Рішення

від 31.01.2024 по справі 922/3972/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2024м. ХарківСправа № 922/3972/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

при секретарі судового засідання Красовському В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Ремонтно-будівельного підприємства "Мостокран-1" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (61046, м. Харків, вул. Єнакіївська, 1, оф. 202) до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, пр. Героїв Харкова, 199) простягнення 604975,36 грн,за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Ремонтно-будівельне підприємство "Мостокран-1" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (позивач) надало Господарському суду Харківської області через систему "Електронний суд" позовну заяву до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (відповідач), в якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором №235-8/19 від 26.12.2019 у сумі 604975,36 грн, з яких 421976,11 грн основного боргу, пеня у сумі 21098,81 грн, річні проценти від простроченої суми у розмірі 9410,65 грн та інфляційні втрати у сумі 152489,79 грн. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №235-8/19 від 26.12.2019 щодо оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою від 11.09.2023 Господарський суд Харківської області залишив без руху позовну заяву Ремонтно-будівельного підприємства "Мостокран-1" у формі товариства з обмеженою відповідальністю та надав йому десятиденний строк з дня вручення позивачу цієї ухвали для усунення недоліків.

19.09.2023 позивач через систему "Електронний суд" надав до суду заяву про усунення недоліків, до якої надав позовну заяву з уточненою редакцією позовних вимог щодо правової природи сум, які стягуються з відповідача та періодів їх нарахування, а також судових витрат.

У зв`язку із невиконанням позивачем ухвали від 11.09.2023 у повному обсязі, Господарський суд Харківської області ухвалою від 20.09.2023 продовжив Ремонтно-будівельному підприємству "Мостокран-1" у формі товариства з обмеженою відповідальністю строк для усунення недоліків до 04.10.2023, а саме на подання Господарському суду Харківської області оригіналу позовної заяви з уточненою редакцією позовних вимог щодо правової природи сум, які стягуються з відповідача, та періодів їх нарахування, а також судових витрат.

26.09.2023 позивач через систему "Електронний суд" надав заяву про усунення недоліків - позовну заяву про стягнення заборгованості за договором, в якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором №235-8/19 від 26 грудня 2019 року у сумі 604975,36 грн, з яких 421976,11 грн основного боргу, пеню за період з 17.06.2021 по 08.09.2023 у сумі 21098,81 грн, 1% річних процентів від простроченої суми за період з 17.06.2021 по 08.09.2023 у сумі 9410,65 грн та інфляційні втрати за період липень 2021 року по липень 2023 року у сумі 152489,79 грн. Судові витрати у вигляді судового збору у сумі 9074,63 грн та витрат на правничу допомогу покласти на відповідача.

Ухвалою від 02.10.2023 Господарський суд Харківської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Вказаною ухвалою підготовче засідання призначив на 23.10.2023 о 17:00 год, про що повідомив учасників справи.

06.10.2023 відповідач надав до суду через систему "Електронний суд" відзив на позовну заяву, в якому на підставах, викладених у відзиві, просить суд взяти до уваги докази, доводи, заперечення відповідача, і врахувавши їх, просить суд: 1) визнати наявними форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у господарській діяльності відповідача - АТ «Українські енергетичні машини», 2) здійснити перерахунки пені, інфляційних втрат і одного відсотка річних, у відповідності до ч .2 ст. 530 ЦК України (з урахуванням наданого строку для оплати виконаних робіт, а саме 7 календарних днів з дати отримання письмової вимоги), 3) застосувати принципи справедливості і збалансованості інтересів сторін, і тому не нараховувати відповідачу пеню, інфляційні втрати, відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, починаючи з 24 лютого 2022 року, через існуючі обставини непереборної сили у відповідача, і також, за можливості, не стягувати з відповідача пеню, відсотки річних та інфляційні втрати у розмірі більшому, ніж 16% (шістнадцять відсотків) від підрахованих позивачем, через відсутність вини відповідача, яка є необхідною умовою для їх застосування.

У цьому відзиві відповідач просить суд у разі прийняття рішення про часткове чи повне задоволення позовних вимог, прийняти рішення про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення на один рік, згідно зі ст. 331 ГПК України, а також здійснити розподіл витрат відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

Також у цьому відзиві відповідач просить суд здійснити розгляд справи з урахуванням доводів і клопотань відповідача, які наведені у відзиві, який додається, у сканованому вигляді разом із сканованими додатками, які окремо підписані електронним цифровим підписом представника відповідача.

У відзиві, який доданий у сканованому вигляді, відповідач зазначає, що він не є стороною у договорі; строки договору (який ним не укладався) на нього не розповсюджуються, відповідно - не міг здійснити свої права та виконати обов`язки у строки, встановлені договором. А відтак, зобов`язання у цих правовідносинах повинні виконуватися відповідно до актів цивільного законодавства - Закону, що випливає із ст. 526 ЦК України - у строки, встановлені цивільним законодавством, тобто за ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України (строк/термін виконання боржником - відповідачем у справі - обов`язку визначається не договором, а моментом пред`явлення вимоги). Розрахунок пені, відсотків річних та інфляційних втрат здійснений без врахування наданого боржнику строку для оплати виконаних робіт, а саме 7 календарних днів з дня отримання вимоги позивача від 19.06.2023. А тому, на думку відповідача, розміри пені, відсотків річних та інфляційних втрат мають бути перераховані враховуючи положення статті 530 ЦК України, тобто в семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, а не з дати, коли відповідно до договору надані позивачем послуги повинні бути оплачені. Відповідач вказав про скрутний (тяжкий) фінансовий стан підприємства відповідача у зв`язку із оголошенням воєнного стану в Україні та виникненням форс-мажорних обставин, у зв`язку з чим він не мав змоги здійснити вчасний розрахунок, і тому вважає, що у його діях відсутня вина (провина) у затримці розрахунків з позивачем за виконані роботи за договором із початку військової агресії російської федерації проти України та введення воєнного стану з 24.02.2022.

У зазначеному відзиві відповідач просить суд: 1) визнати наявними форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у господарській діяльності відповідача-АТ "Українські енергетичні машини"; 2) здійснити перерахунки пені, інфляційних втрат і одного відсотка річних у відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України (з урахуванням наданого строку для оплати виконаних робіт, а саме 7 календарних днів з дати отримання письмової вимоги) при застосуванні принципу справедливості і збалансованості інтересів сторін - та не стягувати з відповідача пеню, інфляційні втрати, відсотки річних за прострочення виконання господарського зобов`язання у розмірі більшому, ніж 17% від розрахунків позову через відсутність вини відповідача, яка є необхідною умовою для їх застосування; 3) відстрочити чи розстрочити виконання судового рішення на один рік згідно зі статтею 331 ГПК України; 4) здійснити розподіл витрат відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

У цьому ж відзиві відповідач виклав клопотання про зменшення господарсько-правової відповідальності, в якому, керуючись положеннями ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, просить суд не застосовувати до відповідача відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат у розмірі більше, ніж 15,73% від підрахованих позивачем, оскільки з боку відповідача відсутня вина, яка є необхідною умовою для їх застосування.

Також у цьому відзиві відповідач виклав клопотання про застосування принципу справедливості, в якому, керуючись ч. 1 ст. 2 ГПК України, просить суд застосувати принцип справедливості у справі №922/3972/23 для вирішення питання звільнення від господарсько-правової відповідальності відповідача у справі AT "Укренергомашини".

12.10.2023 позивач надав до суду через систему "Електронний суд" відповідь на відзив, в якій вказує, що до відповідача як правонаступника АТ "Завод "Електроважмаш" перейшли всі права та обов`язки за договором №235-8/19 від 26.12.2019 незалежно від того, чи підписано між позивачем та відповідачем угоду про заміну сторони, оскільки правонаступництво виникло в силу закону, а не в силу договору.

Також позивач зазначає, що відповідач невірно застосовує статтю 530 ЦК України, оскільки строк виконання зобов`язання з оплати за надані послуги встановлено договором та оскільки підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт №1 за травень 2021 року відбулось 17 травня 2021 року, остаточний розрахунок за договором повинен був здійснений до 16 червня 2021 року (включно). При цьому, направлення вимоги про оплату наданих послуг за договором є заходом досудового врегулювання спору. Розрахунок пені, відсоткових річних та інфляційних витрат здійснено відповідно до встановленого умовами договору строку здійснення оплати за надані послуги згідно акту приймання виконаних будівельних робіт №1 за травень 2021 року. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Відповідачем не надано відповідних документів Торгово-промислової палати України щодо виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення виконання зобов`язання з оплати отриманих послуг за договором внаслідок непереборної сили. Так само, відповідачем не доведено, що форс-мажорні обставини впливають у даному конкретному випадку на виконання ним зобов`язань по оплаті послуг за договором.

Як вказує позивач у відповіді, з початком війни діяльність відповідача не припинена, про що свідчить інформація із сайту Прозорро щодо укладення контрактів на постачання товарів, робіт та послуг, відповідач здійснює господарську діяльність, має можливість отримувати грошові кошти за поставку товарів, а тому посилання на дію форс-мажорних обставин є необґрунтованим.

У відповіді позивач звертає увагу суду на те, що місцезнаходження та матеріально-технічна база позивача також знаходиться на території Харківської міської територіальної громади, тобто сторони знаходять в рівних умовах щодо впливу війни на їх господарську діяльність. Крім того, наголошує, що обов`язок щодо виконання зобов`язань по сплаті за надані послуги у відповідача виник до військової агресії російської федерації проти України, введення воєнного стану на території України, а тому посилання відповідача на виникнення форс-мажорних обставин щодо даної заборгованості є безпідставним.

Підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення господарсько-правової відповідальності відсутні, враховуючи, що нарахування на суму боргу процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України не є штрафною санкцією, а носить компенсаційний характер, а тому застосування до даних нарахувань на суму боргу статті 233 ГК України є неможливим.

Крім того, позивач зазначає, що відсотки річних та інфляційні втрати, стягнення яких передбачено ст. 625 ЦК України, не є неустойкою, а отже на них не поширюються вимоги частини 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідач стверджує, що посилання позивача на пункт 1.4 статуту відповідача та лист-повідомлення від 12 січня 2022 року є передчасними, оскільки дії зі складання цих документів не свідчать про набуття статусу припинення і державна реєстрація припинення АТ "Завод "Електроважмаш" не відбулась. Але, як вже зазначалось вище, набуття відповідачем прав та обов`язків АТ "Завод "Електроважмаш" не залежить від факту державної реєстрація припинення третьої особи, а пов`язана з підписанням 01 грудня 2021 року Передавального акту.

У відповіді позивач вказує, що також не зрозуміло, на яких підставах відповідач визначає положення статті 625 ЦК України щодо нарахування відсотків річних та інфляційних витрат як несправедливе та таке, що несумісне зі справедливістю.

У зв`язку з цим, позивач зазначає, що розуміння принципу справедливості, викладене у клопотанні відповідача про застосування даного принципу є викривленим та таким, що може призвести до ухвалення незаконного рішення.

Крім того, позивач вказує, що у відзиві відповідач не заперечує проти боргу за договором в розмірі 421976,11 грн та проти задоволення позову.

Також 12.10.2023 позивач надав до суду через систему "Електронний суд" клопотання/заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить прийняти наступні уточнення до пункту 2 прохальної частини позовної заяви та стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05762269) на користь Ремонтно-будівельного підприємства "Мостокран-1" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 32867605) заборгованість за договором №235-8/19 від 26.12.2019 у сумі 421976,11 грн, пеню за період з 17.06.2021 по 08.09.2023 у сумі 21098,81 грн, 1% річних від простроченої суми за період з 17.06.2021 по 08.09.2023 у сумі 9410,65 грн та інфляційні витрати за період липень 2021 липень 2023 року у сумі 152489,79 грн.

Підготовче засідання 23.10.2023 не відбулось через знаходження судді-доповідача на лікарняному.

Ухвалою від 07.11.2023 Господарський суд Харківської області продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та призначив підготовче засідання на 20.11.2023 о 17:00 год, про що повідомив учасників справи.

24.10.2023 відповідач надав заперечення (на відповідь на відзив), в яких, зокрема, просить поновити (продовжити) строк для подання заперечень у справі №922/39723/23 і прийняти ці заперечення до розгляду, врахувати доводи і клопотання відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву і у цих запереченнях.

Так, у вказаних запереченнях відповідач вважає, що ним належним чином доведено перед судом наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) і обставини перебування відповідача через них у тяжкому фінансовому становищі, на підставі доказів, які додані до відзиву. Вказує, що такими доказами слугує не тільки універсальний лист ТПП України і сертифікат Харківської ТПП про форс-мажорні обставини, виданий на ім`я АТ "Українські енергетичні машини", а і витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення щодо майна відповідача ракетно-бомбових обстрілів, що безумовно призвело до значних пошкоджень і знищення великої кількості майна відповідача та його господарських будівель і споруд.

Тому, відповідач вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню судом, викладені у відзиві: клопотання про здійснення перерахування пені, інфляційних втрат і відсотка річних у відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України (з урахуванням наданого строку для оплати виконаних робіт, а саме 7 календарних днів з дати отримання письмової вимоги) при застосуванні принципу справедливості і збалансованості інтересів сторін та не стягувати з відповідача пеню, інфляційні витрати, відсотки річних за прострочення виконання господарського зобов`язання у розмірі більшому, ніж 17% від розрахунків позову, через відсутність вини відповідача, яка є необхідною умовою для їх застосування.

Відповідач у запереченнях просить врахувати, що правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків АТ "Завод "Електроважмаш" перейшло правонаступнику з моменту затвердження Передавального акту, а саме з 01.12.2021, тобто АТ "Завод "Електроважмаш" яке, у разі визнання судом правонаступництва встановленим, могло передати свої права та обов`язки за договором до АТ "Укренергомашини" тільки з 01.12.2021, і АТ "Укренергомашини" в такому разі могло нести відповідальність за невиконання умов договору з 01.12.2021 та здійснювати розрахунок лише з дати 01.12.2021.

Разом із зазначеними запереченнями відповідач надав клопотання щодо зменшення розміру заявленої до стягнення суми витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката.

Протокольними ухвалами від 20.11.2023 суд: прийняв до розгляду відзив на позовну заяву; прийняв до розгляду відповідь на відзив на позовну заяву; прийняв до розгляду уточнення позивачем позовних вимог; задовольнив клопотання відповідача про поновлення строку для подання заперечень; прийняв заперечення відповідача до розгляду.

Ухвалою від 20.11.2023 Господарський суд Харківської області повідомив учасників справи про відкладення підготовчого засідання на 04.12.2023 о 15:30 год.

Ухвалою від 18.12.2023 Господарський суд Харківської області повідомив учасників справи про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.01.2024 о 15:00 год.

Судове засідання 03.01.2024 не відбулось через знаходження судді-доповідача у відпустці.

Ухвалою від 15.01.2024 Господарський суд Харківської області повідомив учасників справи про те, що розгляд справи по суті відбудеться 31.01.2024 о 15:00 год.

29.01.2024 позивач надав до суду через систему "Електронний суд" заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12850,00 грн.

Також 29.01.2024 позивач надав до суду через систему "Електронний суд" заяву про розгляд справи у відсутність особи, яка бере участь у справі, в якій просить розглянути цю справу по суті без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами.

Протокольною ухвалою від 31.01.2024 суд задовольнив заяву позивача про розгляд справи у відсутність особи, яка бере участь у справі.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.

Враховуючи те, що неявка представників учасників справи не перешкоджає розгляду зазначеної справи, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

26.12.2019 між Державним підприємством "Завод «Електроважмаш" (замовник) та Ремонтно-будівельним підприємством "Мостокран-1" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (виконавець) був укладений договір №235-8/19 (далі - договір), за яким виконавець зобов`язується за дорученням замовника на власний ризик надати послуги у відповідності до умов цього договору, а замовник зобов`язується прийняти ці послуги та оплатити їх.

Згідно з пунктами 1.2 та 1.3 договору предметом договору є послуги з капітального ремонту крана мостового інв №0162, в/п 10т., проліт 16,5м, цеху №14. Код 50530000-9 Послуги з ремонту і технічного обслуговування техніки. Національний класифікатор України ДК 021:2015 Єдиний закупівельний словник, затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015 №1749.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість договору складає: 435620,36 гривень, в тому числі ПДВ 20% - 72603,39 грн.

У пункті 2.2 договору зазначено, що найменування, обсяги та ціна послуг зазначені у (додатку №2), який є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.1 вказаного договору сторони узгодили, що термін надання послуг, обумовлених цим договором, складає 60 (шістдесят) календарних днів з моменту перерахування замовником попередньої оплати, визначеного в п. 5.1 цього договору.

Згідно з п. 4.1 договору приймання-передача наданих послуг здійснюється сторонами протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання замовником письмового повідомлення про надання послуг за даним договором.

Відповідно до п. 5.1 договору замовник здійснює попередню оплату послуг виконавцем в розмірі 30 (тридцяти) відсотків від їх загальної вартості протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання рахунку після підписання договору, що складає - 130686,11 грн в т.ч. ПДВ 20% - 21781,02 грн.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що остаточний розрахунок за послуги у розмірі 70 (сімдесяти) відсотків - від їх загальної вартості, здійснюється замовником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання сторонами акта здачі-приймання-передачі послуг, що складає - 304934,25 грн в т.ч. ПДВ 20% - 50822,37 грн.

26.12.2019 Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" затверджено дефектний акт, що є додатком №1 до договору, в якому визначені об`єми робіт.

В додатку №2 до договору сторони визначили договірну ціну на капітальний ремонт крана мостового інв №0162, в/п 10т., проліт 16,5м, цеху №14, що здійснюється в 2019 році, яка становить 435620,36 грн.

Позивач надав послуги на загальну суму 421976,11 грн, що підтверджується актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2021 року від 17.05.2021 на суму 421976,11 грн, який підписаний сторонами договору без зауважень.

Отже Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" прийняло виконані позивачем роботи без зауважень. Вартість виконаних робіт становить 421976,11 грн, в т.ч. ПДВ 70329,35 грн.

Таким чином, згідно з п. 5.2 договору Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" мало оплатити роботи виконані позивачем до 16.06.2021 включно.

Проте у вказаний строк повна оплата Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" не здійснена.

Отже, заборгованість Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" перед позивачем складає 421976,11 грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві, станом на дату подання позовної заяви жодних платежів ані від Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" правонаступником якого є Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш", ані від відповідача на рахунки позивача не надходило.

30.08.2021 між Акціонерним товариством "Завод "Електроважмаш" та позивачем підписана угода про заміну сторони правонаступником до договору №235-8/19 від 26.12.2019, в якій у зв`язку з реорганізацією Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" в Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" сторони домовилися, що усі права та обов`язки замовника за договором №235-8/19 від 26.12.2019 перейшли до АТ "Завод "Електроважмаш" з 27.08.2021.

У п. 2 зазначеної вище угоди сторони визначили, що з моменту набрання чинності цієї угоди зобов`язання сторін, що виникли з договору продовжують виконуватися у тому ж порядку, як вони мали би виконуватися, якщо реорганізація замовника не відбулася або не відбувалася.

Як убачається з матеріалів справи, 31.08.2021 між Акціонерним товариством "Завод "Електроважмаш" та позивачем підписаний акт звірки взаємних розрахунків за період: січень 2021 р. серпень 2021 р., за яким Акціонерним товариством "Завод "Електроважмаш" визнано заборгованість перед позивачем, яка виникла 17.05.2021 у сумі 421976,11 грн.

26.08.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис номер 1004801120068009292 про державну реєстрацію припинення юридичної особи Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (ідентифікаційний код00213121).

В той же день, 26.08.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис номер 1004801450000089799 про проведення державної реєстрації юридичної особи, яка утворена в результаті перетворення - Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (ідентифікаційний код 00213121).

Також, до цього Реєстру внесено відомості про те, що Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" (ідентифікаційний код 00213121) є правонаступником Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (ідентифікаційний код00213121).

26.08.2021 Кабінетом Міністрів України було видано розпорядження №1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом". Пунктами 1, 2 цього розпорядження визначено "відповідно до п. 22 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" погодитися з пропозицією Фонду державного майна щодо реорганізації Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (код згідно з ЄДРПОУ 00213121) після завершення перетворення Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" у процесі приватизації шляхом приєднання до Акціонерного товариства "Турбоатом" (код ЄДРПОУ 05762269). Фонду державного майна здійснити комплекс заходів і процедур, пов`язаних із приєднанням акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" до Акціонерного товариства "Турбоатом" відповідно до вимог законодавства".

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 05762269 зареєстрована юридична особа Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини".

Відповідно до п. 1.1 статуту Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" є юридичною особою із новим найменуванням, у результаті проведення державної реєстрації змін до статуту, що пов`язані зі зміною типу Товариства у відповідності до Закону України "Про акціонерні товариства" №514-VI від 17 вересня 2008 року та зміною найменування Акціонерного товариства "Турбоатом" на Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини".

Пунктом 1.4 вищевказаного статуту встановлено, що Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" є правонаступником всіх прав та обов`язків Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" внаслідок приєднання останнього до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 №1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до Акціонерного товариства "Турбоатом".

Крім того, відповідач надіслав на адресу позивача лист №235/003-22 від 12.01.2022, в якому відповідач повідомив, що з 01 грудня 2021 року Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" є правонаступником Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш".

У позовній заяві позивач вказує, що позов подається до відповідача як правонаступника Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" за всіма правами та обов`язками.

20.06.2023 позивач надіслав на адресу відповідача лист вих.№3 від 19.06.2023, в якому позивач вимагав у відповідача сплати заборгованості Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш", правонаступником якого є відповідач перед позивачем, у сумі 1672233,41 грн протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання цієї вимоги, що включає, в тому числі і заборгованість за договором у сумі 421976,11 грн згідно з актом звірки.

Зазначений лист (вимогу) відповідач отримав 23.06.2023, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за №6112104683880 від 20.06.2023.

Відповідач на вказану вимогу позивача відповіді не дав, заборгованість позивачу за вказаним договором не сплатив.

Вищевказані обставини зумовили звернення позивача до суду із цим позовом про стягнення суми заборгованості у сумі 421976,11 грн в примусовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 ЦК України встановлює обов`язковість договору для виконання сторонами.

Посилання відповідача у запереченнях на те, що правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків АТ "Завод "Електроважмаш" перейшло правонаступнику з моменту затвердження Передавального акту, а саме з 01.12.2021, тобто АТ "Завод "Електроважмаш" яке, у разі визнання судом правонаступництва встановленим, могло передати свої права та обов`язки за договором до АТ "Укренергомашини" тільки з 01.12.2021, і АТ "Укренергомашини" в такому разі могло нести відповідальність за невиконання умов договору з 01.12.2021 та здійснювати розрахунок лише з дати 01.12.2021, суд вважає помилковими з огляду на наступне.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц (провадження №61-16634сво19) робив висновок щодо моменту переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесенням запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі №922/347/21, від 16.03.2023 у справі №922/3979/21 та від 08.06.2023 у справі №911/343/22.

Отже, лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий.

Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/5953/17.

Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а всієї їх сукупності. Тобто, при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта.

Як вже було зазначено судом вище, Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" є правонаступником всіх прав та обов`язків Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" внаслідок приєднання останнього до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини".

Тому до відповідача як правонаступника Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" перейшли всі права та обов`язки за договором №235-8/19 від 26.12.2019 незалежно від того, чи підписано між позивачем та відповідачем угоду про заміну сторони, оскільки правонаступництво виникло в силу закону. а не в силу договору.

За таких обставин, твердження відповідача про те, що умови договору щодо строків оплати за надані позивачем послуги на нього не розповсюджуються, суд вважає помилковими.

Станом на момент звернення позивача до суду відповідач не здійснив оплату за надані позивачем послуги з капітального ремонту крана мостового (інв №0162, в/п 10 т., проліт 16,5 м, цеху №14) за травень 2021 року від 17.05.2021 на суму 421976,11 грн.

Відтак у нього виникла прострочена заборгованість перед позивачем у сумі 421976,11 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором №235-8/19 від 26.12.2019 у сумі 421976,11 грн обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання, яка полягає у тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.4 договору встановлено, що у разі порушення строку оплати послуг, передбачених цим договором, виконавець має право вимагати оплату 1% річних та інфляційні витрати.

Позивач нарахував відповідачу згідно з п. 7.4 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України 1% річних від простроченої суми за період з 17.06.2021 по 08.09.2023 у сумі 9410,65 грн та інфляційні витрати за період липень 2021 липень 2023 року у сумі 152489,79 грн.

У відзиві на позовну заяву, наданому до суду через систему "Електронний суд" 06.10.2023, відповідач просить, зокрема, не стягувати з відповідача відсотки річних та інфляційні втрати у розмірі більшому ніж 16% (шістнадцять відсотків) від підрахованих позивачем через відсутність вини відповідача, яка є необхідною умовою для їх застосування.

У сканованому відзиві, наданому разом із вищевказаним відзивом, відповідач просить, зокрема, не стягувати з відповідача інфляційні втрати, відсотки річних за прострочення виконання господарського зобов`язання у розмірі більшому ніж 17% від розрахунків позову через відсутність вини відповідача, яка є необхідною умовою для їх застосування.

У цьому ж відзиві відповідач виклав клопотання про зменшення господарсько-правової відповідальності, в якому, керуючись положеннями ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, просить суд не застосовувати до відповідача відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді стягнення зокрема, відсотків річних та інфляційних втрат у розмірі більше ніж 15,73% від підрахованих позивачем, оскільки з боку відповідача відсутня вина, яка є необхідною умовою для їх застосування.

Відповідач у відзиві, який наданий суду у сканованому вигляді, вважає, що у його діях відсутня вина (провина) у затримці розрахунків з позивачем за виконані роботи за договором із початку військової агресії російської федерації проти України та введення воєнного стану з 24.02.2022, оскільки він не мав змоги здійснити вчасний розрахунок через існування об`єктивних і незалежних від нього обставин, а саме обставин непереборної сили.

Щодо вищезазначених клопотань відповідача про зменшення відсотків річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру відсотків річних та інфляційних втрат, відповідач у відзиві посилається зокрема на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, в якій вказано, що відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Між тим, посилання відповідача на практику Верховного Суду щодо можливості зменшення розміру відповідальності судом, а саме постанову від 18.03.2020 по справі №902/417/18 не може бути застосовано до спірних правовідносин, оскільки у зазначеній справі висновок про можливість зменшення розміру процентів, нарахованих за ч. 2 ст. 625 ЦК України, і не стосується випадку, коли замість законодавчо встановленого розміру 3% річних, умовами договору було передбачено нарахування 1% річних.

Договором і так встановлено менший розмір 1% річних, ніж визначений у статті 625 ЦК України 3% річних.

До того ж тією ж постановою додатково підкреслено, що норма ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачає стягнення процентів та індексу інфляції, які стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань. Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Таким чином, положення ст. 551 ЦК України та 233 ГК України не можуть бути застосовані щодо сум 1% річних та інфляційних втрат, нарахованих в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим клопотання відповідача задоволенню не підлягають.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнає факт допущення порушення умов договору по оплаті наданих позивачем послуг, проте вказує, що воно виникло через форс-мажорні обставини (непоборної сили), які зазначені у листі Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1. Також відповідачем надано сертифікат №6300-22-1122 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Харківської торгово-промислової палати за №114/63.01-6 від 30.09.2022.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15 липня 2014 року №40(3) (з наступними змінами).

Засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини (ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Таким чином, порівнюючи офіційний лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 з правилами засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що містяться в регламенті, необхідно зазначити, що у законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а на сайті Торгово-промислової палати України 28.02.2022 розміщено загальний офіційний лист.

Загальний офіційний лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року не містить (та і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Вказаний лист видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Харківською торгово-промисловою палатою за зверненням відповідача видано сертифікат №6300-22-1122 на підтвердження форс-мажорних обставин щодо обов`язку (зобов`язання): сплатити податок на прибуток за 1 квартал 2022 року, за 1 півріччя 2022 року, у термін: 29.07.2022, 19.08.2022.

Вищевказаний сертифікат Харківської торгово-промислової палати не відноситься до спірних правовідносин і фактично засвідчує обставини непереборної сили дата настання: 24.02.2022, дата закінчення: тривають на 30.09.2022, тобто після настання строку оплати по договору підряду №689 від 13.05.2021.

Крім того, як вбачається з вказаного сертифікату він стосується п. 57.1, ст. 57, п. 100.4 - 100.5, ст. 100, п. 133.1, п. 134.1, ст. 134 Податкового кодексу України, про засвідчення неможливості своєчасної сплати податок на прибуток за 1 квартал 2022 року, за 1 півріччя 2022 року, у термін: 29.07.2022, 19.08.2022, а не спірного договору.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Пункт 5 частини 4 статті 238 ГПК України передбачає, що суд може не надавати мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

При цьому, судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain, серія A, №303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З наведеного також вбачається, що суд не зобов`язаний надавати оцінку кожному аргументу, наведеному сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не надав доказів сплати заборгованості за спожиту електричну енергію за період з березня 2023 по травень 2023 у сумі 26080,13 грн, пені за період з 15.02.2022 по 31.05.2023 у сумі 54096,68 грн; 3% річних за період з 14.12.2021 по 31.05.2023 у сумі 3598,90 грн та індекс інфляції за період з травня 2022 року по травень 2023 року у сумі 15602,65 грн.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги у вищевказаних сумах обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відзиві, поданому до суду 06.10.2023 через систему "Електронний суд" відповідач просить суд, зокрема, прийняти рішення про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення на один рік, згідно зі ст. 331 ГПК України.

У відзиві, який доданий у сканованому вигляді, відповідач просить суд, крім іншого, відстрочити чи розстрочити виконання судового рішення на один рік згідно зі статтею 331 ГПК України.

Розглянувши клопотання Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду на строк один рік, проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Умовою для надання розстрочки виконання рішення суду є встановлення судом факту наявності виняткових обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен врахувати викладені відповідачем обставини, матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При цьому, надання заявникові розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, і закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання розстрочки.

Отже, визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Законодавець визначає, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Відповідач не визначився що саме він бажає - відстрочити або розстрочити виконання рішення, хоча стаття 331 ГПК України встановлює, що лише за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення а не за власною ініціативою та на власний розсуд.

Підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення на один рік згідно зі статтею 331 ГПК України відповідач посилається на скрутне (тяжке) фінансове становище, яке склалося незалежно від волевиявлення самого підприємства відповідача через бойові дії на території місцезнаходження виробничих і адміністративних будівель відповідача, спричиненого внаслідок ворожих обстрілів значної матеріальної шкоди і руйнувань великої кількості будівель.

Основною причиною скрутного фінансового становища товариства є значна заборгованість споживачів за надані населенню області послуги з постачання електричної енергії, надання судами розстрочки виконання рішень боржникам ПАТ «Запоріжжяобленерго», а також відсутність у товариства можливості отримувати прибуток через встановлення НКРЕКП для відповідача нульового алгоритму та встановлення щодобових багатомільйонних відрахувань протягом кількох років. Відповідач зазначив, що станом на 01.01.2024 дебіторська заборгованість споживачів за відпущену до електроенергію та за послуги з розподілу електроенергії склала 986,008 млн. грн. Найкрупнішими боржниками відповідача на той момент були ТОВ «Запорізький титаномагнієвий комбінат», ПАТ «ЗФЗ», ДП «Кремнійполімер», ПрАТ «Завод напівпровідників», ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», ДПЗД «Укрінтеренерго». Щодо ряду підприємств-споживачів, які мають досить значну заборгованість перед ПАТ «Запоріжжяобленерго», зокрема ЗДП «Кремнійполімер», господарським судом порушено справи про банкрутство, внаслідок чого примусове стягнення заборгованості з таких підприємств є процесуально неможливим.

Суд зазначає, що викладені відповідачем обставини щодо скрутного матеріального становища не є винятковими, не спростовують наявність вини у простроченні виконання грошового зобов`язання. Суд зауважує, що всі підприємства, установи та організації України під час збройної агресії Російської Федерації проти України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому боргу за рішенням суду.

При цьому відповідачем не обґрунтована вимога про надання розстрочки виконання рішення суду саме строком на 12 місяців, не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження того, яким саме чином він буде щомісячно погашати заборгованість.

Крім того, слід зазначити, що складний фінансовий стан підприємства не є беззаперечною підставою для надання розстрочки виконання рішення. Неможливість виплати за судовим рішенням відповідачем має доводитися в загальному порядку.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (ст. 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Оцінивши у сукупності надані докази, зіставляючи майнові інтереси обох сторін, беручи до уваги факт того, що інфляційні процеси в державі також негативно впливають на майнові інтереси позивача у справі, суд не вбачає виключних підстав для надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду.

Поряд з цим, надання розстрочки та відстрочки є правом, а не обов`язком суду. Посилання відповідача на обставини, які не підтвердженні засобами доказування, не вказують на ускладнення або неможливість виконання рішення суду та не є підставою для надання розстрочки суб`єкту господарювання.

Таким чином, оскільки посилання відповідача щодо ускладнення виконання рішення суду не підтверджені відповідними доказами, враховуючи заперечення позивача проти розстрочення чи відстрочення виконання рішення, а також те, що поданими доказами не підтверджено наявну загрозу банкрутства відповідача, відсутність майна, на яке можливо було б звернути стягнення, та відповідно винятковість обставин, які ускладнять виконання рішення, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про розстрочення чи відстрочення виконання рішення суд на 12 місяців.

Втім суд звертає увагу відповідача, що він не позбавлений можливості звернутися із заявою в порядку ст. 331 ГПК України знову, надавши документи, які підтверджують наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення суду, та відповідні докази.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відтак з відповідача належить стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 9074,63 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Крім того, статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 - 3 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу від 29.01.2024 позивач просить стягнути з відповідача 12850,00 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката та витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, у сумі 12850,00 грн позивач надав копії: договору про надання правничої допомоги від 10.08.2023; додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги від 10.08.2023; додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги від 29.12.2023; акту про надання послуг від 19.10.2023 на суму 11500,00 грн; акту про надання послуг від 24.01.2024 на суму 1350,00 грн; рахунку №10/08-23 від 10.08.2023 на суму 20000,00 грн; платіжного доручення №1027 від 15.08.2023; рахунку №25/10-23 від 25.10.2023 на суму 2500,00 грн; платіжного доручення №1035 від 30.10.2023 на суму 2500,00 грн; ордер серії АІ №1447407 від 23.08.2023; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Жук Т.С. серії КС №7672/10 від 19.04.2019.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив навів клопотання щодо зменшення розміру заявленої до стягнення суми витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката, в якій відповідач зазначив, що позивач не надав детальний опис робіт, виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, як це передбачено ч. 3 ст. 126 ГПК України. Також до суду не надано жодних документів чи їх копій, які можна було би за своєю природою прирівняти до детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Крім того, відповідач зазначає, що юристи підприємств і організацій в Україні, виконують свої посадові обов`язки з представлення сторони у судових справах, пишуть і подають процесуальні документи, беруть участь у судових засіданнях і під час проведення інших процесуальних дій, шукають, формують і подають до суду і сторонам докази, і всі ці обов`язки такі представники юридичних осіб (штатні юрисконсульти) здійснюють за заробітну плату в середньому 8000 - 15000 гривень на місяць, а не за два процесуальних документа - як адвокат у цій справі.

Водночас витрати представника з юридичних питань позивача 2000,00 грн за 1 годину роботи (за підготовку заяви по суті справи або 1000 грн за заяву з процесуальних питань) є неспівмірними у порівнянні з погодинною оплатою юрисконсультів підприємства відповідача 10200:176 норма часу = 57,95 грн за 1 годину праці з підготовки будь-яких заяв по суті справи або з процесуальних питань, що переважає майже у 34,5 рази. За умови виконання однакових юридичних робіт по одній і тій же справі.

Згідно з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові КГС ВС від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п. 27.2).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Враховуючи заперечення відповідача проти заявлених позивачем витрат на послуги адвоката, та те, що: ціна позову є невеликою; справа є нескладною для професійного та досвідченого адвоката, не потребує вивчення додаткових джерел права, законодавства, що регулює спір у справі, документів; позовна заява складена не на належному рівні, що зумовило залишення її без руху, а в подальшому і продовження строку на усунення недоліків; справа не містить складних розрахунків; позов, підготовлений адвокатом, не містить багато доказів та вчинення адвокатом окремих дій по збиранню доказів; відсутність участі адвоката у жодних судових засіданнях хоча позивач знаходиться територіально у Харкові, суд вважає справу не є складною та витрати заявлені позивачем до стягнення завищеними.

Відтак, витрати на професійну правничу допомогу, надані по цій справі, є неспіврозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

На підставі викладеного, беручи до уваги баланс інтересів сторін у цьому питанні, суд вважає адекватним розміром правничої допомоги, яка може бути покладена на відповідача - 6000,00 грн.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Так, згідно зі ст. 233 ГПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Проте, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року (який продовжено на даний час).

Харківська міська територіальна громада входить до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за №1668/39004.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, відповідно до Рекомендацій, прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного та у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, повітряні тривоги, відключення електроенергії, обстріли міста Харкова, наявною у зв`язку з цим загрозою життю, здоров`ю та безпеці працівників апарату суду, суддів, суд був вимушений вийти за межі строку, встановленого статтею 233 ГПК України.

Крім того, головуючий суддя у період з 01.01.2024 по 12.01.2024 включно знаходився у відпустці, а у період з 12.02.2024 по 20.02.2024 включно знаходився на лікарняному, що унеможливило своєчасне підписання повного тексту судового рішення.

Керуючись ст. 193, 233 ГК України, ст. 525, 526, 530, 551, 610, 625, 629, 901 ЦК України, ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", ст. 2, 16, 73, 74, 76 - 80, 86, 123, 126, 129, 233, 237, 238, 331 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, пр. Героїв Харкова, 199. Код ЄДРПОУ 05762269) на користь Ремонтно-будівельного підприємства "Мостокран-1" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (61046, м. Харків, вул. Єнакіївська, 1, оф. 202. Код ЄДРПОУ 32867605) заборгованість за договором №235-8/19 від 26.12.2019 у сумі 421976,11 грн, пеню за період з 17.06.2021 по 08.09.2023 у сумі 21098,81 грн, 1% річних від простроченої суми за період з 17.06.2021 по 08.09.2023 у сумі 9410,65 грн, інфляційні витрати за період липень 2021 липень 2023 року у сумі 152489,79 грн, судовий збір у сумі 9074,63 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено "30" квітня 2024 р.

СуддяВ.І. Ольшанченко

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.