Ухвала

від 01.05.2024 по справі 462/3053/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 травня 2024 року

м. Київ

справа № 462/3053/23

провадження № 61-5837 ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 15 серпня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Медікал Геномікс Україна 2000», про визнання тестів ДНК недійсними,

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 15 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 23 січня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

До Верховного Суду 17 квітня 2024 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на вказані судові рішення після закінчення строку на касаційне оскарження, у якій просив їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на таке.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Згідно з положеннями частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Щодо пропуску строку на касаційне оскарження

Відповідно до частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 390 ЦПК України, строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Частиною першою статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Як на підставу пропущення строку заявник посилається на те, що строк пропущений з поважних причин, оскільки справа розглядалася у його відсутність, копію оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції отримав 02 квітня 2024 року.

Наведені заявником причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень не можна визнати поважними з огляду на таке.

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, суд має виходити з того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків касаційного оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, а так само наявністю інших об`єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.

Водночас особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами.

Повний текст постанови Львівського апеляційного суду від 23 січня 2024 року складений цього ж дня та оприлюднений в Єдиному державному реєстрі судових рішень 29 січня 2024 року. Доступ до цього реєстру є загальнодоступним та безкоштовним, отже, у ОСОБА_1 не було перешкод у ознайомленні зі змістом прийнятої постанови і подачі касаційної скарги у розумний строк, однак касаційну скаргу подано 17 квітня 2024 року, тобто після спливу майже трьох місяців з дня складення повного судового рішення.

Разом з тим, суд не може взяти до уваги посилання заявника на отримання оскаржуваного судового рішення саме 02 квітня 2024 року, оскільки воно отримано із суду першої інстанції, однаквідсутні будь-які належні та допустимі докази щодо порушення апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо порядку видачі (надсилання) копії судового рішення. Судуне надано логічного пояснення, які об`єктивні перешкоди заважали заявникуознайомитись із оскаржуваною постановою в суді або із Єдиного державного реєстру судових рішень, починаючи з 29 січня 2024 року та звернутись із касаційною скаргою в строки визначені ЦПК України.

Перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в медичному закладі не може вважатися поважною причиною пропуску строку для подання касаційної скарги, оскільки з наданої довідки від 26 січня 2024 року № 06 вбачається, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні ЛКЛ на ЗТ Філії «ЦОЗ» АТ «УЗ» з 22 по 26 січня 2024 року.

Отже, наведені в клопотанні підстави поновлення процесуального строку не можна вважати поважними, оскільки вони не є такими, що об`єктивно унеможливили дотримання строків на подачу касаційної скарги, передбачених ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, на підставі частини третьої статті 393 ЦПК України касаційну скаргу слід залишити без руху та роз`яснити заявнику про необхідність надання доказів порушення апеляційним судом вимог щодо видачі (надсилання) копії судового рішення або навести інші підстави для поновлення строку та надати відповідні докази.

Щодо сплати судового збору

У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.

Розміри ставок та порядок сплати судового збору визначено частиною другою статті 4 та статтею 6 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи, що позов немайнового характеру, заявник за подання касаційної скарги має сплатити 2 147,20 грн (1 073,60 грн * 200%) за такими реквізитами - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Разом з тим, у касаційній скарзі заявник просить звільнити його від сплати судового збору посилаючись на те, що перебуває у скрутному матеріальному становищі, через важкий майновий стан суди попередніх інстанцій звільняли його від сплати судового збору.

Дослідивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що відсутні підстави звільняти ОСОБА_1 від сплати судового збору, з огляду на таке.

Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Вищезазначена норма закріплює дискреційне право, а не обов`язок суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Його реалізація не може призводити до порушення принципу процесуального рівноправ`я сторін та знаходиться в безпосередній залежності від доведеності за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів обставин щодо того, що скрутне майнове становище особи не дозволяє їй сплатити судовий збір у встановленому чинним законодавством розмірі. З метою недопущення зловживання процесуальними правами суд має враховувати: предмет спору, наявність у особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, рахунків в банківських та інших фінансових установах та можливість розпорядження ними, вік особи та її працездатність, склад сім`ї та наявність утриманців тощо.

Таким чином, для вирішення клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд має встановити майновий стан сторони.

Надані заявником відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору свідчать, що розмір доходів, отриманих ОСОБА_1 як додаткове благо за період січень, червень 2024 року, становить 8 944,20 грн, за період з 03 по 04 квартал 2023 року інформація про доходи відсутня.

Однак, касаційна скарга та додані докази у їх сукупності не містять даних про реальний дохід заявника, оскількине надано суду даних прорічний дохід за весь 2023 рік, а також, що ОСОБА_1 є непрацездатною особою чи має незадовільний стан здоров`я.Водночас, заявник не надав суду даних про наявність чи відсутність рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, рахунків у банківських установах, окрім відкритого рахунку у АТ «Акцент-Банк», тощо.

За таких обставин, наведені заявником доводи та надані у їх підтвердження докази не можна визнати такими, що свідчать про відсутність можливості для сплати судового збору, тому не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору.

Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Водночас, заявник не позбавлений права заявити клопотання про відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру, або додати докази скрутного майнового стану, який перешкоджає виконати вимоги закону щодо оплати касаційної скарги судовим збором.

За таких обставин, у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.

Оскільки подана касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, та після закінчення строку на касаційне оскарження, її слід залишити без руху та запропонувати заявнику усунути недоліки.

Керуючись статтями 136, 185, 390, 392 - 394 ЦПК України, статтею 8 Закону України «Про судовий збір»,

УХВАЛИВ :

Визнати підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження рішення Залізничного районного суду м. Львова від 15 серпня 2023 року та постанови Львівського апеляційного суду від 23 січня 2024 року неповажними.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 15 серпня 2023 року тапостанову Львівського апеляційного суду від 23 січня 2024 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Білоконь