Постанова

від 10.04.2024 по справі 638/17444/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 638/17444/21

провадження № 61-8975св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Петрова Є. В.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега Квартал», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг» на постанову Харківського апеляційного суду від 16 травня 2023 року в складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега Квартал», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права іпотекодержателя щодо іпотечного майна,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг» (далі - ТОВ «ФК «Капітал Джірінг», товариство) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега Квартал» (далі - ТОВ «Омега Квартал»), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права іпотекодержателя щодо іпотечного майна.

В обґрунтування своїх вимог товариство зазначало, що 15 травня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Український бізнес банк» (далі - ПАТ «Укрбізнесбанк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 1 090 000,00 грн на строк до 15 травня 2018 року зі сплатою 18,2 % процентів річних.

На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 15 травня 2013 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого останій передав у іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира).

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2021 року в справі № 236/1831/14 стягнено з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» заборгованість за кредитним договором від 15 травня 2013 року станом на 20 серпня 2015 року в розмірі 854 962,98 грн.

Позивач зазначав, що ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» є правонаступником ПАТ «Укрбізнесбанк» у зв`язку з процедурою ліквідації останнього та продажу активів ПАТ «Укрбізнесбанк» через електронні аукціони, за результатами проведення яких позивач став переможцем.

23 березня 2020 року між ПАТ «Укрбізнесбанк» та ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» укладено договір № 1-UA-EA-2020-01-23-000018-b про відступлення прав вимоги.

21 лютого 2020 року до укладення вказаного договору на рахунок ПАТ «Укрбізнесбанк» були сплачені кошти у розмірі, який визначений у договорі. Згідно з додатком № 1 до вказаного договору про відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» набуло всі права кредитора за договором від 15 травня 2013 року, що укладався з ОСОБА_2 . Також 23 травня 2020 року між ПАТ «Укрбізнесбанк» та ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» укладено договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, предметом якого є спірна квартира.

18 січня 2021 року при отриманні інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що 15 серпня 2018 року державний реєстратор Харківської обласної філії комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району» Харківської області Кочума О. С. припинив дію обтяження спірної квартири. Підставою внесення записів про припинення обтяжень щодо спірного майна вказано договір іпотеки № 1-03, виданий 21 березня 2018 року ПАТ «Укрбізнесбанк». Позивач зазначав, що жодних дій щодо зняття обтяження іпотекою спірної квартири у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ані він, ані банк не здійснювали.

Крім того, позивачу стало відомо, що після внесення записів про припинення обтяжень спірної квартири 22 серпня 2018 року державний реєстратор Харківської обласної філії комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району» Харківської області Кочума О. С. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 серпня 2018 року, індексний номер 42697411, на підставі якого внесено запис про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Омега Квартал». Підставою зазначено акт приймання-передачі нерухомого майна від 21 серпня 2018 року № 1, виданий ТОВ «Омега Квартал».

Надалі ТОВ «Омега Квартал» відчужило спірну квартиру ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 31 серпня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Сергієнко Н. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 3224.

07 жовтня 2019 року ОСОБА_3 відчужила спірну квартиру ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 07 жовтня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Поддубною Ю. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 870.

Позивач вказував, що іпотека є чинною, кредитний договір та договір іпотеки є дійсними, оскільки відсутні рішення про визнання їх недійсними, окрім того, заборгованість перед кредитором не погашена. Визнання права іпотекодержателя щодо іпотечного майна відновить становище ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та надасть можливість іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Також позивач зазначав, що особа, яка набула права власності на майно, не позбавлена можливості отримувати інформацію про обтяження майна іпотекою самостійно або за допомогою третіх осіб щодо нерухомого майна, тобто виявити розумну обачність. Позивач вважав дії відповідача щодо укладення договору купівлі-продажу квартири від 07 жовтня 2019 року недобросовісними, оскільки на момент укладення такого договору у загальному доступі були відомості про відкрите судове провадження за позовом ПАТ «Укрбізнесбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, забезпеченим іпотекою, а саме спірною квартирою. Сама лише відсутність у Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження нерухомого майна не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.

Посилаючись на викладене, ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» просило суд визнати за товариством права іпотекодержателя за договором іпотеки від 15 травня 2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лавіндою Н. О., зареєстрованим в реєстрі за № 2457, що укладений між ПАТ «Укрбізнесбанк» та ОСОБА_2 , предметом якого є спірна квартира, про що зробити відповідний запис у державному реєстрі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням від 31 січня 2023 року Дзержинський районний суд м. Харкова позов ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» задовольнив частково.

Визнав за ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» права іпотекодержателя за договором іпотеки від 15 травня 2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лавіндою Н. О. та зареєстрованим у реєстрі за № 2457, що укладений між ПАТ «Укрбізнесбанк» та ОСОБА_2 , щодо іпотечного майна - спірної квартири.

В іншій частині позовних вимог відмовив.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» довело наявність у нього права іпотекодержателя щодо спірного нерухомого майна, яке виникло на підставі укладеного між ПАТ «Укрбізнесбанк» та ОСОБА_2 договору іпотеки та в подальшому укладення 23 березня 2020 року між ПАТ «Укрбізнесбанк» та ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» договору відступлення прав вимоги № 1-UA-EA-2020-01-23-000018-b за іпотечним договором від 15 травня 2013 року. Суд вважав, що виключення відомостей про право іпотеки з Державного реєстру іпотек не впливає на чинність іпотеки, оскільки така підстава припинення іпотеки не передбачена Законом, іпотека є чинною незалежно від наявності таких відомостей у Державному реєстрі іпотек. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.

Суд врахував, що наявність встановлених матеріалами справи обставин свідчить про недобросовісність набувача іпотечного майна - ОСОБА_1 , яка під час укладення договору купівлі-продажу такого майна від 07 жовтня 2019 року мала можливість ознайомитися з повною інформацією, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо відомостей про перебування квартири під іпотекою на підставі договору іпотеки від 15 травня 2013 року та, відповідно, могла вжити усіх розумних заходів для звернення до іпотекодержателя ПАТ «Укрбізнесбанк» з метою ознайомлення з умовами договору іпотеки, з`ясування суті кредитних правовідносин сторін договору та встановлення дійсного права іпотекодавця на продаж предмета іпотеки (квартири) за наявності згоди банку як іпотекодержателя або стану кредитної заборгованості.

Однак суд не вбачав підстав для задоволення позовної вимоги про внесення відповідного запису до Державного реєстру іпотек, оскільки прийняття рішення про визнання права іпотекодержателя щодо спірного майна є підставою для внесення відповідного запису до державного реєстру.

Постановою від 16 травня 2023 року Харківський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 січня 2023 року скасував та ухвалив нове, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» про визнання права іпотекодержателя щодо іпотечного майна відмовив.

Стягнув з ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4 026,00 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог й ухвалюючи нове рішення про їх відмову, апеляційний суд керувався тим, що відсутні підстави для визнання за ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» права іпотекодержателя щодо спірного майна, оскільки ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірної квартири, у зв`язку з тим, що на момент придбання квартири у реєстрі були відсутні дані щодо її обтяження. Крім того, суд вважав, що оскільки рішення державного реєстратора про припинення обтяжень іпотекою спірної квартири є чинним та позивач не оскаржував, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Також суд вважав, що цивільно-правова відповідальність повинна покладатися не на набувача квартири, який нічого не порушив та є добросовісним набувачем, а на тих осіб, які вчинили порушення - позичальника, який не виконав свого зобов`язання за договором про повернення одержаних у кредит коштів; іпотекодавця, який надав реєстратору сфальсифіковані документи про необхідність вилучення з реєстру запису про обтяження; державного реєстратора, через недбальство якого з реєстру вилучено запис про обтяження.

Короткий зміст вимог та доводівкасаційної скарги

19 червня 2023 року ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» через систему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 16 травня 2023 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає:

- неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права;

- застосування норми права (статей 15, 16 ЦК України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17, від 23 травня 2018 року в справі № 910/73/17;

- неврахування судом апеляційної інстанції Рішення Конституційного Суду України від 14 липня 2020 року № 8-р/2020 у справі № 3-67/2019(1457/19);

- відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції неправильно трактував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17 та дійшов помилкового висновку про добросовісність ОСОБА_1 під час придбання спірної квартири без обґрунтувань належними доказами такої добросовісності. Вказує на те, що відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про обтяження іпотекою спірної квартири не може свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно. Особа, що набула майно, не позбавлена можливості отримувати інформацію про обтяження майна іпотекою самостійно або за допомогою третіх осіб (звернутись до нотаріуса) щодо нерухомого майна, яке планує купити, тобто виявити розумну обачність, яка проявляється в тому, що покупець має звернути увагу не тільки на поточного власника, а і попередніх, чи не була квартира в іпотеці, чи немає рішення про звернення стягнення на майно, стягнення грошових коштів за кредитором, що забезпечується іпотекою квартири, чи немає арештів, чи дійсні документи у продавця, чи ніхто не оскаржує право власності продавця чи попередніх власників.

Суд не дослідив надані позивачем докази про наявність заборгованості за кредитним договором та невиконання рішення суду в справі № 234/15207/15 про стягнення такої заборгованості та дійшов помилкового висновку про те, що припинення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про обтяження іпотекою спірної квартири є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки суд не встановив законності припинення обтяжень спірної квартири.

Крім того, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги норми статті 23 Закону України «Про іпотеку» та не врахував, що до ОСОБА_1 перейшло право іпотекодавця.

Також позивач зазначає, що, звертаючись до суду із цим позовом, ТОВ «ФК Капітал Джірінг» не просило суд позбавити ОСОБА_1 права на спірну квартиру, а лише намагається відновити іпотеку без оскарження її права власності, що відповідає такому способу захисту, як визнання права іпотекодержателя.

Рух справи у суді касаційної нстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у ційсправі та витребувано її матеріали із Дзержинського районного суду м. Харкова.

У вересні 2023 року до Верховного Суду надійшла витребувана цивільна справа.

Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 15 березня 2013 року між ПАТ «Укрбізнесбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № КЗИПФ/1011620.1 з додатками до нього № 1 та № 2, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 1 090 000,00 грн зі сплатою 18,2 % річних за користування кредитом на строк до 15 березня 2018 року (т. 1, а. с. 19-21).

На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_2 15 травня 2013 року укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лавіндою Н. О., зареєстрований у реєстрі за № 2457 та накладено заборону на відчуження зазначеного в договорі майна, а саме квартири АДРЕСА_1 . Вартість предмета іпотеки у договорі визначена у розмірі 1 553 203,00 грн (т. 1, а. с. 50-57).

15 серпня 2018 року державний реєстратор Харківської обласної філії комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району» Харківської області Кочума О. С. внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про припинення дії обтяжень іпотекою спірної квартири на підставі договору іпотеки № 1-03, виданого 21 березня 2018 року ПАТ «Укрбізнесбанк».

22 серпня 2018 року державний реєстратор Харківської обласної філії комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району» Харківської області Кочума О. С. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 серпня 2018 року, індексний номер 42697411, на підставі якого внесла запис про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Омега Квартал». Підстава - акт приймання-передачі нерухомого майна від 21 серпня 2018 року № 1, виданий ТОВ «Омега Квартал».

31 серпня 2018 року ТОВ «Омега Квартал» відчужило спірну квартиру ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Сергієнко Н. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 3224.

07 жовтня 2019 року ОСОБА_3 відчужила спірну квартиру ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Поддубною Ю. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 870.

23 березня 2020 року між ПАТ «Укрбізнесбанк» та ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» укладено договір № 1-UA-EA-2020-01-23-000018-b про відступлення прав вимоги, згідно з додатком № 1 до якого новий кредитор - ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» набуло всі права кредитора та іпотекодержателя, зокрема за кредитним та іпотечним договорами від 15 березня 2013 року (т. 1, а. с. 45-49).

23 березня 2020 року між ПАТ «Укрбізнесбанк» та ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» укладено договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки/застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І. В. та зареєстрований у реєстрі за № 221, відповідно до якого на умовах цього договору, договору № 1-UA-EA-2020-01-23-000018-b про відступлення прав вимоги від 23 березня 2020 року та на підставі протоколу електронного аукціону первісний іпотекодатель (ПАТ «Укрбізнесбанк») передав (відступив) новому іпотекодержателю право вимоги за іпотечним договором від 15 травня 2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лавіндою Н. О. та зареєстрованим у реєстрі за № 2457 (т. 1, а. с. 36-44).

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2021 року в справі № 234/15207/15 позов ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» заборгованість за кредитним договором від 15 травня 2013 року № КЗИПФ/1011620.1 у розмірі 854 962,98 грн. Рішення суду набрало законної сили 01 червня 2021 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не повною мірою відповідає вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Спірні правовідносини стосуються захисту прав нового кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, який був відчужений на користь третіх осіб у період відсутності в державних реєстрах запису про обтяження майна іпотекою.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом (стаття 1 Закону України «Про іпотеку»).

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Рішенням Конституційного Суду України від 14 липня 2020 року № 8-р/2020 у справі № 3-67/2019(1457/19) за конституційною скаргою ОСОБА_4 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку», та зазначено, що «іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов`язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов`язання. У разі порушення боржником свого зобов`язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов`язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов`язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки.

[…] Отже, положення частини першої статті 23 Закону № 898 не порушують розумного балансу між правами та інтересами іпотекодержателя (кредитора) і іпотекодавця (набувача іпотечного майна). До того ж факт обізнаності набувача іпотечного майна щодо перебування нерухомого майна в іпотеці не має істотного значення, адже відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем за згодою або без згоди іпотекодержателя жодним чином не припиняє іпотеки. Водночас набувач іпотечного майна, до відома якого не доведено інформацію про те, що нерухоме майно є предметом іпотеки, володіє достатніми засобами юридичного захисту, передбаченими чинним законодавством України, у разі порушення його конституційного права власності, а також вимог закону при вчиненні правочину».

Забезпечення виконання зобов`язання іпотекою гарантує право кредитора одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, зокрема в позасудовому порядку, переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17 зроблено висновок, що:

- виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру не впливає на чинність іпотеки. Іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі;

- запис про іпотеку не може бути відновлений із моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя;

- за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяження особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають;

- у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишилася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду в разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя;

- у справі з належною вимогою (зокрема, про визнання прав іпотекодержателя) суд має враховувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек зазначених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.

У справі про визнання права іпотекодержателя позивач не позбавлений права доводити недобросовісність кінцевого набувача предмета іпотеки.

При вирішенні спорів щодо прав на нерухоме майно необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного з порушенням закону, оскільки від цього може залежати, зокрема, чинність чи припинення іпотеки.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» посилалося на те, що спірна квартира була предметом іпотеки за договором від 15 березня 2013 року, укладеним між ПАТ «Укрбізнесбанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_5 . Надалі вказана квартира була почергово відчужена на користь ТОВ «Омега Квартал», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . Позивач вказував, що відомості про припинення обтяження спірного нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, були безпідставно вилучені з Державного реєстру іпотек, договір іпотеки не припинив свою дію, основне зобов`язання не виконане, у зв`язку з чим просив визнати за ним право іпотекодержателя щодо спірної квартири.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог й ухвалюючи нове рішення про їх відмову, апеляційний суд керувався тим, що відсутні підстави для визнання за ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» права іпотекодержателя щодо спірного майна, оскільки ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірної квартири, у зв`язку з тим, що на момент придбання квартири у реєстрі були відсутні дані щодо її обтяження. Крім того, суд вважав, що оскільки рішення державного реєстратора про припинення обтяжень іпотекою спірної квартири є чинним та позивач оскаржував, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Також суд вважав, що цивільно-правова відповідальність повинна покладатися не на набувача квартири, який нічого не порушив та є добросовісним набувачем, а на тих осіб, які вчинили порушення, а саме: позичальника, який не виконав свого зобов`язання за договором про повернення одержаних у кредит коштів; іпотекодавця, який надав реєстратору сфальсифіковані документи про необхідність вилучення з реєстру запису про обтяження; державного реєстратора, через недбальство якого з реєстру вилучено запис про обтяження.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Так, вирішуючи спір апеляційний суд не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пункті 9.8 постанови від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20), відповідно до яких у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.

У зв`язку з чим висновки апеляційного суду про те, що позивач не звертався до суду з позовом про скасування рішень державного реєстратора щодо припинення обтяжень іпотекою спірної квартири, є помилковими та такими, які прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Крім того, суд не врахував, що запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту є належним та відповідає актуальній практиці Верховного Суду.

Так, суд апеляційної інстанції не встановив, на підставі чого були припинені записи про обтяження іпотекою спірної квартири, чи наявна невиконана заборгованість за кредитним договором, не врахував те, що спірна квартира була відчужена боржником та іпотекодавцем після відкриття провадження у справі № 234/15207/15 про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором, в забезпечення якого і була передана спірна квартира.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що постанову апеляційного суду ухвалено без належного встановлення обставин справи, необхідних для правильного вирішення справи, а отже, не можна вважати такою, що відповідає вимогам закону.

Ураховуючи викладене, доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження.

Однак колегія суддів не вбачає підстав для залишення в силі рішення суду першої інстанції, про що просить ТОВ «ФК «Капітал Джірінг», оскільки суд у порушення норм процесуального права також не встановив, на підставі чого були припинені записи про обтяження іпотекою спірної квартири, чи наявна невиконана заборгованість за кредитним договором, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог.

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, то апеляційному суду під час нового розгляду справи слід перевірити наведені обставини.

Отже, судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за наслідками касаційного розгляду справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, питання розподілу судових витрат касаційний суд не вирішує.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг» задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 16 травня 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Є. В. Петров

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Пророк

О. М. Ситнік