Рішення

від 24.01.2024 по справі 640/18521/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2024 року № 640/18521/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: представника позивача - Шаталова А.Ф., представника відповідача - Топочка Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП-Захист-1» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІП-Захист-1» звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0054041404 (форма "В4") від 24 жовтня 2018 року, №0054031404 (форма "Р") від 24 жовтня 2018 року, №0054021404 (форма "ПС") від 24 жовтня 2018 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2019 зупинено провадження у справі №826/18521/18 до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/15848/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП-Захист-1» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу начальника Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві Демченко Л.Д. № 14162 від 18 вересня 2018 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2022 поновлено провадження у справі №640/18521/18 у зв`язку з набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/15848/18 та призначено підготовче засідання.

На виконання вимог Закону України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративну справу № 640/18521/18 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року прийнято адміністративну справу до провадження та ухвалено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем зроблено висновки про неможливість здійснення та реальності задекларованих господарських операціях ТОВ «ВІП-Захист-1» з ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» за квітень 2017 року та ТОВ «ОФ «Вовкодав» за травень 2017 року, виключно, на припущеннях. В Акті перевірки застосовано шаблонні формулювання, якими описуються фактично всі взаємовідносини в актах документальних перевірок, що в свою чергу виключає з боку контролюючого органу поглиблене вивчення характеру взаємовідносин із урахуванням специфіки господарської діяльності кожного із суб`єктів господарювання та суті наданих послуг, їх трудомісткості та складності. Крім того, позивач зазначає, що відповідач в Акті перевірки неправильно зазначив підставу для проведення перевірки, а саме: замість наказу № 14162 від 18.09.2018 зазначено наказ № 14210 від 19.09.2018.

Також позивач наголошує про безпідставне посилання відповідача на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.05.2018 року, яким керівника ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.205 КК України, оскільки вказаним вироком суду жодним чином не піддається сумніву факт фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «ВІП-Захист-1» та ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс», а лише вказується на порушення порядку створення ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс», що в свою чергу жодним чином не може розцінюватись як відсутність факту фінансово-господарських взаємовідносин між вказаними суб`єктами господарювання. Окрім того, позивач у клопотанні про задоволення позовних вимог вказав, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13.11.2018 скасовано вказаний вирок.

На переконання позивача, суми податкового кредиту з ПДВ, що внесені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ, підтверджуються податковими накладними, які зареєстровані його контрагентами у Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі ст.201 ПК України.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. Мотивуючи відзив, відповідач зазначає, що контрагенти позивача ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» та ТОВ «Охоронна Фірма «Вовкодав» зареєстровані з метою реалізації послуг з ухилення від сплати податків для реально діючих суб`єктів підприємницької діяльності, в тому числі для ТОВ «ВІП-ЗАХИСТ-1» шляхом незаконного формування податкового кредиту.

Протокольною ухвалою від 26.07.2023 задоволено клопотання відповідача про заміну Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві його правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві.

У чергове судове засідання, призначене на 24.01.2023, з`явились представники сторін, які підтримали свої вимоги та заперечення щодо позовних вимог.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Суд встановив, що на підставі направлення від 21.09.2018 № 1524/26-15-14-04-05, виданого Головним управлінням ДФС у м. Києві відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 19.09.2018 № 14210, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП-ЗАХИСТ-1» (код 39423965) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» (код 41077038) за квітень 2017 року та ТОВ «Охоронна Фірма «Вовкодав» (код 40152208) за травень 2017 року.

Перевіркою встановлено порушення:

1. п. 44.1 ст. 44. п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 № 2755-VI, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за травень 2017 року на загальну суму 170693 гривень та встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за травень 2017 року (ряд.21 Декларації) на загальну суму 25140 гривень;

2. п. 44.1, п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 № 2755-VI, не надано документи до перевірки.

На підставі вказаного Акту перевірки, 24.10.2018

відповідно до п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 ПК України, ГУ ДФС у м. Києві складено податкове повідомлення-рішення №0054041404 (форма «В4»), яким зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2017 року в сумі 25140 грн;

відповідно до п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 ПК України складено податкове повідомлення-рішення №0054031404 (форма «Р»), яким визначено суму грошового зобов`язання 170 693 грн та суму штрафних санкцій 42673 грн (всього по податку на додану вартість 213366 грн);

відповідності до п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.121.1 ст.121 ПК України складено податкове повідомлення-рішення №0054021404 (форма «ПС»), яким визначено суму штрафних санкцій 510 грн.

Позивач, вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 121.1 ст. 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПУ України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до приписів пункту 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нормами пункту 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначає статті 200 ПК України.

Так, пунктом 200.1 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За приписами п. 200.4 ст. 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами пункту 200.7 статті 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктами 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із зазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Отже, формування податкового кредиту для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість чи визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток має бути фактично здійснене і підтверджене належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з цим, формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

З матеріалів справи убачається, що у перевіряємому періоді основним видом економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП-Захист-1» за КВЕД -2010 є:

80.10 Діяльність приватних охоронних служб;

80.20 Обслуговування систем безпеки;

80.30 Проведення розслідувань;

81.10 Комплексне обслуговування об`єктів;

68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Як вбачається з Акту перевірки у перевіряємому періоді ТОВ «ВІП-Захист-1» здійснювало фінансово - господарські операції з придбання послуг з ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» (квітень 2017 року) та ТОВ «Охоронна Фірма «Вовкодав» (травень 2017 року), на підтвердження виконання яких зазначеними контрагентами на адресу позивача виписано податкові накладні. Суми сплаченого ПДВ згідно з виданими накладними позивачем віднесено до податкового кредиту.

Досліджуючи фінансово - господарські операції з придбання послуг з вказаними контрагентами позивача по ланцюгу постачання згідно з інформаційними базами даних контролюючим органом встановлено, що такі операції не мали реального характеру. Отже, відповідач дійшов висновку, що діяльність зазначених підприємств по ланцюгу постачання спрямована виключно, з метою штучного формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, та які не мають реального товарного характеру.

Досліджуючи питання пов`язаності придбаних позивачем послуг з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає наступне.

Щодо взаємовідносин ТОВ «ВІП-ЗАХИСТ-1» з підприємством ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс», з матеріалів справи вбачається таке.

ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» (код 41077038) перебуває на обліку в Ковельській ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області (м. Ковель).

Вид діяльності за КВЕД: 45.20 - технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.

Директор, головний бухгалтер та засновник - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 12.01.2017 по 16.04.2018.

При дослідженні взаємовідносин позивача з ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» за квітень 2017 року встановлено, що ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» оформлено позивачу податкові накладні від 30.04.2017 № 392 - № 395 щодо надання послуг, зокрема, ведення бухгалтерського обліку, консультування з питань оподаткування, організація транспортних послуг, юридичні послуги.

У ході перевірки встановлено, згідно з податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 2 квартал 2017 року, кількість працівників - 1 особа.

Згідно з ІС «Податковий блок» Системою автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС, між сумами податкових зобов`язань та/або податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «ВІП-ЗАХИСТ-1» та ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» за квітень 2017 року встановлено розбіжність, у зв`язку із не подачею до ДПІ декларації з податку на додану вартість за квітень 2017 року та додатку 5 до Декларацій «Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за квітень 2017 року. Остання декларація з ПДВ подана до органів ДФС за червень 2017 року.

Згідно з відомостями Єдиного реєстру податкових накладних за період з 01.04.2017 по 30.04.2017 ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» здійснювало реалізацію товарів та послуг, а саме:

- в квітні 2017 року ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» виписано 830 податкових накладних на реалізацію товарів, робіт та послуг іншим суб`єктам господарювання на загальну суму ПДВ 6457597 грн., з наступною номенклатурою, зокрема: автоматичний вимикач, автопослуги по перевезенню грунта, агентські послуги із залучення об`єктів під охорону у квітні 2017 року, адаптер, азбокартон, аккумулятор, акустична система, алюміній, амортизатор, амперметр, аналіз конструкторської документації на тріангель візка двовісного вантажного вагона на відповідність нормативам, анкера, антивібраційна вставка, антикорозійний бандаж, антифриз, АПЦ для ваги вагонної, бабіт, бак металевий, баласт, балка двотаврова, банер, банка, батарейка, бездротовий ІК датчик Atis-803W, безперебійний блок живлення імпульсний, бекон, бирка маркировочная, блок живлення, блоки, блокнот, блюдо, бокал, бокс, болт, бочата, брелок, ваза, валик, ванна, вантажно- розвантажувальні роботи, вбудована електрична духова шафа, вводно-розподільчий пристрій, ведення бухгалтерського обліку і т.д.

Перевіркою встановлено, що наведені операції здійснені ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» неможливо підтвердити щодо врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, а також основних засобів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності. У зв`язку з цим, податковий орган дійшов висновку про те, що вказане свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності.

Отже, аналізом інформаційних баз встановлена відсутність у ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» трудових ресурсів, що необхідні для виконання діяльності в таких обсягах. Номенклатура та обсяг наданих послуг свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності зокрема, ведення бухгалтерського обліку, консультування з питань оподаткування, організація транспортних послуг, юридичні послуги.

Крім того, при аналізі Єдиного реєстру судових рішень виявлено наступне (витяг з Ухвали від 26.07.2018, Справа № 757/22790/18-к):

«...Управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000004294 від 17.11.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 358 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що в період з 2016 року по теперішній час ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами на території Дніпропетровської, Запорізької, Київської, Харківської областей та м. Києва, в порушення ст.ст. 81, 87, 89 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 55-1, 56, 57, 62 Господарського кодексу України та ст.ст. 9, 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», вчинили фіктивне підприємництво, шляхом створення/придбання низки суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), у тому числі, серед іншого, ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» (код 41077038), з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у наданні суб`єктам підприємницької діяльності реального сектору економіки послуг по ухиленню від сплати податків, незаконному переведенню безготівкових коштів в готівку, легалізації коштів отриманих злочинних шляхом, минаючи при цьому систему оподаткування, шляхом документального оформлення, безтоварних операцій з купівлі-продажу товарів, робіт та послуг...».

Крім того, згідно з вироком Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24.05.2018 у справі № 201/4522/18 за кримінальним провадженням № 32018041660000013 керівник підприємства-контрагента ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» (код 41077038) беззастережно визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 1 ст.205 КК України, а саме: пособництво у фіктивному підприємництві, тобто у створені суб`єкту підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності.

Посилання позивача на те, що Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 13.11.2018 скасував вказаний вирок, суд відхиляє, адже станом на час проведення перевірки вирок Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24.05.2018 скасований не був.

Крім того, суд керуючись висновками, висловленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19, зазначає, що, дійсно, факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, сам по собі не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, однак, такий підлягає врахуванню у сукупності із дослідженням усіх складових господарських операцій. Вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності, не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності. Визнання вироком суду у кримінальному провадженні підприємства фіктивним не обов`язково означає, що всі його операції з усіма контрагентами були фіктивними за весь період його діяльності.

Виходячи зі змісту згаданого вище правового висновку Великої Палати Верховного Суду, слідує, що дійсно, наявність вироку у кримінальній справі не є обставиною, що безумовно вказує на фактичне нездійснення господарської операцій. Однак, це не означає, що встановлені у цьому судовому рішенні фактичні обставини (як у даному випадку - умисні дії ОСОБА_1 , які кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України, як пособництво у фіктивному підприємництві, тобто у створенні суб`єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності), - повинні беззаперечно й вмотивовано відхилятись при розгляді справи. Більше того, суд звертає увагу, що обставини, встановлені вироком, існували на час укладення та виконання договорів, складання первинних документів тощо.

Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 1840/3730/18.

Отже, під час перевірки контролюючим органом з`ясовано, що операції, здійснені ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс», не мали реального характеру, оскільки не підтверджено факт реалізації зазначених послуг від контрагента ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» на адресу ТОВ «ВІП-ЗАХИСТ-1», що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» та ТОВ «ВІП- ЗАХИСТ-1» на суму ПДВ 128333 грн, здійснені без мети настання реальних наслідків.

Оскільки реальність та можливість вчинення господарських операцій у постачальника ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований в документах, то у ТОВ «ВІП- ЗАХИСТ-1» підстави для податкового обліку вказаних операцій відсутні.

Отже, у результаті допущених порушень податкового законодавства, ТОВ «ВІП-ЗАХИСТ- 1» по взаємовідносинах з ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» завищив показник податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 128333 грн у травні 2017 року.

З огляду на викладене, висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» підтверджуються матеріалами справи та не спростовані позивачем.

Щодо взаємовідносин ТОВ «ВІП-ЗАХИСТ-1» з підприємством ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав», з матеріалів справи вбачається таке.

ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» перебуває на обліку в Маріупольській ОДПІ ТУ ДФС у Донецькій області (Центральне відділення). Код ЄДРПОУ - 40152208.

Вид діяльності за КВЕД: 80.10 - діяльність приватних охоронних служб.

Директор та головний бухгалтер та засновник (на дату складання акта та здійснення операцій) - ОСОБА_10 (ІПН НОМЕР_2 ).

При дослідженні взаємовідносин позивача з ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» за квітень 2017 року встановлено, що ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» оформлено позивачу податкові накладні від 31.05.2017 № 199 - № 202 щодо надання послуг, зокрема, ведення бухгалтерського обліку, консультування з питань оподаткування, організація транспортних послуг, юридичні послуги.

У ході перевірки встановлено, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1-ДФ) до органів ДФС не поданий.

Згідно зі Звітом про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за травень 2017 року, кількість працюючих - 1 особа.

Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва до органів ДФС не поданий.

Декларація з податку на додану вартість подана за травень 2017 року до органів ДФС не подана.

Остання звітність з податку на додану вартість подана за січень 2017 та

За наслідками перевірки контролюючих орган встановив, зокрема, наступне:

- неможливо підтвердити операції стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності;

- згідно з аналізом ЄРПН не встановлено декларування ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» будь-яких витрат на оренду приміщення, водо-, тепло-, постачання зв`язок, придбання канцелярських засобів, що могло б свідчити про здійснення господарської діяльності;

- згідно з даними єдиного реєстру податкових накладних не підтверджено поставки товару по ланцюгу постачання.

Також перевіркою встановлено, що згідно з поясненнями громадянки ОСОБА_10 встановлена непричетність до заснування та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав».

Крім того, встановлена наявність картки суб`єкта фіктивного підприємництва (ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав») від 16.06.2017 № 5649/8/05-19-21-3, за встановленою ознакою від 05.05.2017, «Зареєстровано (перереєстровано) та впроваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників».

Також, ГУ ДФС у м. Києві отримано податкову інформацію складену Маріупольською ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області відповідно до п. 74.1 ст. 74 Податкового кодексу України «...щодо ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» (код 40152208), за звітний період декларування ПДВ квітень - травень 2017 року», згідно якої:

«...ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» використовується не встановленими особами для надання податкової вигоди підприємствам реального сектору економіки шляхом формування останнім штучного податкового кредиту з ПДВ та завищення валових витрат з податку на прибуток підприємства».

Отже, під час перевірки контролюючим органом з`ясовано, що операції здійснені ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» не мали реального характеру, оскільки не підтверджено факт реалізації зазначених послуг від контрагента ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» на адресу ТОВ «ВІП-ЗАХИСТ-1», що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» та ТОВ «ВІП- ЗАХИСТ-1» на суму ПДВ 67500 грн, здійснені без мети настання реальних наслідків.

Оскільки реальність та можливість вчинення даної господарської операції у постачальника ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований в документах, у ТОВ «ВІП- ЗАХИСТ-1» підстави для податкового обліку вказаних операцій відсутні.

Отже, у результаті допущених порушень податкового законодавства, ТОВ «ВІП-ЗАХИСТ- 1» по взаємовідносинах з ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» завищено показник податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 67500 грн у травень 2017 року.

З огляду на викладене, висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» підтверджуються матеріалами справи та не спростовані позивачем.

При вирішенні даного спору суд враховує судову практику Верховного Суду, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №804/691/17 зазначається, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значить виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Верховним Судом у постанові від 31.01.2020 у справі №520/10953/18 зазначено, що податковому обліку з податку на додану вартість операції з придбання товарів (послуг) та суми податкового кредиту за такими операціями повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документи, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Податковий кредит мас бути обов`язково підтверджений податковою накладною. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та/або його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

У силу викладеного, будь - які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, аналіз зазначеної практики Верховного Суду свідчить, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З огляду на викладені обставини суд вважає, що подані позивачем податкові накладні, платіжні доручення, акти здачі-прийняття робіт не мають силу первинних документів у зв`язку з відсутністю фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» за квітень 2017 року та ТОВ «ОФ «Вовкодав» за травень 2017 року.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою.

Суд наголошує, що допущена податковим органом у Акті перевірки описка щодо зазначення реквізитів наказу на проведення перевірки, а саме: замість зазначення номеру та дати наказу № 14162 від 18.09.2018 зазначено - 19.09.2018 № 14210, не є безумовною підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки така описка не вплинула на встановлені під час перевірки порушення позивачем вимог податкового законодавства України.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим є правомірними та скасуванню не підлягають.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Виходячи з викладеного та беручи до уваги достатній і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а його вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно із частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов задоволенню не підлягає, то підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 30 квітня 2024 р.