Постанова

від 01.05.2024 по справі 500/1745/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/1745/23 пров. № А/857/15034/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівІщук Л.П., Шинкар Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Тернопільської митниці на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження від 17 липня 2023 року, прийняте суддею Осташ А.В. у місті Тернопіль, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬ-ПАК» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬ-ПАК» (надалі ТОВ, позивач) звернулося з позовом до Тернопільської митниці (надалі митниця, відповідач), у якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA403070/2023/000040/2 від 27.03.2023.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 позов задоволено.

На думку суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію з цього питання. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Тернопільська митниця подала апеляційну скаргу. Вважає рішення суду прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що не надано належної юридичної оцінки доказам митниці, неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Вважає, що позиція суду першої інстанції є хибною, оскільки під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару з врахуванням поданих у вказаних цілях разом з МД документів було встановлено розбіжності, які спричинили сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд у повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання зовнішньоекономічного контракту №CNAP-2210 від 01.10.2022, укладеного між компанією «CONNEX LLC» (США) та ТОВ «АЛЬ-ПАК» (Україна), згідно із рахунком-проформою №DSR-202256 від 19.12.2022, рахунком - фактурою (інвойс) №DSR-202256 від 19.12.2022, позивачем на митну територію України ввезено товар.

Так, 27.03.2023 уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення ОСОБА_1 , було подано до митного оформлення митну декларацію (надалі - МД) типу ІМ40ДЕ №23UA403070000378U7, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар: «ПЕТ гранулят (поліетилентерефталат), марки TLE-101 - 88 т, внутрішня в`язкість 0,8040-0.8070 дл/г, температура розплаву 248.1 гр. C, ацетатальдегід 0,60 ppm, вміст вологи 0,01%, COOH - 32 ммоль/кг. Призначений для виробництва ПЕТ-пляшок, пластикової тари, виробів. Торгівельна марка: DSR, виробник: DRAGON SPECIAL RESIN (XIAMEN) CO., LTD Китай (CN)».

До даної митної декларації, як вбачається із інформації, що міститься в гр. 44 МД, уповноваженою особою позивача до митного оформлення були подані наступні документи: пакувальний лист №171 від 26.01.2023; рахунок-проформа №DSR-202256 від 19.12.2022; рахунок-фактура (інвойс) №DSR-202256 від 19.12.2022; коносамент №1KT796171 від 30.01.2023; накладна УМВС №2151030668 від 16.03.2023; декларація про походження товару №DSR-202256 від 19.12.2022; некласифікований комерційний документ - комерційна пропозиція №б/н від 19.12.2022; платіжний документ, що підтверджує вартість товару №230310/000029976 від 10.03.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №6 від 14.03.2023; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №367 від 24.03.2023; розрахунок ціни (калькуляція) №б/н від 19.12.2022; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №CNAP-2210 від 01.10.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 19.12.2022; договір про надання послуг митного брокера №13/09/22 від 13.09.2022; договір (контракт) про перевезення №0602/20233КТ від 06.03.2023; договір (контракт) про перевезення № АП-2209 від 01.09.2022; інші некласифіковані документи - прайс лист №б/н від 22.11.2022; інші некласифіковані документи - сертифікат аналізів №б/н від 19.12.2022; інші некласифіковані документи - сертифікат бенефіціара №б/н від 19.12.2022; копія митної декларації країни відправлення №371120230000035196 від 28.01.2023.

Під час автоматизованого контролю із застосуванням системи управління ризиками (АСАУР) відповідно до Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684, АСМО «Інспектор» було згенеровано форми митного контролю:

«103-1 Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби»,

«105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів»,

«106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів»,

«119-6 Перевірка наявності діючих санкцій щодо осіб, зазначених у митній декларації та/або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення».

Також АСМО «Інспектор» посадовій особі підрозділу митного оформлення визначено перелік необхідних до виконання митних процедур:

«Товари №1. Здійснити перевірку достовірності заповнення полів додаткової інформації та додаткових властивостей товару електронного інвойсу графи 31 МД. Перевірити характеристики, по яких зазначено «немає даних».

Підстава: п.3.3.4. Переліку індикаторів ризику, які можуть використовуватись посадовими особами митниць для обрання форм та обсягів митного контролю на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Заявлення митної вартості товарів за рівнем нижчим, ніж рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено».

В подальшому митний орган направив декларанту електронним повідомленням вимогу на надання додаткових документів наступного змісту:

«Уповноваженою особою декларанта, окрім тих документів, які вже були подані до митної декларації, додатково документів не було подано».

Митниця дійшла висновку про наявні ризики декларування недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів та не включення всіх складових митної вартості у повному обсязі. Враховуючи дану інформацію заявлена до митного оформлення митна вартість не може бути визнана. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 МКУ, дійшли згоди визначення митної вартості згідно з положеннями статті 59 МКУ. Митна вартість товару визначена за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів. За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо визнаної митної вартості товару згідно з митним оформленням, яке вже здійснено за ЕМД від 06.01.2023 №UA500500/2023/559 на рівні 1,4377 дол. США/кг.

Позивач з вказаними рішенням про коригування митної вартості товарів не погоджується, вважає протиправним та таким, що суперечить поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, відтак звернувся до суду з цим позовом про його скасування.

При вирішенні спору по суті суд керується наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 вказаного Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII вказаного Кодексу та вказаною главою.

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених вказаним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначено частиною 2 статті 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 вказаного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог часини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 6 статті 53 МК України).

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Така ж позиція знайшла своє відображення у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012» № 2 від 13.03.2017.

Щодо розбіжностей, які спричинили сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях, зокрема, але не виключно, у постановах від 19 лютого 2019 у справі №804/1316/16, від 12 березня 2019 у справі №826/2313/16, від 27 березня 2020 у справі №540/2605/18, від 06 травня 2020 у справі №140/1713/19, від 25 листопада 2020 у справі №1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 у справі №804/14964/15, звертав увагу на те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанту. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Суд встановив, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу ряд документів та застосував перший метод визначення митної вартості - за ціною договору.

Апеляційний суд вважає сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості з посиланням на різну вартість товару у рахунку та митній декларації країни відправлення безпідставними.

Згідно рахунку №DSR-202256 від 19.12.2022 передбачено попередню оплату до прибуття Товару в порт призначення, тобто на день митного оформлення імпортованого товару, останній було оплачено в повному обсязі та надано контролюючому органу підтвердження такої оплати (платіжна інструкція №230310/000029976 від 10.03.2023). Проте, даний факт не було взято до уваги митним органом.

Також, як додатковим підтвердженням ціни (вартості) імпортованого товару декларантом до митного оформлення було подано: комерційну пропозицію від 19.12.2022 адресовану ТОВ «АЛЬ-ПАК»; рахунок-проформу №DSR-202256 від 19.12.2022; прайс -лист від 19.12.2022; калькуляцію для сировини під рахунок №DSR-202256 від 19.12.2022, додаток №3 від 19.12.2022, лист ДП «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» №367 від 24.03.2023.

Щодо твердження відповідача, що пакувальний лист №171 від 26.01.2023, комерційна пропозиція від 19.12.2022, рахунок-проформа від 19.12.2022 №DSR-202256 не містять відомостей щодо підписанта, яким підтверджується така інформація, суд зазначає, що вище перелічені документи містять інформацію про особу, що видала такі документи, а саме: назву, юридичну адресу, печатку та підпис уповноваженої особи. Також, дані документи оформлено на бланку фірми CONNEX LLC. (Продавець згідно Контракту №CNAP-2210 від 01.10.2022).

Стосовно підстави коригування митної вартості товару, що у пункті 8 Додатку №3 від 19.12.2022 не зазначено відправника товару немає підтвердження, оскільки, в Додатку чітко зазначено, що «буде висвітлено у товаросупровідних документах», які подано до митного оформлення.

Суд зазначає, що пунктом 2.1. Контракту №CNAP-2210 від 01.10.2022 передбачено, ціни на Товар визначаються сторонами в Додатку. Тому, в Додатковій угоді №3 від 19.12.2022 додатково підтверджено ціну товару, умови поставки товару, характеристики самого товару, умови оплати, країна походження, а також реквізити, підписи та печатки сторін. А тому суд не приймає до уваги, твердження відповідача, що в п.8 Додатку №3 від 19.12.2022 не вказано відправника товару.

Також необґрунтованою є підстава коригування митної вартості товару щодо відсутності у коносаменті від 30.01.2023 №1КТ796171 відміток перевізника.

Коносамент (Bill of Lading) документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу.

Міжнародною конвенцією про уніфікацію деяких правил про коносамент від 25.08.1924 визначено обов`язкові реквізити даного документу.

Аналізуючи вищезазначену конвенцію суд доходить висновку, що коносамент №1КТ796171 від 30.01.2023 складено вірно, містить усі необхідні дані та не є підставою для підняття ціни імпортованого товару.

Щодо відсутності страховки, то умови доставки CFR передбачають, що відповідальність продавця за вантаж завершується у той момент, коли товар розміщується на борту зафрахтованого відправником судна. Ризики і видатки переходять до покупця не одночасно, а на різних етапах доставки.

Відправник вантажу зобов`язується організувати й оплатити завантаження товару на складі, транспортування до порту відправлення, завантаження товару на судно і перевезення до порту замовника. Тому, страхування вантажу не є обов`язковим.

Крім того, пунктом 4.8. Контракту №CNAP-2210 від 01.10.2022 передбачено, що покупець має право (не зобов`язаний) за свій рахунок застрахувати товар, що поставляється за даним Контрактом.

Безпідставними є доводи митного органу, що декларантом не подано платіжних документів, що підтверджують оплату транспортних витрат.

Так, декларантом до митного оформлення було подано: Договір №АП-2209 на транспортно - експедиторське обслуговування від 01.09.2012; рахунок №6 від 14.03.2023 (перевезення контейнерів MRKU7615187, MRKU8779689, MSKU7545991, TCLU1418288 з Гданська в Медику); накладну №2151030668 від 16.03.2023 (доставка контейнерів MRKU7615187, MRKU8779689, MSKU7545991, TCLU1418288 з ПКП Медика до м. Тернопіль).

Надані документи дають можливість прослідкувати рух імпортованого товару, а саме: Ксіамен, Китай-Гданськ, Польща-Медика, Польща-Тернопіль, Україна.

Декларантом при митному оформленні було роз`яснено і документально підтверджено (вище перелічені перевізні документи), що поставка даної партії товару була здійснена на умовах CFR Гданськ, Польща. Оскільки товар, що знаходився у контейнерах в подальшому мав прямувати до м. Тернопіль, Україна залізничним транспортом, то для правильного оформлення і пропуску на територію України, контейнера потрібно було доставити до митного посту Медика-Мостиська (про що зазначено у рахунку №6 від 14.03.2023). В подальшому, ті ж самі контейнера прямували уже в Україну залізничним транспортом.

Стосовно твердження відповідача, що поданий до митного оформлення прайс-лист не містить періоду дії цін, а тому не взято до уваги суд зазначає, що згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації, чи вимог до її складання чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, - не передбачено.

Крім того, митним органом не наведено жодних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином надання позивачем прайс-листа, виданого відправником товару, ставить під сумнів достовірність визначеної позивачем митної вартості товару, за умови, що відображена у прайс-листі інформація щодо вартості одиниці товару в повній мірі відповідає вартості, визначеній у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі.

Апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції про те, що подані декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у цьому випадку у відповідача були наявні всі необхідні документи, які підтверджували митну вартість товару за основним методом (за ціною контракту), а наведена в них інформація щодо митної вартості та її складових (кількісні та якісні характеристики товару, його цін) не містила розбіжностей, піддавалась обчисленню і підтверджувала ціну товару.

Тому, суд апеляційної інстанції констатує, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що надані ТОВ «АЛЬ-ПАК» документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Натомість наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту.

Стосовно визначення відповідачем митної вартості товару за резервним методом, апеляційний суд зазначає наступне.

Апелянт вказує, що у рішенні про коригування митної вартості товару міститься достатня інформація щодо числового значення скоригованої митницею митної вартості товару, а саме на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби згідно МД, які вказані в цьому рішенні.

Суд наголошує, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

Приписи, вказані у МК України, зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості №UA403070/2023/000040/2 від 27.03.2023 порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Наявність лише посилання на інші МД, вказана в яких митна вартість була взята за основу для визначення спірної митної вартості без наведення пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо не може бути обґрунтованою підставою для коригування митної вартості.

Суд наголошує, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08 лютого 2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Верховний Суд у постанові від 5 лютого 2019 у справі № 816/1199/15-а зазначив, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 МК, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. Чого, однак, зроблено не було.

Таким чином покликання апелянта на те, що декларантом заявлено митну вартість товару, як за основним методом визначення митної вартості товару, так і за резервним, є неспроможними в даному випадку, оскільки у митного органу наявний обов`язок навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за ціною договору.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24 грудня 2020 в справі №804/4906/15.

Відтак, на переконання апеляційного суду, позивач у відповідності до вимог статей 52, 53 МК подав всі необхідні документи для митного оформлення придбаного товару за ціною договору, які не містили в собі розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК, і в митного органу, враховуючи викладене, не було підстав для винесення оскаржуваного рішення.

Щодо спрацювання профілю ризику АСАУР, на яку посилається відповідач, суд зазначає наступне.

У постанові від 25 лютого 2020 у справі № 260/718/19 Верховний Суд дійшов правового висновку відповідно до якого спрацювання системи управління ризиками АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 27 квітня 2020 у справі № 140/804/19.

В даному контексті, суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 09 червня 2020 у справі №820/3940/16, де суд дійшов наступного правового висновку: «отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантаженою митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять, не додано таких доказів і до касаційної скарги».

Враховуючи наведене, суд приходить до висновків, що спрацювання ризиків системи АСАУР, на яке здійснює посилання митний орган, не може вважатися належною та єдиною підставою для витребування додаткових документів чи винесення рішення про коригування митної вартості.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень, в особі Тернопільської митниці, діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскаржуваного судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

При вирішенні судових витрат слід керуватись ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Тернопільської митниці залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року у справі № 500/1745/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар