Рішення

від 01.05.2024 по справі 460/24828/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 травня 2024 року м. Рівне№460/24828/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доВійськової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про:

-визнання протиправними дій щодо відмови здійснити перерахунок та виплату щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01.04.2015 по 30.07.2017 з урахуванням в складі грошового забезпечення, з якого обраховуються індексації грошового забезпечення та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату такої щомісячної додаткової грошової винагороди за вказаний період, з урахуванням раніше виплачених сум;

-визнання протиправними дій щодо відмови в обчисленні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків виплати грошового забезпечення на підставі судових рішень у справі №460/19560/22 за період з 01.01.2016 по 29.08.2023 та зобов`язання нарахувати і виплатити таку компенсацію втрати частини доходів;

-визнання протиправними дій щодо відмови здійснити нарахування та виплату основних видів грошового забезпечення за грудень 2015 року, окладу за військовим званням, посадового окладу та надбавки за вислугу років та зобов`язання здійснити нарахування та виплату основних видів грошового забезпечення за грудень 2015 року, окладу за військовим званням, посадового окладу та надбавки за вислугу років.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проходження військової служби позивачу не нараховувалося та не виплачувалося грошове забезпечення у повному обсязі, у зв`язку з чим останній звертався до суду для вирішення спору. Так, рішенням суду у справі №460/19560/22 відповідача зобов`язано нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки. Повідомлено, що на виконання вказаного рішення суду відповідач нарахував і в серпні 2023 року виплатив позивачу грошове забезпечення. У зв`язку з цим, вважає, що має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків виплати грошового забезпечення. Також стверджує, що грошове забезпечення за грудень 2015 року у січні 2016 року нараховано і виплачено йому лише із щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, без основних видів грошового забезпечення. За таких обставин, вважає, що у спірних правовідносинах відповідач діяв всупереч чинному законодавству, а тому просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 30.10.2023 позовна заява залишалася без руху.

07.11.2023 позивач подав суду заяву про повернення позовної заяви в частині позовних вимог та заяву на виконання вимог ухвали суду від 30.10.2023.

Ухвалою суду від 13.11.2023 повернуто позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови здійснити перерахунок та виплату щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01.04.2015 по 30.07.2017 з урахуванням в складі грошового забезпечення, з якого вона обраховується, індексації грошового забезпечення та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату такої щомісячної додаткової грошової винагороди за вказаний період, з урахуванням раніше виплачених сум.

Цього ж дня, іншою ухвалою суду від 13.11.2023 позовну заяву в решті позовних вимог прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

07.12.2023 на адресу суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не визнав позовні вимоги та заявив, що не є правонаступником Військової частини НОМЕР_2 , яка перебуває на її фінансовому забезпеченні. На обґрунтування заперечень зазначив, що як на момент проходження служби позивача у Військовій частині НОМЕР_2 , так і на день виключення зі списків особового складу частини, відповідач не здійснював стосовно позивача жодних дій фінансового характеру. Крім того, повідомлено, що Військова частина НОМЕР_2 була зарахована на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_1 лише з січня 2020 року. Також зауважує про відсутність правових підстав для нарахування і виплати позивачу компенсації втрати частини доходів, позаяк грошове забезпечення на виконання рішення суду у справі №460/19560/22 виплачено позивачу своєчасно. За таких обставин, просив у задоволенні позову відмовити.

15.12.2023 позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій не погодився з доводами відповідача, наведеними у відзиві, та просив позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених у позові.

Цього ж дня, 15.12.2023 позивач також подав до суду заяву про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 22.01.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про заміну первісного відповідача на належного та залучено до участі у справі в якості другого відповідача Військову частину НОМЕР_2 , у зв`язку з чим розгляд справи розпочато спочатку.

24.01.2024 на адресу суду надійшла заява позивача, у якій останній з метою забезпечення захисту прав та законних інтересів, враховуючи двох відповідачів у справі, виклав позовні вимоги у наступній редакції:

- Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у обчисленні та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-II, та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, на підставі судового рішення по справі №460/19560/22 за період з 01.01.2016 по 29.08.2023 та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 таку компенсацію втрати частини доходів.

- Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 щодо відмови ОСОБА_1 здійснити нарахування та виплату основних видів грошового забезпечення за грудень 2015 року, окладу за військовим званням, посадового окладу та надбавки за вислугу років і зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 таких основних видів грошового забезпечення за грудень 2015 року, окладу за військовим званням, посадового окладу та надбавки за вислугу років;

- Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 гривень.

Ухвалою суду від 25.01.2024 вказану заяву позивача прийнято до розгляду.

05.02.2024 на адресу суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_2 , у якому відповідач-2 позовні вимоги не визнав. На обґрунтування своїх заперечень зазначив про безпідставність і необґрунтованість позову, а відтак про відсутність правових підстав для його задоволення.

Ухвалою суду від 06.02.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-2 про розгляд справи в судовому засіданні.

Розглянувши подані учасниками справи заяви по суті, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

Судом встановлено і учасниками справи не заперечується, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України, зокрема, на посадах в ОК " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (військова частина НОМЕР_2 ).

Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 13.09.2017 №318 ОСОБА_1 , старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони управління військової частини НОМЕР_2 , відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з урахуванням частини восьмої цієї ж статті звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» за станом здоров`я (а.с.17, 18).

Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 21.09.2017 №215, з урахуванням змін, внесених наказом №95 від 22.04.2020 (по стройовій частині) з 28.09.2017 підполковника ОСОБА_1 , який знаходиться поза штатом управління оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", виключено із списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення йнаправлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.19,20).

Вважаючи, що з ним при звільненні не проведено розрахунок в повному обсязі, позивач звернувся до суду з відповідною позовною заявою.

Так, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 у справі №460/19560/22 позов ОСОБА_1 задоволено частково.Зокрема, визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.09.2017 із застосуванням базового місяця січня 2008 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.09.2017 із застосуванням базового місяця січня 2008 року. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 28.09.2017, без урахування індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 28.09.2017, з урахуванням індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум.

Вказане судове рішення набрало законної сили 20.03.2023.

На виконання вказаного рішення суду, позивачу нараховано та 29.08.2023 виплачено грошове забезпечення (індексація грошового забезпечення та грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій) на загальну суму 66314,96 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №1577 від 28.08.2023 та банківською випискою по рахунку.

Листом від 12.10.2023 №36/1116 у відповідь на звернення позивача Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що командир Військової частини НОМЕР_1 жодним чином не може надавати правову оцінку та випливати на діяльність Військової частини НОМЕР_2 . Зазначено, що Військова частина НОМЕР_2 з 01.01.2020 виключена з мережі розпорядників бюджетних коштів та зарахована лише на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_1 . Починаючи з 01.01.2020 Військова частина НОМЕР_1 здійснює виплати військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_2 виключно на підставі наказів командира Військової частини НОМЕР_2 та видає довідки лише за наявною у Військовій частина НОМЕР_1 інформацією, яка передана на зберігання Військовою частиною НОМЕР_2 до Військової частини НОМЕР_1 , без надання правової оцінки останній.

Також вказаним листом позивача повідомлено про відсутність підстав для виплати компенсації втрати частини доходів, оскільки їх виплата здійснена у відповідності до вимог чинного законодавства України. Відповідно до діючих до 01 січня 2016 року нормативно-правових актів виплата щомісячних основних видів грошового забезпечення (окладу за військовим званням, посадового окладу, надбавки за вислугу років) здійснювалася в поточному місяці за поточний, а щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, винагороди, премії) виплачувались за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць. Тобто в грудні 2015 року військовослужбовцям нараховано та виплачено щомісячні основні види грошового забезпечення за грудень 2015 року та щомісячні додаткові види грошового забезпечення за листопад 2015 року. 3 метою підвищення розміру грошового забезпечення військовослужбовцям з 01 січня 2016 року та до надходження відповідних розпорядчих документів, Міністром оборони України 31 грудня 2015 року було прийнято рішення за №248/3/9/1/1150 щодо здійснення нарахування та виплати в січні 2016 року військовослужбовцям Збройних Сил України тільки щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за грудень 2015 року відповідно до встановлених нових норм. Після цього наказом Міністерства оборони України від 27 січня 2016 року №44 «Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України» серед іншого було врегульовано порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців. Так, відповідно до вимог вказаного наказу грошове забезпечення (щомісячні основні та щомісячні додаткові види) нараховувались та виплачувались в поточному місяці за минулий. Відтак, зазначено, що основні види грошового забезпечення за грудень 2015 року виплачені позивачу встановленим порядком та в повному обсязі.

Листом від 06.10.2023 №501/26/578 у відповідь на звернення позивача від 08.09.2023 Військова частина НОМЕР_2 надала аналогічну за змістом відповідь про відсутність підстав для нарахування і виплати позивачу компенсації за втрату частини доходів, а також про виплату йому основних видів грошового забезпечення за грудень 2015 року в повному обсязі та встановленим порядком.

Не погоджуючись з такими діями відповідачів та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі грошового забезпечення). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з п.3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення).

Аналіз наведених нормативних актів дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст.2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі грошового забезпечення). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений цей платіж і коли, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі № 21-518а14, від 11.07.2017 у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 522/5664/17, від 21.06.2018 у справі № 523/1124/17, від 03.07.2018 у справі № 521/940/17, від 05.10.2018 у справі № 127/829/17, від 12.02.2019 у справі № 814/1428/18, від 08.08.2019 у справі № 638/19990/16-а.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Суд зауважує, що індексація грошового забезпечення та грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, які виплачені позивачу 29.08.2023 на виконання рішення суду у справі №460/19560/22, нараховані в результаті перерахунку грошового забезпечення та відновлення прав позивача, порушених при його невиплаті (виплаті у розмірі меншому, ніж передбачено законодавством). Тобто, вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону №2050-ІІІ.

Висновки аналогічного характеру містяться у постанові Верховного Суду від 03.07.2018 в справі № 521/940/17.

Оскільки несвоєчасне нарахування сум грошового забезпечення відбулось у зв`язку з протиправною бездіяльністю та діями Військової частини НОМЕР_2 , що встановлено рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 у справі №460/19560/22, тобто з вини органу, що призначає і виплачує грошове забезпечення, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини такого грошового забезпечення у зв`язку з порушенням строків його виплати.

Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №814/1428/18.

З урахуванням обставин цієї справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач ВЧ НОМЕР_2 , не нараховувавши та не виплативши позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій відповідно до рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.09.2022у справі №460/19560/22, діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, визначені чинним законодавством.

Таким чином, порушене право позивача підлягає захисту в судовому порядку шляхом визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідно до рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.09.2022у справі №460/19560/22.

Згідно із статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Так, ч.1 ст.2 Закону №2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Статтею 3 Закону № 2050-ІІІ передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Отже, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень Закону №2050-ІІІ та окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває на попередньо нараховані, але не виплачені у місячний строк суми.

Частиною 1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене та беручи до уваги заявлені позивачем позовні вимоги в цій частині спірних правовідносин, суд дійшов висновку про задоволення похідної позовної вимоги шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу за період з 01.01.2016 по 29.08.2023 компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправними дій щодо відмови ОСОБА_1 здійснити нарахування та виплату основних видів грошового забезпечення за грудень 2015 року, окладу за військовим званням, посадового окладу та надбавки за вислугу років і зобов`язання здійснити нарахування та виплату таких основних видів грошового забезпечення за грудень 2015 року, окладу за військовим званням, посадового окладу, та надбавки за вислугу років, суд зазначає таке.

У позовній заяві позивач стверджує, що грошове забезпечення за грудень 2015 року було нараховано і виплачено йому у січні 2016 року лише із щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, без основних видів грошового забезпечення.

Так, згідно з довідкою-розрахунком нарахованого грошового забезпечення та індексації №36/873 від 23.08.2023 до місячного розміру грошового забезпечення за грудень 2015 року входить: оклад за військовим званням - 0,00 грн, посадовий оклад - 0,00 грн, надбавка за вислугу років - 0,00 грн, надбавка за роботу з таємними документами - 197,85 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 50 % - 978,08 грн., премія - 6167,85 грн, винагорода - 5579,96 грн, індексація - 201,35 грн, всього - 13125,09 грн.

Поряд з цим, у листі від 12.10.2023 у відповідь на запит позивача Військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено, що в грудні 2015 року військовослужбовцям нараховано та виплачено щомісячні основні види грошового забезпечення за грудень 2015 року та щомісячні додаткові види грошового забезпечення за листопад 2015 року.

При цьому, долучено довідку-розрахунок грошового забезпечення та індексації ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 28.09.2017 від 12.10.2023 №36/1115, зміст якої свідчить, що в грудні 2015 року позивачу виплачено основні види грошового забезпечення за грудень 2015 року та додаткові види грошового забезпечення за листопад 2015 року, а саме: оклад за військовим званням - 130 грн, посадовий оклад - 1319 грн, надбавка за вислугу років - 507,15 грн, надбавка за роботу з таємними документами - 181,85 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 50% - 906,09 грн., премія - 1091,12 грн, щомісячна додаткова винагорода - 2325,03 грн, індексація - 165,63 грн, всього - 6625,87 грн; в січні 2016 року ОСОБА_1 виплачено додаткові види грошового забезпечення за грудень 2015 року, а саме: оклад за військовим званням - 0,00 грн, посадовий оклад - 0,00 грн, надбавка за вислугу років - 0,00 грн, надбавка за роботу з таємними документами - 197,85 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 50 % - 978,08 грн., премія - 6167,85 грн, винагорода - 5579,96 грн, індексація - 201,35 грн, всього - 13125,09 грн. (а.с.61 зв.бік)

Відповідно до рішення Міністра оборони України, доведеного телеграмою від 31.12.2015 №248/3/1/1150, в грудні 2015 року військовослужбовцям Збройних Сил України здійснено підвищення рівня доходів військовослужбовців за рахунок збільшення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, зокрема премії (у відсотковому та абсолютному значенні) та щомісячної додаткової винагороди (в абсолютному значенні, у тому числі із урахуванням премії) для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям в січні 2016 року за грудень 2015 року.

У зв`язку з цим, проведено перерахунок додаткових видів грошового забезпечення позивача за грудень 2015 року, а саме нараховано: надбавку за вислугу років - 446,25 грн., надбавку за роботу з таємними документами - 171,75 грн, надбавку за виконання особливо важливих завдань 50 % - 860,63 грн., премію - 4122 грн, винагороду - 4125,38 грн.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що виплата грошового забезпечення ОСОБА_1 за грудень 2015 року здійснювалося в два етапи: в грудні 2015 року та в січні 2016 року.

Вказана обставина зумовлена тим, що з січня 2016 року змінено порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців.

Так, відповідно до ст.2 наказу Міністерства оборони України "Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році" від 27.01.2016 №44, грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів військових навчальних закладів із числа осіб, які не перебували на військовій службі перед зарахуванням на навчання, вихованцям військових оркестрів) нараховувати та виплачувати в поточному місяці за минулий до 20 числа щомісячно.

Натомість, до січня 2016 року виплата щомісячних основних видів грошового забезпечення (окладу за військовим званням, посадового окладу, надбавки за вислугу років) здійснювалася в поточному місяці за поточний, а щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, винагороди, премії) виплачувались за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

З огляду на наведене, твердження позивача про невиплату йому відповідачем-2 основних видів грошового забезпечення за грудень 2015 року спростовуються наявними в матеріалах доказами та не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. Таким чином, позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.

Згідно з частинами 1-2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Встановлені в ході судового розгляду обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що доводи та аргументи позивача, якими він обґрунтовував позовні вимоги, знайшли часткове підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити частково.

Зважаючи на положення ч.1 ст.139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути судовий збір, сплачений позивачем за позовну вимогу щодо нарахування і виплати компенсації втрати частини доходів.

Поряд з цим, суд враховує, що 15.12.2023 позивач подав до суду заяву про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн.

Вирішуючи заявлене клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд керується таким.

Відповідно до ч.2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами частини третьої цієї статті для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частини четвертою цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В позовній заяві позивач зазначив вимогу про присудження на його користь витрат, понесених на професійну правничу допомогу, а до позову долучив: договір про надання правничої допомоги та акт виконаних робіт, згідно з якими позивачу надано правову допомогу, яка полягала у: складанні позовної заяви, формуванні доказової бази, групуванні доказів, додатків до позовної заяви, їх роздруківка - 3000 грн (3 год х1000 грн); складання заяви про повернення позовної заяви в частині, заяви про відкриття провадження у справі, заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - 1000 грн (1 год х 1000 грн).

Долученими до справи документами позивачем доведено факт надання адвокатом правничої допомоги, однак, суд не погоджується із її розміром.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", "East/West Alliance Limited" проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд враховує, що відповідачами заявлені клопотання про відмову в задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки, на думку відповідачів, визначення часу, який фактично витрачений адвокатом, відбувався формально та з явними ознаками недостовірності, а сума, заявлена до відшкодування, є неспівмірною зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт і наданих послуг.

Суд також враховує, що позовна заява залишалася без руху, згодом позивачем заявлялася заяви про повернення позовної заяви в частині позовних вимог та про уточнення позовних вимог, а судом до участі у справі залучався другий відповідач, у зв`язку з неправильним визначенням складу учасників справи позивачем при поданні позовної заяви, внаслідок чого розгляд справи розпочинався спочатку.

Враховуючи встановлені обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, суд вважає заявлений позивачем до відшкодування розмір правової (правничої) допомоги за складання та подання позову явно завищеним та таким, що підлягає зменшенню.

Зважаючи на те, що дана справа належить до категорії справ незначної складності, її розгляд здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, а також беручи до уваги значну кількість сталої судової практики у спірних правовідносинах, фактичний обсяг виконаної роботи та частковість задоволення позовних вимог, на переконання суду, розумно обґрунтованими є заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, у розмірі 500 грн., а їх стягнення з відповідача у такому розмірі не становитиме надмірний тягар для державної установи. В решті розрахунок вартості витрат на правову допомогу не є співмірним ні з часом, витраченим адвокатом на супроводження справи, ні з самою складністю справи.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 , у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсації за втрату частини грошового забезпечення у зв`язку з порушенням строків його виплати, яка була виплачена у серпні 2023 року на виконання рішення суду від 26.09.2022 у справі №460/19560/22.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 01.01.2016 по 29.08.2023.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 , витрати на правову допомогу у розмірі 500 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 01 травня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 ) Відповідач - Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )

Суддя Н.С. Гудима