Рішення

від 22.04.2024 по справі 915/1097/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2024 р. № 915/1097/20 (915/408/23) м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т.О., за участю секретаря судового засідання Ополинського О.В., пр. позивача Максиманко К.Ю., пр. відповідача ОСОБА_1 , пр. третьої особи ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6,м. Миколаїв,54001,

до відповідачаДержавного підприємства "Миколаївський суднобудівний завод ", вул. Адміральська, 38,м. Миколаїв,54001,

треті особиАкціонерне товариство "Українська оборонна промисловість", вул. Дегтярівська, 36,м. Київ,04119,

простягнення податкового боргу у сумі 137 417 785,70 грн, ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління ДПС у Миколаївській області, звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод» (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення податкового боргу в сумі 107 581 031,10грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач має узгоджений податковий борг, проте всупереч вимогам чинного законодавства він є не погашеним.

Відповідач надав суду відзив, в якому позов не визнає просить відмовити у задоволенні позову, оскільки: податкова вимога від 16.01.2008 не може вважатись належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність податкового боргу, оскільки вона не надсилалась відповідачу, прийнята Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків, яка припинена, податковий борг, який зазначений у вимозі списаний, тому податкова вимога не направлялась та не виставлялась відповідачу і відсутні підстави для стягнення податкового боргу відповідно до ст.95 ПК України. Надані до позову декларації зі сплати земельного податку не містять електронного цифрового підпису , тому є неналежним доказом. Щодо рішень про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ЄСВ відповідач зазначає, що 16.10.2020 Господарським судом Миколаївської області порушено провадження у справі про банкрутство відповідача, тому відповідно до ч.3 ст.41 КУзПБ протягом дії мораторію не нараховується штраф та пеня за невиконання або неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій. Також Прикінцевими та перехідними положеннями ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що на період воєнного стану штраф відповідно до ч.11 ст.25 Закону не застосовується та протягом дії мораторію ( COVID-19) платникам єдиного внеску не нараховується пеня. Відповідач сплатив ЄСВ в сумі 10137508,87грн., але позивач зарахував зазначені гроші в рахунок погашення пені та штрафних санкцій. Вимога про сплату недоїмки зі сплати ЄСВ та штрафних санкцій і пені відповідачу не надсилалась. Податкові розрахунки сум доходу не містять візуальне відображення електронного цифрового підпису посадових осіб боржника. Щодо ПДВ відсутні будь-які докази на підтвердження податкової заборгованості зі сплати податку, оскільки в наданих суду деклараціях відсутнє візуальне відображення електронного цифрового підпису посадових осіб боржника. Прийняті податкові повідомлення-рішення по ВП «Санаторій Інгул» не були надіслані відповідачу належним чином. Виявлені позивачем порушення відповідачем податкового законодавства виникли до 16.10.2020, тому підпадають під дію мораторію та не можуть бути стягнуті в судовому порядку.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що податкова вимога є дійсною протягом усього терміну існування безперервного податкового боргу. Оскільки відповідачем повністю податковий борг не був погашений, тому податкова вимога не може вважатись відкликаною. Відповідачем всі декларації були подані в електронному вигляді, тому позивач надає квитанцію № 2 , що свідчить про прийняття контролюючим органом звітності. Перевірка відповідача була проведена відповідно до норм Податкового Кодексу на підставі п.78.1.8 ПК України, на який мораторій відповідно до п.52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України не передбачений. Штрафні санкції та пеня відповідачу нараховані з урахуванням встановлено Законом №2464 мораторію. Правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень не є предметом розгляду цієї справи, тому суд не може надавати їм оцінку відповідно до постанови ВС від 03.02.2022 по справ № 560/4343/19. Погашення заборгованості з ЄСІ та штрафних санкцій і пені відбулась відповідно до п.6 ст.25 Закону України №2464 у порядку виникнення календарної черговості.

У запереченнях відповідач зазначив, що підстав для проведення перевірки на підставі п. 78.1.7 ПК України, якою передбачено, підстави для проведення перевірки- у разі порушення провадження у справі про визнання банкрутом у позивача не було, оскільки ДП «МСЗ» не є банкрутом у розумінні КУзПБ, а з 16.10.2020 введена процедура розпорядження майном боржника з посиланням на постанову ВС від 02.03.2023 по справі № 380/13375/21.

Ухвалою від 07.11.2023 суд відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 20.11.2023 судом залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача АТ «Українська оборонна промисловість».

3-я особа надала суду пояснення та додаткові пояснення, в яких позов не визнала повністю та підтримала правову позицію відповідача.

Заслухав пояснення представників сторін та третьої особи, дослідив докази, суд дійшов висновку:

Податковий борг відповідача становить 107581031,10грн. грн., який складається з:

Податок на додану вартість складає 12 142 790,21грн.за періоди вересень 2020, жовтень 2020, листопад2020,грудень 2020, серпень 2021, жовтень 2021, грудень 2021, лютий, березень, квітень 2022, серпень, жовтень 2022, які визначені деклараціями з ПДВ платника податку, уточнюючими розрахунками.

Земельний податок в сумі 42052780,48грн. за період жовтень, листопад, грудень 2020, січень-листопад 2021, січень-люти1 2022, що підтверджується податковими деклараціями за землю від 20.02.2020, від 19.02.2021, 21.02.2022,

ГУ ДПС у Миколаївській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП «МИКОЛАЇВСЬКИЙ СУДНОБУДІВНИЙ ЗАВОД» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 23.11.2020 з питань своєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування за період 01.01.2011 по 23.11.2020, за результатами якої було складено акт документальної позапланової виїзної перевірки від 14.01.2021 № 141/14-29-07-06/14313240.

За наслідками перевірки були прийняті рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 27.04.2021 № 0037530715 за період 21.08.2013 по 24.07.2019, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 27.04.2021 № 0037540715 за період жовтень, листопад 2016, грудень 2018, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 27.04.2021 № 0037550715 за період 01.11.2015 по 31.01.2020.

Заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 52016094,47грн., складається з :

- штрафні санкції відповідно до рішення про застосування штрафних санкцій та

нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 27.04.2021 № 0037530715 за період 21.08.2013 по 24.07.2019 по строку сплати 18.05.2021 у розмірі 4 432 240,43грн., який погашено відповідачем,

- пеня відповідно до рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 27.04.2021 № 0037530715 за період 02.07.2013 по 21.06.2018 по строку сплати 18.05.2021 у розмірі 51892298,31грн., сплачено 10 765 077,27грн., залишок пені складає 41 127 221,04грн.

- штрафні санкції відповідно до рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 27.04.2021 № 0037540715 за період жовтень, листопад 2016, грудень 2018 строк сплати 18.05.2021, у розмірі 510грн.,

- штрафні санкції відповідно до рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 27.04.2021 № 0037550715 за період 01.11.2015 по 31.01.2020 по строку сплати 18.05.2021 у розмірі 82998,85грн.

- єдиний соціальний внесок відповідно до податкового розрахунку за період квітень-грудень 2021, січень-травень 2022, липень-грудень 2022 в сумі 10805364,58грн.

Актом від 10.03.2021 № 2088/14-29-07-06/23039335 «Про результати документальної виїзної перевірки Санаторію-профілакторію «Інгул» ДП «Миколаївський суднобудівний завод» встановлено порушення вимогп.1,2 ст.3 ЗУ » Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265 за період з 19.03.2017 по 23.02.2021, пп.168.1.2,168.1.4 ст.168, пп. а п.176.2 ст.176 ПК України, п.16-1підр.10 р. ХХ Перехідних положень- несвоєчасне перерахування військового збору, п.4 ч.2 ст.6 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»-не подання звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного страхового внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування до податкового органу за грудень 2017 та лютий 2018, ч.8 ст.9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»-несвоєчасна сплата єдиного внеску за період з 21.07.2020 по 13.08.2020 на суму 273,80

По відокремленому підрозділу Санаторій-профілакторій «Інгул» заборгованість складає :

-податок на доходи фізичних осіб в сумі 1 325961,59грн., з який нараховано відповідно до податкового повідомлення-рішення № 00025840715 від 30.03.2021 в розмірі 1020 грн., нараховано відповідно до податкового повідомлення-рішення № 00025850715 у сумі 1088722,86грн. основний платіж, 219 637,26грн. штрафна санкція, 16581,47грн. пеня.

-Штрафна санкція за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів-43147,10грн., що підтверджується податковим повідомленням-рішенням № 00025800706 в розмірі 43147,10грн.

-Штрафна санкція за несвоєчасне перерахування військового збору нарахована за період березень-квітень 2017 в сумі - 257,32грн., який нараховано по податковому повідомленню-рішенню № 00025860715, строк сплати 18.05.2021.

Ці Податкові повідомлення-рішення надсилались відповідачу та були ним отримані 29.04.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, тому доводи відповідача, що ним не були отримані ці рішення суд відхиляє, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Податкову вимогу № 2/4 від 16.01.2008 було вручено відповідачу 18.01.2008, що підтверджується його вхідним штампом.

Податкова вимога надсилалась відповідно до ст.6 Закону України№2181 « Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ( в редакції чинній на момент її надсилання).

28.11.2012 контролюючим органом було прийнято рішення про списання податкового боргу, який рахувався станом на 01.07.2012 на підставі п.2-2 підрозділу10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового Кодексу України в сумі 45884511,02грн.

Отже, податковий борг, зазначений у податковій вимозі був списаний, тому відповідач вважає, що податкова вимога № 2/4 від 16.01.2008 є відкликаною, а нову вимогу контролюючий орган не приймав, тому правових підстав для стягнення податку на додану вартість та земельного податку відповідно до ст.95 ПК України немає.

Але позивач надав суду пояснення, в яких зазначив, що відповідно до інтегрованої картки платника з податку на додану вартість 03.07.2012 виник податковий борг в сумі 14545 на підставі уточнюючого документа №9037683900 від 01.05.12, тому податковий борг не переривався та не був погашений повністю.

Надіслані платникові податків податкові вимоги у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на податковий борг, що не погашений, не втрачають своєї правової дії. Чинним податковим законодавством України не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу після набрання чинності Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року (справа № 810/2533/16), від 20 листопада 2018 року (справа № 804/7638/16), від 4 березня 2019 року (справа №2а-6053/11/1070, від 25.02 2020 по справі №1340/5767/18).

Також чинним законодавством не передбачено надсилання нової податкової вимоги в разі ліквідації(припинення, реорганізації) податкового органу, який надсилав податкову вимогу.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Частина друга пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України передбачає, що у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Отже, Податковий кодексу України не містить обов`язку контролюючого органу повторно вручати платнику податків податкову вимогу у разі зміни суми податкового боргу.

Податкова вимога в розумінні підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України це - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому, грошові зобов`язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною в розумінні підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.

28.11.2012 контролюючий орган списав податковий борг відповідача станом на 01.07.2012, але 03.07.2012 у відповідача виник борг зі сплати ПДВ в сумі 14545грн. Тому станом на дату списання податкового боргу, у відповідача виник новий податковий борг.

Отже, безперервність податкового боргу обумовлює відсутність правових підстав у податкового органу для відкликання першої податкової вимоги та додаткового надсилання другої вимоги. (Аналогічна позиція викладена у постанові ВС від 19 лютого 2019 року по справі №818/1117/16), тому податок на додану вартість в сумі 12 142 790,21 грн. та земельний податок в сумі 42 052 780,48грн. належить стягнути повністю.

Посилання відповідача на те, що на цих розрахунках та деклараціях не містять візуальне відображення електронного цифрового підпису посадових осіб боржника, не приймається судом до уваги, оскільки відповідно до п.49.3.ст.49 ПК України Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Єдиною підставою для неприйняття податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, такого платника податків відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії відповідного кваліфікованого сертифіката електронного підпису, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа, містить достовірні обов`язкові реквізити та надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Згідно зі ст.11 Закону України « Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу.

Наказом Міністерства фінансів України затверджено Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами № 557 від 06.06.2017, яким п.п.9-11 передбачено, що не пізніше наступного робочого дня з моменту формування першої квитанції, якщо інше не встановлено нормативно-правовими актами та цим Порядком, формується друга квитанція.

Друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа. В другій квитанції зазначаються реквізити прийнятого (зареєстрованого) або неприйнятого (із зазначенням причини) електронного документа, результати обробки в контролюючому органі (дата та час прийняття (реєстрації) або неприйняття, реєстраційний номер, дані про автора та підписувача (підписувачів) електронного документа та автора квитанції).

На другу квитанцію накладається кваліфікована електронна печатка контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник другої квитанції зберігається в контролюючому органі.

У разі наявності другої квитанції про прийняття електронного документа датою та часом прийняття (реєстрації) електронного документа контролюючим органом вважаються дата та час, зафіксовані у першій квитанції.

Розрахунок земельного податку та ПДВ відповідачем подані в електронному вигляді та позивач надіслав квитанцію № 2 , яка свідчить про прийняття звітності.

Згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до абзацу першого пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 186 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України передбачено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Отже, нормами ПК України чітко визначено момент виникнення податкового зобов`язання календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету.

При цьому, відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Інші перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Підпунктом 1.4 цього пункту визначено, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу (підпункт 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Інші перехідні положення» ПК України).

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу (підпункт 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Інші перехідні положення» ПК України).

Відповідно до ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідач та третя особа заперечують проти правомірності проведеної перевірки, оскільки відповідно до 1) перехідних положень ПК та ЗУ №2464 введено мораторій на проведення перевірок, тому всі наслідки таких перевірок є нікчемними, 2) підстав для проведення перевірки на підставі п.78.1.7 ПК України не існує, оскільки підприємство не визнано банкрутом, а триває процедура розпорядження майном, 3) також ГУ ДПС неправомірно застосовано штрафні санкції та пеню, у зв`язку із веденням мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника з 16.10.2020 ухвалою Господарського суду у Миколаївській області від 16.10.2020 по справі №915/1097/20 про банкрутство.

1) Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 27.04.2021 № 0037530715, №0037540715, №0037550715, податкові повідомлення-рішення від 30.03.2021 №00025840715. №00025800706, №00025860715 відповідачем не оскаржено, а тому в цій справі суд не може давати оцінку правомірності або неправомірності проведення контролюючим органом перевірки. Також суд зазначає, що не приймає до уваги посилання відповідача на постанови ВС, в яких перевірка визнається протиправною та скасовуються податкові повідомлення-рішення, оскільки такі висновки суд зробив за наслідками розгляду справ про оскарження податкових повідомлень-рішень, а не за наслідками розгляду справ про стягнення податкового боргу. Відповідач вищезазначені рішення не оскаржував в судовому порядку.

2) Документальна позапланова перевірка відповідача була проведена відповідно до п.78.1.7 ст.78 ПК України, якою передбачено, що вона здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків. Ухвалою Господарського суду у Миколаївській області від 16.10.2020 по справі №915/1097/20 відкрито провадження у справі про банкрутство.

У Податковому Кодексі України підстава для проведення перевірки зазначена порушено провадження у справі про визнання «банкрутом» платника податків , а в статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства зазначено про відкриття провадження у справі про «банкрутство», що і було зроблено ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2020.

Ні станом на момент прийняття ПК України 01.01.2011, ні станом на момент порушення провадження у справі про банкрутство відповідача 16.10.2020 спеціальне законодавство, яким регулюються та регулювались питання провадження у справах про банкрутство, а саме Закон України « Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Кодекс України з процедур банкрутства не містили словосполучення «порушення справи про визнання банкрутом».

«Відкриття» або «порушення» справи про «банкрутство» або про «визнання боржника банкрутом» не змінює суті, зазначеної у п.78.1.7 ПК України підстави для проведення перевірки, що при відкриття провадження у справі про банкрутство у контролюючого органу виникають підстави для проведення документальної позапланової перевірки, тому ці доводи відповідача суд відхиляє. Посилання відповідача на постанову ВС від 02.03.2023 по справі № 380/13375/21, не приймається судом до уваги, оскільки в ній не зазначено про заборону проведення перевірки контролюючим органом на підставі п.78.1.7 ПК України на стадії розпорядження майном боржника.

3) Суд погоджується з доводами відповідача та третьої особи, що стягненню підлягає податковий борг з урахуванням правового статусу відповідача у справі- боржника, відносно якого порушено провадження у справі про банкрутство.

Тому суд вважає за необхідне при вирішенні спору у цій справі надати оцінку строку виникнення податкового боргу, оскільки КУзПБ регулює окрему судову процедуру, що здійснюється в межах спеціалізації господарського судочинства, - банкрутство.

КУзПБ та ПК України є кодексами з консолідованими нормами права, тобто є спеціальними в частині розгляду окремого виду господарських спорів (про банкрутство), які розглядаються господарським судом за правилами ГПК України з урахуванням особливостей, визначених КУзПБ, та відповідно окремого виду адміністративних спорів (податкових спорів), які розглядаються адміністративним судом за правилами КАС України з урахуванням особливостей, визначених ПК України( постанова ВП ВС від 1 листопада 2023 року по справі № 908/129/22 (908/1333/22).

Порядок виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначений Податковим кодексом України , положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Частиною 1 ст.41. Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частино 3 ст. 41 КУЗПБ, передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Проте, ч.5 ст. 41 КУЗПБ містить виключення, згідно якого, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування. відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Стаття 1 КУЗПБ визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство;

Отже, мораторій вводиться господарським судом одночасно з порушенням справи про банкрутство, і стосується тих вимог, які виникли- мали місце на дату прийняття ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство 16.10.2020.

У постанові ВС від 27.12.2023 по справі № 813/3085/17, суд зазначив, що слід урахувати висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 904/1693/19 , в якому зазначено, що при визначенні статусу кредиторських вимог у справі про банкрутство має враховуватися насамперед момент виникнення вимоги, а не строк її виконання, відтак вимоги кредиторів, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, є конкурсними незалежно від строку виконання грошових зобов`язань боржника. Зважаючи на викладене, при визначенні статусу кредиторських вимог контролюючого органу необхідно враховувати саме період виникнення грошового зобов`язання платника податків, а не дату виявлення контролюючим органом заборгованості (дату прийняття податкового повідомлення-рішення). Контролюючий орган виявив факти несплати грошових зобов`язань, строк виконання яких вже настав, що і зумовило застосування штрафних санкцій та нарахування пені за спірними податковими повідомленнями-рішеннями. Однак, виявлені за результатом проведення заходу податкового контролю факти порушення норм податкового законодавства щодо належної та своєчасної сплати податкових зобов`язань мали місце, тобто виникли, до відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а тому є конкурсними, а не поточними. Уведений мораторій зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які виникли до дня введення мораторію, а отже, і припиняє заходи, спрямовані на їх забезпечення. Таким чином, сума податкової заборгованості по податку на доходи фізичних осіб як і визначена контролюючим органом сума штрафної санкції по військовому збору за порушення граничних термінів сплати податкового зобов`язання, є конкурсною заборгованістю, а не поточною, а контролюючий орган не може після відкриття провадження у справі про банкрутство нараховувати штрафні санкції за порушення виконання грошових зобов`язань, які виникли до, а виявлені після порушення провадження у справі про банкрутство.

За наслідками перевірки( акт від 14.01.2021) були донараховані штрафні санкція та пеня за несвоєчасну сплату або не в повному обсязі сплату ЄСВ за період до порушення провадження про банкрутство відповідача.

Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску №0037530715, 0037540715, №0037550715, які були прийняті 27.04.2021 штраф нарахований за несвоєчасно сплачений ЄСВ за період 21.08.2013 по 24.07.2019 в сумі 432240,43грн., який погашено відповідачем , пеня за період з 02.07.2013 по 21.06.2018 у розмірі 51892298,31грн. та штраф у розмірі 510 грн. за період жовтень, листопад 2016, грудень 2018 по рішенню № 0037540715 нараховані на конкурсні грошові вимоги, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство 16.10.2020, що суперечить ч.3 ст.41 Кодексу процедур з банкрутства.

Таким чином, 1) залишок пені 41 127 221,04грн., нарахований рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 27.04.2021 № 0037530715 за період 02.07.2013 по 21.06.2018 по строку сплати 18.05.2021 у розмірі 51892298,31грн., 2) штраф, нарахований рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 27.04.2021 № 0037540715 за період жовтень, листопад 2016, грудень 2018 строк сплати 18.05.2021, у розмірі 510грн., 3) штрафні санкції відповідно до рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 27.04.2021 № 0037550715 за період 01.11.2015 по 31.01.2020 по строку сплати 18.05.2021 у розмірі 82998,85грн. стягненню не підлягають.

Щодо сплати суми ЄСВ- 10 805364,58грн. суд зазначає, що в судовому засіданні сторонами не заперечувався той факт, що відповідачем було сплачено ЄСВ в сумі 15 198 317,70 грн., але ці гроші були направлені на погашення штрафу та пені відповідно до ч.6 ст.25 ЗУ №2464 в порядку черговості виникнення заборгованості, який став узгодженим 18.05.2021, а заборгованість зі сплати ЄСВ виникла 09.08.2021.

Оскільки суд дійшов висновку, що правових підстав для стягнення штрафу та пені в цій справі немає, оскільки вони нараховані на заборгованість зі сплати ЄСВ, яка несвоєчасна була сплачена відповідачем до порушення провадження у справі про банкрутство та є конкурсною. А на конкурсні грошові вимоги протягом дії мораторію не нараховується штраф та пеня відповідно до ч.3 ст.41 Кодексу процедур з банкрутства, якою передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій ( мораторій поширюється на конкурсні вимоги, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство), тому і здійснювати погашення штрафу та пені замість ЄСВ суд вважає неправомірним.

Отже, суд дійшов висновку, що заборгованість зі сплати ЄСВ в сумі 10805364,58грн. у відповідача відсутня, оскільки ним погашено 15 198 317,70 грн.

Суд відхиляє доводи позивача стосовно того, що вказана у податкових повідомленнях-рішеннях та у рішеннях про нарахування штрафу та пені по ЄСВ сума зобов`язання є узгодженою і підлягає сплаті у визначені терміни посилаючись на висновки, зазначені у постанові від 03.02.2022 по справі №560/4343/19 Верховний Суд, оскільки цю справу необхідно розглядати з врахуванням того, що відповідач у справі є боржник, відносного якого порушено справа про банкрутства з урахуванням норм Кодексу процедур з банкрутства.

По відокремленому підрозділу Санаторій-профілакторій «Інгул» заборгованість складає податок на доходи фізичних осіб в сумі 1 325961,59грн., який нараховано:

- відповідно до податкового повідомлення-рішення № 00025840715 від 30.03.2021 в розмірі 1020грн. за період 01.01.2017 по 30.09.2020 за не включення до наданих до ДПІ податкових розрахунків сум доходу, нарахованого на користь платника податків, а також сум утриманих з них податку, виплачених платникам податків за надані послуги та реалізований товар , тому ця сума штрафу нарахована за порушення, які були допущені до порушення провадження у справі про банкрутство.

-відповідно до податкового повідомлення-рішення № 00025850715 у сумі 1088722,86грн. основний платіж, 219 637,26грн. штрафна санкція, 16581,47грн. пеня. нараховані з січня 2019 по лютий 2020.

З березня 2020 згідно з розрахунком штраф та пеня не нараховувались, тому вся сума штрафу та пені по цьому податковому повідомленню -рішенню складають конкурсні грошові вимоги, тому стягненню не підлягають.

Щодо самого податку на доходи фізичних осіб, то він нарахований за період січень 2017 по січень 2021. Сума податку з жовтня 2020 по січень 2021 складає 74050,82грн. , що є поточні грошові вимоги, які підлягають стягненню в цій частині. Різниці 1088722,86грн- 74050,82 грн.=1014672,04грн. є конкурсними вимогами та стягненню не підлягають в цій справі.

Штрафна санкція за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів-43147,10грн., що підтверджується податковим повідомленням-рішенням № 00025800706 в розмірі 43147,10грн. застосована 10% від вартості проданих з порушенням товарів, робіт послуг за період 19.03.2017 по 2020рік. Санкції за 2021 рік згідно акта перевірки від 10.03.2021 не застосовувались. З наданого акта, розрахунку до податкового повідомлення-рішення неможливо встановити, яка частина штрафу за 2020 нарахована за порушення допущенні після 16.10.2020, а порушення за період з 19.03.2017 по 16.10.2020 є конкурсною заборгованістю, тому штраф на конкурсні вимоги не нараховується та стягненню в цій справі не підлягає.

Штрафна санкція за несвоєчасне перерахування військового збір нарахована за період березень-квітень 2017 в сумі - 257,32грн., який нараховано по податковому повідомленню-рішенню № 00025860715, строк сплати 18.05.2021, але нарахована за несвоєчасну сплату військового збору до порушення провадження у справі про банкрутство, тому ці вимоги є конкурсними та стягненню також не підлягають.

На вимогу суду позивач надав суду пояснення 19.04.2024, що по ВП Санаторій-профілакторій «Інгул» була направлена податкова вимога від 31.05.2021 № 0030220-1302-1403 рекомендованим листом, яка вручена 10.06.2021.

За таких обставин позов належить задовольнити частково.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 12, 19, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 44104027) до Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод» ( 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38, код ЄДРПОУ 14313240) задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод» (54001, м. Миколаїв, вул.Адміральська,38,код ЄДРПОУ 14313240) на користь Державного бюджету податковий борг у сумі 54 269 621,51 грн. (п`ятдесят чотири мільйона двісті шістдесят дев`ять тисяч шістсот двадцять одна грн.51 коп.), з яких податок на додану вартість в сумі 12 142 790,21 грн., земельний податок в сумі 42052780,48грн., податок на доходи фізичних осіб (по Відокремленому підрозділу «Санаторій-профілакторій «Інгул») в сумі 74050,82 грн.

3. У стягненні податкового боргу в сумі 53 311 409,59грн. відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко

Рішення складено в повному обсязі

та підписано суддею 01.05.2024