Постанова

від 01.05.2024 по справі 420/5988/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/5988/23

Перша інстанція: суддя Корой С.М.,

повний текст судового рішення

складено 11.12.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Танасогло Т.М.,

суддів: Димерлія О.О., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 420/5988/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Управління соціального захисту населення в Приморському районі міста Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

У березні 2023 року ОСОБА_1 (позивач) звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, в якому просила суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення УСЗН в Приморському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 31.08.2022 року про скасування довідки ВПО № 5105 - 5001999735 від 12.08.2022 року;

-зобов`язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради (вул. Косовська, 2-Д, м. Одеса, 65074, код ЄДРПОУ 36290160) поновити в Єдиній інформаційній базі даних про ВПО запис відносно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з моменту взяття її на облік внутрішньо переміщеної особи - 12.08.2022 року;

-зобов`язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради (вул. Косовська, 2-Д, м. Одеса, 65074, код ЄДРПОУ 36290160) здійснити призначення, нарахування та виплату допомоги на проживання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03. 2022 року №332 на підставі заяви від 12.08.2022 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги та вказуючи про протиправність спірного рішення відповідача, позивачка вказувала, що у 2021 році у віці 17 років була зарахована на 1 курс денної форми навчання факультету права та економіки в Міжнародному гуманітарному університеті м. Одеси. Згідно з розпорядженням ректора Міжнародному гуманітарному ректора університеті м. Одеси № 26 від 16.03.2020 року навчальний процес був переведений у дистанційну форму навчання, в подальшому застосовувалась змішана форма навчання. У період з 31.12.2021 року по 21.01.2022 року були зимові канікули, з 24.01.2022 року по 18.02.2022 року перебувала на навчальній - ознайомчій практиці у Першотравневому районному суді Донецької області. В подальшому, 28.02.2022 року (а фактично це відбулось 24.02.2022 року ) у зв`язку з веденням воєнного стану, внутрішнім розпорядженням ректора Міжнародного гуманітарного університету м. Одеси № 44 від 28.02.2022 року було введено канікули на два тижня. 3 14.03.2022 року по 10.06.2022 року навчання та сесія відбувались у форматі онлайн та перебували у дистанційній формі навчання до кінця 2022 року. Відповідно до вказаного, позивач під час дистанційної форми навчання та на канікулах проживала за місцем своєї реєстрації та місцем проживання батьків - у АДРЕСА_1 . Лише у серпні 2022 року у зв`язку з загостренням воєнних дій позивач з мамою були вимушені покинути своє місце проживання, виїхати з Донецької області та переміститись до м. Одеси. 12.08.2022 року позивачка та її мати звернулись до Управління соціального захисту населення в Приморському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та з заявою про призначення допомоги - виплат на проживання ВПО. Позивачка отримала довідку ВПО № 5105-5001999735 від 12.08.2022 року. Через деякий час, у зв`язку з відсутністю виплат, позивачка звернулась на урядову гарячу лінію. Листом від 26.09.2022 року № 03-А-31183 Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради повідомив про прийняття рішення УСЗН в Приморському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 31.08.2022 року про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 12.08.2022 року, що на думку позивачки є протиправним, адже викладеним вище як вважає ОСОБА_1 підтверджується наявність у неї безумовного права на отримання довідки ВПО на час звернення до УСЗН Приморського району. Жодних недостовірних відомостей у заяві про взяття на облік складеній матір`ю позивачки зазначено не було. Дані заяви були перевірені та прийняті працівником УСЗН в Приморському районі, про будь-які невідповідності чи інше під час прийняття заяви не повідомлялось.

Відповідач проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову мотивуючи тим, що спірне рішення прийнято правомірно, обґрунтовано та з передбачених чинним законодавством підстав, у зв`язку із поданням недостовірних відомостей при зверненні про взяття на облік.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Управління соціального захисту населення в Приморському районі міста Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 31.08.2022 року про скасування довідки ВПО № 5105 - 5001999735 від 12.08.2022 року.

Зобов`язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради поновити в Єдиній інформаційній базі даних про ВПО запис відносно ОСОБА_1 з моменту взяття її на облік внутрішньо переміщеної особи - 12.08.2022 року.

Зобов`язано Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради здійснити призначення, нарахування та виплату допомоги на проживання ОСОБА_1 відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03. 2022 року №332 на підставі заяви від 12.08.2022 року.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав на вказане судове рішення апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач у справі зазначає зокрема, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , фактично мешкає в АДРЕСА_2 . На отримання довідки при цьому, мають право особи, які після введення Указом Президента України №64 від 24.02.2022р. воєнного стану перемістились з території адміністративно-територіальної одиниці, на якій проводяться бойові дії та яка визначена в переліку, затвердженому розпорядженням КМУ від 06.03.2022 №204. Іншого, як зауважує скаржник, діючим законодавством не передбачено. Так, на підставі заяви від 12.08.2022р. позивачку було взято на облік як внутрішньо переміщену особу. Однак, в подальшому прийнято спірне у даній справі рішення, у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, а саме: що заявниця навчається у Міжнародному гуманітарному університеті м.Одеси з 01.09.2021р. та на даний час є студенткою 2 курсу денної форми навчання, тобто мається на увазі відсутність факту переміщення з території адміністративно-територіальної одиниці, на якій проводяться бойові дії та яка визначена в переліку №204, яка не могла вважатись адресою покинутого місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у ч.1 ст.1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Апелянт звертає увагу, що факт навчання за денною формою навчання у Міжнародному гуманітарному університеті м. Одеси з 01.09.2021 було зазначено самим Позивачем у власноруч написаному Поясненні від 31.08.2022. Однак, копію листа Міжнародного гуманітарного університету м. Одеси від 29.12.2022 № 824 щодо направлення Позивача на навчально-ознайомчу практику до Першотравневого районного суду Донецької області з 24.01.2022 по 18.02.2022 Позивачем до Управління надано не було. Враховуючи зазначене вище, а саме, подання позивачем власноруч підписаного Пояснення від 31.08.2022 про навчання у Міжнародному гуманітарному університеті м. Одеси за денною форм навчання, було відмовлено у взятті на облік внутрішньо переміщеної особи у зв`язку з відсутністю обставин, що спричинили внутрішнє переміщення на час виникнення обставин, що визначені згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні». За вказаного, відповідач у справі вважає рішення управління від 31.08.2022 року про скасування довідки ВПО № 5105-5001999735 від 12.08.2022 року таким, що відповідає вимогам закону, а підстав для його скасування немає.

Також, скаржник звертає увагу, що 27.02.2023 Позивач в черговий раз звернулась до Управління із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та надала інформацію щодо підтвердження факту її проживання на території адміністративно- територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин (24.02.2022 року), а саме надала копію листа Міжнародного гуманітарного університету від 29.12.2022 року №824 щодо направлення її на навчально-ознайомчу практику до Першотравневого районного суду Донецької області з 24.01.2022 року по 18.02.2022 року. На підставі зазначеного вище. Позивача 27.02.2023 року було внесено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб та була видана відповідна довідка № 5105-5002608759. Відповідно до заяви та згідно з Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 Позивачу було призначено допомогу на проживання з 01.02.2023 року в розмірі 2000,00 грн. щомісячно.

Позивачкою надано відзив на апеляційну скаргу, у якому вказуючи про безпідставність та неґрунтовність доводів скаржника, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишити рішення суду першої інстанції без змін зокрема з тих підстав, що жодним доводом апеляційної скарги не спростовано вірного та обґрунтованого висновку суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Наголошує позивачка, що її право на отримання довідки ВПО та виплати для проживання ВПО з 12.08.2022 є беззаперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній документів.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 (а.с.8).

12.08.2022 року мати позивача ОСОБА_2 звернулась до Управління соціального захисту населення в Приморському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради із заявою про взяття на облік ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеної особи (а.с.13-14).

У даній заяві було вказано, що позивач навчається в Міжнародному гуманітарному університеті м.Одеси.

12.08.2022 року позивачу була видана довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №5105-5001999735 (а.с.9).

Рішенням Управління соціального захисту населення в Приморському районі міста Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 31.08.2023 року на підставі пп.5 п.1 ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» скасовано дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 12.08.2022 року №5105-5001999735 у зв`язку із поданням завідомо недостовірних відомостей щодо обставин переміщення (а.с.12).

Не погодившись із прийнятим УСЗН в Приморському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановивши, що позивач перемістилась з території, що розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій та або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом, виходив з того, що доводи відповідача про зазначення позивачем завідомо недостовірних відомостей є необґрунтованими, а спірне рішення Управління соціального захисту населення в Приморському районі міста Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 31.08.2022 року про скасування довідки ВПО № 5105 - 5001999735 від 12.08.2022 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та обґрунтованості висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Окремими приписами ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З 22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

За приписами ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Облік внутрішньо переміщених осіб ведеться відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою КМ України від 1 жовтня 2014 року №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» (далі Порядок №509).

Згідно з п.1 Порядку №509, цей Порядок регулює механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка).

Також, у розумінні ч.1 ст.4 вищезазначеного Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Аналогічні приписи містяться у Порядку №509.

Пунктами 1, 6 Порядку №509 зокрема передбачено, що довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Довідка діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом восьмим цього пункту. Довідку отримує кожна дитина, в тому числі та, що прибула без супроводження батьків, законного представника, а також дитина, яка народилася у внутрішньо переміщеної особи, що перемістилася з територій, на яких ведуться бойові дії, або з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації Російською Федерацією, а також у дітей, у яких внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, знищене або пошкоджене (до ступеня непридатного для проживання) житлове приміщення. У довідці та в заяві про взяття на облік дитини, яка народилась у внутрішньо переміщеної особи, зазначається остання адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання батьків (одного з батьків).

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено вичерпний перелік підстав для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб, за приписами п. 5 якої такими є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа подала завідомо недостовірні відомості.

У відповідності до абз.7 ч.1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Згідно з п.п. 2, 3 Порядку №509 для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік за формою згідно додатком 1 до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи).

Заява про взяття на облік повинна містити таку інформацію про заявника: прізвище, ім`я та по батькові; громадянство; дата та місце народження; стать; відомості про малолітніх, неповнолітніх внутрішньо переміщених осіб, які прибули разом з ним (у разі необхідності); відомості про законних представників, які супроводжують малолітню дитину, недієздатних осіб або осіб, дієздатність яких обмежена, та осіб, зазначених в абзаці дев`ятому пункту 2 цього Порядку; відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання; адреса, за якою з особою може здійснюватися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, та контактний номер телефону; обставини, що спричинили внутрішнє переміщення; відомості про житлові, соціальні, медичні, освітні та інші потреби; відомості про наявність інвалідності та потребу в технічних та інших засобах реабілітації; відомості про місце навчання/виховання дитини (найменування закладу); відомості про працевлаштування, освіту, спеціалізацію за професійною освітою, посаду, професію.

Як фактичне місце проживання/перебування не можуть зазначатися адреси (місцезнаходження) органів державної влади, місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх підрозділів, будь-яких інших приміщень, за якими внутрішньо переміщені особи фактично не проживають.

Заява про взяття на облік підписується заявником або особою, зазначеною в абзацах сьомому - десятому пункту 2 цього Порядку. Таким особам повідомляється про обробку, використання, зберігання та надання органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам надання публічних послуг в межах повноважень, визначених законом, Адміністрації Держприкордонслужби, Мінцифри та Мінфіну для верифікації персональних даних заявника та особи, від імені якої подається заява, відповідно до вимог Закону України Про захист персональних даних.

Взяття на облік заявника у разі зміни фактичного місця проживання/перебування здійснюється відповідно до пунктів 9 і 9-1 цього Порядку.

Інформація про персональні дані внутрішньо переміщених осіб може передаватися до агенції ООН та Міжнародного Комітету Червоного Хреста за згодою заявника або його законного представника для надання допомоги.

У разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб (п. 7-1 Порядку № 509).

Відповідно до встановлених обставин справи, спірне рішення відповідача було прийнято на підставі п.5 ч.1ст. 12 Закону №1706-VII, у зв`язку із поданням недостовірних відомостей позивачем, а саме, що вона навчається у Міжнародному гуманітарному університеті м. Одеси з 01.09.2021 та на даний час є студенткою II курсу денної форми навчання, тобто, як стверджує відповідач, мається на увазі відсутність факту переміщення з території адміністративно-територіальної одиниці, на якій проводяться бойові дії та яка визначена в Переліку № 204, яка не могла вважатися адресою покинутого місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

На вказаних обставинах наголошує скаржник і у своїй апеляційній скарзі.

Однак такі доводи та обґрунтування відповідача апеляційний суд вважає необґрунтованими та помилковими, оскільки, як свідчать матеріали справи, звертаючись із заявою про взяття на облік ВПО та з заявою про призначення допомоги виплат на проживання ВПО ОСОБА_1 , інформація про навчання позивачки в Міжнародному гуманітарному університеті м.Одеси була указана, так само як було указано дані про зареєстроване та фактичне місце її проживання.

Також, в матеріалах справи наявне власноручно написане ОСОБА_1 на ім`я начальника Управління соціального захисту населення в Приморському районі пояснення від 31.08.2022р. у якому вона вказала, що навчається в Міжнародному гуманітарному університеті на факультеті права та економіки, на денній формі навчання (а.с.36).

Згідно з п. 4 Постанови КМ України «Про облік внутрішньо переміщених осіб» № 509, підтвердженням місця реєстрації, зокрема, є: документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини.

Апеляційний суд погоджується з зауваженням суду першої інстанції про те, що норми чинного законодавства не передбачають встановлення фактичного переміщення особи з певної території у разі наявності документу з відміткою про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону.

Відповідно до наявних в матеріалах справи письмових доказів підтверджується факт реєстрації позивача на території проведення бойових дій, що відповідачем жодним чином не спростовано.

Також, колегією суддів з наявного у матеріалах справи листа Міжнародного гуманітарного університету м.Одеси від 29.12.2022 року №824 (а.с.17) встановлено, що згідно з розпорядженням ректора Міжнародному гуманітарному ректора університеті м. Одеси № 26 від 16.03.2020 року навчальний процес був переведений у дистанційну форму навчання, в подальшому застосовувалась змішана форма навчання.

У листі вказано, що в період з 31.12.2021 року по 21.01.2022 року у Міжнародному гуманітарному університеті м.Одеси були зимові канікули, з 24.01.2022 року по 18.02.2022 року позивач перебувала на навчальній - ознайомчій практиці у Першотравневому районному суді Донецької області, 28.02.2022 року у зв`язку з веденням воєнного стану внутрішнім розпорядженням ректора Міжнародного гуманітарного університету м. Одеси № 44 від 28.02.2022 року було введено канікули на два тижні.

Крім того, згідно листа Міжнародного гуманітарного університету м.Одеси від 24.02.2023 року №104 слідує, що з 14.03.2022 року по 10.06.2022 року навчання та сесія відбувається у форматі онлайн, а з 13.06.2022 року по 12.08.2022 року в університеті були літні канікули.Суд першої інстанції ґрунтовно прийняв до уваги, що наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 06.05.2022 №85), затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23.07.2022, відповідно до якого Мангушська селищна територіальна громада Маріупольського району Одеської області включено до зазначеного переліку.

Також, згідно доводів позивачки, під час дистанційної форми навчання та на канікулах, вона проживала за місцем своєї реєстрації та місцем проживання батьків - у АДРЕСА_1 і лише у серпні 2022 року у зв`язку з загостренням воєнних дій, позивачка ОСОБА_1 з мамою були вимушені покинути своє місце проживання, виїхати з Донецької області та переміститись до м. Одеси.

З урахуванням викладеного, підтверджується обґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що позивач перемістилась з території, що розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій та або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом.

Викладене у сукупності, а також приймаючи до уваги, що усі необхідні відомості в тому числі відомості про навчання ОСОБА_1 на денній формі навчання у Міжнародному гуманітарному університеті (м. Одеси) були указані позивачкою під час звернення у серпні 2022 року із заявою про взяття на облік та поясненнях, ставить під сумнів обґрунтованість доводів відповідача про зазначення позивачем завідомо недостовірних відомостей.

Колегія суддів приймає до уваги, що Порядок № 509 не містить положень щодо часу, коли особа має внутрішньо переміститись, або факту повторності такого переміщення, для того, щоб вона мала право на допомогу.

Доцільно також звернути увагу на правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 16.09.2021 у справі №826/11638/18, у якій суд касаційної інстанції указав, що згідно статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Верховний Суд зазначив, що законодавець не пов`язує виникнення статусу внутрішньо переміщеної особи зі строком проживання на певній території та не містить застережень щодо типу проживання на території: постійного, переважного або тимчасового.

Оцінюючи доводи апелянта, судова колегія враховує також, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, передбачає прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01.07.2003, яке, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

З огляду на викладене, суд першої інстанції гуртовано відзначив в судовому рішенні, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Відтак, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Відповідно до наведеного, апеляційний суд аналізуючи спірне рішення в контексті надання оцінки доводам скаржника зауважує, що скасовуючи довідку ВПО №5105-5001999735 від 12.08.2022р., відповідач не з`ясував усіх дійсних обставин, зокрема як вказувала позивачка у відзиві на апеляційну скаргу не з`ясував у якому форматі відбувалось навчання позивачки у період з лютого 2022 року по серпень 2022 року та залишив поза увагою дійсну причину й факт переміщення з території адміністративно-територіальної одиниці, на якій проводяться бойові дії та яка визначена в переліку №204, та є адресою покинутого місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у ч.1 ст.1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

З матеріалів справи не вбачається, що відповідачем або під час прийняття заяви від 12.08.2022р. або в подальшому приймались будь-які спроби для з`ясування обставин пов`язаних зі спірним питанням, про які вказувалось вище, з метою з`ясування питання стосовно виникнення у позивачки станом на час звернення із відповідною заявою підстав для отримання довідки ВПО та відповідних виплат.

Під час прийняття заяви та видачі Довідки ВПО, яка в подальшому спірним рішенням відповідача була скасована, про жодні невідповідності або про необхідність надання додаткових документів для встановлення певних фактів та обставин, службовими особами відповідача не зазначалось.

Указане своєю чергою дає суду апеляційної інстанції можливість зробити висновок про помилковість та необґрунтованість твердження відповідача про наявність у даному спірному випадку підстав, передбачених п.5 ч.1 ст.12 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для скасування довідки про взяття на облік ВПО №5105-5001999735 від 12.08.2022р., оскільки позивачкою підтверджено право на отримання такої довідки і виплат для проживання ВПО та саме з 12.08.2022р.

Отже, за наслідками апеляційного перегляду судового рішення у цій справі, суд апеляційної інстанції доходить висновку про недоведеність відповідачем правомірності прийняття спірного рішення, відтак погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування такого рішення.

Жодним доводом апеляційної скарги указаного висновку суду першої інстанції, з яким погоджується апеляційний суд, -не спростовано.

Умови створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - база даних) визначає Порядок створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 р. № 646 (далі Порядок 646).

Згідно з п.3 Порядку№ 646 інформація до бази даних вноситься структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі створення) рад (далі - уповноважені органи) в електронній формі на підставі поданої внутрішньо переміщеною особою заяви, форму якої затверджує Мінсоцполітики.

База даних дає змогу обробляти персональні дані зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб відповідно до вимог Закону України Про захист персональних даних.

Якщо інформація про внутрішньо переміщену особу вноситься до бази даних уперше, автоматично формується унікальний номер запису, який відображається в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка), згідно з додатком до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб.

Механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога) визначає Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 332 (далі Порядок №332).

Пунктом 2 Порядку №332 визначено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.

Відповідно до п.6 Порядку №332 для отримання допомоги внутрішньо переміщена особа заповнює заяву, яка формується засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія.

Враховуючи встановлені та зазначені вище обставини, оскільки з відповідною заявою в тому числі, із заявою про призначення допомоги позивачка зверталась у серпні 2022 року, довівши при цьому станом на час подання такої заяви наявність у неї обставин, які дають право як на взяття її на облік ВПО так і для призначення відповідної допомоги, є вірним й висновок суду першої інстанції про задоволення й похідних вимог позивача також є такими, що піддягають задоволенню.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та вірних висновків суду попередньої інстанції.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 241-243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 420/5988/23 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач Т.М. ТанасоглоСудді А.В. Крусян О.О. Димерлій