Постанова

від 01.05.2024 по справі 380/18225/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 року

м. Київ

справа № 380/18225/22

адміністративне провадження № К/990/7942/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Желтобрюх І.Л., Шишова О.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року (головуючий суддя Лунь З.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2024 року (головуючий суддя Іщук Л.П., судді Обрізко І.М., Шинкар Т.І.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Сейл Корн» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс Сейл Корн» (далі - ТОВ «Макс сейл Корн») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 листопада 2022 року №12087/13-01-07-04; зобов`язати ГУ ДПС у Львівській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Макс сейл корн» за січень 2022 року.

В обґрунтування позовних вимог поcилалось на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки висновки Акта від 28 жовтня 2022 року №13220/13-01-07-04/43842661, на підставі якого прийняте вказане податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Зобов`язано ГУ ДПС у Львівській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Макс сейл корн» за січень 2022 року. Стягнуто з відповідача з бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір на суму 27291 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ГУ ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

28 листопада 2023 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява ТОВ "Макс Сейл Корн" про відмову від позовних вимог у частині зобов`язання ГУ ДПС у Львівській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого позивачем за січень 2022 року та закриття провадження у справі у цій частині.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року заяву ТОВ "Макс Сейл Корн" задоволено. Прийнято відмову позивача від позовних вимог про зобов`язання ГУ ДПС у Львівській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого позивачем за січень 2022 року та закрито провадження у справі у цій частині. Визнано нечинним рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання ГУ ДПС у Львівській області вчинити дії.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2024 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 листопада 2022 року залишено без змін.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, ГУ ДПС у Львівській області звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою.

У касаційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2024 року. Витребувано з Львівського окружного адміністративного суду справу.

Підставами для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження судового рішення, зазначеного у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з посиланням у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та на те, що в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України), а також з підстав, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

ГУ ДПС у Львівській області не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій та вважає їх такими, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме статей 44, 85, 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статей 1-3, 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) та з порушенням норм процесуального права, а саме статей 5, 9 КАС України. Скаржник вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій наведені вище норми ПК України застосовано без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 6 серпня 2019 року у справі №160/8441/18, від 6 серпня 2019 року у справі №520/8681/18, від 21 жовтня 2021 року у справі №802/1464/17-а, від 10 серпня 2022 року у справі №816/4677/15, від 3 серпня 2022 року у справі №640/20949/18.

Зокрема, скаржник зазначає, що надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів.

Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Оскільки позивач не надав документи для проведення перевірки, в тому числі, й у строк, визначений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використання наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально. Зокрема, відповідач зазначає, що під час проведення перевірки позивачем не надано платіжні доручення, які підтверджують, що суми податку на додану вартість заявлені до відшкодування є фактично сплаченими у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг по контрагенту ТОВ «Кіма+» в сумі 5225868 грн.

Справа № 380/18225/22 надійшла до Верховного Суду 22 квітня 2024 року.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення першої та апеляційної інстанцій в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДПС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Макс сейл корн» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість (далі - ПДВ), у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування, за результатами якої 28 жовтня 2022 року складено Акт №13220/13-01-07-04/43842661 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки відповідачем зазначено, що ТОВ «Макс сейл корн» безпідставно відобразило в рядку 20.2 у Декларації по ПДВ за січень 2022 року суму ПДВ у розмірі 5225868 грн, оскільки податкове повідомлення-рішення форми В4 від 11 березня 2021 року №0041630701 на суму ПДВ 5225869 грн є неузгоджене, у зв`язку з його оскарженням у судовому порядку.

Перевіркою достовірності і правильності визначення ТОВ «Макс сейл корн» суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2 Декларації) за січень 2022 року, відмовлено в отриманні заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у сумі 5225868 грн, внаслідок порушення позивачем пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, зокрема, безпідставного відображення в Додатку 3 до Податкової декларації з ПДВ за січень 2022 року суми від`ємного значення, яке виникло у листопаді 2020 року на суму 5225868 грн.

Так, у графі 3 таблиці 2 Додатку 3 до Податкової декларації з ПДВ за січень 2022 року по операціях з придбання у ТОВ «КІМА +»(43160803) зернових культур (пшениці кукурудзи) у листопаді 2020 в сумі 5 225 868грн.

Однак, в ході проведення перевірки встановлено, що контролюючим органом проводилась документальна позапланова виїзна перевірка з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. За результатами перевірки 17 лютого 2021 року складено Акт №2741/13-01-07-01/43842661.

Вказаною перевіркою встановлено порушення пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого позивачем за листопад 2020 року завищено суму ПДВ, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації), у сумі 5225869 грн (відсутнє фактичне придбання (виробництво, вирощування) зернових культур).

На підставі наведеного вище Акта перевірки, податковим органом 11 березня 2021 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми В4 №0041630701 про завищення підприємством від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 5225869 грн.

Відповідно до даних Єдиного реєстру судових рішень та даних ІКС «Податковий блок» «Податковий аудит» вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем у судовому порядку (ухвала Львівського окружного адміністративного суду про відкриття загального позовного провадження в адміністративній справі від 6 липня 2021 року справа № 380/10606/21).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2022 року у справі №380/10606/21 позов ТОВ «Макс сейл корн» задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 11 березня 2021 року №0041630701.

ГУ ДПС у Львівській області 15 березня 2022 року подано апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2022 року.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у Львівській області залишено без руху.

4 жовтня 2022 року ГУ ДПС у Львівській області звернулося до Восьмого апеляційного адміністративного суду з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження. Станом на дату реєстрації Акта перевірки від 28 жовтня 2023 року, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 11 березня 2021 року №0041630701 залишається неузгодженим.

На підставі Акта перевірки у справі, яка розглядається, контролюючим органом 17 листопада 2022 року прийнято податкове повідомлення-рішення №12087/13-01-07-04, яким виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за січень 2022 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у розмірі 5225868 грн.

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання його протиправним та про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2022 року у справі № 380/10606/21, то рішення Львівського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2022 року у справі № 380/10606/21, 24 жовтня 2022 року набрало законної сили. При цьому, суд вказав, що висновки, викладені в Акті перевірки від 28 жовтня 2022 року, ґрунтуються виключно на тому, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 11 березня 2021 року №0041630701 станом на 28 жовтня 2022 року є неузгодженим, у зв`язку з тим, що рішення Львівського окружного адміністративного суду станом на 28 жовтня 2022 року не набрало законної сили, однак такі висновки контролюючого органу суперечать фактичним обставинам справи, встановленим судом під час її розгляду. За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що прийняте контролюючим органом оскаржуване податкове повідомлення-рішення про відмову в отриманні бюджетного відшкодування за січень 2022 року, є протиправним та підлягає скасуванню.

Зазначена позиція підтримана Восьмим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції у цій частині без змін.

Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 КАС України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

Згідно із абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За приписами пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно із пунктом 201.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пунктів 200.2, 200.4 статті 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, доводи контролюючого органу щодо правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зводяться лише до того, що оскільки податкове повідомлення-рішення В4 від 11 березня 2021 року №0041630701 станом на день реєстрації Акта перевірки від 28 жовтня 2022 року є неузгодженим, у зв`язку з оскарженням його у судовому порядку, то підстави для висновку про неправомірність встановлення в Акті перевірки від 28 жовтня 2022 року безпідставного відображення позивачем у рядку 20.2 Декларації по ПДВ за січень 2022 року ПДВ у розмірі 5225868 грн, відсутні.

Водночас, судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано вказано, що наведені твердження відповідача є необґрунтованими, оскільки статтею 255 КАС України передбачено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року ГУ ДПС у Львівській області відмовлено у відкритті апеляційного провадження на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2022 року у справі № 380/10606/21, предметом спору якої було податкове повідомлення-рішення форми В4 від 11 березня 2021 року №0041630701.

При прийнятті рішення від 8 лютого 2022 року у справі № 380/10606/21 Львівським окружним адміністративним судом встановлено, що господарські операції позивача з ТОВ «Кіма+» підтверджені належними та допустимими доказами щодо придбання товару та його транспортування, а також подальший експорт придбаного товару позивачем. ТОВ «Макс Сейл Корн» надано всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій між ТОВ «Макс Сейл Корн» та його контрагентами за відповідні періоди. Такі операції спричинили реальні зміни його майнового стану. Зокрема, під час розгляду справи, судом встановлено рух активів між позивачем і його контрагентами (як продавцями, так і покупцями) та зміни у майновому стані позивача, а саме, понесення витрат на придбання товару, його оприбуткування та подальше використання у власній діяльності чи для подальшого продажу третім особам, отримання прибутку від продажу товарів контрагентам. Суд дослідивши та перевіривши надані позивачем документи на підтвердження здійснення господарських операцій, визнав не обґрунтованими посилання податкового органу щодо неможливості здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Макс сейл корн» з ТОВ «Кіма+», оскільки такі доводи не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами.

На підставі встановлених обставин справи, Львівський окружний адміністративний суд дійшов висновку щодо неправомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 11 березня 2021 року № 0041630701 та його скасування.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2022 року у справі №380/10606/21 набрало законної сили 24 жовтня 2022 року та є обов`язковим до виконання.

Частиною четвертою статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За наведених обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що висновок ГУ ДПС у Львівській області, відображений в Акті перевірки від 28 жовтня 2022 року, щодо безпідставного відображення ТОВ «Макс сейл корн» в рядку 20.2 в Декларації по ПДВ за січень 2022 року суми ПДВ у розмірі 5225868 грн, який ґрунтується на тому, що податкове повідомлення-рішення форми В4 від 11 березня 2021 року №0041630701 у розмірі ПДВ 5225869 грн є неузгодженим у зв`язку з його оскарженням в судовому порядку станом на день реєстрації Акта перевірки, є безпідставним та не відповідає фактичним обставинам, які встановлені судами попередніх інстанцій під час розгляду справи.

При цьому, судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідно до Розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток Д3), сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, сформована позивачем за рахунок операцій з придбання на території України протягом листопада 2020 року кукурудзи та пшениці українського походження, послуг митного оформлення митних декларацій та здійснення експортних операцій (сума від`ємного значення ПДВ) у розмірі 5225868,26 грн, виникла саме у листопаді 2020 року, що також встановлено та підтверджено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2022 року у справі №380/10606/21.

Таким чином, ТОВ «Макс сейл корн» дотримано вимоги податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з ПДВ за січень 2022 року.

За наведених вище обставин, є правомірним висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 17 листопада 2022 року №12087/13-01-07-04.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2024 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Доводи скаржника про те, що оскаржувані рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 6 серпня 2019 року у справі №160/8441/18, від 6 серпня 2019 року у справі №520/8681/18, від 21 жовтня 2021 року у справі №802/1464/17-а, від 10 серпня 2022 року у справі №816/4677/15, від 3 серпня 2022 року у справі №640/20949/18, колегія суддів вважає безпідставними. Так, аналіз наведених скаржником судових рішень дає підстави вважати, що вони були ухвалені за інших фактичних обставин, установлених судами (зокрема, про ненадання підприємством первинних документів до перевірки та відсутності обґрунтованих доводів неможливості надання документів податковому органу під час проведення перевірки). Отже, наведені відповідачем цитати із вказаних судових рішень не доводять, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, оскільки подібності правовідносин не встановлено.

Таким чином, доводи й аргументи заявника касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Що стосується решти епізодів, про які йшлося вище, то податковий орган не наводить у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій, передбачених у частині четвертій статті 328 КАС України, натомість, доводи касаційної скарги в аспекті таких податкових правопорушень зводяться до незгоди із правовою оцінкою, наданою судами наявним у справі доказам, однак, такі доводи відповідно до статті 341 КАС України виходять за межі касаційного перегляду і не є у їх сукупності свідченням неправильного застосування судами попередніх інстанцій відповідних положень ПК України.

Перевіряючи доводи податкового органу щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при вирішенні справи, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Як зазначалось вище, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про необґрунтованість заявленої у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 328 КАС України. Інших порушень судами норм процесуального права, про які йдеться у касаційній скарзі, Судом за наслідками касаційного перегляду справи не встановлено.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді І.Л.Желтобрюх

О.О.Шишов