Рішення

від 29.04.2024 по справі 698/20/24

КАТЕРИНОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 698/20/24

Провадження № 2/698/23/24

Рішення

(заочне)

Іменем України

29 квітня 2024 р. Катеринопільський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Баранова О.І.,

секретаря Пугачовської Т.І.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в селищі Катеринопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог приватний нотаріус Звенигородського районного нотаріального округу у Черкаській області Вечірко Наталія Вікторівна, про встановлення факту не проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання особи такою, що не прийняла спадщину,-

ВСТАНОВИВ:

08.01.2024 року позивач ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з позовом з вказаним вище позовом згідно якого просить встановити факт, що на час відкриття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_2 (надалі - відповідач) не проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнати відповідача такою, що не прийняла спадщину.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Кальниболота, Голованівського району, Кіровоградської області, помер чоловік позивача ОСОБА_3 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

05.07.2022 року за заявою позивача приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу у Черкаській області Вечірко Н.В. було відкрито спадкову справу щодо майна спадкодавця ОСОБА_3 за № 96/2022.

З повідомлення нотаріуса Вечірко Н.В. від 31.07.2023 року № 427/01-16 позивач довідалася, що іншим спадкоємцем є відповідач у справі. Звернувшись до нотаріуса особисто позивач отримала пояснення, що відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України відповідач вважається спадкоємцем, що прийняла спадщину, оскільки на час відкриття спадщини була зареєстрована за місцем проживання спадкодавця.

Позивач стверджує, що як за життя спадкодавця ОСОБА_3 , так і на час смерті останнього і в подальшому, відповідач фактично не проживає за вказаною адресою, оскільки є громадянином росії.

З огляду на наведене, позивач вважає, що відповідач не може вважатися спадкоємцем, який прийняв спадщину, оскільки на час відкриттяспадщини фактично не проживав разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 та з цих підстав просить визнати відповідача таким, що не прийняв спадщину.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просить суд їх задовольнити шляхом ухвалення заочного рішення у справі. Додатково пояснила, що про факт реєстрації ОСОБА_2 довідалася лише після смерті чоловіка. Зрозуміла, що ОСОБА_2 зареєструвалася в їх спільній квартирі без її згоди, коли вона ( ОСОБА_1 ) їздила у санаторій у лютому 2020 року. Також пояснила, що отримала свідоцтва про право на спадщину лише частину спадкового майна ОСОБА_3 , оскільки презумпція прийняття спадщини ОСОБА_2 перешкоджає їй у оформленні іншої частини майна.

Враховуючи пояснення позивача, а також, надані останнім відомості про те, що відповідач є громадянкою росії, суд враховує, що відповідно до ч. 10 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред`являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.

Відповідач в судове засідання не з`явилася. Направлений за зареєстрованим місцем проживання відповідача рекомендований лист № 0600245447067 з копією позовної заяви та судовою повісткою, повернуто до суду з довідкою ф. 20 від 29.01.2024 року із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». З огляду на наведене, з урахуванням пояснень позивача щодо відсутності відповідача за місцем реєстрації проживання, суд здійснив виклик відповідача відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом опублікування оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України з моменту публікації яких відповідач вважається належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи.

Третя особа представника в судове засідання не направила, звернулась до суду з заявою згідно якої просить суд розглянути справу без участі її представника. (а.с.35)

В судовому засіданні встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З відомостей, що містяться у свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_1 , яке видано 12.11.2005 року відділом ЗАГС м. Салехард, Ямало-Ненецького автономного округу вбачається що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали шлюб 12.11.2005 року про що складено актовий запис за № 345. Після укладення шлюбу позивач залишила дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ». (а.с.16).

З відомостей, що містяться у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_2 від 05.04.2022 року, яке видане Катеринопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області вбачається, що ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Кальниболота, Голованівського району, Кіровоградської області, актовий запис про смерть від 05.04.2022 року № 108. (а.с. 15).

Згідно повідомлення нотаріуса Вечірко Н.В. від 31.07.2023 року № 427/01-1605.07.2022 року вбачається, що за заявою позивача приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу у Черкаській області Вечірко Н.В. було відкрито спадкову справу щодо майна спадкодавця ОСОБА_3 за № 96/2022. Також вбачається, що іншим спадкоємцем ОСОБА_3 є ОСОБА_2 (а.с.7).

З довідки виданої 08.08.2022 року за № 1015/09-08 Катеринопільською селищною радою вбачається, що ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 .(а.с.50)

З копії паспорта громадянина СРСР серії НОМЕР_3 та вкладки до нього від 16.08.2022 року вбачається, що ОСОБА_2 є громадянкою росії.(а.с.17)

З свідоцтва про право на спадщину від 14.02.2023 року вбачається, що в порядку спадкування ОСОБА_1 набула право власності на частину земельної ділянки з кадастровим № 7122285000:03:001:0410, яка за життя належала спадкодавцю ОСОБА_3 (а.с.78)

З свідоцтва про право на спадщину від 14.02.2023 року вбачається, що в порядку спадкування ОСОБА_1 набула право власності на частину земельної ділянки з кадастровим № 7122285000:03:003:0489, яка за життя належала спадкодавцю ОСОБА_3 (а.с.80)

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомила суду, що близько десяти останніх років до дня смерті ОСОБА_3 , як сусідка проживала на одній площадці з подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .. Регулярно спілкувалася з цією родиною як сама, так і чоловік свідка, який вже теж помер. Свідок стверджує, що їй достовірно відомо про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали лише разом як після поселення поруч, так і на момент смерті ОСОБА_3 .. Хто така ОСОБА_2 свідок не знає, оскільки ніколи не бачила.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 надав показання, які є в цілому аналогічними із свідком ОСОБА_5 .. Зокрема повідомив, що близько тридцяти років був знайомий з ОСОБА_3 з яким вони товаришували. Після переїзду ОСОБА_7 до ОСОБА_8 , доволі часто зустрічалися, їздили на рибалку та підтримували дружні стосунки. Пояснив, що під час відвідування родини ОСОБА_3 жодного разу не зустрічався з донькою останнього ОСОБА_2 .. Від ОСОБА_3 чув, що ОСОБА_2 проживає в росії, жодних ознак проживання останньої разом з ОСОБА_3 у селищі ОСОБА_9 не бачив.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповіднодо ч.3ст.1268ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 2 ст. 1296 ЦК України, якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відповідно до ч. 2 ст. 1300 ЦК України на вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до п. 3.13. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 , якщо спадкоємець протягом шести місяців не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщину.

Відповідно до п. 3.20.Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 вбачається, що довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем є доказом прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такими, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав. Факти неюридичного характеру не підлягають встановленню судом як у позовному, так і непозовному провадженні.

Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Принцип ефективності закріплений і у діючомуЦПК України, відповідно до правил статей 2, 5 якого застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суд зважає й на його ефективність з огляду на нормистатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція). У § 145 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal v. the United Kingdom» (заява №22414/93, [1996] ECHR 54) суд зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові способи здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, ця стаття містить вимогу надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ зазначив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом.

Статтею 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права позивача на спадкування усього спадкового майна, тобто, у даному випадку, вирішення питання про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, яке вже отримано позивачем, в частині визнання права останньої на іншу частку успадкованого майна, права на яке не було визнано нотаріусом. При цьому, керуючись п. 3.20.Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, нотаріус правомірно застосувала презумпцію спільного проживання спадкоємця разом зі відповідачем (спадкодавцем) на момент відкриття спадщини, враховуючи факт реєстрації відповідача (спадкоємця) за тією ж адресою, що і спадкодавець.

Однак, такої вимоги позивачем не заявлено. При цьому позивач належним чином не обґрунтувала та не довела належними та допустимим доказами, що визнання відповідача такою, що не прийняла спадщину поновить будь-які її порушені права. Звертаючись до суду з позовом до відповідача, позивач, за наявності іншого, передбаченого законом способу захисту її невизнаного права на іншу частку спадкового майна (ч. 2 ст. 1300 ЦК України), не зазначила, яким чином визнання відповідача такою, що не прийняла спадщину сприяє реальному поновленю її невизнаного права на іншу частину спадщини, за захистом якого вона звернулася з позовом до суду.

Отже, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Оцінивши засвоїм внутрішнімпереконанням, дослідженіу судовомузасіданні докази,врахувавши належність,допустимість тадостовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдосліджених доказіву їхсукупності,суд приходитьдо висновкупро наявність законних підстав для часткового задоволення позовних вимог, оскільки в судовому засіданні встановлено, що на час відкриття спадщини ОСОБА_3 відповідач не проживала за зареєстрованим місцем проживання спадкодавця і встановлення даного факту матиме юридичні наслідки для оформлення спадкових прав позивача.

При цьому суд відмовляє у задоволенні вимоги щодо визнання відповідача такою, що не прийняла спадщину, оскільки позивачем обраний неефективний спосіб захисту свого невизнаного права з огляду на те, що у цьому випадку закон передбачає інший (ефективний) спосіб захисту їй права на отримання усього спадкового майна, як спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_10 , яка єдина прийняла спадщину після його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд покладає на відповідача судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог зі стягненням з відповідача на користь позивача 1073,60 грн..

Керуючись ст.ст. 258, 259, 265, 281, 282, 289 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Встановити факт, що на час відкриття спадщини ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Кальниболота, Голованівського району, Кіровоградської області, актовий запис про смерть від 05.04.2022 року № 108, донька останнього - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не проживала за зареєстрованим місцем проживання по АДРЕСА_1 .

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , понесені судові витрати зі сплати судового збору, пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1073 гривні 60 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 01.05.2024 року.

Головуючий суддя Баранов О.І.