Постанова

від 18.04.2024 по справі 160/19736/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 160/19736/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2024 ( суддя першої інстанції Ніколайчук С.В.) в адміністративній справі №160/19736/23 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016) на користь ОСОБА_1 (дані паспорта НОМЕР_1 виданий Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, дата видачі 24.02.1998 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом (депозитом) за договором банківського вкладу № 77510 від 11 лютого 2015 року у розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень 00 копійок за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2023 адміністративний позов задоволено.

Вподальшому ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою, у якій просять суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 17 250, 00 грн.

В обґрунтування заяви зазначено, що позивачу надані послуги на професійну правничу допомогу на загальну суму 17 250,00 грн, на підтвердження чого надано детальний опис та підтверджені банківськими переказами. Витрати на правничу допомогу відповідають складності справи та витраченому часу на підготовку та подання процесуальних документів через канцелярію суду.

Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2024 заяву представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб витрати на правничу допомогу на користь ОСОБА_1 у розмірі 10000,00 грн.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Додаткове рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване додаткове рішення суду винесене з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви відмовити з підстав наведених в апеляційній скарзі.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржуване додаткове рішення, суд першої інстанції зробив висновок, що враховуючи відсутність заперечень проти стягнення витрат на правничу допомогу, та те, що ця справа є адміністративною справою незначної складності та з урахуванням воєнного стану в країні, стягнення витрат на правничу допомогу буде становити надмірний тягар для відповідача, порушуючи принцип пропорційності, тому в даному випадку судові витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню та стягненню з відповідача у розмірі 10000,00 грн.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи додано договір про надання правничої допомоги № 01/20 від 10.02.2020 року, додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги № 01/20 від 10.02.2020 року, додаток № 2 до договору про надання правничої допомоги № 01/20 від 10.02.2020 року, акт виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правничої (правової) допомоги № 01/20 від 10.02.2020 року, складеним 20 грудня 2023 року та прибутковий касовий ордер № 15 від 20.12.2023 року. Всього надано послуг на загальну суму 17 250,00 грн.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що приписи КАС України покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20.01.2021 року у справі № 120/3929/19-а.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Суд бере до уваги, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 04.02.2020 (№ провадження К/9901/95/20), відповідно до якої (п.23) вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що визначення співмірності витрат є саме оціночною діяльністю суду.

Колегія суддів зауважує, що дана справа є справою незначної складності, обсяг обставин, які є предметом доказування по даній справі, та доказів, якими підтверджуються ці обставини не є надто значним, що свідчить про завищення розміру витрат за надані адвокатом послуги.

Таким чином, проаналізувавши надані позивачем докази, а також враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, колегія суддів дійшла висновку щодо часткового задоволення витрат на правову допомогу.

З огляду на те, що витрати у сумі 10 000 грн. є неспівмірними із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, колегія суддів вважає за можливе зменшити понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу до 4000 грн. які фактично складаються із написанням позовної заяви.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити частково.

Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2024 в адміністративній справі №160/19736/23 скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким заяву представника ОСОБА_1 про вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016) витрати на правничу допомогу на користь ОСОБА_1 у розмірі 4000 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 18 квітня 2024 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 19 квітня 2024 року.

Головуючий - суддяН.А. Олефіренко

суддяЛ.А. Божко

суддяА.В. Суховаров