Постанова

від 11.09.2024 по справі 922/3972/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року м. Харків Справа № 922/3972/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі судового засідання , Погребняк А. М.,

за участі представників сторін:

від позивача, Жук Т.С.,

від інших, не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, за вх. №1312 Х/1 на рішення господарського суду Харківської області від "31" січня 2024 р. (повний текст складено 30.04.24, суддя В.І. Ольшанченко) у справі № 922/3972/23

за позовом Ремонтно-будівельного підприємства "Мостокран-1" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Харків,

до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", м.Харків,

про стягнення 604 975,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ремонтно-будівельне підприємство "Мостокран-1" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (позивач) надало Господарському суду Харківської області через систему "Електронний суд" позовну заяву до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (відповідач), в якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором №235-8/19 від 26.12.2019 у сумі 604 975,36 грн, з яких 421 976,11 грн основного боргу, пеня у сумі 21 098,81 грн, річні проценти від простроченої суми у розмірі 9 410,65 грн та інфляційні втрати у сумі 152 489,79 грн. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №235-8/19 від 26.12.2019 щодо оплати наданих позивачем послуг.

12.10.2023 позивач надав до суду через систему "Електронний суд" клопотання/заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить прийняти наступні уточнення до пункту 2 прохальної частини позовної заяви та стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05762269) на користь Ремонтно-будівельного підприємства "Мостокран-1" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 32867605) заборгованість за договором №235-8/19 від 26.12.2019 у сумі 421976,11 грн, пеню за період з 17.06.2021 по 08.09.2023 у сумі 21098,81 грн, 1% річних від простроченої суми за період з 17.06.2021 по 08.09.2023 у сумі 9410,65 грн та інфляційні витрати за період липень 2021 липень 2023 року у сумі 152489,79 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 31.01.2024 у справі №922/3972/23 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м.Харків, пр. Героїв Харкова, 199. Код ЄДРПОУ 05762269) на користь Ремонтно-будівельного підприємства "Мостокран-1" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (61046, м.Харків, вул. Єнакіївська, 1, оф. 202. Код ЄДРПОУ 32867605) заборгованість за договором №235-8/19 від 26.12.2019 у сумі 421 976,11 грн, пеню за період з 17.06.2021 по 08.09.2023 у сумі 21 098,81 грн, 1% річних від простроченої суми за період з 17.06.2021 по 08.09.2023 у сумі 9 410,65 грн, інфляційні витрати за період липень 2021 липень 2023 року у сумі 152489,79 грн, судовий збір у сумі 9074,63 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Не погодившись із вищевказаним рішенням, відповідач - АТ "Українські енергетичні машини" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення процесуальних строків оскарження .

Просив суд:

- скасувати рішення господарського суду Харківської області від 31.01.2024 р. по справі № 922/3972/23, оскільки акціонерне товариство «Українські енергетичні машини» не є правонаступником АТ Завод «Електроважмаш». Ухвалити нове рішення, яким позивачу відмовити у задоволені позову щодо стягнення заборгованості за договором № 235-8/19 від 26.12.2019 р. у розмірі 421 976.11 грн, 21 098,81 грн пені, 9 410,65 грн 1 % річних процентів від простроченої суми, 152 489,79 грн інфляційних втрат, 6 000 грн витрати на професійну правничу допомогу та 9 074,6 грн. судового збору.

- застосувати до пені строки позовної давності передбачені статтею 258 Цивільного кодексу України.

- визнати наявними форс-мажорні обставини у господарській діяльності відповідача у період з 24.02.2022 по теперішній час та застосувати принципи справедливості і збалансованості інтересів сторін при вирішенні питання застосування штрафних санкцій у зв`язку з чим звільнити відповідача з оплати інфляційних витрат, пені та відсотки річних у період з 22.02.2022 по цей час, оскільки з боку відповідача відсутня вина.

- у разі не врахування форс-мажорних обставин, врахувати принцип справедливості зменшити суми стягнення з відповідача на користь позивача річних та інфляційних втрат на 99 % застосувавши аналогічне рішення господарського суду Харківської області від 08.05.2023 р. по справі № 922/534/23.

-відстрочити чи розстрочити виконання судового рішення на один рік згідно статей 331 ГПК України у разі залишення рішення суду першої інстанції в силі та без змін.

Вважає, що рішення по справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування усіх обставин справи.

Для розгляду справи шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Гребенюк Н.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 р. у справі №922/3972/23 поновлено відповідачу процесуальний строк на оскарження рішення господарського суду Харківської області від 31.01.2024 у справі №922/3972/23, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, за вх.№1312 Х/1 на рішення господарського суду Харківської області від 31.01. 2024 р. у справі №922/3972/23, встановлено учасникам справи строк до 22.07.2024 включно для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання (доданих до них документів) іншим учасникам справи, витребувано матеріали справи №922/3972/23 з Господарського суду Харківської області.

18.07.2024 від позивача по справі через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просили рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку із відпусткою судді Гребенюк Н. В., сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В. С., суддя Гетьман Р.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 р. розгляд справи призначено на 11.09.2024 р.

У судовому засіданні приймав участь представник позивача, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Представники відповідача ( заявника апеляційної скарги) у судове засідання не з`явилися.

Про час та місце проведення судового засідання сторони повідомлялися належним чином. Явка представників сторін у судове засідання судовою колегією не визнавалася обов`язковою.

Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. ( ч.1 ст.270 ГПК України)

Заслухавши доповідь головуючого по справі ( суддю доповідача), дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін які приймали участь у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини справи.

26.12.2019 між Державним підприємством "Завод «Електроважмаш" (замовник) та Ремонтно-будівельним підприємством "Мостокран-1" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (виконавець) був укладений договір №235-8/19 (далі - договір), за яким виконавець зобов`язується за дорученням замовника на власний ризик надати послуги у відповідності до умов цього договору, а замовник зобов`язується прийняти ці послуги та оплатити їх.

Згідно з пунктами 1.2 та 1.3 договору предметом договору є послуги з капітального ремонту крана мостового інв.№0162, в/п 10т., проліт 16,5м, цеху №14. Код 50530000-9 Послуги з ремонту і технічного обслуговування техніки. Національний класифікатор України ДК 021:2015 Єдиний закупівельний словник, затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015 №1749.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість договору складає: 435620,36 гривень, в тому числі ПДВ 20% - 72603,39 грн.

У пункті 2.2 договору зазначено, що найменування, обсяги та ціна послуг зазначені у (додатку №2), який є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.1 вказаного договору сторони узгодили, що термін надання послуг, обумовлених цим договором, складає 60 (шістдесят) календарних днів з моменту перерахування замовником попередньої оплати, визначеного в п. 5.1 цього договору.

Згідно з п. 4.1 договору приймання-передача наданих послуг здійснюється сторонами протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання замовником письмового повідомлення про надання послуг за даним договором.

Відповідно до п. 5.1 договору замовник здійснює попередню оплату послуг виконавцем в розмірі 30 (тридцяти) відсотків від їх загальної вартості протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання рахунку після підписання договору, що складає - 130686,11 грн в т.ч. ПДВ 20% - 21781,02 грн.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що остаточний розрахунок за послуги у розмірі 70 (сімдесяти) відсотків - від їх загальної вартості, здійснюється замовником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання сторонами акта здачі-приймання-передачі послуг, що складає - 304934,25 грн в т.ч. ПДВ 20% - 50822,37 грн.

26.12.2019 Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" затверджено дефектний акт, що є додатком №1 до договору, в якому визначені об`єми робіт.

В додатку №2 до договору сторони визначили договірну ціну на капітальний ремонт крана мостового інв №0162, в/п 10т., проліт 16,5м, цеху №14, що здійснюється в 2019 році, яка становить 435620,36 грн.

Позивач надав послуги на загальну суму 421976,11 грн, що підтверджується актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2021 року від 17.05.2021 на суму 421976,11 грн, який підписаний сторонами договору без зауважень.

Отже Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" прийняло виконані позивачем роботи без зауважень. Вартість виконаних робіт становить 421976,11 грн, в т.ч. ПДВ 70329,35 грн.

Таким чином, згідно з п. 5.2 договору Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" мало оплатити роботи виконані позивачем до 16.06.2021 включно.

Проте у вказаний строк повна оплата Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" не здійснена.

Отже, заборгованість Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" перед позивачем складає 421976,11 грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві, станом на дату подання позовної заяви жодних платежів ані від Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" правонаступником якого є Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш", ані від відповідача на рахунки позивача не надходило.

30.08.2021 між Акціонерним товариством "Завод "Електроважмаш" та позивачем підписана угода про заміну сторони правонаступником до договору №235-8/19 від 26.12.2019, в якій у зв`язку з реорганізацією Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" в Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" сторони домовилися, що усі права та обов`язки замовника за договором №235-8/19 від 26.12.2019 перейшли до АТ "Завод "Електроважмаш" з 27.08.2021.

У п. 2 зазначеної вище угоди сторони визначили, що з моменту набрання чинності цієї угоди зобов`язання сторін, що виникли з договору продовжують виконуватися у тому ж порядку, як вони мали би виконуватися, якщо реорганізація замовника не відбулася або не відбувалася.

Як убачається з матеріалів справи, 31.08.2021 між Акціонерним товариством "Завод "Електроважмаш" та позивачем підписаний акт звірки взаємних розрахунків за період: січень 2021 р. серпень 2021 р., за яким Акціонерним товариством "Завод "Електроважмаш" визнано заборгованість перед позивачем, яка виникла 17.05.2021 у сумі 421976,11 грн.

26.08.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис номер 1004801120068009292 про державну реєстрацію припинення юридичної особи Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (ідентифікаційний код00213121).

В той же день, 26.08.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис номер 1004801450000089799 про проведення державної реєстрації юридичної особи, яка утворена в результаті перетворення - Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (ідентифікаційний код 00213121).

Також, до цього Реєстру внесено відомості про те, що Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" (ідентифікаційний код 00213121) є правонаступником Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (ідентифікаційний код00213121).

26.08.2021 Кабінетом Міністрів України було видано розпорядження №1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом". Пунктами 1, 2 цього розпорядження визначено "відповідно до п. 22 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" погодитися з пропозицією Фонду державного майна щодо реорганізації Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (код згідно з ЄДРПОУ 00213121) після завершення перетворення Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" у процесі приватизації шляхом приєднання до Акціонерного товариства "Турбоатом" (код ЄДРПОУ 05762269). Фонду державного майна здійснити комплекс заходів і процедур, пов`язаних із приєднанням акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" до Акціонерного товариства "Турбоатом" відповідно до вимог законодавства".

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 05762269 зареєстрована юридична особа Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини".

Відповідно до п. 1.1 статуту Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" є юридичною особою із новим найменуванням, у результаті проведення державної реєстрації змін до статуту, що пов`язані зі зміною типу Товариства у відповідності до Закону України "Про акціонерні товариства" №514-VI від 17 вересня 2008 року та зміною найменування Акціонерного товариства "Турбоатом" на Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини".

Пунктом 1.4 вищевказаного статуту встановлено, що Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" є правонаступником всіх прав та обов`язків Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" внаслідок приєднання останнього до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 №1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до Акціонерного товариства "Турбоатом".

Крім того, відповідач надіслав на адресу позивача лист №235/003-22 від 12.01.2022, в якому відповідач повідомив, що з 01 грудня 2021 року Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" є правонаступником Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш".

У позовній заяві позивач вказує, що позов подається до відповідача як правонаступника Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" за всіма правами та обов`язками.

20.06.2023 позивач надіслав на адресу відповідача лист вих.№3 від 19.06.2023, в якому позивач вимагав у відповідача сплати заборгованості Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш", правонаступником якого є відповідач перед позивачем, у сумі 1672233,41 грн протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання цієї вимоги, що включає, в тому числі і заборгованість за договором у сумі 421976,11 грн згідно з актом звірки.

Зазначений лист (вимогу) відповідач отримав 23.06.2023, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за №6112104683880 від 20.06.2023.

Відповідач на вказану вимогу позивача відповіді не дав, заборгованість позивачу за вказаним договором не сплатив.

Вищевказані обставини зумовили звернення позивача до суду із цим позовом про стягнення суми заборгованості у сумі 421976,11 грн в примусовому порядку.

Як зазначалося вище, рішенням по справі позовні вимоги було задоволено у повному обсязі.

Судова колегія, відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглянувши справу за наявними у ній документами в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на нижче викладене.

Стаття 11 Цивільного кодексу України встановлює, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. ( ст.525 ЦК України)

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як убачається з матеріалів справи, станом на момент звернення позивача до суду відповідач не здійснив оплату за надані позивачем послуги з капітального ремонту крана мостового (інв №0162, в/п 10 т., проліт 16,5 м, цеху №14) за травень 2021 року від 17.05.2021 на суму 421976,11 грн.

Відтак у нього виникла прострочена заборгованість перед позивачем у сумі 421976, 11 грн.

За таких обставин, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором №235-8/19 від 26.12.2019 у сумі 421976,11 грн є обґрунтованими, доведеними та такими, що і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо посилання заявника апеляційної скарги на те, що правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків АТ "Завод "Електроважмаш" перейшло правонаступнику з моменту затвердження Передавального акту, а саме з 01.12.2021, тобто АТ "Завод "Електроважмаш" яке, у разі визнання судом правонаступництва встановленим, могло передати свої права та обов`язки за договором до АТ "Укренергомашини" тільки з 01.12.2021, і АТ "Укренергомашини" в такому разі могло нести відповідальність за невиконання умов договору з 01.12.2021 та здійснювати розрахунок лише з дати 01.12.2021 судова колегія зазначає наступне.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц (провадження №61-16634сво19) зробив висновок щодо моменту переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесенням запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі №922/347/21, від 16.03.2023 у справі №922/3979/21 та від 08.06.2023 у справі №911/343/22.

Отже, лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий.

Як встановлено судом першої інстанції, Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" є правонаступником всіх прав та обов`язків Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" внаслідок приєднання останнього до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини".

Тому до відповідача як правонаступника Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" перейшли всі права та обов`язки за договором №235-8/19 від 26.12.2019 незалежно від того, чи підписано між позивачем та відповідачем угоду про заміну сторони, оскільки правонаступництво виникло в силу закону, а не в силу договору.

З огляду на наведене, твердження заявника апеляційної скарги про те, що умови договору щодо строків оплати за надані позивачем послуги на нього не розповсюджуються, судовою колегією відхиляються.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. ( ч.2 ст.625 ЦК України)

У пункті 7.4 договору сторони передбачили, що у разі порушення строку оплати послуг, передбачених цим договором, виконавець має право вимагати оплату 1% річних та інфляційні витрати.

Як убачається з тексту позовної заяви, позивач нарахував відповідачу 1% річних від простроченої суми за період з 17.06.2021 по 08.09.2023 у сумі 9410,65 грн та інфляційні витрати за період липень 2021 по липень 2023 року у сумі 152489,79 грн.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Заявник апеляційної скарги просить суд зменшити відсотки річних та інфляційних втрат.

З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Судова колегія зазначає, що проценти, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань. Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Таким чином, положення статті 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України, не можуть бути застосовані щодо сум 1% річних та інфляційних втрат, нарахованих в порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим клопотання заявника апеляційної скарги задоволенню не підлягають.

Посилання заявника апеляційної скарги на практику Верховного Суду щодо можливості зменшення розміру відповідальності судом, а саме на постанову від 18.03.2020 по справі №902/417/18 є безпідставним, оскільки у зазначеній справі висновок про можливість зменшення розміру процентів, нарахованих за частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України ґрунтується на тому, що договором було передбачено розмір річних, які знічно перевищували 3 % річних. У справі № 902/417/18 не розглядався випадок, коли замість законодавчо встановленого розміру 3% річних, умовами договору було передбачено нарахування 1% річних.

В даному випадку, Договором встановлено менший розмір річних, а саме 1 %, ніж визначений у статті 625 Цивільного кодексу України , а саме 3 %

За таких обставин правовідносини у справі № №902/417/18 та правовідносини у справі № 922/3972/23 не є подібними, що унеможливлює застосування зазначеного висновку Верховного Суду у цій справі.

Щодо застосування за аналогією рішення господарського суду Харківської області від 08.05.2023 по справі № 922/534/23 та зменшення відповідачу суми належної до стягнення (пеню, відсоток річних, та інфляційні втрати) на 90 %.

Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.08.2023 р. у справі № 922/534/23 рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2023 у справі №922/534/23 скасовано в частині відмови у стягненні 3% річних у розмірі 201451,84грн та інфляційних втрат у розмірі 1441953,32грн та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Щодо застосування позовної давності, яка встановлена статтею 258 Цивільного кодексу України і яку просить застосувати заявник апеляційної скарги.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. ( ст.256 ЦК України)

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. ( ч.1 ст.261 ЦК України)

Заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. ( ст.262 ЦК України)

Відповідно до приписів статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 Цивільного кодексу України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:, зокрема, про стягнення неустойки (штрафу, пені);

Стаття 267 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно до приписів п. 19. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Крім того, відповідно до частини 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

З огляду на наведене, строк позовної давності, який встановлено статтею 258 Цивільного кодексу України не сплив у зв`язку з чим клопотання заявника апеляційної скарги про його застосування не підлягає задоволенню.

Щодо неможливості набувати кошти на здійснювати господарську діяльність з початком війни та щодо відсутності вини у затримці розрахунків та застосування форс-мажорних обставин щодо Відповідача

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Листом від 28 лютого 2022 року Торгово-промисловою палатою України, на підставі статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з тим, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорним саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 року у справі №917/1053/18, постанові від 09.11.2021 року у справі №913/20/21, постанові від 14.06.2022 року у справі №922/2394/21.

Сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для невиконання боржником зобов`язання та звільнення від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив форс-мажорних обставин на можливість виконання ним зобов`язання, тобто наявність причинно-наслідкового зв`язку між обставинами форс-мажорними обставинами та неможливістю належного виконання зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Наданий відповідачем Сертифікат Харківської ТПП №6300-22-1122, стосується податку на прибуток за 1 квартал та 1 півріччя 2022 року, а не зобов`язання перед Позивачем. А отже, Відповідачем не надано відповідних документів Торгово - промислової палати України щодо виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення виконання зобов`язання з оплати наданих послуг за Договором внаслідок непереборної сили.

Відповідачем не доведено, що форс-мажорні обставини впливають у даному конкретному випадку на виконання ним зобов`язань по оплаті послуг за Договором.

Так, Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року №75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року» (втратив чинність 27.12.2022 року) Харків та населені пункти Харківської області були віднесені до територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій. При цьому, очевидним є той факт, що для всіх суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність в даному регіоні, це є причиною зниження обсягів здійснення підприємницької діяльності або і взагалі її припинення. Разом з тим, з початком війни діяльність Відповідача не припинена, про що свідчить інформація із сайту Прозорро. Роздруківки щодо виконання замовлень Відповідачем надавались Позивачем до суду першої інстанції разом з відповіддю на відзив на позовну заяву.

Отже, Відповідач здійснює господарську діяльність, має можливість отримувати грошові кошти за поставку товарів, а тому посилання Відповідача на дію форс-мажорних обставин є необґрунтованим.

Судова колегія також бере до уваги, що місцезнаходження та матеріально-технічна база позивача також знаходиться на території Харківської міської територіальної громади. Таким чином, сторони по цій справі знаходять в рівних умовах щодо впливу війни на їх господарську діяльність.

Відповідно до частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є принцип рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а тому застосування будь-яких пільг щодо одного учасника справи у випадку, коли обидві сторони знаходять в однакових умовах, є порушенням принципів господарського судочинства, що призведе до прийняття незаконного рішення.

Крім того, обов`язок щодо виконання зобов`язань по сплаті за надані послуги у Відповідача виник до початку повномасштабної військової агресії російської федерації проти України, введення воєнного стану на території України, а тому посилання Відповідача виникнення форс-мажорних обставин щодо даної заборгованості є безпідставним.

Щодо застосування судом принципу «справедливості» при вирішенні питання щодо звільнення відповідача від цивільно-господарської відповідальності судова колегія зазначає наступне.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно до приписів частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України ( ст.11 ГПК України).

Стаття 236 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Як зазначалося вище, обов`язок щодо виконання зобов`язань по сплаті за надані послуги у Відповідача виник до початку повномасштабної військової агресії російської федерації проти України, введення воєнного стану на території України, а тому посилання Відповідача виникнення форс-мажорних обставин щодо даної заборгованості є безпідставним.

Судовою колегією також враховується, що місцезнаходження та матеріально-технічна база позивача також знаходиться на території Харківської міської територіальної громади.

Таким чином, сторони по цій справі знаходять в рівних умовах щодо впливу війни на їх господарську діяльність.

Відповідно до частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є принцип рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а тому застосування будь-яких пільг щодо одного учасника справи у випадку, коли обидві сторони знаходять в однакових умовах, є порушенням принципів господарського судочинства, що призведе до прийняття незаконного рішення.

З огляду на наведене, у судової колегії відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про звільнення його від цивільно-господарської відповідальності на підставі застосування принципу справедливості.

Щодо клопотання про розстрочення або відстрочення виконання рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Умовою для надання розстрочки виконання рішення суду є встановлення судом факту наявності виняткових обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен врахувати викладені відповідачем обставини, матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При цьому, надання заявникові розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, і закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання розстрочки.

Отже, визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Відповідно до частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Законодавець визначає, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Як убачається з тексту апеляційної скарги, відповідач не визначився що саме він бажає - відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В той же час, стаття 331 Господарського процесуального кодексу України, встановлює, що лише за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а не за власною ініціативою та на власний розсуд.

Підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення на один рік згідно зі статтею 331 ГПК України відповідач посилається на скрутне (тяжке) фінансове становище, яке склалося незалежно від волевиявлення самого підприємства відповідача через бойові дії на території місцезнаходження виробничих і адміністративних будівель відповідача, спричиненого внаслідок ворожих обстрілів значної матеріальної шкоди і руйнувань великої кількості будівель.

Суд зазначає, що викладені відповідачем обставини щодо скрутного матеріального становища не є винятковими, не спростовують наявність вини у простроченні виконання грошового зобов`язання. Суд зауважує, що всі підприємства, установи та організації України під час збройної агресії Російської Федерації проти України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому боргу за рішенням суду.

При цьому відповідачем не обґрунтована вимога про надання розстрочки виконання рішення суду саме строком на 12 місяців, не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження того, яким саме чином він буде щомісячно погашати заборгованість.

Крім того, слід зазначити, що складний фінансовий стан підприємства не є беззаперечною підставою для надання розстрочки виконання рішення. Неможливість виплати за судовим рішенням відповідачем має доводитися в загальному порядку.

З огляду на наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність виключних підстав для надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду.

Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. ( ст.276 ГПК України)

В даному випадку судова колегія приходить до висновку, що рішення по справі прийнято судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права у зв`язку з чим, рішення по справі залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", м.Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 31.01.2024 у справі №922/3972/23 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Харківської області від 31.01.2024 у справі №922/3972/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.09.2024

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.С. Хачатрян