Ухвала

від 01.05.2024 по справі 462/1582/24

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Єдиний унікальний номер судової справи 462/1582/24

Номер провадження 2/462/772/24

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

01 травня 2024 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Галайко Н. М., перевіривши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Дніпропроект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ВББ-Комфорт», третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Баірова Наталія Михайлівна про визнання недійсним договорів позики та застави,

встановив:

Рух справи.

Уповноважений представник позивача ТОВ «НВФ Дніпропроект» адвокат Швець М. В., 27.02.2024 року (вх. № 4828) звернулася у Залізничний районний суд м. Львова із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «ВББ-Комфорт», третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Баірова Н. М. про визнання недійсним договорів позики та застави, у якій просить суд:

- визнати недійсним Договір позики грошових коштів, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О. В. та зареєстрований в реєстру за № 59;

- визнати недійсним Договір застави, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ВББ-Комфорт», який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О. В. та зареєстрований в реєстру за № 68;

- стягнути з відповідачів сплачений позивачем судовий збір у розмірі 6056 грн. 00 коп.;

- стягнути з відповідачів сплачені позивачем витрати на правничу допомогу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2024 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Галайко Н. М.

Судом у порядку ч. 6 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) 27.02.2024 року направлявся запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи відповідачів у справі.

Відповіді на вказані запити надійшли до суду 15.04.2024 року.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 27.02.2024 року позовну заяву було залишено без руху, у зв`язку з її істотними недоліками.

На усунення недоліків позивачу надавався п`ятиденний строк.

25.04.2024 року від уповноважений представник позивача ТОВ «НВФДніпропроект» адвокат ШвецьМ.В. надійшла позовна заява (у новій редакції).

Щодо неусунення недоліків позову.

Перевіривши подану заяву, суд дійшов висновку, що стороною позивача не було у повній мірі усунуто недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі суду.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Враховуючи наведене, відсутність на копіях документів для суду та учасників справи вказаних реквізитів, дає підстави вважати їх такими, що не посвідчені в установленому порядку.

Також сторона позивача не прийняла до уваги, той факт, що частина документів завірена (підтвердження відповідності копії письмового доказу оригіналу) особами, які не є учасниками справи, зокрема копія договору позики грошових коштів та копія договору застави містить копію відтиску штампу із зазначенням: «згідно оригіналу, адвокат Кузьмич В. В., 18.08.2023 року».

У той же час, із матеріалів позовної заяви вбачається, що уповноваженим представником позивача ТОВ «НВФ Дніпропроект» є адвокат Швець М. В., яка частково підтверджувала відповідність копій інших письмових доказів оригіналу, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Жодних відомостей про особу адвоката Кузьмич В. В. матеріали справи не містять.

Тому, як вбачається із копій позовної заяви та додатків до них для суду та відповідача, які подаються на підставі ч. 1 ст. 177 ЦПК України, такі не відповідають вимогам ст. 95 ЦПК України.

Також суд звертав увагу сторони позивача на те, що частина поданих позивачем документів є нечитабельними, а відтак неможливо встановити зміст зазначеної інформації. Також, матеріали справи містять копії документів, з яких не можливо встановити осіб (учасників), оскільки такі містять зазначення «особа_1, 2…».

У той же час документи, які надаються, повинні містити текст, який можливо дослідити та який несе певний зміст (текст повинен бути зрозумілим і читабельним, копії повинні бути повними).

Окремо суд зазначає, що у справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Підсумки.

За нормою ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд приймає до уваги позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висвітлену 07.02.2024 року у справі № 295/434/22, провадження № 61-10948св23, згідно якої формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням» ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).

Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.

Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд при цьому враховує, що ЄСПЛ у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У той же час, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Так, згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України заява вважається неподаною і повертається позивачеві у випадку, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

У зв`язку з тим, що сторона позивача не у повній мірі усунула вказані в ухвалі суду недоліки у встановлений строк, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід повернути позивачу.

Окремо суд вважає необхідним зазначити, що дана ухвала постановляється з урахуванням періоду перебування судді у відпустці.

На підставі наведеного та керуючись ст. 185 ЦПК України, суд -

постановив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Дніпропроект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ВББ-Комфорт», третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Баірова Наталія Михайлівна про визнання недійсним договорів позики та застави вважати неподаною та повернути позивачу разом з усіма доданими до неї документами.

Копію заяви залишити в суді (ч. 6 ст. 185 ЦПК України).

Роз`яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із такою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви (ч. 7 ст. 185 ЦПК України).

Порядок оскарження ухвали суду та набрання нею законної сили.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Ухвала набирає законної сили з моменту їх підписання (ч. 2 ст. 261 ЦПК України).

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: Н. М. Галайко