Постанова

від 30.04.2024 по справі 580/11345/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/11345/23 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя - Голяшкін О.В.,

судді - Заїка М.М., Швед Е.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Круг-Будкомплект» до Черкаської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Круг-Будкомплект» (далі - ТОВ «Круг-Будкомплект», позивач, скаржник, апелянт) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Черкаської міської ради (далі -відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду на сесії його клопотання про затвердження проекту землеустрою з відведення йому в оренду земельних ділянок з кадастровими номерами 7110136400:05:028:0069, 7110136400:05:028:0070 та надання їх в користування;

- зобов`язати відповідача розглянути на сесії його клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення йому в оренду земельних ділянок зі вказаними вище кадастровими номерами та надання їх в користування.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач за результатами розгляду клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення йому в оренду земельних ділянок з кадастровими номерами 7110136400:05:028:0069, 7110136400:05:028:0070 та надання їх в користування не прийняв відповідного рішення, що не відповідає вимогам ст. 123, 186 Земельного кодексу України.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Черкаської міської ради щодо розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Круг-Будкомплект» від 08.08.2023 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення йому в оренду земельних ділянок з кадастровими номерами 7110136400:05:028:0069, 7110136400:05:028:0070 та надання їх в користування.

Зобов`язано Черкаську міську раду (18001, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, будинок 36; код ЄДРПОУ 25212542) на найближчій (наступній) сесії розглянути клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Круг-Будкомплект» (18028, м. Черкаси, пров. Анатолія Пашкевича, буд. 8/1; код ЄДРПОУ 24419910) від 08.08.2023 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення йому в оренду земельних ділянок з кадастровими номерами 7110136400:05:028:0069, 7110136400:05:028:0070 та надання їх в користування.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «КРКГ-Будкомплект» відмовити.

Зокрема зазначає, що 08.12.2016 року від позивача надійшла заява вх. № 53626-з про затвердження документації із землеустрою та надання в оренду земельних ділянок загальною площею 6,4151 га за адресою: м. Черакси, пров. А.Пашкевича, 8/10. Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради (далі - Департамент) підготував відповідний проект рішення про передачу в оренду земельних ділянок: загальною площею 5,0097 кадастровий номер 7110136400:05:028:0070 та загальною площею 1,4054 га кадастровий номер 7110136400:05:028:0069. За заявою позивача документацію із землеустрою повернуто на доопрацювання. 08.08.2023 позивач повторно звернувся з клопотанням про затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки за вказаною вище адресою, але вже не площею 5,0097 га, а 2,3715 га (кадастровий номер 7110136400:05:028:0070) та площею 1,4054 га (кадастровий номер 7110136400:05:028:0069). При цьому, згідно з витягом з містобудівної документації міста Черкаси на визначення обмежень у використанні території для містобудівних потреб від 13.01.2022 року № 78718 на земельну ділянку площею 2,3715 га, яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:05:028:0070 площею 5,0097 га, що розташована за адресою: пров. А.Пашкевича, 8/10 , наявні такі містобудівні обмеження: санітарно-захисна зона від хімічного підприємства на частині земельної ділянки та охоронна зона від повітряної лінії електропередачі, напругою 110 кВ на частині земельної ділянки. Скаржник вказує, що зміст позовної заяви свідчить про обізнаність позивача з наявністю обмежень на земельну ділянку з кадастровим номером 7110136400:05:028:0070. Однак, всупереч ст. 50 Закону України «Про землеустрій» та ст. 14 Закону України «Про Державний земельний кадастр», у документації із землеустрою, поданій позивачем на затвердження, відсутні відомості про наявність обмежень на використання земельної ділянки з кадастровими номерами 7110136400:05:028:0069, 7110136400:05:028:0070. Наявність обмежень прав на земельну ділянку не позбавляє можливості землекористувача використовувати її за цільовим призначенням. На даний час позивач здійснює фактичне користування вказаними вище земельними ділянками, не здійснюючи оплату за користування.

Листом від 14.08.2023 року № 01-08/35746 клопотання позивача залишено без розгляду та направлено на доопрацювання у зв`язку з невідповідністю проекту землеустрою вимогам чинного законодавства. Стверджує, що всі дії позивача, у т. ч. подання позову у цій справі спрямовані на уникнення відповідальності за безоплатне фактичне користування земельними ділянками під його нерухомим майном. Вважає, що не допустив бездіяльності, оскільки відповідний проект рішення щодо розгляду клопотання позивача не готувався та не передавався на розгляд відповідача у зв`язку з невідповідністю вимогам чинного законодавства

Скаржник посилається також на висновки Верховного Суду у постанові від 18.10.2022 року у справі № 200/20196/16а.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що відповідач, як під час розгляду справи так і в апеляційній скарзі не навів доказів, що діяв з дотриманням порядку, меж і способу, встановлених законом. Саме в результаті протиправної бездіяльності відповідача клопотання позивача про затвердження документації із землеустрою та передання земельних ділянок з кадастровими номерами 71110136400:05:028:0069 та 7110136400:05:028:0070 в оренду залишилося без розгляду на сесії Черкаської міської ради і як наслідок позивач лишився права на оренду цих земельних ділянок. Вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Черкаської міської ради від 17.03.2016 року № 2-327 позивачу наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 6,4151 га в оренду провулку ХХ-го Партз`їзду (нова назва - пров. Анатолія Пашкевича), буд. 8/10 під комплекс будівель та споруд, які придбані позивачем у приватну власність. У пункті 1 вказаного рішення зазначено, що на земельну ділянку наявні містобудівні обмеження та обтяження землекористування, пов`язані з розташуванням частини земельної ділянки в зоні діючих інженерних мереж.

За замовленням позивача розроблено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою: пров. Анатолія Пашкевича, буд. 8/10 , загальною площею 5,0097 га (кадастровий номер: 7110136400:05:028:0070) та загальною площею 1,4054 га (кадастровий номер: 7110136400:05:028:0069), які зареєстровані в Державному земельному кадастрі 29.11.2016 року.

08.12.2016 року від позивача надійшла заява вх. № 5362р-з про затвердження документації із землеустрою та надання в оренду земельних ділянок з площею 6,4151 га за вказаною вище адресою. У подальшому за заявою позивача від 29.10.2020 року № 116 документацію із землеустрою повернуто на доопрацювання.

24.01.2023 року за заявою відповідача в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в Реєстрі прав власності на нерухоме майно зареєстровано право комунальної власності на вказані вище земельні ділянки.

08.08.2023 року позивач через центр надання адміністративних послуг Черкаської міської ради звернувся до відповідача з клопотанням про затвердження проекту землеустрою в новій редакції та передачу земельних ділянок: кадастровий номер 7110136400:05:028:0069 площею 2,3715 га та кадастровий номер 7110136400:05:028:0070 площею 1,4054 га, які розташовані за адресою: провул. Анатолія Пашкевича, буд. 8/10 , в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в описі документів, що додаються до клопотання, позивач зазначив: клопотання супровідний лист від землевпорядної організації або замовника, яким передається документація із землеустрою, оригінал документації із землеустрою (архівний примірник), що складається з графічної та текстової частин, розроблена землевпорядною організацією, що має ліцензію на виконання такого виду робіт та скріплена печаткою ліцензованого інженера землевпорядника, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Згідно інформації, яка зазначена в листі від 14.08.2023 року № 01-08/35746, Департамент залишив без розгляду клопотання позивача та направив на доопрацювання документацію із землеустрою у зв`язку з її невідповідністю. Повідомив, що документацією із землеустрою передбачені формування земельних ділянок площею 2,3715 га та площею 1,4054 га за вказаною вище адресою. Натомість, один з наданих позивачем витягів з Державного земельного кадастру містить інформацію про земельну ділянку площею 5,0097 га. На вказані вище земельні ділянки, відповідно до витягів з містобудівної документації міста Черкаси на визначення обмежень у використанні території для містобудівних потреб від 13.01.2022 року № 78718, № 78724, наявні містобудівні обмеження землекористування. Вказані обмеження повинні бути відображені у витягах з Державного земельного кадастру про земельні ділянки. Тому позивачу необхідно привести документацію із землеустрою у відповідність до норм чинного законодавства та повторно подати на розгляд до міської ради.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам апелянта в апеляційні скарзі та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Відповідно до норм ч. ч. 1 - 3 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України від 07.07.2011 року № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» (далі - ЗУ № 3613-VI), державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Абзацом 9 ч. 1 ст. 1 ЗУ № 3613-VI визначено, що кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Таким чином, оскільки земельним ділянкам, які позивач бажає отримати в оренду, присвоєно кадастрові номери 7110136400:05:028:0069, 7110136400:05:028:0070, вважається, що вони пройшли стадію державної реєстрації.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач змінив межі вказаних земельних ділянок, та відповідно, розробив оновлену проектну документацію.

Згідно з вимогами ст. 50 Закону України від 22.05.2003 року № 858-IV «Про землеустрій» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:

завдання на розроблення проекту землеустрою;

пояснювальну записку;

копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);

рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);

письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;

матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці;

розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);

акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);

акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);

перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

кадастровий план земельної ділянки;

матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);

матеріали погодження проекту землеустрою.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Як встановлено п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради віднесено вирішення питання регулювання земельних відносин, яке вирішується виключно на пленарних засіданнях.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 59 Закон № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Відтак, питання щодо затвердження проекту землеустрою відповідач має вирішувати за наслідками розгляду відповідного клопотання, виключно на пленарному засіданні, прийняттям відповідного рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Згідно ч. 12 ст. 123 ЗК України, рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:

затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Відповідно до ч. ч. 15, 16 ст. 123 ЗК України, підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач звертався до відповідача з клопотанням про затвердження документації із землеустрою та передачу земельних ділянок в оренду. Додатками до клопотання, зазначив: клопотання супровідний лист від землевпорядної організації або замовника, яким передається документація із землеустрою, оригінал документації із землеустрою (архівний примірник), що складається з графічної та текстової частин, розроблена землевпорядною організацією, що має ліцензію на виконання такого виду робіт та скріплена печаткою ліцензованого інженера землевпорядника, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що відповідач клопотання позивача на розгляд пленарного засідання не виносив, фактично не розглядав та за результатами розгляду будь-якого рішення не прийняв, що свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності.

При цьому слід зазначити, що повідомлення Департаментом позивача листом про недоліки, допущені останнім у документації із землеустрою, не звільняє відповідача від передбаченого вказаними вище нормами права обов`язку розглянути у встановленому законом порядку, спосіб і строки клопотання та прийняти відповідне рішення.

Зазначене кореспондується з висновками Верховного Суду, викладені у постанові від 17.12.2018 року у справі № 509/4156/15-а.

Зокрема відповідно до правової позиції Верховного Суду: «… У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися відмовою у наданні дозволу у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов`язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку. Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу і надає особі право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу відповідно до абзацу 3 частини сьомої статті 118 ЗК України.»

Щодо посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 18.10.2022 року у справі № 200/20196/16а, то дане судове рішення прийняте за інших обставин та правовідносин, а відтак викладені в ньому висновки не підлягають застосуванню при вирішенні спору в даній справі.

Згідно з ч. 8 ст. 186 ЗК України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Відповідно до ч. 9 ст. 186 ЗК України Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати:

додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України «Про землеустрій»;

надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею;

проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт.

Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження такої документації іншими органами.

Згідно з ч. 10 ст. 186 ЗК України висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Аналізуючи вищезазначені норми, слід зазначити, що спірний лист Департаменту не містить вичерпного переліку недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліків та посиланням на відповідні норми законів й прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію.

Отже, посилання позивача щодо порушення законодавчо встановленої процедури вирішення вказаного питання обґрунтоване. Лист Департаменту не є рішенням суб`єкта владних повноважень, оскільки не має владного управлінського припису, не замінює функцій і повноважень відповідача.

Відповідачем не доведено, що у спірних правовідносинах він діяв у спосіб та у порядку, встановлених законом. Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що належним і ефективним способом повного захисту порушених прав позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду на сесії клопотання позивача від 08.08.2023 року та зобов`язання відповідача на найближчій (наступній) сесії розглянути клопотання позивача від 08.08.2023 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення йому в оренду земельних ділянок з кадастровими номерами: 7110136400:05:028:0069, 7110136400:05:028:0070.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Черкаської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені ст. ст. 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. Голяшкін

Судді М.М. Заїка

Е.Ю. Швед

Повний текст постанови складено 30.04.2024 року.