Рішення

від 30.04.2024 по справі 753/8063/22

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 753/8063/22

провадження № 2/753/1161/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Потапенко Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Брокбізнес», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у серпні 2022 року звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Страхова компанія Брокбізнес», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позов мотивований тим, що 03.09.2021 року о 15 годині 28 хвилин на АДРЕСА_1 сталася дорожньо-транспорта пригода, при якій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Ауді», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не впевнилась у безпечності маневру, внаслідок чого допустила порушення п.10.9 ПДР України та вчинила наїзд на припаркований автомобіль «Ленд Ровер», д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження належного позивачу автомобіля.

Постановою Дврницького районного суду м. Києві від 05.11.2021 року, яка набула чинності, ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, із накладенням адміністративного стягнення - штрафу.

На час дорожньо-транспортної пригоди цивільна відповідальність власника автомобіля «Ауді», д.н.з. НОМЕР_1 , була за страхована в ПрАТ «Страхова компанія Брокбізнес» відповідно до договору/полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АР/4267443 від 02.09.2021 року з лімітом відповідальності 130 000 грн. 00 коп., франшиза - 0, й до якої ним подано заяву від 08.09.2021 року про виплату страхового відшкодування щодо пошкодженого автомобіля «Ленд Ровер», д.н.з. НОМЕР_2 , проте ПрАТ «Страхова компанія Брокбізнес» прийнято рішення від 23.12.2021 року про відсутність підстав для виплати такого відшкодування, й після реагування позивачем на таке рішення до Націононального банку України, ПрАТ «Страхова компанія Брокбізнес» виплатило 17.02.2022 року йому 50 540 грн. 25 коп., а також суму пені за прострочення виплати страхового відшкодування 1 504 грн. 79 коп., проте виплачена сума страхового відшкодування не відповідає дійсному розміру матеріального збитку визначеному ФОП ОСОБА_5 , відповідно до Звіту № 1275-Ф/21 від 03.09.2021 року якого визначено, що вартість матеріального збитку завданого транспортному засобу автомобіля «Ленд Ровер», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 231 738 грн. 97 коп.

З огляду на те, що ПрАТ «Страхова компанія Брокбізнес» виплачено суму страхового відшкодування не в повному обсязі, вважає, що стягненню зі ПрАТ «Страхова компанія Брокбізнес» підлягає різниця між сплаченим страховим відшкодуванням та лімітом відповідальності за укладеним полісом страхування, а саме 130 000 грн. 00 коп. - 50 540 грн. 25 коп. = 79 459 грн. 75 коп., решта матеріального збитку -101 738 грн. 97 коп. від загальної вартості збитку (231 738 грн. 97 коп.) має бути стягнута з ОСОБА_2 (231 738 грн. 97 коп. - 50 540 грн. 25 коп. - 79 459 грн. 75 коп.

В судове засідання позивач повторно не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення, що підтверджується зворотнім повідомленням рекомендованого листа, звернувся до суду із заявою від 30.04.2024 року про розгляд справи за його відсутності з підтриманням позовних вимог з тих же підстав, просив їх задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судої влади (суду), а будучи присутніми в судових засіданнях 06.03.2024 року, 09.04.2024 року, позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні за необґрунтованості.

Відповідачем в особі ПрАТ «Страхова компанія Брокбізнес» подано відзив на позов від 23.09.2023 року (а.с.85-91), у якому вказав, що ПрАТ «Страхова компанія Брокбізнес» на користь позивача виплачено 50 540 грн. 25 коп., доводи позивача про оцінені збитки в сумі 231 738 грн. 97 коп. вважає необґрунтованими, завищеними, й, зважаючи на непогодження із визначеною позивачем сумою збитків, просить призначити по справі автотоварознавчу експертизу з метою спростування доводів позивача, й визначення дійсної вартості матеріальних збитків автомобіля "Ленд Ровер".

Відповідачем ОСОБА_6 подано відзив на позов від 23.11.2022 року (а.с.139-144), доводи якого зводяться до необґрунтованості вартості матеріального збитку в сумі 231 738 грн. 97 коп., вважаючи позов необґрунтованим, із завищеною сумою збитку.

Відповіді на вказані відзиви позивачем не подано.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).

Наведені обставини свідчать, що сторони завчасно повідомлені про розгляд справи судом.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вид судочинства - спрощеного провадження, вжиті судом заходи щодо направлення сторонам повідомлення про час та місце розгляду справи, копії позовної заяви з додатками до відповідача, із роз`ясненим правом надання відзиву на позов, наданими відповідача відзивами на позов, суд визнав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення за відсутності сторін згідно поданих ними заяв.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вивчивши доводи позову, відзиіву на позов, з урахуванням Висновку експерта № СЕ-19/111-23/45981-АВ від 07.12.2023 року Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розгляд справи відбувся порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Так, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч.1 ст. 279 ЦПК України)

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.5 ст. 279 ЦПК України).

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.ч. 5,6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, с обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-прівовнй акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Судом встановлено, що 03.09.2021 року о 15 годині 28 хвилин на АДРЕСА_1 сталася дорожньо-транспорта пригода, при якій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Ауді», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не впевнилась у безпечності маневру, внаслідок чого допустила порушення п.10.9 ПДР України, та вчинила наїзд на припаркований автомобіль «Ленд Ровер», д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження належного позивачу автомобіля «Ленд Ровер», д.н.з. НОМЕР_2 (а.с.9, 45).

Постановою Дарницького районного суду м. Києві від 05.11.2021 року, яка набула чинності, ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, із накладенням адміністративного стягнення - штрафу (а.с.9).

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На час дорожньо-транспортної пригоди цивільна відповідальність власника автомобіля «Ауді», д.н.з. НОМЕР_1 , була за страхована в ПрАТ «Страхова компанія Брокбізнес» відповідно до договору/полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АР/4267443 від 02.09.2021 року з лімітом відповідальності 130 000 грн. 00 коп., франшиза - 0 (а.с.10), й до якої позивачем подано заяву від 08.09.2021 року про виплату страхового відшкодування щодо відшкодування завданих збитків пошкодженого автомобіля «Ленд Ровер», д.н.з. НОМЕР_2 .

ПрАТ «Страхова компанія Брокбізнес» виплатило 17.02.2022 року позивачу 50 540 грн. 25 коп., а також суму пені за прострочення виплати страхового відшкодування 1 504 грн. 79 коп., що визнається сторонами, проте виплачена сума страхового відшкодування, на думку позивача, не відповідає дійсному розміру матеріального збитку визначеному ФОП ОСОБА_5 , яким відповідно до Звіту № 1275-Ф/21 від 03.09.2021 року визначено, що вартість матеріального збитку завданого транспортному засобу «Ленд Ровер», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 231 738 грн. 97 коп, й з огляду на те, що ПрАТ «Страхова компанія Брокбізнес» позивачу виплачено суму страхового відшкодування не в повному обсязі, вважає, що стягненню зі ПрАТ «Страхова компанія Брокбізнес» пілягає різниця між сплаченим страховим відшкодуванням та лімітом відповідальності за укладеним полісом страхування - 79 459 грн. 75 коп. (130 000 грн. 00 коп. - 50 540 грн. 25 коп. = 79 459 грн. 75 коп.), решта матеріального збитку - 101 738 грн. 97 коп. від загальної вартості збитку (231 738 грн. 97 коп.) має бути стягнута з ОСОБА_2 (231 738 грн. 97 коп. - 50 540 грн. 25 коп. - 79 459 грн. 75 коп.

Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 18.05.2023 року по вказаній справі призначено за клопотанням відповідачки ОСОБА_2 судову авто-товарознавчу експертизу, й перед експертом поставлено питання: «Яка вартість матеріального збитку (шкоди) та відновлювального ремонту після дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 03.09.2021 року о 15 год. 28 хв. по вул. Дніпровська Набережна, 25 у м.Києві, автомобіля марки "Land Rover",д.н.з. НОМЕР_2 , 2010 року випуску, який належить ОСОБА_1 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, станом на час проведення експертного дослідження ? (а.с.193).

Відповідно до Висновку експерта № СЕ-19/111-23/45981-АВ від 07.12.2023 року Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру визначено, що вартість матеріального збитку, завданого після дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 03.09.2021 року о 15 год. 28 хв. по вул. Дніпровська Набережна, 25 у м.Києві, автомобіля марки "Land Rover",д.н.з. НОМЕР_2 , 2010 року випуску, який належить ОСОБА_1 , з урахуванням податку на додану вартість та витрачені матеріали та замінні складники, станом на дату настання події - 03.04.2021 року становила 91 252 грн. 39 коп., а вартість відновлювального ремонту після дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 03.09.2021 року о 15 год. 28 хв. по вул. Дніпровська Набережна, 25 у м.Києві, автомобіля марки "Land Rover",д.н.з. НОМЕР_2 , 2010 року випуску, який належить ОСОБА_1 , з урахуванням податку на додану вартість та витрачені матеріали та замінні складники, та з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, станом на дату настання події - 03.04.2021 року становила 91 252 грн. 39 коп. (а.с.223-235, 236-244).

ПрАТ «Страхова компанія Брокбізнес», зважаючи на звернення позивача про виплату страхового відшкодування, відшкодувало позивачу 50 540 грн. 25 коп., що визнається сторонами, відтак відповідно до Висновку експерта № СЕ-19/111-23/45981-АВ від 07.12.2023 року Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, яким визначено вартість відновлювального ремонту автомобіля Land Rover",д.н.з. НОМЕР_2 , 2010 року випуску, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу - 91 252 грн. 39 коп., з ПрАТ «Страхова компанія Брокбізнес» на користь позивача підлягає стягненняю різниця між визначеною сумою страхового відшкодування (ліміт страхового відшкодування) відповідно до Полісу (130 000 грн. 00 коп), визначеним відновлювальним ремонтом (91 252 грн. 39 коп.) й виплаченим страховим відшкодуванням 50 540 грн. 25 коп. (91 252 грн. 39 коп. - 50 540 грн. 25 коп. = 40 712 грн. 14 коп.), відповідно, вимога позивача до ОСОБА_2 задоволенню не підлягає з огляду на покриття вказаної суми відповідальністю ПрАТ «Страхова компанія Брокбізнес» по відшкодуванню страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 8 Закону № 85/96-ВР страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Вирішуючи питання про відшкодування матеріальних збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою, судом взято за основу Висновок експерта № СЕ-19/111-23/45981-АВ від 07.12.2023 року Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру визначено, проведеного відповідно до ухвали Дарницького районного суду м.Києва від 18.03.2023 року про призначення судової авто-товарознавчої експертизи (а.с.193), яким визначена вартість відновлювального ремонту автомобіля Land Rover",д.н.з. НОМЕР_2 , 2010 року випуску, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу - 91 252 грн. 39 коп.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Проте частиною 3 зазначеної статті визначено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. За таких правових підстав, суд застосовує спеціальну норму, регулюючу дані правовідносини - статтю 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за наслідками вимог частини 3 статті 22 ЦК України.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини(ч.ч.1, 2 ст. 1166 ЦК України).

Відповідно до ч.1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правові підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Автомобіль відповідно до ч.1 ст. 1187 ЦК України - є джерелом підвищеної небезпеки. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодження речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п.1 ч.2, ч.1 ст. 22 ЦК України).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.3 ст.22 ЦК України).

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача шкоди, вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

За таких правових підстав та наданих сторонами доказів, позов в частині про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є частково обґрунтованим й доведеним й таким, що підлягає частковому задоволенню, підстав для його відмови уцілому судом не встановлено.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу, якщо про це не звертаються сторони.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст. 141 ЦПК України).

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір за вимогу майнового характеру відповідно до ціни позову 1 811 грн. 98 коп., окрім того ним понесені витрати на правову допомогу в сумі 7 500 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною квитанцієї про понесені витрати на вказану суму (а.с.61), які підлягають стягненню з відповідача ПрАТ «СК «Брокбізнес» на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (22%) згідно ціни позову 181 198 грн. 72 коп., позов задоволено частково на суму 40 712 грн. 14 коп., що складає 22% від заявлених вимог (181 198 грн. 72 коп.), відповідно судовий збір складатиме до відшкодування 398 грн. 42 коп. (22% від суми сплаченого судового збору 1 811 грн. 98 коп.), 1 650 грн. 00 коп. - витрат на правову допомогу (22% від суми понесених витрат на правову допомогу 7 500 грн. 00 коп.), а витрати позивача, понесені на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 1 500 грн. 00 коп., не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача з огляду на те, що суд такий доказ не приймав до уваги, оскільки по справі була призначена судова експертиза (судово-автотоварознавча), виснок якої й покладений судом в основу цього рішення.

Так, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 137 ЦПК України).

За результатами розгляду справи, відповідно до п. 2 ч.2 ст. 137 ЦПК України, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат, серед іншого - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 137 ЦПК України).

Окрім того відповідно до п. 2 ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При вирішенні заяви про відшкодування понесених витрат на правову допомогу, зважаючи на наслідки розгляду справи, суд враховує рішення Європейського суд з прав людини при визначенні розміру справедливої компенсації.

Так, Європейський суд з прав людини при визначенні розміру справедливої компенсації потерпілій стороні на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначив підхід вислітлений у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§95).

Хоча чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката, однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід враховувати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 22, 1166, 1187 ЦК України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з урахуванням постанови Пленуму Верховного Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», Постанови № 6 Пленуму Верховного Суду України, від 27 березня 1992 року (з відповідними змінами) "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Брокбізнес», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Брокбізнес», код ЄДРПОУ - 20344871, на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний код платика податків - НОМЕР_3 , 40 712 грн. 14 коп. - страхового відшкодування, 398 грн. 42 коп. - судового збору, 1 650 грн. 00 коп. - витрат на правову допомогу, а всього - 42 760 (сорок дві тисячі сімсот шістдесят) грн. 56 (п`ятдесят шість) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СУДДЯ: