Рішення

від 21.03.2024 по справі 907/657/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

21 березня 2024 р. м. Ужгород Справа №907/657/22

За позовом Дочірнього підприємства Ринок КООП Берегівського об`єднання ринків і магазинів Сільгосппродукти, м. Берегово Закарпатської області

до відповідача Фізичної особи підприємця Геворгян Жанни Корюнівни, м. Берегово Закарпатської області

про стягнення 19 247,26 грн заборгованості,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Іваниш Д.П.

представники:

Позивача не з`явився

Відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Дочірнім підприємством Ринок КООП Берегівського об`єднання ринків і магазинів Сільгосппродукти, м. Берегово Закарпатської області заявлено позов до відповідача Фізичної особи підприємця Геворкян Жанни Корюнівни, м. Берегово Закарпатської області про стягнення 19 247,26 грн заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.11.2022 відкрито провадження у справі №907/657/22 в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 08.12.2022. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов`язковою. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачу, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачу строк для надання суду та відповідачу відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.

Ухвалами суду від 08.12.2022, 08.02.2023, 02.03.2023, 30.03.2023, 26.04.2023, 20.06.2023, 17.08.2023, 20.09.2023 та 30.10.2023 підготовчі засідання у справі відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.

Ухвалою суду від 26.04.2023 замінено у справі первісного відповідача Фізичну особу підприємця Геворкян Жанну Корюнівну на належного відповідача Фізичну особу підприємця Геворгян Жанну Корюнівну.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 05.12.2023 закрито підготовче провадження у справі №907/657/22 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 20.02.2024. Явка уповноважених представників сторін у судове засідання визнана судом на власний розсуд.

Ухвалою суду від 27.02.2024 судом у порядку ст. 120 ГПК України повідомлено учасників справи №907/657/22 про те, що судове засідання призначено на 21.03.2024. Явка уповноважених представників сторін у судове засідання визнана судом на власний розсуд.

Сторони, будучи своєчасно і належним чином повідомленими про дату та час розгляду справи по суті, явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, причин неявки суду не повідомили.

Надіслана на офіційну юридичну адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ, поштова кореспонденція (ухвали суду від 17.08.2023, 30.10.2023, 05.12.2023 та 27.02.2024) повернута на адресу господарського суду відділенням поштового зв`язку з відміткою за закінченням терміну зберігання.

У даному контексті суд зазначає, що за змістом ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, одним із судових рішень є ухвала.

Відтак, у розумінні вищевказаних положень процесуального законодавства, ухвали суду є судовим рішенням, а тому, відповідно до пп. 17.1. п. 17 Перехідних положень ГПК України та ч. 10 ст. 242 ГПК України, надсилається у паперовій формі відповідачеві.

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17, від 26.11.2019 у справі №910/568/19, від 16.07.2020 у справі №904/4673/19, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22).

Водночас направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20).

Разом з тим, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Водночас суд у даному контексті також враховує практику Європейського суду з прав людини, якою визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 встановлено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії від 07.07.1989).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі Тойшлер проти Германії від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Згідно із правовим висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.04.2023 у справі №904/272/22, Держава Україна, витративши значні ресурси, створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує ЄДРСР. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема Електронний кабінет ЄСІТС. Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

Ухвалою суду від 27.02.2024 явка учасників справи в судове засідання 21.03.2024 судом була визнана на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.

Згідно із приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами спору.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позивач просить суд задоволити позов у повному обсязі, покликаючись на неналежне виконання відповідачем умов Договору найму (оренди) торгового приміщення ДП Ринок Кооп №27 від 27.07.2018 (зі змінами, внесеними Додатковими угодами №1 від 13.12.2018, №2 від 10.03.2020 та №3 від 31.12.2021) в частині взятих на себе зобов`язань щодо повної та своєчасної сплати орендної плати за користування об`єктом найму, а також відшкодування вартості комунальних послуг, внаслідок чого у відповідача виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 19 247,21 грн, у тому числі 16 582,98 грн заборгованості по сплаті орендної плати та 2664,23 грн заборгованості по відшкодуванню вартості комунальних послуг. Крім того, у зв`язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем заявлено до стягнення з останнього суму 0,05 грн пені.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Представник відповідача через підсистему Електронний суд подала відзив на позовну заяву б/н від 13.09.2023, в якому на противагу доводів позивача зазначає про те, що долучені останнім до позовної заяви претензія від 16.08.2022 та акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.09.2022 не підтверджують ні наявність, ні визнання ФОП Геворгян Ж.К. заборгованості перед ДП Ринок КООП Берегівського об`єднання ринків і магазинів Сільгосппродукти, оскільки не є первинними бухгалтерськими обліковими документами та належними доказами факту здійснення будь-яких господарських операцій.

Представник відповідача наголошує, що заборгованість по сплаті орендної плати за 2021-2022 роки у ФОП Геворгян Ж.К. відсутня, що підтверджується наданими самим же позивачем розрахунками під назвами Оборотна відомість та Інформація по нарахуванню і сплаті орендної плати.

За твердженням представника відповідача, жодних доказів на підтвердження понесених фактичних затрат у зв`язку із споживанням ФОП Геворгян Ж.К. комунальних послуг позивач не надав, а відтак, вимоги про стягнення такого відшкодування є недоведеними та не підлягають до задоволення.

Представник відповідача вказує на те, що в період дії Договору оренди позивач не здійснював нарахування пені, а ФОП Геворгян Ж.К. таку не сплачувала; протягом 2021-2022 років відповідачем вносилися кошти в касу орендодавця саме за оренду приміщення.

На переконання представника відповідача, не дивлячись на те, що Договором оренди передбачено пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення, у спірних правовідносинах підлягають до застосування норми Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, за якими розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Покликаючись на відсутність у ФОП Геворгян Ж.К. заборгованості зі сплати орендної плати за період із 01.01.2021 по 30.08.2022, недоведеність розміру заборгованості останньої із відшкодування комунальних послуг, а також необґрунтованість нарахування позивачем пені, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову повністю.

ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ

У поданих через канцелярію суду письмових поясненнях б/н від 24.03.2023 (вх. №02.3.1-02/2350/23 від 30.03.2023) позивач, конкретизуючи заявлену до стягнення суму заборгованості, зазначає про те, що борг відповідача по сплаті орендної плати за період із 01.01.2021 по 31.08.2022 складає суму 16 582,98 грн, а по відшкодуванню вартості комунальних послуг за період із 01.01.2021 по 30.09.2022 2664,23 грн.

Вказує, що нарахування останніх проводилося за електроенергію та воду за фактичними показниками лічильника, встановленого на об`єкті оренди, що винаймався відповідачкою.

За твердженням позивача, загальна сума нарахованої ФОП Геворгян Ж.К. пені за період із 01.01.2021 по 30.09.2022 становить 0,05 грн.

Водночас позивач звертає увагу, що в Договорі оренди торгового приміщення №27 від 27.07.2018, акті приймання-передачі об`єкта оренди, Додаткових угодах до Договору та квитанціях про сплату грошових коштів допущена технічна помилка в зазначенні прізвища відповідача; разом з тим, у Договорі чітко зазначено дані свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та паспортні дані відповідача.

До поданого через канцелярію суду листа б/н від 20.04.2023 (вх. №02.3.1-02/2967/23 від 24.04.2024) позивачем долучено інформацію по нарахуванню і сплаті орендної плати, комунальних платежів та пені ФОП Геворгян Ж.К. (в табличній формі), копії Додаткових угод №1 від 13.12.2018 та №2 від 10.03.2020 до Договору, а також копії прибуткових касових ордерів за 2021-2022 роки.

Представник відповідача через підсистему Електронний суд подала клопотання б/н від 26.10.2023 (вх. №02.3.1-02/7501/23 від 27.10.2023), до якого долучила копії квитанцій до прибуткових касових ордерів у підтвердження здійснених відповідачем проплат орендних платежів за Договором.

Позивач поданим через канцелярію суду листом б/н від 27.11.2023 (вх. №02.3.1-02/8593/23 від 30.11.2023) просить долучити до матеріалів справи розрахунки заявленої до стягнення суми пені та заборгованості відповідача з відшкодування вартості комунальних послуг у табличних формах.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між Дочірнім підприємством Ринок КООП Берегівського об`єднання ринків і магазинів Сільгосппродукти (наймодавцем, позивачем у справі) та Фізичною особою підприємцем Геворкян Жанною Корюнівною (наймачем) було укладено Договір найму (оренди) торгового приміщення ДП Ринок Кооп №27 від 27.07.2018 (далі Договір), згідно із п. 1.1. якого наймодавець передає, а наймач приймає у тимчасове платне користування приміщення, яке розташоване на території Берегівського району за адресою: м. Берегово, вул. Сечені, 10 (далі об`єкт найму).

За змістом п. 1.2., 1.3. Договору, загальна площа об`єкта найму становить 72,10 кв.м. Торгове приміщення передається у тимчасове платне користування для здійснення торгівельної діяльності та зберігання товарів.

Відповідно до п. 2.1. Договору, вступ наймача у користування об`єктом найму настає одночасно з підписанням сторонами Договору та Акта приймання передачі, який є обов`язковим додатком до цього Договору.

Пунктами 3.1., 3.2. Договору визначено, що розмір плати за користування об`єктом найму становить 71 грн за 1 кв.м. в місяць, враховуючи площу об`єкта найму, 5119,10 грн. Місячна сума плати за користування торговим приміщенням становить 5119,10 грн. Розмір плати за користування об`єктом найму може змінюватися у разі змін податкового законодавства, амортизаційних відрахувань, розміру плати за землю та зміни плати за користування об`єктом найму. Зміни в цьому разі вносяться за ініціативою наймодавця направленням наймачу письмової угоди про збільшення плати за користування об`єктом найму.

Вартість комунальних послуг (водо-, енерго-, теплопостачання, а також інші витрати, що пов`язані з утриманням приміщень, сплатою податку на землю тощо) відшкодовуються щомісячно наймачем у сумі фактичних затрат (п. 3.3. Договору).

За умовами п. 3.4., підп. 4.1.2. п. 4.1. Договору, плата за користування об`єктом найму сплачується наперед не пізніше 15 числа кожного місяця; наймач зобов`язується своєчасно, не пізніше 15 числа поточного місяця, і в повному обсязі сплачувати наймодавцю плату за користування об`єктом найму та вартість комунальних послуг та інших платежів.

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань згідно з Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України, зокрема: за порушення строку сплати коштів за користування торговим місцем та додаткових послуг, встановлених пунктом 3.3. даного Договору, наймач сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожний день прострочення (підп. 5.1.1. п. 5.1. Договору).

Згідно із п. 6.1., 6.2. Договору, цей Договір діє з 01 серпня 2018 р. по 31 грудня 2018 р. Зміна умов або розірвання Договору проводиться за погодженням сторін, які оформлюються додатковою угодою і є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 6.6. Договору, у випадку відсутності заперечень наймодавця та наймача про припинення дії Договору протягом одного місяця до його закінчення він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені Договором.

Факт передачі торгового приміщення в оренду за Договором найму (оренди) торгового приміщення ДП Ринок Кооп №27 від 27.07.2018 підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін Актом приймання-передачі в оренду об`єкта нерухомості б/н від 01.08.2018, що є Додатком №1 до Договору.

13.12.2018 сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору найму (оренди) торгового приміщення ДП Ринок Кооп №27 від 27.07.2018, якою п. 3.1. та 6.1. Договору викладено в наступних редакціях: 3.1. Розмір плати за користування об`єктом найму становить 85 грн за 1 кв.м. в місяць, враховуючи площу об`єкта найму, 6128,50 грн. Місячна сума плати за користування торговим приміщенням становить 6128,50 грн; 6.1. Цей Договір діє з 01.01.2019 по 31.12.2019.

За змістом Додаткової угоди №2 від 10.03.2020 до Договору найму (оренди) торгового приміщення ДП Ринок Кооп №27 від 27.07.2018, сторони дійшли згоди щодо внесення наступних змін до п. 3.1., 6.1. Договору: 3.1. Розмір плати за користування об`єктом найму становить 98 грн за 1 кв.м. в місяць, враховуючи площу об`єкта найму, 7065,80 грн. Місячна сума плати за користування торгівельною площадкою становить 7065,80 грн; 6.1. Цей Договір діє з 01.04.2020 по 31.12.2020.

Додатковою угодою №3 від 31.12.2021 до Договору найму (оренди) торгового приміщення ДП Ринок Кооп №27 від 27.07.2018 сторонами викладено п. 3.1., 6.1. Договору в наступних редакціях: 3.1. Розмір плати за користування об`єктом найму становить 115 грн за 1 кв.м. в місяць, враховуючи площу об`єкта найму, 8291,50 грн. Місячна сума плати за користування торговим приміщенням становить 8291,50 грн; 6.1. Цей Договір діє з 01.01.2022 по 31.12.2022.

У даному контексті суд звертає увагу на те, що в Договорі №27 від 27.07.2018, акті приймання-передачі в оренду об`єкта нерухомості б/н від 01.08.2018 та Додаткових угодах до Договору прізвище наймача вказано як Геворкян, тобто в даному випадку має місце технічна помилка в зазначенні найменування сторони спірних правовідносин.

Верховним Судом у постанові від 21.01.2021 у справі №747/839/18 зроблено висновок про те, що порушення, які допущені в оформленні квитанцій та договорів, не можуть бути підставою для відмови у стягненні, а свідчать лише про наявність недоліків в оформленні документів, при цьому такі недоліки є формальними.

Враховуючи вищенаведене та відсутність заперечень відповідача щодо наявності в неї договірних відносин із позивачем, суд висновує, що наймачем за Договором найму (оренди) торгового приміщення ДП Ринок Кооп №27 від 27.07.2018 (зі змінами, внесеними Додатковими угодами №1 від 13.12.2018, №2 від 10.03.2020 та №3 від 31.12.2021) є саме Фізична особа підприємець Геворгян Жанна Корюнівна (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Невиконання відповідачем умов Договору найму (оренди) торгового приміщення ДП Ринок Кооп №27 від 27.07.2018 (зі змінами, внесеними Додатковими угодами №1 від 13.12.2018, №2 від 10.03.2020 та №3 від 31.12.2021) в частині своєчасної та повної сплати орендної плати за період із січня 2021 року по серпень 2022 року включно, а також відшкодування вартості фактично спожитих комунальних послуг протягом січня 2021 року вересня 2022 року включно, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 19 247,21 грн, у тому числі 16 582,98 грн заборгованості по сплаті орендної плати та 2664,23 грн заборгованості по відшкодуванню вартості комунальних послуг, стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача означеної суми заборгованості у примусовому порядку. Крім того, у зв`язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем заявлено до стягнення з останнього суму 0,05 грн пені.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Положеннями ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, станом на день розгляду спору в суді його обставини оцінюються судом із огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У свою чергу, згідно ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України господарське зобов`язання (зобов`язання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

Згідно із положеннями ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із розрахунку позивача, ДП Ринок КООП Берегівського об`єднання ринків і магазинів Сільгосппродукти вказує на наявність у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за користування об`єктом найму в розмірі 16 582,98 грн, а також із відшкодування вартості комунальних послуг у сумі 2664,23 грн.

Водночас із наявних у матеріалах справи копій прибуткових касових ордерів судом встановлено, що позивачем у деяких місяцях спірного періоду здійснювався розподіл платежів, що вносились відповідачем як плата за користування об`єктом найму, на орендну плату, плату за комунальні послуги (у прибуткових касових ордерах значиться як послуга) та пеню.

Разом з тим, судом встановлено, що протягом спірного періоду підлягала до сплати відповідачем орендна плата у загальному розмірі 149 048,72 грн, натомість ФОП Геворгян Ж.К. сплатила орендну плату відповідно до прибуткових касових ордерів суму 151 723,68 грн.

У даному контексті слід зазначити, що правова природа зобов`язань, які виникають із надання/споживання послуг, зумовлює врахування (при вирішенні питання/спору щодо виникнення обов`язку їх оплати, розміру та вартості для їх оплати) загальних положень законодавства в частині надання/споживання/підстав для оплати послуг та відповідних особливостей, що регламентовані, зокрема, положеннями статей 901, 903 Цивільного кодексу України.

Загальні правила надання послуг визначені, зокрема, ст. 901 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

При цьому, загальне правило статті 903 Цивільного кодексу України передбачає оплатність послуги за договором про надання послуги, якщо останнім передбачено надання послуг за плату, у зв`язку із чим правила та вимоги щодо оплатності послуг застосовуються у разі їх надання, тоді як за відсутності факту та доказів надання відповідних послуг надавач послуг позбавлений права та підстав вимагати їх оплати від отримувача послуг.

Водночас положення статей 901, 903 Цивільного кодексу України, що презюмують виникнення правовідносин щодо надання послуг за договором, не виключають застосування до цих правовідносин у передбачених Законом випадках положень частини 3 статті 11 Цивільного кодексу України, за якими цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Пунктом 3.3. укладеного між сторонами Договору визначено, що вартість комунальних послуг (водо-, енерго-, теплопостачання, а також інші витрати, що пов`язані з утриманням приміщень, сплатою податку на землю тощо) відшкодовуються щомісячно наймачем у сумі фактичних затрат.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що до спірних правовідносин також застосовуються положення пункту 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, за якими цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з інших юридичних фактів; цим фактом у спірних правовідносинах є фактичне споживання комунальних послуг в орендованому приміщенні.

При цьому, якщо на обов`язок сплачувати орендну плату за період фактичного користування майном можна поширити умови відповідного договору (зокрема, і в частині розміру орендної плати), що мало місце між сторонами, то на правовідносини зі споживання в той же період комунальних послуг в орендованому приміщенні за відсутності відповідного договору (у сфері комунальних послуг тощо) таку аналогію застосовувати не можна, оскільки правовідносини з надання/споживання/оплати комунальних послуг мають розрахунково-фактичний характер, а виконання відповідного обов`язку позадоговірний. Тобто за відсутності доказів факту надання/отримання та розміру отриманої (спожитої) орендарем відповідної послуги обов`язок з її оплати у нього не виникає.

Отже для встановлення розміру цього обов`язку орендаря нерухомого майна (вартості спожитих послуг) визначальним є не факт оренди конкретного нерухомого майна, а факт споживання відповідної послуги орендарем та її розмір.

А тому, за відсутності доказів на підтвердження розміру фактично спожитої у відповідному періоді орендарем (наданої йому безпосереднім надавачем відповідних послуг або державним підприємством, організацією, господарським товариством, на балансі яких перебуває орендоване майно) послуги (послуг) у орендаря не виникає обов`язку оплачувати ці послуги.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 07.06.2022 у справі №911/27/21.

Таким чином, стверджувані позивачем обставини щодо споживання відповідачем комунальних послуг в орендованому приміщенні на заявлену суму (2664,23 грн) покладають на позивача тягар доказування (обов`язок довести) факту та розміру спожитих відповідачем відповідних послуг у заявлених у спірних правовідносинах періодах.

Ухвалами суду від 20.06.2023, 20.09.2023 та 30.10.2023 від позивача в порядку ч. 4 ст. 74 ГПК України витребовувалися документальні докази у підтвердження фактичних затрат, понесених ним по кожному виду комунальних послуг на підставі п. 3.3. Договору та заявлених позивачем до стягнення.

У процесі розгляду справи позивачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних та допустимих доказів, що підтверджували б факти надання комунальних послуг (послуги з електропостачання та водопостачання) за період з січня 2021 року по вересень 2022 року у загальному розмірі 13 260,90 грн, а також їх склад, обсяг і вартість, як-то акти приймання-передачі наданих послуг за відповідний період, докази зняття показників засобів обліку, виставлені постачальниками рахунки за надані спірні послуги саме відповідачу, обґрунтовані розрахунки обсягу і вартості наданих послуг за договором, тощо. Тобто у матеріалах справи відсутні взагалі будь-які акти приймання-передачі наданих спірних послуг у заявлений період.

У зв`язку із викладеним та враховуючи відсутність у матеріалах справи актів приймання-передачі наданих послуг за заявлені періоди, доказів зняття показників засобів обліку, виставлених постачальниками рахунків за надані послуги саме відповідачу, обґрунтованих розрахунків обсягу і вартості наданих послуг у сумі фактичних затрат тощо, суд вважає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту надання та споживання відповідачем протягом спірного періоду комунальних послуг у розмірі, заявленому до стягнення з відповідача, зокрема, не обґрунтовано складу, обсягу і вартості відповідних послуг, у зв`язку із чим позов у частині стягнення заборгованості по сплаті комунальних послуг задоволенню не підлягає.

Надані ж позивачем табличні розрахунки заборгованості відповідача з відшкодування вартості комунальних послуг, спожитих протягом спірного періоду, не можуть вважатися належними доказами у справі, оскільки не дозволяють суду встановити обсяг фактичних затрат означених послуг, як це передбачено п. 3.3. Договору.

У зв`язку із наведеним, судом здійснено зарахування сум, визначених позивачем у прибуткових касових ордерах як відшкодування вартості комунальних послуг, до сум орендних платежів, що підлягали сплаті відповідачем за умовами Договору (з урахуванням внесених до нього змін Додатковими угодами), та методом арифметичного підрахунку встановлено відсутність у ФОП Геворгян Ж.К. заборгованості зі сплати орендної плати за користування об`єктом найму протягом спірного періоду. Відтак, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по сплаті орендної плати належить відмовити.

Крім того, у зв`язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем заявлено до стягнення з останнього суму 0,05 грн пені.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. (ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Підпунктом 5.1.1. пункту 5.1. Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань згідно з Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України, зокрема: за порушення строку сплати коштів за користування торговим місцем та додаткових послуг, встановлених пунктом 3.3. даного Договору, наймач сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожний день прострочення.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічна правова позиція щодо розміру обчислення пені на підставі подвійної облікової ставки НБУ викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/10224/14, від 23.05.2018 у справі №910/15492/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.

Судом здійснено перерахунок пені із застосуванням обмеження розміру її нарахування подвійною обліковою ставкою НБУ, з урахуванням боргових періодів (зокрема, визначеним у розрахунку позивача кінцевим терміном нарахування пені січень 2022 року) та часткових проплат відповідачем суми заборгованості у відповідні періоди, внаслідок чого встановлено, що позивачем могла заявлятися до стягнення пеня в розмірі 1409,74 грн.

Водночас із відомостей, наявних у прибуткових касових ордерах, а саме, в частині розподілу позивачем платежів, що вносились відповідачем як плата за користування об`єктом найму, у тому числі, в рахунок відшкодування пені, суд встановив, що заборгованість ФОП Геворгян Ж.К. зі сплати пені відсутня, оскільки останньою таку відшкодовано навіть у більшому розмірі, ніж позивач просить стягнути з відповідача.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд приходить до висновку про те, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а відтак, у задоволенні таких слід відмовити.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач доказів на підтвердження наведених ним обставин та обґрунтувань суду не надав. Аргументи позивача не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та положеннях законодавства.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 130, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 01.05.2024.

Суддя Пригара Л.І.