайловичем, який діяв від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України, на підставі положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, з одного боку та Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі заступника голови правління Стецевича Андрія Ігоровича, який діяв на підставі довіреності від 03.12.2019, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. та зареєстрованою в реєстрі за № 1432 та на підставі постанови правління АТ "Ощадбанк" № 891 від 29.12.2020 з іншого укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/271 (далі - договір гарантії).

Відповідно до пункту 2.1 договору гарантії гарант на умовах договору та в межах ліміту гарантії надає на користь бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами частини своїх грошових зобов`язань перед бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля (сукупності всіх кредитів, зобов`язання за якими частково забезпечені гарантією).

Пунктом 2.3 договору гарантії чітко встановлено, що гарантія вважається наданою на користь бенефіціара з дати укладення цього договору.

У разі настання гарантійного випадку гарант зобов`язаний сплатити на користь бенефіціара ССГ (суму сплати за гарантією) згідно з вимогами розділу V "Сплата коштів за гарантією" договору гарантії (пункт 2.7 договору гарантії)

Під гарантійним випадком розуміється ситуація при якій принципал не здійснив планового платежу за основним боргом згідно з графіком платежів за будь-яким кредитом, включеним до портфеля, і такий платіж залишається несплаченим протягом 90 календарних днів поспіль.

З метою включення кредитів до портфеля бенефіціар формує Реєстр, до якого включаються всі кредити, які бенефіціар визначив як такі, що включені до портфеля (в тому числі ті, які вже включені до портфеля).

Бенефіціар формує Реєстр з кредитів, які відповідають під час першого включення таких кредитів до Реєстру критеріям прийнятності.

Включення кредитів до Реєстру свідчить про те, що зобов`язання за такими кредитами, є такими, що частково забезпечені гарантією з дати першого включення таких кредитів до Реєстру (пункт 3.3 договору гарантії).

Згідно з пунктом 5.1 договору гарантії у разі настання гарантійного випадку бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.

Гарант на підставі вимог, отриманих від бенефіціара, і з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок бенефіціара ССГ згідно з вимогою.

У пункті 6.1 договору гарантії визначено, що у разі здійснення гарантом виплати ССГ за будь-яким проблемним кредитом (кредитом за яким бенефіціару виплачено суму сплати за гарантією) бенефіціар зобов`язується відобразити в обліку виникнення заборгованості принципала перед бюджетом на суму здійсненої гарантом виплати ССГ та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (у тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено бенефіціаром у найкоротші строки.

Простроченою заборгованістю перед бюджетом є загальна сума всіх ССГ, що були виплачені гарантом за кожним проблемним кредитом, за вирахуванням сум, перерахованих на користь гранта за рахунок погашення заборгованості принципалів перед бюджетом за виплаченими ССГ. Кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок гаранта.

Таким чином, договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/271 серед іншого визначив умови надання гарантії, порядок та підстави сплати коштів за гарантією, відшкодування гаранту суми сплати за гарантією.

Так, у пунктах 6.1 - 6.3 вказаного договору гарантії передбачено, що з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) гаранта до принципала та на виконання статті 6-1 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та вимог, передбачених пунктами 6.1 та 6.3 цього договору, бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку № 1151 та цього договору, зобов`язується:

- застосувати інструменти врегулювання заборгованості за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8 цього договору за таким проблемним кредитом;

- здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.

- перераховувати кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості за проблемним кредитом, на рахунок гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом, та зараховувати їх насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв`язку з чим бенефіціар робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість принципала перед державним бюджетом.

Проаналізувавши вказане вище, можна зробити висновок, що державна гарантія на портфельній основі як гарантійний механізм:

1) передбачає безвідкличне та безумовне забезпечення виконання позичальником частини зобов`язань за кредитним договором, надане гарантом на користь банку у формі гарантії відповідно до умов Порядку №1151, в якості часткового покриття кредитного ризику банку за кредитною операцією з позичальником;

2) в результаті здійснення гарантом виплати суми за гарантією в обліку банку відображено виникнення простроченої заборгованості позичальника перед державою за кредитом, залученим під державну гарантію на портфельній основі на суму здійсненої гарантом виплати за гарантією, а до держави (у розмірі частини обов`язку, що була виконана гарантом) перейшли права кредитора та остання як гарант має право зворотної вимоги (регресу) щодо повернення сплаченої суми;

3) своє право зворотної вимоги (регресу) щодо повернення сплаченої за гарантією суми Гарант реалізував шляхом наділення банку повноваженнями на стягнення простроченої заборгованості перед державою та перед банком за кредитом, залученим під державну гарантію на портфельній основі, з подальшим її розподілом між гарантом та банком пропорційно ставці гарантії.

За приписами статті 510, частин 1, 2 статті 512, частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України у зобов`язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб; кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, а також в інших випадках, встановлених законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доданими до позовної заяви доказами підтверджується факт повного виконання позивачем умов договору з надання кредиту в розмірі 15 000 000 грн. 00 коп., проте, позичальник порушив взяті на себе договірні зобов`язання та у строк до 18.08.2022 не здійснив платежі за основним боргом, передбачені графіком, та інші платежі у строки та порядку, передбачені договором, а також не повернув суму простроченої заборгованості перед державою та перед банком з урахуванням умов додаткового договору, у зв`язку з чим у позивача виникло право вимагати погашення заборгованості за договором з вищевказаних правових підстав.

З урахуванням всього вищевикладеного, повноваження АТ "Ощадбанк" щодо солідарного стягнення з відповідачів простроченої заборгованості перед державою за договором відповідають закону, актам Кабінету Міністрів України, договору про надання державної гарантії на портфельній основі та статутній діяльності АТ "Ощадбанк".

Отже, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача 7 337 996,63 грн. простроченої заборгованості перед державою за договором кредитної лінії № 258/2021 від 26.07.2021, залученим під державну гарантію на портфельній основі.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів, стягненню з відповідача-1 підлягає частина судового збору в сумі 36 689,99 грн., з відповідача-2 - частина в сумі 36 689,98 грн., з відповідача-3 - частина в сумі 36 689,98 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Насолода-Плюс"; до відповідача-2 ОСОБА_1 ; до відповідача-3 ОСОБА_2 про стягнення 7 337 996,63 грн. заборгованості за кредитним договором задовольнити у повному обсязі.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Насолода-Плюс" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Гаванська, буд. 4, ідентифікаційний код 37374906), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, ідентифікаційний код 00032129) в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 27, ідентифікаційний код 09322277) заборгованість перед державою за договором кредитної лінії №258/2021 від 26.07.2021 та залученим під державну гарантію на портфельній основі у сумі 7 337 996,63 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Насолода-Плюс" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Гаванська, буд. 4, ідентифікаційний код 37374906) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, ідентифікаційний код 00032129) в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 27, ідентифікаційний код 09322277) витрати по сплаті судового збору у сумі 36 689,99 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, ідентифікаційний код 00032129) в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 27, ідентифікаційний код 09322277) витрати по сплаті судового збору у сумі 36 689,98 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, ідентифікаційний код 00032129) в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 27, ідентифікаційний код 09322277) витрати по сплаті судового збору у сумі 36 689,98 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 01.05.2024.

Суддя Е.М. Бондарєв