Постанова

від 03.01.2025 по справі 460/24828/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/24828/23 пров. № А/857/11880/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Гінди О. М., Ніколіна В. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року (головуючий суддя Гудима Н.С., м. Рівне) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії ,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якому, з урахуванням заяви (а.с.87) просив:

- визнати протиправними дії щодо відмови у обчисленні та виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-II, та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, на підставі судового рішення по справі №460/19560/22 за період з 01.01.2016 по 29.08.2023 та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 таку компенсацію втрати частини доходів.

- визнати протиправними дії щодо відмови йому здійснити нарахування та виплату основних видів грошового забезпечення за грудень 2015 року, окладу за військовим званням, посадового окладу та надбавки за вислугу років і зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 таких основних видів грошового забезпечення за грудень 2015 року, окладу за військовим званням, посадового окладу та надбавки за вислугу років;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 гривень.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Військової частини НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 , у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсації за втрату частини грошового забезпечення у зв`язку з порушенням строків його виплати, яка була виплачена у серпні 2023 року на виконання рішення суду від 26.09.2022 у справі №460/19560/22.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 01.01.2016 по 29.08.2023.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 1073,60 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 500 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати в частині відмови, та ухвалити нове, яким:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 здійснити нарахування та виплату основних видів грошового забезпечення за грудень 2015 року, окладу за військовим званням, посадового окладу, та надбавки за вислугу років;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 основних видів грошового забезпечення за грудень 2015 року, окладу за військовим званням, посадового окладу, та надбавки за вислугу років;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі - 4000 гривень.

У решті рішення суду - залишити без змін.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд 1-ї інстанції згідно припущень, вважає що позивач отримував двічі грошове забезпечення за грудень 2015 року, що не відповідає обставинам справи, при цьому суд не застосував норми права, які є обов`язковим та підлягають застосуванню.

Щодо довідок відповідача, довідки різні, які містять різні дані, що є ознакою їх підроблення відповідачем, які суперечать одна одній, що є незаконним.

При цьому, довідки та відповіді відповідача зацікавленої особи не мають значення, є основні документи - це картки особових рахунків, які відображають усі дані відносно кожного військовослужбовця, усіх складових грошового забезпечення - саме з карток особових рахунків і відпрацьовуються довідки.

Наказом Міноборони від 11.06.2008 №260 (далі - Інструкція №260), чітко встановлені правила виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, і ніякого тлумачення норм Інструкції №260 відповідачем не потребується.

Згідно пункту 1.9 Інструкції №260 грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.

Отже, питання щодо нарахування та виплати усіх складових: основних видів та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення встановлено з 11.06.2008 Інструкцією №260, і ніяких змін з даного питання не відбулося.

Відповідно висновки суду 1-ї інстанції є незаконними та необґрунтованими.

Згідно картки особових рахунків позивача за 2015 рік, як основного документу, вбачається що у грудні 2015 року позивачу виплачено усі складові грошового забезпечення за листопад 2015 року.

Згідно картки особових рахунків позивача за 2016 рік, як основного документу, вбачається що у січні 2016 року позивачу виплачено лише щомісячні додаткові види грошового забезпечення за грудень 2015 року.

Згідно телеграми Міноборони від 31.12.2015 №248/3/9/1/1150 зазначено здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення за грудень 2015 тільки із розрахунку щомісячних додаткових видів, без основних видів.

Відповідно основні види за грудень 2015 із розрахунку - 0,00 грн.

Про що свідчить картка особових рахунків позивача за 2016 рік, довідка в/ч НОМЕР_1 від 23.08.2023 №36/873, де визначено основні види грошового забезпечення позивача за грудень 2015 відсутні, тобто в розмірі - 0,00 грн.

При цьому, у січні 2016 року, розмір премії - 6157,85 грн., та розмір щомісячної винагороди - 5579,96 грн., є найбільшими на протязі усього 2016 року, саме через відсутність основних видів грошового забезпечення у січні 2016 за грудень 2015 року.

Висновки суду 1-ї інстанції, що виплата грошового забезпечення позивача за грудень 2015 року здійснювалося у два етапи: в грудні 2015 року та в січні 2016 року є надуманими згідно невідомих припущень.

Судом не враховано, та проігноровано обов`язкові норми пункту 1.9 Інструкції №260, що є незаконним та необгрунтованим.

Крім того, твердження суду, що з січня 2016 року змінено порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців згідно Інструкції №44 є вигаданим, оскільки змін Інструкція 44, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в поточному місяці за минулий не вносила, а дублювала аналогічні норми пункту 1.9 Інструкції №260, яка і не повинна була суперечити, та жодних змін внесено не було.

Згідно п.2 Інструкції №44, грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів військових навчальних закладів із числа осіб, які не перебували на військовій службі перед зарахуванням на навчання, вихованцям військових оркестрів) нараховувати та виплачувати в поточному місяці за минулий до 20 числа щомісячно.

Згідно пункту 1.9 наказу Інструкції №260 грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.

Отже, змін з даного питання коли виплачуються основні та додаткові види грошового забезпечення не відбулося.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 у справі №825/997/17 наголосила, що ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу, при цьому у Міноборони відсутні повноваження щодо скасування норм Закону №2011-XII, яким передбачено виплату основних видів грошового забезпечення.

Закон №2011-ХІІ, має вищу юридичну силу над підзаконними актами, зокрема і перед телеграмою Міноборони від 31.12.2015 №248/3/9/1/1150.

Постановою Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №820/3719/18 зазначено, відповідач не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку і розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

Частиною четвертою ст.9 Закону №2011-ХІІ, Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Отже у цій справі підлягає застосуванню Закон №2011-ХП, постанова КМУ №1294, п.1.9 Інструкції №260, п.2 Інструкції №44, що має вищу юридичну силу над телеграмою Міноборони від 31.12.2015 №248/3/9/1/1150.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то апелянт зазначає, що ним подано документи про витрати на правничу допомогу в розмірі - 4000 грн.

Вважає, що у разі часткового задоволення позову, співмірним був розмір 2000 грн.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено, подібна правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 27.09.2023 у справі №904/1711/22, від 01.11.2023 у справі №910/12597/22, від 06.12.2023 у справі №905/493/22. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України, зокрема, на посадах в ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_2 ).

Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 13.09.2017 №318 ОСОБА_1 , старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони управління військової частини НОМЕР_2 , відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з урахуванням частини восьмої цієї ж статті звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» за станом здоров`я.

Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 21.09.2017 №215, з урахуванням змін, внесених наказом №95 від 22.04.2020 (по стройовій частині) з 28.09.2017 підполковника ОСОБА_1 , який знаходиться поза штатом управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », виключено із списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення й направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вважаючи, що з ним при звільненні не проведено розрахунок в повному обсязі, позивач звернувся до суду з відповідною позовною заявою.

Так, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 у справі №460/19560/22 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зокрема, визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.09.2017 із застосуванням базового місяця січня 2008 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.09.2017 із застосуванням базового місяця січня 2008 року. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 28.09.2017, без урахування індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 28.09.2017, з урахуванням індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум.

Вказане судове рішення набрало законної сили 20.03.2023.

На виконання вказаного рішення, позивачу нараховано та 29.08.2023 виплачено грошове забезпечення (індексація грошового забезпечення та грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій) на загальну суму 66314,96 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №1577 від 28.08.2023 та банківською випискою по рахунку.

Листом від 12.10.2023 №36/1116 у відповідь на звернення позивача Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що командир Військової частини НОМЕР_1 жодним чином не може надавати правову оцінку та впливати на діяльність Військової частини НОМЕР_2 . Зазначено, що Військова частина НОМЕР_2 з 01.01.2020 виключена з мережі розпорядників бюджетних коштів та зарахована лише на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_1 . Починаючи з 01.01.2020 Військова частина НОМЕР_1 здійснює виплати військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_2 виключно на підставі наказів командира Військової частини НОМЕР_2 та видає довідки лише за наявною у Військовій частина НОМЕР_1 інформацією, яка передана на зберігання Військовою частиною НОМЕР_2 до Військової частини НОМЕР_1 , без надання правової оцінки останній.

Також вказаним листом позивача повідомлено про відсутність підстав для виплати компенсації втрати частини доходів, оскільки їх виплата здійснена у відповідності до вимог чинного законодавства України. Відповідно до діючих до 01 січня 2016 року нормативно-правових актів виплата щомісячних основних видів грошового забезпечення (окладу за військовим званням, посадового окладу, надбавки за вислугу років) здійснювалася в поточному місяці за поточний, а щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, винагороди, премії) виплачувались за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць. Тобто в грудні 2015 року військовослужбовцям нараховано та виплачено щомісячні основні види грошового забезпечення за грудень 2015 року та щомісячні додаткові види грошового забезпечення за листопад 2015 року. 3 метою підвищення розміру грошового забезпечення військовослужбовцям з 01 січня 2016 року та до надходження відповідних розпорядчих документів, Міністром оборони України 31 грудня 2015 року було прийнято рішення за №248/3/9/1/1150 щодо здійснення нарахування та виплати в січні 2016 року військовослужбовцям Збройних Сил України тільки щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за грудень 2015 року відповідно до встановлених нових норм. Після цього наказом Міністерства оборони України від 27 січня 2016 року №44 «Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України» серед іншого було врегульовано порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців. Так, відповідно до вимог вказаного наказу грошове забезпечення (щомісячні основні та щомісячні додаткові види) нараховувались та виплачувались в поточному місяці за минулий. Відтак, зазначено, що основні види грошового забезпечення за грудень 2015 року виплачені позивачу встановленим порядком та в повному обсязі.

Листом від 06.10.2023 №501/26/578 у відповідь на звернення позивача від 08.09.2023 Військова частина НОМЕР_2 надала аналогічну за змістом відповідь про відсутність підстав для нарахування і виплати позивачу компенсації за втрату частини доходів, а також про виплату йому основних видів грошового забезпечення за грудень 2015 року в повному обсязі та встановленим порядком.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі грошового забезпечення). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з п.3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення).

З огляду на це, суд першої інстанції слушно зауважив, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст.2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі грошового забезпечення). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений цей платіж і коли, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі № 21-518а14, від 11.07.2017 у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 522/5664/17, від 21.06.2018 у справі № 523/1124/17, від 03.07.2018 у справі № 521/940/17, від 05.10.2018 у справі № 127/829/17, від 12.02.2019 у справі № 814/1428/18, від 08.08.2019 у справі № 638/19990/16-а.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 свідчить про те, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Оскільки індексація грошового забезпечення та грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, які виплачені позивачу 29.08.2023 на виконання рішення суду у справі №460/19560/22, нараховані в результаті перерахунку грошового забезпечення та відновлення прав позивача, порушених при його невиплаті (виплаті у розмірі меншому, ніж передбачено законодавством), відтак вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону №2050-ІІІ, то правильним є твердження суду про те, що несвоєчасне нарахування сум грошового забезпечення відбулось у зв`язку з протиправною бездіяльністю та діями Військової частини НОМЕР_2 , що встановлено рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 у справі №460/19560/22, тобто з вини органу, що призначає і виплачує грошове забезпечення, тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини такого грошового забезпечення у зв`язку з порушенням строків його виплати.

Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №814/1428/18.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов підставного висновку, що відповідач ВЧ НОМЕР_2 , не нараховувавши та не виплативши позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій відповідно до рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 у справі №460/19560/22, діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, визначені чинним законодавством, а тому слід визнати протиправними дій Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідно до рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 у справі №460/19560/22. А відтак слід зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу за період з 01.01.2016 по 29.08.2023 компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Надаючи оцінку вимогам в частині визнання протиправними дій щодо відмови ОСОБА_1 здійснити нарахування та виплату основних видів грошового забезпечення за грудень 2015 року, окладу за військовим званням, посадового окладу та надбавки за вислугу років і зобов`язання здійснити нарахування та виплату таких основних видів грошового забезпечення за грудень 2015 року, окладу за військовим званням, посадового окладу, та надбавки за вислугу років, суд першої інстанції слушно зауважив, що у позовній заяві позивач стверджує, що грошове забезпечення за грудень 2015 року було нараховано і виплачено йому у січні 2016 року лише із щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, без основних видів грошового забезпечення.

Так, згідно з довідкою-розрахунком нарахованого грошового забезпечення та індексації №36/873 від 23.08.2023 до місячного розміру грошового забезпечення за грудень 2015 року входить: оклад за військовим званням - 0,00 грн, посадовий оклад - 0,00 грн, надбавка за вислугу років - 0,00 грн, надбавка за роботу з таємними документами - 197,85 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 50 % - 978,08 грн., премія - 6167,85 грн, винагорода - 5579,96 грн, індексація - 201,35 грн, всього - 13125,09 грн.

Однак, у листі від 12.10.2023, у відповідь на запит позивача, Військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено, що в грудні 2015 року військовослужбовцям нараховано та виплачено щомісячні основні види грошового забезпечення за грудень 2015 року та щомісячні додаткові види грошового забезпечення за листопад 2015 року.

При цьому, долучено довідку-розрахунок грошового забезпечення та індексації ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 28.09.2017 від 12.10.2023 №36/1115, згідно якої в грудні 2015 року позивачу виплачено основні види грошового забезпечення за грудень 2015 року та додаткові види грошового забезпечення за листопад 2015 року, а саме: оклад за військовим званням - 130 грн, посадовий оклад - 1319 грн, надбавка за вислугу років - 507,15 грн, надбавка за роботу з таємними документами - 181,85 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 50% - 906,09 грн., премія - 1091,12 грн, щомісячна додаткова винагорода - 2325,03 грн, індексація - 165,63 грн, всього - 6625,87 грн; в січні 2016 року ОСОБА_1 виплачено додаткові види грошового забезпечення за грудень 2015 року, а саме: оклад за військовим званням - 0,00 грн, посадовий оклад - 0,00 грн, надбавка за вислугу років - 0,00 грн, надбавка за роботу з таємними документами - 197,85 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 50 % - 978,08 грн., премія - 6167,85 грн, винагорода - 5579,96 грн, індексація - 201,35 грн, всього - 13125,09 грн. (а.с.61 зв.бік)

Відповідно до рішення Міністра оборони України, доведеного телеграмою від 31.12.2015 №248/3/1/1150, в грудні 2015 року військовослужбовцям Збройних Сил України здійснено підвищення рівня доходів військовослужбовців за рахунок збільшення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, зокрема премії (у відсотковому та абсолютному значенні) та щомісячної додаткової винагороди (в абсолютному значенні, у тому числі із урахуванням премії) для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям в січні 2016 року за грудень 2015 року.

У зв`язку з цим, проведено перерахунок додаткових видів грошового забезпечення позивача за грудень 2015 року, а саме нараховано: надбавку за вислугу років - 446,25 грн., надбавку за роботу з таємними документами - 171,75 грн, надбавку за виконання особливо важливих завдань 50 % - 860,63 грн., премію - 4122 грн, винагороду - 4125,38 грн.

З огляду на це, суд вірно вважав, що матеріалами справи підтверджується, що виплата грошового забезпечення ОСОБА_1 за грудень 2015 року здійснювалося в два етапи: в грудні 2015 року та в січні 2016 року. Вказана обставина зумовлена тим, що з січня 2016 року змінено порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців.

Так, відповідно до ст.2 наказу Міністерства оборони України «Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році» від 27.01.2016 №44, грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів військових навчальних закладів із числа осіб, які не перебували на військовій службі перед зарахуванням на навчання, вихованцям військових оркестрів) нараховувати та виплачувати в поточному місяці за минулий до 20 числа щомісячно.

Натомість, до січня 2016 року виплата щомісячних основних видів грошового забезпечення (окладу за військовим званням, посадового окладу, надбавки за вислугу років) здійснювалася в поточному місяці за поточний, а щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, винагороди, премії) виплачувались за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

З огляду на наведене, суд правильно вважав, що твердження позивача про невиплату йому основних видів грошового забезпечення за грудень 2015 року спростовуються наявними в матеріалах доказами, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.

Крім того, колегія суддів погоджується, з урахуванням положень ст.ст.134, 139 КАС, з доводами суду першої інстанції, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням обставин справи та принципу співмірності повинен становити 500 грн.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року у справі №460/24828/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. А. Пліш судді О. М. Гінда В. В. Ніколін